Твій світ

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » Твій світ » Весілля » Магічний весільний рушник


Магічний весільний рушник

Сообщений 1 страница 6 из 6

1

Чимало священних символів, відомих ще з давніх-давен нині підмінено формою. Популярні зараз написи, як-от: “на щастя, на долю”, наші пращури шифрували у знаках орнаментів. Так, вишита восьмикутна зірка означала Бога, Сонце, хвиляста лінія — нескінченність життя, стилізована калина — уособлення дівочої краси, молодості, кохання, виноград — символ благополуччя, квіткові пуп’янки вказували на дітей і продовження роду. Науковці кажуть, що вишитий рушник може бути і благословенням і прокляттям.

Мати вишила синові весільний рушник. Молодята відбули обряд і зажили мирно, але... нещасливо. Дружина довго не могла завагітніти, коли ж нарешті усе, здавалося, пішло на лад, дитина народилася мертвою. Неначе якийсь злий фатум завис над сім’єю: автомобільна аварія, втрата роботи, хвороби...

Чоловік, котрий досі був переконаним матеріалістом, дістав із шафи весільного рушника і жбурнув його матері зі словами: “Викинь геть! Через нього усі нещастя!”. Здивована ненька вирішила показати свій виріб знавцям. Ось що розповів працівник Українського центру народної культури “Музей Івана Гончара” завідуючий сектором “Тканина” майстер народного мистецтва з вишивки Юрій МЕЛЬНИЧУК:

— В обрядовому рушникові було щонайменше дві неприпустимі помилки. Перша полягала у тому, що жінка зшила його з двох шматків полотна. Місце з’єднання вона так майстерно замаскувала мережкою, що його зовсім не видно. Але ж, окрім декоративної, весільний рушник має ще й магічну функцію. Вишите полотно, на яке стають молоді, означає життєву дорогу. У цьому випадку вона виявилася перерізаною. Фатальною була й композиція узору. На обох кінцях рушника мати зобразила традиційну квітку-вазон, котра з давніх-давен символізує дерево роду. Під нею орнамент. Але вишивка видалася майстрині надто бідною, бо вгорі залишилося багато незашитого полотна. Тому над квіткою вона помістила ще одну суцільну смужку орнаменту.

Вишивальниця не знала, що біле полотно в центрі рушника символізує потік Божого благословення, котре живить дерево роду. Зображена над квіткою лінія закрила доступ до неї благодатної енергії. У житті це могло б означати бездітність чи навіть загибель молодої пари. Отже виходило, що той весільний рушник хоч і був майстерно вишитий добрими материнськими руками, справді ніс у собі страшну програму знищення роду. Тому відроджуючи традиції, слід насамперед розуміти їхнє значення.

У весільному обряді на Київщині початку ХХ століття дослідники нарахували близько 20 рушників. На них клали коровай, ними перев’язували старостів, простеляли дорогу молодим. Але, як запевняє пан Юрій Мельничук, найголовнішим був той, на якому батьки благословляли молодих. Такий рушник — особлива святиня, яку не показували стороннім і берегли як зіницю ока, передаючи із покоління в покоління. Старий узор нащадки відтворювали на новому полотні як енергетичний код роду.

Перш, ніж узятися за вишивання, дівчина постилася, молилася, мила руки, щоб позбутися не лише фізичного бруду, а й негативної інформації на пальцях. І лише тоді майстриня починала творити на полотні узор, як своєрідну медитацію.

Вже в наші часи екстрасенси досліджували саму голку, нитку, вишиття і з’ясували, що знаряддя праці рукодільниці проводить у сотні разів більше біологічної енергії, ніж такий самий за розміром і товщиною шматочок сталевого дроту. Найенергетичнішими нитками визнали вовняну і натуральну шовкову пряжу. Довге волокно білкової природи найкраще переносить інформацію. Гірша, але теж підходить для роботи, заполоч рослинного походження. Зовсім непридатним з погляду енергетики виявився акрил. Відрізаний шматок магазинної тканини не йде ні в яке порівняння із домотканим полотном. Якщо згадати прадавню технологію його виготовлення, відбілювання на траві, на росі, під сонцем, місяцем, зірками, під впливом усіх стихій, то стануть зрозумілішими дивовижні властивості старих рушників.

