Твій світ

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » Твій світ » Християнські свята і традиції » Свято Маковея або Медовий Спас


Свято Маковея або Медовий Спас

Сообщений 1 страница 4 из 4

1

Народна назва свята (Маковія, Маковея, Спас Перший, Спас на воді, Семи братів мучеників Маккавеїв — 14 серпня), безумовно, утворилася від офіційної просто за співзвучністю: Маккавеїв — Маковея — Маковія. Сприяло закріпленню назви й те, що саме в цей період достигав мак, його збирали і сушили. Поєднання стародавніх народних календарних і хліборобських звичаїв із церковними православними відбулося органічно і призвело до того, що у церкві стали святити зілля: васильки (базилік), м’яту, мелісу, руту, любисток, чебрець; квіти: чорнобривці, гвоздики, майори, флокси, айстри, волове око тощо і головне — мак у маківках.

Свячені трави та квіти клали у купіль дитині, щоб росла здоровою, відваром мастили скроні, щоб не боліла голова. Із свячених васильків робили кропильце, коли кропили свяченою водою молодих на весіллі або проводжали когось у далеку путь. Мак, квіти й зіллячко зберігали цілий рік за образами, щоб заварювати в разі потреби.

Свячене зілля кидали у колодязь, щоб посвятити в ньому воду. Її вважали корисною для вагітних, породіль, малих дітей і для всіх, хто заслабне.

М’яту, мелісу, чебрець, васильки використовували для ушляхетнення напоїв — узвару, а особливо варенухи; на м’ятній чи мелісовій воді замішували пряники.
Дівчата й жінки, які йшли святити зілля, мак і квіти, повинні були перед тим добре попоїсти, щоб наступного року дочекатися щедрого врожаю, і не лише на мак, а й на хліб і городину, на фрукти і ягоди.

Першим називають свято Маковея, тому що незабаром (19 серпня) настає справжній Спас, або Преображення Господнє. Спасом на воді звуть його через традицію в деяких районах України купатися вдосвіта у річці хворим на пропасницю — вода цього дня вважалася цілющою. Так само хворі могли скористатися водою з освяченого колодязя.

Мак споживали в Україні і як харчі, і як оберіг від злих сил. І хоча широко побутувала народна приказка: «Сім годів мак не родив і голоду не робив», їли його багато. Використовували мак на Святвечір, додаючи до куті, готували пісні вареники й пироги на Щедрий вечір, на Голодну кутю у переддень Водохреща, а також на всілякі урочистості, що припадали на піст. На Сорок святих (10 березня) варили сорок вареників з маком або пекли сорок «жайворонків» чи сорок «сорок» із тіста, посипаного маком. На Середохрестя (у середу посеред Великого посту) пекли з тіста, притрушеного маком, хрести, їх клали по кутках ниви на початку оранки, щоб увечері, розділивши з худобою, з’їсти. Коронкою свяченої маківки витискали хрестики на вершечку великодньої паски. На Першу Пречисту (Успіння Пресвятої Богородиці — 28 серпня), а також на Головосіки (Усікновення голови Івана Хрестителя — 11 вересня) варили вареники і пекли пироги з маком. Готували страви з маком (каші, картопляне пюре, пироги тощо) і в повсякденній кухні, особливо в пісні дні.

Мак в Україні використовувався і як олійна рослина. При цьому споживали не лише олію, а й макуху, що була смачним і поживним доповненням до пісної їжі. Її особливо полюбляли діти, вони бігали до олійниці, щоб випросити свіжої макухи.

На свято Маковея пекли обрядові коржики — шулики (шуляки, ламанці). Тісто готували пісне і прісне, часом навіть без соди, звідки й пішла приказка: «Із води та муки пече баба шулики». Ретельно вимішували, ділили на шматочки, ще раз вимішували і розкачували коржі завтовшки у 0,5 см. Потім робили ножем ромбовидні надрізи (щоб готовий корж добре ламався, звідси друга назва — ламанці) і пекли в печі на сковороді, змащеній олією. Перевертали, щоб корж рівномірно запікався з обох боків. У макітрі розтирали мак до появи молока, розводили його медовою ситою і цією солодкою підливою поливали дрібно поламані коржі. На Маковєя діти ходили від родича до родича, куштуючи шулики. Не гребували цими ласощами й дорослі.

Мак до цього дня споживали тогорічний, насіння нового врожаю можна було їсти лише після Маковєя та освячення. Найбільше цінувався у народі «сивий» мак. Страви й олія з нього були найсмачніші. Як харчовий продукт менше полюбляли мак-самосій, або «видюк» (у його маківці при достиганні утворювалися дірочки, через які висипалося й розсіювалося зерня, воно є настільки дрібним, що його дуже важко побачити навіть вдень). Проте, за народними віруваннями, він мав надзвичайну силу як засіб проти злих чар. Кожна господиня, знайшовши на своєму городі «видюк», обережно збирала його, щоб не розгубити вміст. Потім мак святили. Але й несвячений, він був корисний в уявленні народу проти відьом, які ночами "доїли" чужих корів, проти «неспокійних мерців» та іншої нечистої сили.

