Твій світ

Твій світ

Объявление

Новий соціальний проект, спрямований на пропаганду здорового життя, вирішення проблем повсякденного і особистого характеру. У нас немає сухих статей, які пропагують теорію. У нас цікаві і пізнавальні статті, поради, перевірені досвідом інших, переконливі факти. У нас є все, що вас цікавить, а якщо немає, то буде. Твій світ - зроби свій світ кращим

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » Твій світ » Симпатія, закоханість, кохання » Різниця між "люблю" і "кохаю"


Різниця між "люблю" і "кохаю"

Сообщений 1 страница 8 из 8

1

Думки користувачів різних форумів
Закоханість... Кохання... любов

Люблю/кохаю

Тема "Кохати чи любити"

кохаю чи люблю

Яка різниця між коханням і любов"ю

Кохання, любов

Хочу поговорити про кохання і любов

0

2

Традиційно в українській мові співіснують два близьких поняття – “любов” і “кохання”. Над ними, як і над багатьма абстрактними речами точаться дискусії і суперечки. Тут, очевидно, головну роль відіграє не наукове трактування і термінологія, а суб’єктивне розуміння і уявлення людей про ці поняття.

В цій статті я буду намагатись розглянути ці два поняття із різних точок зору, і спробувати визначити, чи ці поняття є синонімічними, чи все ж це два різних терміни для позначення двох різних почуттів, чи то пак станів душі.

Отже, Любов чи Кохання?

З точки зору української мови ці слова є синонімами, що підтверджують словники. Проте, маємо зазначити, що слово “кохати” набуло дещо інших відтінків, його парадигма значень доповнилась таким чином, що термін “кохати” більш широко використовується для позначення виявлення почуття до протилежної статі, чи то скорше просто до іншої людини, в контексті статевого потягу, а не дружніх чи родинних почуттів. Дієслово ж “любити” традиційно використовується в більш широкому значенні, де об’єктом любові може бути будь-що і будь-хто, починаючи від пива, і закінчуючи Батьків

З іншого боку, маємо згадати що такий розподіл утвердився радше неофіційно і з плином часу в сучасних умовах. На давніших етапах розвитку мови різниці між цими поняттями не існувало. Наведемо приклади:

Шевченкове “Кохайтеся чорнобриві, та не з москалями…” навряд доносило нам подробиці вибору партнерів для статевих відносин, але тут малося на увазі саме “не любити” тих, хто потенційно може розбити серце…

Також давній український вираз “кохатися в чомусь” (напр. – кохатися в книжках) – це не те, що ви подумали, це означає “любити книги”.

Корінь цього аспекту лежить у тому, що слово “кохати” є запозиченням і прийшло в початковому виді як синонім до “любити”.

Інтерлінгвістичний аспект цього питання також є досить цікавим. При дослідженні термінології кожен порядний дослідник повинен послуговуватись занннями аналогічної термінології з інших мов.

Беремо дієслово “любити” на різних мовах і отримуємо картину: рос. – любить, англ. – to love, нім. – lieben, поль. – Kochać, ісп. – amar, італ. – amare, лат. – amo.

І лише в деяких мовах, як то українська, для цього поняття існує більше одного терміна. Сюди відноситься польська мова,

Нерозривний звязок і синонімічність цих двох понять підтверджує також факт наявності дієслова “розлюбити”, подібного якому не можна утворити від дієслова “кохати”. Звідси маємо “Любити – розлюбити”, “кохати – розлюбити”.

Звідси ми не можемо зробити висновку, що лише “обрані” вміють “кохати”, а всі решта народи позбавлені цього “прекрасного почуття”. Ви ж не думаєте, що і німці і англійці і росіяни не вміють “кохати”?

За основу ми беремо абстрактність цього поняття. Оскільки поняття не нове, а досить стале, робимо висновок, що описується той самий стан/процес/почуття. В любові вже віками не вигадали нічого нового (окрім термінів хіба), і це є один з найнезмінніших людських почуттів. Отже, бачимо, що поняття таки одне.

З огляду на вищесказане, можу припустити, що люди самі шукають способів розширити рамки цього поняття, і описати за допомогою синонімів, в які вкладають додатковий зміст, різні його аспекти.