Починати рукоділля найкраще зранку у четвер. Це енергетична вершина тижня. Наші далекі пращури мабуть добре відчували те, бо саме цього дня приступали до весільних рушників.

Борони Боже під час вишивання думати про щось погане, сваритися, злитися на когось. Обрядовий рушник має зберігати в собі лише найкращі мрії, найсвітліші думки й почуття. Адже то закладається програма майбутнього подружнього життя.

Дрібні огріхи не випорювали, щоб не внести хаосу у долю. Життя тече не по шаблону, отже, не біда, якщо зірочка відхилиться убік чи хвилька вийде нерівномірною.

Що ж до вибору узору, то він мав бути двобічним. Це символізувало гармонію між зовнішнім і внутрішнім світом. Якщо ж лицьова сторона виробу гарна, а зі споду перетянуто нитки і стирчать вузли, то вважали, що й життя буде про людське око.

Нині відомо близько 200 старовинних швів на основі двадцяти технік української вишивки. Відтворювати треба тільки той малюнок, котрий припав до душі. Фізики дослідили, що в цьому випадку він потрапляє у резонанс із вашим організмом. Комусь імпонують дрібні густі зубчики, а комусь більше подобається м’яка широка хвилька. Одним тішать око велетенські пишні квіти, інші ж відчувають потребу і зображувати, і споглядати маленькі орнаменти. Добре, якщо десь у скрині зберігся рушник прабабусі, яка прожила із прадідусем довге й щасливе життя. Його і треба взяти за зразок.

Юрій Мельничук був учасником експериментів із вимірювання енергетичного потенціалу цього чи не найдавнішого елементу весільного обряду. Один бік рушника завжди мав заряд “плюс”, другий — “мінус”, посередині рамка екстрасенса стояла на “нулі”. Отже, на який бік має стати наречена? Вкладаючи батарейку в годинник ми придивляємося, аби не порушити полярність. Отак і молодята можуть або отримати могутню енергетичну підтримку, або... “розрядитися”. Там де “плюс” — має стати чоловік, там, де “мінус” — жінка. Позитивний заряд має правий кінець рушника, або той, який вишивають першим. Другий кінець — лівий або жіночий, підсилює жінку. Чоловікові ж він може зашкодити і навпаки. Аби не сплутати, яким боком повернути рушник, у давнину рукодільниці на ньому робили мітки. До речі, узор на лівому і правому кінцях ніколи не був тотожний. На них, як у дитячій грі на уважність, завжди можна знайти десять розбіжностей. На те магічне полотно не ставали взуттям, а тільки колінами.

Тепер подекуди у селах вишивають два весільних рушника. Один для церкви, вінчання і масового споглядання, інший — потаємний, для батьківського благословення. І дуже важливо, щоб той другий — для себе, для своєї майбутньої сім’ї, дівчина творила власноруч.

Джерело

0

2

Якщо наречена захотіла сама вишити собі рушник на весілля, то в цій статті вона знайде багато необхідного для того, щоб знати як правильно його оформити.

Вишивати його треба з любов'ю і тільки власними руками! Оскільки це сакральне дійство, краще братися за вишивання вночі, щоб ніхто не бачив і якамога людей про це знали. Краще взагалі нікому не казати, обережніше з вузликами — їх не можна робити! Візерунок треба продумати детально, вклавши символічний зміст у нього, адже вишиваючи рушник — вишиваєш свою долю! Рушник обов'язково має містити дерево життя з птахами по обидва боки від стовбуру, що символізують міцність майбутнього шлюбу, птахи і заплутаний у візерунках хрест, хоча можна вишити його так, щоб було видно, також можна вишивати символи кохання та молодого подружжя — це калина, хміль, лілія, торянди.

Також рушник повинен бути вишитий на цільнотканному полотні, без обрізних країв, придбати таке полотно можна на ст. метро Либідська ТЦ Інтервал 4 поверх (Київ).

На весілля використовують один і той самий рушник, хоч за своє життя дівчина їх вишивала з десяток, щоб потім подарувати гостям на весіллі (це був єдиний можливий подарунок на весілля гостям).

Змінилося й ставлення до рушників: колись на нього ставали колінами, а зараз — ступнею.

Джерело

0

3

Що може зробити ваше весілля дійсно українським, навіть якщо ви обрали для одруження європейську традицію? В наш час це ще один привід пригадати свою ментальність та відчути єдність з праотцями свого роду.