Вірили, що коли «видюк» освятити три, сім або дев’ять разів (а святити можна було й на Маковєя, й на Великдень), то його сила ставала непереможною. Обсипавши таким маком хлів, хату чи обійстя, не сумнівалися, що відьми, чорти, чаклуни тощо не досягнуть мети. Нечисть не могла переступити через розсипаний мак, і їй доводилося збирати численне дрібнюсіньке насіння. Поки вона поралася, наставав ранок, співав півень і все нечисте втрачало силу. На Поліссі при цьому примовляли: «Одо тобє робота на усю ноч». Маком оберігали худобу від зурочення на Юрія, на Івана Купала, під час різдвяних святок. На Поділлі говорили, сіючи у хліві свяченим маком: «Як видюк збереш, тоді в моєї худобки покорм забереш»; «Маку-видюку, ти все видиш, з сонцем-вітром компонуєш, не допусти сюди лихі сили».

На Поліссі свячений «видюк» використовували для викликання дощу. Якщо тривала посуха, сім удовиць зносили свій «видюк» до криниці, змішували його разом, засипали у воду і розмішували хлібною лопатою. За переказами, цей засіб був найперспективніший: через невеликий проміжок часу випадав добрий дощ.

Макові приписували властивість впливати на плодовитість худоби й людей. Тому його використовували у календарній обрядовості (як компонент куті, у дівочо-парубочих іграх на Андрія), а також у весільних обрядах при обсипанні молодих зерням, у весільному печиві.

У народній медицині мак використовували як снодійний засіб.

Мак був популярним об’єктом народної творчості. Існує чимало пісеньок, а особливо приказок про нього: «Тиждень постишся, а в неділю — з маком», «Добра, як юшка з маком», «Тринди-ринди коржі з маком», «Згадуй мак, та й їж так», «Мак чорний, та добрий, а редька біла, та гірка». Відомі й загадки про мак:

  Стоїть тичка
  На тичці капличка,
  Без вікон, без дверей,
  Повна хата людей.

  Стоїть стебло коло села,
  А на стеблі - сімсот і два.

Джерело

0

2

14 серпня православні відзначають свято Винесення чесних древ Животворящого Хреста Господнього, або свято Всемилостивого Спасу та Пресвятої Богородиці.
Цього дня святкується також день семи Святих Мучеників Маковеїв, або, як кажуть в народі, «Маковея».
Церква відзначає пам'ять семи мучеників: Авіма, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Аліма і Маркела, їх матері Соломії та вчителя їх Єлеазара, які в 166 р до н. е. очолили повстання за віру в єдиного Бога і були за це жорстоко покарані.
Це свято прийшло до нас з Візантії, де було встановлене не пізніше ІХ ст. Воно полягало в перенесенні з імператорського палацу до храму Софії частини хреста Господнього, що збереглася. Протягом двох тижнів цю святиню носили по Константинополю з метою «відвертання хвороб», для очищення міста від злих духів, які за давніми віруваннями приносили епідемії страшних хвороб. За допомогою хреста освячували воду, щоб вона стала чистішою та щоб йшли дощі в спеку.
У Київській державі цей звичай перетворився на хресні ходи до річок, водоймищ, озер. Вода освячувалася і після цього в ній купалися, а також купали худобу, щоб вона не хворіла. За переказами цього дня 988 р. хрестився князь Володимир. Під час цього свята при богослужінні відбувається винесення хреста на середину храму і поклоніння йому, а після літургії – хресний хід до води.