Теорія відмінності понять. Таку теорію, саме як теорію, частіше за все ми можемо почути саме від людей, і рідше як конкретне дослідження фахівців. І тут починається найцікавіше: вступає в гру старий добре відомий факт – «Quot capita, tot sententiae» (лат. – скільки людей стільки думок). Тут не йдеться про лише дві протилежні позиції, а про тотальний плюралізм.

Хоча дві основні позиції виділити таки можна:

- частина людей свято вірить, що “кохання” – це найвищий ступінь “любові”,

- інша ж доводить, що “любов” – найвищий ступінь “кохання”.

Суть і масштаби цієї дискусії розтягаються різними деталями, як то наявність чи відсутність штампа в паспорті/шлюбу в церкві, кількість часу разом, наявність/відсутність “хімічного потягу”, та інші.

Дехто одним із цих термінів намагається описати стан, коли після Х років, саме почуття як таке пройшло, або як часто кажуть “трансформувалось” і перейшло на новий рівень – це стан, коли любов перейшла у стан де є сукупність звички, поваги, турботи, розуміння і всього решта, як правило спостерігається після 3-4 років, або в подружньому житті.

Поняття “закоханості” ми не розглядаємо, адже це вже стосується трохи іншої теми. Хоча, як для прикладу нагадую, що саме рос. “влюбленность” має в укр. відповідником “закоханість”.

Горедослідники любовної термінології. Дуже сумно спостерігати, коли до справи беруться так звані “знавці” української мови і починають вигадувати свої теорії. Якщо то йдеться про нешкідливі дискусії між людьми зі різними поглядами, то це цікаво і пізнавально, але коли в це починають лізти люди з претензією на авторитет, письменники, псевдолінгвісти, псевдопатріоти та інші, це все виглядає не лише неприємно, але й негарно зі сторони, бо така інформація, як правило. знаходиться в публічному доступі.

Особливо огидно, коли за таке беруться люди з яскраво вираженою русофобією, як то пан Андрухович. Адже саме він прилюдно зробив певні заявочки, які вам і наводжу без коментарів:

“Дієслово “кохатися”. Це не зовсім те саме, що “кохати”. Не можу знайти йому російського відповідника. Як російською перекласти “кохатися”? “Трахаться”? “Заниматься сексом”? Дуже хотілося б знайти відповідь на це запитання, бо інакше я буду підозрювати, що росіяни не кохаються, тому і слова в них немає”.

Такі привселюдні виступи неодмінно викликають справедливу реакцію.  Наприклад у статті Олександра Гайдамаки “Андрухович. Лидер среди гнили” у відповідь на цю цитату читаємо наступне:

Вот хотел обозвать Андруховича моральным уродом, но слово моральный к нему не клеится. Поэтому просто: урод. Урод, а заодно носитель лингвокретинизма. Начнем с широко употребимого «заниматься любовью». Впрочем, это калька с английского, однако же она есть. Тем более, что «кохатися» тоже – не шибко украинское слово. Но это мелочи. Куда важнее, что «кохатися» – это лингвистическое недоразумение. Потому как ближе всего по смыслу к нему глаголы, обозначающие мастурбацию. Ну, смотрите – суффикс «ся», «кохати себе»… А чем эта логика хуже Андруховичевской?

Як бачимо, спекуляції навіть на таку гарну і чисту тему, як любов, можуть бути використані для розпалювання міжетнічної чи міжнаціональної ворожнечі, бо для людей немає нічого святого.

Різноманітні аспекти як термінології, так і самої любові, ще довго непокоїтимуть уми людської раси. І певна річ, любов – це як і віра, і мораль і решта абстрактних речей – завжди трактуватиметься кожним індивідом суб’єктивно-індивідуально. І кожен завжди залишиться при своїй думці… бажаю всім нам віднайти свою власну істину!

Кохаймося!

Джерело

0

3

Любов і кохання (притча)

В одній звичайні людській душі жили Любов і Кохання.

Вони були схожі, як близнюки, але вели себе чомусь по-різному. Кохання було від природи сліпим, Любов мала стовідсотковий зір.

Коли Кохання впритул не помічало недоліків, Любов чудово бачила їх, беззаперечно приймаючи.

Коли Кохання гуляло під місяцем і дарувало квіти, захлинаючись у вирі щасливих емоцій, Любов терпляче чекала самотніми холодними ночами. Коли Кохання розпливалося в компліментах, Любов говорила жорстку правду, лікуючи болем.