Про роль вишитих рушників в українській традиції відомо чимало. А їх значення у весільних обрядах взагалі важко переоцінити. Тоді чому б і в сучасному космополітичному світі не додати до цієї незабутньої події національного характеру?

Спробуємо дізнатись, чому саме вишитий рушник посідає таке важливе місце у весільному обряді, та як правильно потрібно готувати та вишивати рушники до весілля.

В давнину загалом на весілля готували аж до 40 рушників різноманітного призначення. У весільному обряді на Київщині початку ХХ ст. дослідники нараховують близько 20 рушників, що теж немало.

Сучасний обряд звужує це коло до декількох: основний стелять молодим під ноги, ще один під коровай, один під Євангеліє в церкву, два рушники на ікони Ісуса Христа та Богоматері, якими благословляють молодих, рушники для перев'язування старостів, а також чотири серветки для утримання свічок та вінців.

Рушник, на якому благословляють молодих, є основним. Цей рушник є найдовшим і найбагатшим від інших. Його вишиванню приділяли особливу увагу, адже він ставав оберегом майбутньої родини.

На Київщині дівчата мали вишивати весільний рушник особисто, нікому не показуючи його в процесі. Адже рушник - це особлива святиня, тож від зайвого ока роботу оберігали.

Є і така традиція - весільний рушник вишиває мати для своєї дитини, хрещена мати. Вважаю, слід виходити з традицій своєї родини, і якщо хтось з жінок близьких і рідних вишиє рушник дівчині, то хай так і буде. Тож якщо є кому вишивати, не лишатися ж без рушника нареченій, яка не вправляється з голкою.

Але якщо маєте бажання і хист, беріться до роботи і вишивайте весільного рушника, а ми вам у цьому допоможемо.

Перш ніж узятися за вишивання, дівчина має помолитися і вимити руки, тобто повністю очистити себе від негативної енергії.

Починати рукоділля найкраще зранку в четвер. Цей день є жіночим і вважається енергетичною вершиною тижня.

У жодному разі під час роботи не можна думати про погане, сваритися чи лаятися. В подружнє життя потрібно нести лише світлі та радісні думки.

Для вишивання краще брати лляну тканину. Можна використовувати і спеціальне домоткане полотно для рушників, що є у продажу. Але зверніть увагу: воно має ширину всього 37 сантиметрів.

Весільний рушник має бути не вузьким (від 45 сантиметрів) та досить довгим на довге подружнє життя. Традиційно їх довжина сягає від трьох до п'яти метрів!

Важливо те, що рушник треба вишивати на цільному полотні і в жодному разі його не можна робити з двох зшитих частин, оскільки сім'я має бути єдиним цілим, а життєва дорога не повинна бути порізаною.

Для вишивання використовують одну голку і нею виконують весь рушник. Вважається поганою прикметою згубити чи зламати голку під час роботи.

Традиційно вишивають нитками червоного та чорного кольорів. Замість чорного можна використати синю барву. Якщо ви помічали, на бабусиних рушниках цей вицвівший колір виглядає майже блакитним. Позитивним змістом наділені й монохромні червоні рушники.

Найкраще зберігають енергетику шовкові нитки та вовняні. Гірше, але теж підходить для вишивання, бавовняна заполоч (відома нині як муліне).

Зовсім не придатним для вишивки за енергетичним змістом виявилось синтетичне волокно, наприклад, акрил.

Вишивати весільного рушника потрібно охайно, не можна робити вузликів з виворітного боку, довгих протягувань нитки чи перехресних протягувань.

Вважається, що лицьова сторона для людей, а виворітна - для Бога. Перша відображає те, що ми робимо, а друга - те, що ми думаємо. Тож якщо виворіт неохайний, то й життя подружньої пари буде лише на показ.

Дрібні огріхи не випорюють, оскільки життя не можна прожити без помилок.

Рушник вишивають з двох сторін, залишаючи центр білим. Це, по-перше, символізує потік Божого благословення та чисте, світле життя, а по-друге, не можна ставати ногами на вишивку, особливо на райських птахів, якщо вони є на рушникові.

Нині існує близько двадцяти технік української вишивки. Тому хрестиком чи гладдю, затяганкою чи стебловими швами - вирішувати вам.