Свято Маковея одне з найпоетичніших і найшановніших в Україні.
Цього дня у церквах святять воду, квіти й мак.
«Маковійську квітку» переважно робили з городніх квітів, але добавляли в букет і лісові квіти. Пишний букет складався з чебрецю, чорнобривців, васильків, нагідок, польових сокирок тощо. Додавали інколи й голівку невеличкого соняшника, і все це обв’язували червоною стрічкою. Голівки маку в’язали в окремий букет.
До речі, дівки-чарівниці святили ще й мак-видюк (дикий мак). В народному знахарстві він вживається як засіб проти чародійства: вважалося, що цим маком треба обсипати дім, і тоді всі відьомські хитрощі зникнуть.
Кожна квітка в букеті мала своє призначення. Так, м’ята мала оберігати сім’ю від усякої напасті й додавати здоров’я, ласкавці – щоб у родині була ласка, злагода та щирість, сонях уособлювався з небесним світилом, щоб воно було завжди ласкавим і милосердним для людей, тварин та рослин.
Після освячення букет квітів та голівки маку кладуть за образи і зберігають до весни. Весною мак розсівали по городу, а засушені квіти на Благовіщення вплітали дівчатам у волосся – «щоб не випадало».
Обрядовою їжею цього дня є «шуліки». Готують їх так: печуть коржі, ламають на дрібні шматочки і заливають медом з розтертим маком. Ця їжа смачна, її залюбки їдять діти.
Всі чоловіки повинні були з’являтися на це свято в козацькому одязі.
Свято Маковея у народі мало ще декілька назв: Перший Спас, Спас на воді, Медовий спас. Цього дня хворі на пропасницю купалися в річці, бо вода на свято Маковея вважалася цілющою.
У Перший Спас починається Успенський піст, він триває два тижні.
У народі кажуть, що Перший Спас – це проводи літа. Цього дня починають відлітати ластівки. Ластівка весну починає і осінь накликає.

Джерело

0

3

14 серпня святкується день семи Святих Мучеників Маковеїв, або, як кажуть в народі, «Маковея». Церква відзначає пам’ять семи мучеників: Авіма, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Аліма і Маркела, їх матері Соломії та вчителя їх Єлеазара, які в 166 р до н. е. очолили повстання за віру в єдиного Бога і були за це жорстоко покарані.

  14 серпня православні також відзначають свято винесення чесних древ животворящого хреста Господнього, або свято Всемилостивого Спасу та Пресвятої Богородиці. Це свято прийшло до нас з Візантії, де було встановлене не пізніше ІХ ст. Воно полягало в перенесенні з імператорського палацу до храму Софії частини хреста Господнього, що збереглася. Протягом двох тижнів цю святиню носили по Константинополю з метою «відвертання хвороб», для очищення міста від злих духів, які, за давніми віруваннями, приносили епідемії страшних хвороб. За допомогою хреста освячували воду, щоб вона стала чистішою та щоб ішли дощі в спеку.

  За переказами, цього дня 988 р. хрестився князь Володимир.

  Свято Маковея – одне з найпоетичніших і найшанованіших в Україні. Цього дня у церквах святять воду, квіти й мак. «Маковійську квітку» переважно робили з городніх квітів, але добавляли в букет і лісові квіти. Пишний букет складався з чебрецю, чорнобривців, васильків, нагідок, польових сокирок тощо. Додавали інколи й голівку невеличкого соняшника, і все це обв’язували червоною стрічкою. Голівки маку в’язали в окремий букет.

  До речі, дівки­чарівниці святили ще й мак­видюк (дикий мак). В народному знахарстві він вживається як засіб проти чародійства: вважалося, що цим маком треба обсипати дім, і тоді всі хитрощі відьми неодмінно пропадуть безслідно.
Кожна квітка в букеті мала своє призначення. Так, м’ята мала оберігати сім’ю від усякої напасті й додавати здоров’я; ласкавці – щоб у родині була ласка, злагода та щирість; сонях уособлювався з небесним світилом, щоб воно було завжди ласкавим і милосердним для людей, тварин та рослин.

  Після освячення букет квітів та голівки маку кладуть за образи і зберігають до весни. Весною мак розсівали по городу, а засушені квіти на Благовіщення вплітали дівчатам у волосся – «щоб не випадало».

  Обрядовою їжею цього дня є «шуліки», тобто печені коржі, поламані на шматочки й облиті медом та розтертим маком. Ця їжа смачна, її залюбки їдять діти.

[Свято Маковея]   Свято Маковея у народі мало ще декілька назв: Перший Спас, Спас на воді, Медовий спас. Цього дня хворі на пропасницю купалися в річці, бо вода на свято Маковея вважалася цілющою. Пасічники підрізували соти. Тільки після освячення першого меду в церкві можна було розговлятися.

  У Перший Спас починається Успенський піст, він триває два тижні.

  У народі кажуть, що Перший Спас – це проводи літа.

  Цього дня починають відлітати ластівки. Ластівка весну починає і осінь накликає.

  Якщо «з Першого Спасу – холодні роси», то з Другого Спасу в середній смузі України вже можуть починатися приморозки, а тому й кажуть: «Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!»

  19 серпня за новим стилем – давнє народне свято – Другий Спас, або Яблучний Спас. В церковному календарі це свято отримало назву Преображення Господнього. В цей день святять груші, яблука, мед і обжинкові вінки або жмут колосся жита й пшениці.

  Раніше до Другого Спаса правовірні селяни не їли садовини, бо це вважалося гріхом. Після церкви родина, звичайно, врочисто сідала за стіл: їли яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином – «щоб садовина родила».

  Якщо на Спаса сухий день, то це – передвістя сухої осені, мокрий – мокрої, а ясний – суворої зими.