Кохання знало безліч ніжних слів, Любов просто вміла дарувати насолоду.

Коли кохання кричало „я не проживу без тебе!”, любов, тихо помираючи, відпускала на свободу.

Коли кохання безсило билося в істериці, вимагаючи взаємності, Любов проводила безсонні ночі біля лікарняного ліжка, ні на що не зважаючи.

Коли кохання, дивлячись в постаріле зів'яле лице, відвернулося, і, жаліючи себе, розтануло, як сніг, залишивши душу назавжди, Любов залишилась, вдихаючи життя в холодні посинілі губи.
— Я тут безсила, — сказала Смерть, тихо танучи слідом за Коханням.
— Чому ж так відбувається? – запитав молодий Ангел у старшого „колеги”, зазираючи з цікавістю у сповнену Любов'ю душу.
— Все просто, — відповів Старий Ангел, який на своєму віку бачив мільйони звичайних людських душ.
— Все просто. Коли народилося Кохання – засяяла нова яскрава зірка, даруючи красу і радість всім навколо. Коли народилася Любов – посміхнувся Бог. А посміхається він, повірте, не так часто.

Джерело

0

4

Під час спілкування зі старшокласниками на тему “Види любові” мені прийшлося одного разу почути таке твердження: “Любити можна багатьох, але кохати – лише одного”. Як на мене, формулювання цікаве, але тут принциповим залишається питання: який сенс вкладається в дієслова “любити” і “кохати”?
Ні для кого не є секретом, що любов має декілька іпостасей і, відповідно, по-різному може виражатися. Якщо б пригадати дві заповіді любові, які Спасителем були названі найбільшими, то вже чітко відмежовується любов до Бога і любов до ближніх (Мф. 22, 37-40). Уже з власного життєвого досвіду кожен може любов до ближніх розділити в залежності від того, наскільки близьким для нас є той чи інший ближній. Звідси стає зрозумілим, що не даремно так різниться любов до батьків, дітей, друзів, знайомих. І серед цього загалу помічається окреме почуття, яке українською мовою називають “кохання”.
Якщо зазирнемо до тлумачного словника, там прочитаємо: “Кохання – почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі”. Але тут же перегортаємо сторінку і майже те ж читаємо про любов: “Почуття глибокої сердечної прихильності до кого-, чого-небудь”. Звичайно, все це суха теорія, а насправді почуття пояснити словниковими поняттями неможливо. Проте спробуймо в цих, на перший погляд, різних людських почуттях знайти те, що їх об’єднує, і тоді, можливо, стане зрозумілим, як ними в житті послуговуватися.
Найперше, спробуймо з’ясувати, звідки людина має властивість любити. У Святому Письмі ми читаємо: “Бог є любов” (1 Ін. 4, 16). А оскільки людина створена Богом за образом Його (Бут. 1, 27), то разом з образом людина успадкувала від Бога властивість любити. Отже, кожен із нас народився із задатками любові, щоправда наскільки дієво буде ця властивість виражати себе в нашому житті залежить від того, наскільки ми зуміємо її розвинути.
Другий момент, на який варто звернути увагу, це різні сфери, в яких виявляється людська любов. Якщо подумати логічно, то по суті жодної відмінності між різними видами любові немає. Чому так – зараз поясню. Якщо, скажімо, студент, керуючись власним розумом і знаннями, показує відмінні результати в навчанні, то ніхто не каже, що на тому занятті він користувався математичним розумом, а на іншому гуманітарним тощо. Є один розум і система знань, які в конкретний момент діють у конкретному напрямку. Те ж ми можемо твердити і про любов: є особливий стан людини, як духовної істоти, який конкретно виражається через ставлення до Бога, до батьків, рідних, друзів і загалом до всіх людей, в тому числі і до коханих. Але все це – дія одного почуття – любові.
І нарешті, як послуговуватися в житті ось цим дивним почуттям? Тут варто помітити, що сучасна молодь дуже часто під поняттям любові – чи, даруйте, кохання – розуміє зовсім не ті почуття, якими б воно, тобто кохання, мало супроводжуватися. Спробуємо розглянути такі випадки.