Сам візерунок треба продумати особливо ретельно, адже вишиваючи рушник - вишиваєш свою долю!

Тут можна піти декількома шляхами: вишивати геометричні та флористичні орнаменти із зашифрованою символікою, берегинею роду та оберегами обох молодят, чи вишити дерево життя із символами предків роду, птахами та оберегами сімейного благополуччя нового подружжя.

Символіка дуже різноманітна, а візерунків існує безліч. Вишивати необхідно лише той, який справді припав до душі: його символізм буде найглибшим.

Комусь до вподоби більш плавні хвилясті лінії, а комусь зубчасті гострі мотиви, хтось полюбляє великі орнаменти і пишні квіти, а іншим до вподоби мілкі візерунки і дрібні квіточки - вишивайте те, що подобається.

Слід лише звернути увагу, що над вишитими символами, що зображують самих молодят, нічого не вишивають, щоб не перекрити потік їх небесного благословення.

Найкраще було б особисто створити малюнок майбутнього рушника. Та якщо у скрині зберігся рушник прабабусі, яка прожила довге щасливе подружнє життя, його можна було б взяти за зразок.

Першим вишивають правий кінець рушника. Це чоловіча сторона і вона має енергетичний заряд "плюс".

На цю сторону в майбутньому має стати наречений. Відповідно протилежний кінець рушника - жіночий, вишивається останнім і носить знак "мінус". На нього стає наречена.

Щоб не сплутати на яку сторону ставати, дівчата робили певні мітки на вишивці. Тобто обидві сторони рушника ніколи не були однакові, на них завжди можна було знайти декілька розбіжностей.

По закінченню вишивки готову роботу не прали, щоб зберегти енергетику рушника.

На весільний рушник в давнину ставали навколішки. Сьогодні традиції дещо змінились: сучасні молодята стають на рушник ногами, взуті...

Відроджуючи традиції, слід насамперед розуміти їх значення.

Ваш вишитий рушник - це особливе сакральне дійство, ваш власний внесок в майбутнє своєї сім'ї, оберіг вашого щасливого подружнього життя.

Погодимось з тим, що потрібно вкласти в цю справу любов та добрі думки, а останнє повинні зробити молодята - ставитись один до одного з повагою, любов'ю, терпінням, оберігати та бути по життю розумними та поблажливими.

Як бабусі кажуть, "дурня і вінець не вдерже", а не те що вишитий рушник.

Джерело

0

4

* ПЕРШЕ правило, яке повинна дотримувати дівчина, що вирішила вишити собі рушник, — зробити це так, щоб обидві сторони рушника — лицьова і виворітна — були ідентичні. Адже лицьова сторона — для людей, а виворітна — для Бога. На першій — наші дії, а на другій — думки, і вони повинні співпадати. Якщо ж з виворітного боку нитки переплутані і стирчать вузли, то і життя у такої пари буде гарним лише для людей.

    * По-друге, у вас мають бути чисті думки і чисте тіло: дівчата постили перед тим, як почати вишивати весільний рушник (з пальців повинна виходити позитивна енергія).

    * По-третє, в будинку має бути тиша і спокій.

    * По-четверте, треба заздалегідь приготувати нитки, голки (їх кількість повинна відповідати кількості кольорів), ножиці, і все інше, що, можливо, знадобиться. Говорять, голки, куплені в понеділок, — щасливі.

    * Весільний рушник добре починати у четвер, в день верховного божества, помолившись удосвіта (налаштувавшись на потрібний лад). Вишивати — при зростаючому сонці: щоб зашита в рушник енергія теж зростала. У жодному випадку не можна сидіти спиною до вікна. Тими ж голками, якими почали, ви повинні і закінчити вишивати рушник. Погано, коли вони втрачаються.

    * Вишивати потрібно лише той малюнок, який припав до душі. В цьому випадку він потрапляє в резонанс з вашою енергією. Комусь імпонують дрібні густі зубчики, а комусь — м'яка широка хвиля. Але краще всього, якщо в сім'ї зберігся рушник прабабусі, що прожила з прадідом довге і щасливе життя. Його і потрібно узяти за зразок.

    * Сьогодні в селах вишивають два весільних рушника (але дуже рідко). Один — для церкви і рагса, на нього молоді встануть перед очима всіх гостей і «на камеру». Другий — для батьківського благословення. Дуже бажано, щоб цей другий дівчина вишила сама.