[мак]   Триває двотижневий піст – «спасівка», який почався на Маковія. З Маковія починалися також проводи літа. Замовкали птахи – не чути вже соловейка, зозулі, горлиці. «Відцвітають рози, падають холодні роси» – вже відчутна прохолода зранку і вночі. Ночі стають темнішими і довшими. В сутінках зорі наче побільшали і поближчали. Починається перша сівба озимих.

  Перед яблучним спасом селяни косили траву­отаву, завершували викопувати цибулю та часник, бо 17 серпня – Явдоха сіногнійка, яка нагадувала, що залишені в грунті цибуля та часник можуть вимокнути. Треба було зібрати й малину, бо вона втрачає смак.

  На Спаса поминали померлих родичів. Це давня українська народна традиція. За народною міфологією, це третій виступ мерців на світ у весняно¬літньому сезоні: вони з’являються на Страсний Четвер, на Зелені Свята і на Спаса.

Джерело

0

4

І за церковним, і за народним календарем 14 серпня — це свято Першого Спаса, Спаса на воді — медовий Спас. На жаль, мало хто може до пуття пригадати, що це за свято й на чию воно честь відзначається. Витлумачення самої назви також не таке вже й прозоре: мовляв, колись мак віяли й освячували тощо.
Церковна традиція шанує цей день як такий, що зв'язує весь Успінський піст. Встановлено його з нагоди Божих знамень від ікон Спасителевих, Богородиці або Хреста Господнього під час битв князя Андрія Боголюбського з волзькими булгарами (1164 рік). Приблизно в 166 році до Різдва Христового сирійський цар Антіох намагався примусити юдеїв перейти на поганську віру. Єрусалим було спалено. Суворо заборонено дотримуватися Мойсейового закону. Дехто не витримував такого тиску, але були й інші люди — сильні духом і вірою в Бога.
Маккавеї — це сім святих мучеників: Авім, Адім, Антонін, Гурій, Євсенон, Єлеазар, Маркелл. їхні батьки були Єлеазар і Соломонія. Старозавітній священик Єлеазар не піддався ні на хитрі підкупи, ні на відверті погрози. Не змогли зламати його й тортури.
Сильна людина померла мученицькою смертю, а далі настала черга синів. Нещасна Соломонія бачила на власні очі смерть кожної своєї дитини, важко навіть уявити, яка це була нестерпна мука. Але жінка мужньо зносила все, навіть підбадьорювала синів, заохочуючи їх бути сильними, мужніми та вірними Богові: «Мої діти, ви не одержали від мене ні душі, ні життя; я не укладала ваших тіл, Бог, Творець світу, дав вам усе те; і Він у своєму милосерді поверне вам життя, яким ви тепер погордили, залишаючись вірними його законам».
Соломонія також померла в ім'я Бога.
Отже, згадані святі були замучені Антіохом, сирійським царем, за віру християнську в II столітті до Різдва Христового. Відбувалися ці події в сирійському місті Актьохн. Виникає закономірне питання: чому ж тоді мучеників названо маковеями? За однією з версій, їхній подвиг надихнув Іуду Маккавея на повстання. За Божої допомоги повстання було успішне: повстанці здобули перемогу та звільнили Єрусалимський храм від язичницьких ідолів. Інша версія: назву святі мученики отримали від уже згаданого Іуди Маккавея, ізраїльського героя в тогочасній боротьбі за рідний край і Божий закон.
Якщо ви уважно прочитали свою Біблію й не знайшли там відомостей про Маккавеїв, не хвилюйтеся, це зовсім не означає, що ваша Біблія «несправжня». Просто до ваших рук потрапила швидше за все книга, що належить до західного видання.
За народними уявленнями, від цього дня бджоли вже не дають меду.
Від самого ранку йдуть до церкви святково одягнені люди, щоб посвятити квіти, мак і воду. Вважається, що посвячені цього дня квіти, будучи вплетеними в косу, бережуть волосся від випадання. А мак, розсипаний на городі, сприяє гарному врожаю.
Знахарі радять застосовувати чудодійні властивості маку для рятування оселі від уроків та пристрітів. Для цього треба просто посипати свячений мак навколо дому.
За переказами, вода цього дня цілюща, тому якщо хворий на пропасницю викупається в природній водоймі, то може навіть позбутися своєї хвороби.
Діти дуже люблять обрядову страву цього дня. А страва ця — «шуліка». Готується вона ось так: господині випікають солодкі коржі, кришать їх на дрібні шматочки, а потім заливають медом і посипають маком. Надзвичайно смачно!
Джерело

0


Вы здесь » Твій світ » Християнські свята і традиції » Свято Маковея або Медовий Спас


Рейтинг форумов | Создать форум бесплатно © 2007–2017 «QuadroSystems» LLC