Можливо, ви чули не один раз, а можливо і самі користувалися виразом “Любов з першого погляду”. Наскільки це реально, звичайно, може судити зокрема кожен про себе самого, але для свідомої людини, тим більше хлопців і дівчат підліткового віку, необхідно навчитися розрізняти такі поняття, як зацікавлення, захоплення, навіть закоханість – з одного боку і любов чи кохання – з іншого. У перших трьох випадках (і в цьому може кожен переконатися) головну роль відіграють емоції, причому здоровий глузд, зазвичай, не працює, принаймні не він координує дії людини, яка все це переживає. І тільки справжня любов (кохання) супроводжується свідомим сприйняттям об’єктивної дійсності.
До цього варто додати, що поруч із такою відмінністю цих понять, вони органічно пов’язані одне з одним. Зацікавлення, захоплення і закоханість – це ніби початкові стадії любові: якщо вони розвиваються логічно і послідовно, якщо не робляться спроби пришвидшити події, ось ці три прояви особливого емоційного стану людини можуть або розвинутися у справжнє кохання, або ж дати побачити людині реальну дійсність і розвіяти якісь вигадані ідеали.
Ще один вислів з цієї ж “опери”: “Любов – сліпа”. В принципі, помилковість цього судження була доведена в попередньому абзаці, а додати до цього можна хіба лише те, що сліпими можуть бути ось ті три стадії “передлюбові”. Справжнє кохання повинно мати не лише зір, але й слух, і смак, і, що найважливіше, здоровий глузд.
Наступний вислів, яким часто послуговується сучасна молодь, взагалі, як на мене, абсурдний. Я маю на увазі дієслово “кохатися” або “займатися коханням”, яким, як всім відомо, виражаються статеві стосунки, щоправда, жодних вказівок на таке тлумачення навіть у словнику немає. Поміркуйте самі: чи часто процес, який сучасним суспільством називається “кохатися” пов’язують із глибоким почуттям любові?
Ну і якщо вже про це зайшла мова, то давайте чітко визначимо: коли саме молода людина отримує право на статеве життя. Щоб дізнатися думку підлітків з цього приводу, я нещодавно запропонував десятикласникам анонімне анкетування, де серед інших питань було: “Що дає людині право на статеві стосунки?” І що ви думаєте вони відповіли? Значна частина респондентів відповіла: “Справжнє кохання”. І лише декілька чоловік сказали: “Виключно шлюб”. Саме тому я хотів би наголосити читачам на принципово важливому аспекті: не зважаючи на те, що статеве життя, процес якого часто пов’язують із любов’ю, навіть при наявності справжнього кохання стає можливим лише у шлюбі.
А яким повинно бути життя у шлюбі, враховуючи всі його аспекти, – це окрема тема для спілкування.
Пісумовуючи все вище сказане, варто сказати: кожна молода людина, яка намагається побудувати своє особисте життя, повинна найперше навчитися називати речі своїми іменами, не підмінюючи понять (маю на увазі те, що не можна називати любов’ю те, що таким не є зовсім), а, по-друге, чітко визначати головну мету свого життя і цій меті підпорядковувати все, з чого це життя складається (а тут маю на увазі те, що все в житті не повинно відбуватися передчасно, як, скажімо, статеве життя молодого покоління до шлюбу і поза ним, – а логічно і послідовно).
І насамкінець, хотілося б побажати усім людям цінувати і берегти ось це глибоке і незбагненне почуття – любов, бо якщо будемо берегти і цінувати, то нам не важливо буде, як воно називається: любов чи кохання. Адже за словами апостола Павла “любов довготерпить, милосердствує… Любов ніколи не минає, хоч і пророцтва скінчаться, і мови замовкнуть, і знання зникне” (1 Кор. 13, 4. 8).

Протоієрей Микола Марусяк,
викладач християнської етики Снятинської СШ №1
(Івано-Франківська обл.)

Джерело

0

5

Тасміт написал(а):

Любов і кохання (притча)

В одній звичайні людській душі жили Любов і Кохання.

Вони були схожі, як близнюки, але вели себе чомусь по-різному. Кохання було від природи сліпим, Любов мала стовідсотковий зір.

Коли Кохання впритул не помічало недоліків, Любов чудово бачила їх, беззаперечно приймаючи.

Коли Кохання гуляло під місяцем і дарувало квіти, захлинаючись у вирі щасливих емоцій, Любов терпляче чекала самотніми холодними ночами. Коли Кохання розпливалося в компліментах, Любов говорила жорстку правду, лікуючи болем.