    * Коли молоді стають на рушник — це кульмінація весільного обряду, що триває цілий тиждень. На рушник ставали удосвіта в неділю — в день Сонця (ніяк не можна це робити в суботу — це день Сатурну, планети смерті).

    * А отримували благословення молоді від своїх батьків. Вони заводять їх по простеленому полотну, на покуття, до родинного столу. За ними в хату ніхто не входить — старші дружки не пускають. У хаті повинна знаходитися Трійця — батько (представляє Бога-творця), мати (Богородицю-породіллю), а молода пара — син (вони тепер дві половинки єдиного цілого).

    * Мати простилає їм рушник, а молоді стають на нього колінами (а не взутими, як прийнято нині). Дуже поважно кожному стати на свій кінець: йому — на плюс, їй — на мінус. Лише так проходе адекватний обмін благодатною енергією. Як це визначити? Той кінець, який дівчина починала вишивати першим, заряджений позитивно, той, що другим — має заряд мінус. Це навіть зовні виявляється в тому, що спочатку дівчина вишивала із задоволенням, а потім повторювала цей же малюнок вже не з таким піднесенням. Щоб не забути, де чий кінець, дівчина ставила на кінцях рушника мітки (де зірочка іншим кольором вишита, де використані мотиви парних і непарних чисел: дві або чотири зірочки вишивалися на жіночому кінці, три або п'ять — на чоловічому).

    * Коли молоді стали колінами на рушник, батько (а потім мати) благословляє їх складеними в єдине ціле двома половинками хліба, обернутими іншим рушником.

    * І наостанок. Якщо ви стаєте на рушник в РАГСі або в церкві, стежте, щоб на ваш рушник ненароком ніхто не став. Ця людина  може забрати частину вашого благословення, або ж змінити створену за допомогою рушника програму вашого родинного життя: він внесе туди свою, чужу, інформацію.

Джерело

0

5

Золоті правила вишивання весільних рушників

Не можна прикрашати рушники мережками - життя буде дірявим.

Не можна вишивати весільні рушники вночі - в цей час доби вишивають тільки магічні речі.

Рушник - це дорога життя, тому полотно повинно бути цілим і безперервним, як життя (не вставляйте в середину рушника ніяких мережив, тасьм - цим ви тільки нашкодите, розрізане життя вже не зшиєш, як би не намагався).

На весільних рушниках вишивають пари таких птахів, як сокіл, індик, павич, півень (тільки не в бойовій стійці). Не вишивають зозуль - вдовиний символ, солов'їв - символ неодружених хлопців (щоб чоловік не зраджував).

Всі розміри рушника ширина, довжина повинні ділитись на 7.

Вишивкою повинна бути заповнена 1 / 4 кожної половини рушника.

Центр рушника обов'язково повинен бути пустим, без вишивки, - Боже місце. Стаючи на рушник, молоді отримують Благословення згори. Вільна від візерунку частина уособлює зв'язок з космосом. Про це слід пам'ятати, компонуючи елементи орнаменту на весільному рушнику. Якщо не знати цього, то може статися, що добрий і щирий по формі напис-побажання насправді буде шкідливий для молодят. Тому, вишиваючи весільний рушник, треба стежити, щоб на шляху небесного Благословення до молодої сім'ї не було ніяких символічних перешкод.

Після весілля рушники зберігаються в сім'ї молодих як символ щасливого сімейного життя в скрученому в трубочку вигляді, щоб будь-яка нечисть по колу походила і зрозуміла, що тут їй нема чого робити.

Рушники, особливо під ноги, використовують один раз! У випадку дуже щасливого сімейного життя у спадок передають тільки візерунок, а рушник вишивають новий.

Рушники не беруть напрокат - ви ж долю не берете напрокат.

Рушник під ноги - найголовніший на весіллі, саме він вирішує, як складеться подальше життя нареченого і нареченої. На цьому рушнику не можна вишивати пару птахів, яка символізує молодих, побажання "На щастя!", Квіти, кільця - коли молодята стоять на такому рушнику, затопчуть все, що могло бути гарного в їхньому житті. Найоптимальніший варіант вишивки - геометричний візерунок або рослинний орнамент (грона винограду - це символи сім'ї, достатку, благополуччя; грона калини, жолуді, дубове листя). Це обмеження з'явилося недавно - з моменту, коли молоді перестали ставати на рушник коліньми, а почали ставати ногами. Якщо ж Ви плануєте ставати на весільний рушник колінами, то можна вишивати і птахів, і квіти.