Кохання знало безліч ніжних слів, Любов просто вміла дарувати насолоду.

Коли кохання кричало „я не проживу без тебе!”, любов, тихо помираючи, відпускала на свободу.

Коли кохання безсило билося в істериці, вимагаючи взаємності, Любов проводила безсонні ночі біля лікарняного ліжка, ні на що не зважаючи.

Коли кохання, дивлячись в постаріле зів'яле лице, відвернулося, і, жаліючи себе, розтануло, як сніг, залишивши душу назавжди, Любов залишилась, вдихаючи життя в холодні посинілі губи.
— Я тут безсила, — сказала Смерть, тихо танучи слідом за Коханням.
— Чому ж так відбувається? – запитав молодий Ангел у старшого „колеги”, зазираючи з цікавістю у сповнену Любов'ю душу.
— Все просто, — відповів Старий Ангел, який на своєму віку бачив мільйони звичайних людських душ.
— Все просто. Коли народилося Кохання – засяяла нова яскрава зірка, даруючи красу і радість всім навколо. Коли народилася Любов – посміхнувся Бог. А посміхається він, повірте, не так часто.

Джерело

Надзвичайно захоплююча притча, дуже вам вдячний))))

0

6

Звичайно, для молодої людини це питання чи не найважливіше на певному етапі життя. Саме тоді, коли потрібно визначатися із супутником життя, про якого молода людина роками мріє, молиться і просить у Бога. Біблія і щаслива практика християнського подружнього життя стануть тут у пригоді для всіх, кому не байдужа власна доля. Саме в Своєму Слові Бог показує, що таке справжня любов і які її основні ознаки. Любов приходить поступово, закоханість - швидко. Любов росте, а ріст вимагає часу. Закоханість же, як правило, немов звалюється на голову. Дійсно, пізнати людину, зустрівшись з нею всього кілька разів, неможливо. Багато людей носять маску і відразу не можливо дізнатися, що під нею приховують. Деякі вмудряються приховати справжню свою суть до самого весілля, а після вже предстають в дійсному світлі. Знайте, щоб добре пізнати людину потрібний час. Багато хто з вас чув вираз "любов з першого погляду". Але такої любові в реальному житті не буває. Можна відчувати сильний потяг до людини, яку тільки що зустріли, але, не зважаючи на свою силу, цей потяг поверхневий. Це закоханість. Для того, щоб людину по-справжньому полюбити, вам належить пройти шлях.

Любов дарує бажання творити, закоханість же руйнівна. Любов благотворно позначиться на вашій особі, вона розкриє все найкраще у вас. Любов наповнить вас новою енергією, намітить цілі і збудить інтерес до життя. Вона сприятиме творчості і гідним справам. Вашому особистому розвитку. Любов відродить відчуття власної гідності, відчуття впевненості в собі. Вона рухатиме вас до успіху. Ви старанно вчитиметеся, планомірно житимете і не будете розмінюватися на дурниці. Закоханість на відміну від любові руйнівна. Вона несе безлад. Коли ви закохані, то знижується ваша успішність і працездатність, ваші таланти не можуть виявлятися. Ваші рідні і близькі друзі тут же помітять: «Що з тобою трапилося? Ти нікуди не ходиш і нічого не робиш, може, ти хворієш?» Закоханість будує повітряні замки, де все ніби-то добре, і ви відмінно розумітимете один одного, і де немає школи, роботи, навчання, грошей і відповідальності перед іншими. Закоханість дивиться крізь рожеві окуляри.

Для любові важлива сумісність, закоханість нехтує нею. Якщо ви любите, то вас привертає не тільки зовнішність і поведінка коханої людини, але і її характер, ідеї, життєва позиція. Вам цікавий її спосіб мислення і реакція на ту чи іншу ситуацію. Вам цікаво чи є вона доброю, вихованою і дбайливою людиною? Чи любить вона щиро Бога чи тільки вдає, чи співпадають ваші погляди на освіту, сім'ю, фінанси? Чи однаково ви відноситесь до друзів? У чому співпадають ваші інтереси? Чи вважаєте за краще ввечері спілкуватися з сім'єю і друзями або вибиратися аби-куди? І чим більше спільного у вас буде в цих сферах, тим більше у вас шансів розвинути справжню любов. Може це звучить не дуже романтично, але ймовірно ваш майбутній чоловік чи дружина живе в тому ж місті та відвідує ту ж церкву, що й ви (хоча це не правило). Люди, які мають спільні інтереси і однакову систему цінностей, мають більше шансів створити щасливу сім'ю.