            Бажано, щоб цей рушник вишивала сама наречена і при цьому зробила 10 відмінностей на кінцях рушника (на чоловічій та жіночій стороні). Сторону, яку вишивають першою, слід вважати чоловічого, вона вишивається з великим бажанням, тому і заряд в неї буде позитивний (все йде від основ життя - в цьому вікова мудрість). Якщо дівчина почала вишивати рушник сама, не можна, щоб їй допомагали мати або сестра - зятя відвадять.

             Рушник під коровай, хліб-сіль - необмежений у виборі узору. Саме на цьому рушнику вишивають пару птахів, що цілуються дзьобиками, побажання, дерева роду і море квітів, щоб життя молодят було успішним, щасливим, радісним та квітучим.

Рушник для зв'язування рук - раніше використовували чисто білий (можна вишити білим), щоб життя було безхмарним, або вишитий тільки червоними нитками - на радість.

Найменша необхідна кількість рушників для весілля - п'ять: рушник, на який стають молоді під час вінчання, рушник на ікони для нареченого і нареченої, рушник для перев'язування рук молодій парі і рушник під коровай.

Орнаменти рушників для ікон відрізняються для нареченого і нареченої. Спільним елементом для обох рушників є виноградне листя з гронами, що символізують достаток у домі. Крім спільних елементів, на "чоловічому" рушнику вишивали дубове листя та жолуді, що символізували чоловічу силу, а на "жіночому" - калину, символ жіночого начала, продовження роду, та лілії - символ любові і краси.

На рушнику під коровай, крім інших візерунків з середини 20 ст. вишивають і весільні кільця, але кожне кільце не повинно бути замкнутим. Рушник на руки молодим повинен поєднувати жіночі і чоловічі рушники з ікон, а також може доповнюватися птахами (сімвол молодої пари) та квітами чи квітковими орнаментами.

Вишитий весільний рушник немов би "програмує" майбутнє життя родини, несе в собі певні побажання щодо майбутнього, які висловлює вишивальниця. Але для цього існує одна дуже важлива умова - людина, яка вишиває, повинна знати зміст символів, має бути сама доброзичливою і вишивати його з добрими намірами. Звідси йде одна дуже важлива умова: весільні рушники кожна дівчина має вишивати власноруч. Замовляючи весільний рушник кому б то не було іншому, майбутня дружина ризикує внести в майбутнє свого подружнього життя чужі думки і бажання, які можуть бути і недобрими. Так і вишиваючи власноруч, необхідно стежити за власним настроєм, вишивати рушник у доброму гуморі, не допускаючи поганих думок. Якщо ж під час роботи на вас находять негативні емоції - краще відкласти її на деякий час і повернутися до вишивки тоді, коли настрій покращиться. У процесі роботи слід час від часу промовляти молитву.
           
Для весільних рушників дуже важливим є вибір матеріалу. Весільний рушник не повинен мати обрізаних країв, тому що, за легендою, нитка, що тче рушник - «як доля, повинна ходити зліва направо і не повинна обриватися». Досить часто зустрічаються обрізні рушники, в яких довга сторона оброблена мережкою або просто підрубана, такий рушник не можна використовувати для весільних обрядів, бо кожна обірвана чи обрізана нитка по краю вказує на сварку молодого подружжя або на проблеми зі здоров'ям чоловіка чи дружини.

            У будь-якому орнаменті весільного рушника обов'язково має бути присутній знак, що нагадує за формою хрест. Він може бути як вишитим окремо, так і вплетений в композицію. Сам по собі хрест є оберегом для рушника, тому він присутній на всіх вишитих рушниках, не тільки на весільних. Але в весільному рушнику хрест або хрестоподібний знак має ще й інше, особливе значення. Цей знак магічний. Він благословляє пару на створення сім'ї. Адже хрест є давнім символом єднання батьківської сонячної та материнської водної енергії.

Джерело

0

6

Символіка весільного рушника

0


Вы здесь » Твій світ » Весілля » Магічний весільний рушник


Рейтинг форумов | Создать форум бесплатно © 2007–2017 «QuadroSystems» LLC