Любов враховує недоліки, закоханість ігнорує їх (не помічає). Любов допоможе вам розпізнати в людині прекрасні якості. Любов також бачить недосконалість коханої людини, але не загострює її, а робить наголос на якостях, які гідні пошани і захоплення. Закоханість взагалі не дозволяє вам розгледіти в людині що-небудь негативне. Ви захищаєте її від будь-якої критики. Закоханість робить вас настільки легковажними, що ви думаєте, що одна, дві захоплюючі вас якості (красива, спортивна зовнішність, язик «підвішений»), переважать всі її недоліки і проблеми (грубість, легковажність, лінь). Любов же приймає справжню людину, не дивлячись на її недоліки (малий ріст, великий ніс, вуха).

Любові не страшна розлука, для закоханості - це розрив. У розлуці любов може навіть скріпнути. Коли кохана людина далеко від вас, то ви краще розумієте, як багато вона значить для вас. Закоханість же вмирає, варто тільки людині зникнути із виду. Оскільки закоханість живе за рахунок фізичного ваблення, то вона не витримує перевірки часом.

Любов обережна у фізичних контактах, а закоханість використовує їх. Справжній любові властиве фізичне ваблення, але люди, які по-справжньому люблять один одного, ніколи не ставлять статеві стосунки на перше місце в своїх відносинах, для них це як вершки на торті. Спочатку вони поважають і цінують один одного, а вже потім близькість виражає їх почуття один до одного в шлюбі. Вони навпаки оберігають один одного.

Любов безкорислива, закоханість егоїстична. Любов грунтується не тільки на емоціях, вона виражається ще в діях, коли ви уважні до людини, робите що-небудь хороше для неї, і не тільки коли вам це хочеться, а постійно. Природно, що якщо до вас так само відносяться, то і любити легко. Але існує один тест для справжньої любові: змогли б ви любити людину, якщо вона не помічає ваших потреб або забуває зробити те, про що ви її просили?

Любов - це коли одружені служать один одному. Наприклад, приносять сніданок в ліжко. Тобто нелегко першому встати і приготувати і піднести сніданок коханій людині, яка тільки що прокинулася і не важливо чоловік чи дружина це робить. Це робить любов. Закоханість егоїстична. Закоханий думає тільки про те, щоб отримати від іншого, щоб мене любили і леліяли.

Любов враховує реальність, закоханість ігнорує її (не помічає). При справжній любові ви дивитеся на проблеми відкрито і не намагаєтеся применшити їх значення. Наприклад: двоє студентів, які люблять один одного, прикладають всі сили, щоб закінчити ВУЗ, не одружуються, знаючи, що від цього їх відносини стануть ще міцнішими, їм нічого побоюватися, що їх любов остине. Така сім'я буде дуже міцною. Люди, які по-справжньому люблять один одного, не ховаються від проблем, а намагаються їх вирішити. Якщо щось загрожує їх відносинам, вони відкрито обговорюють це і намагаються знайти розумний вихід. Раби закоханості не звертають ніякої уваги на обставини. Невеликі проблеми руйнують їхні стосунки.

Ми живемо в нелегкий час, коли молодим людям пропонується нібито «практичніший» спосіб створення сім'ї: поживіть разом, пізнайте один одного. І так до тих пір аж поки не знайдете того, кого потрібно. Дорога молоде, не потрібно йти на повідку тимчасових пристрастей. Запам'ятайте, якщо будете покладатися на Господа, то обов'язково зустрінете свою справжню любов, призначену вам від Бога, а якщо знайдете, то вона від вас вже нікуди не подінеться - ні через тиждень, ні через місяць, ні через рік!

Джерело

0

7

Мені сподобалась стаття.  Я погоджуюсь зі всіма тезами.  В тому числі з тим, що мова  багатогранна і не завжди значення слова можна проаналізувати, як предмет  в лабораторії.

0

8

вдячна автору дуже корисна стаття

0


Вы здесь » Твій світ » Симпатія, закоханість, кохання » Різниця між "люблю" і "кохаю"


Рейтинг форумов | Создать форум бесплатно © 2007–2017 «QuadroSystems» LLC