Твій світ

Твій світ

Объявление

Новий соціальний проект, спрямований на пропаганду здорового життя, вирішення проблем повсякденного і особистого характеру. У нас немає сухих статей, які пропагують теорію. У нас цікаві і пізнавальні статті, поради, перевірені досвідом інших, переконливі факти. У нас є все, що вас цікавить, а якщо немає, то буде. Твій світ - зроби свій світ кращим

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » Твій світ » Державні і народні свята » День Святого Валентина (історія, святкування, традиції, поради)


День Святого Валентина (історія, святкування, традиції, поради)

Сообщений 1 страница 12 из 12

1

День Святого Валентина (Валентинів день, День Закоханих) — світське свято, яке відзначається в деяких країнах щороку 14 лютого.
День Святого Валентина Романтична легенда про Святого Валентина
Християнського проповідника Валентина посадили в римську в'язницю за віру і невдовзі засудили до страти. Сидячи під вартою, Валентин закохався у сліпу дівчину, дочку в'язничного наглядача. Користуючись своїми медичними знаннями, він зцілив її від сліпоти.
За іншою версією, сліпа дочка тюремника сама закохалася у Валентина. Той як священик, що дав обітницю безшлюбності, не міг відповісти на її почуття, але в ніч перед стратою (ніч проти 14 лютого) прислав їй зворушливий лист, який підписав «Твій Валентин».
У пам'ять про це тепер у День Святого Валентина заведено дарувати одне одному «валентинки» — вітальні листівки у вигляді сердечок, з добрими побажаннями, словами кохання, пропозиціями руки та серця чи просто жартами, які не підписують, і той, хто отримує, повинен сам здогадатися, від кого вони..
Також у цей день дарують коханим квіти (найчастіше троянди — символи кохання), цукерки-сердечка, інші сувеніри у вигляді сердечок, купідончиків, пташок, що цілуються.
Історично-релігійне підґрунтя
За церковною легендою, християнський священик Валентин жив за часів імператора Клавдія II Готського (III ст. від Р. Х.). Є відомості, що, поруч з основним покликанням, Валентин займався природничими науками та медициною.
Войовничий імператор Клавдій нібито вважав, що сім'я заважає солдатам воювати за імперію і видав едикт, яким забороняв воїнам одружуватися. Валентин, незважаючи на цей указ, продовжував таємно вінчати всіх охочих. За це його заарештували й ув'язнили під охороною офіцера, прийомна донька якого була сліпою. Священик оздоровив її, а опісля навернув на християнство батька й цілу родину. Довідавшись про це, імператор наказав відтяти йому голову, що й сталося 14 лютого.
Але щонайменше троє святих Валентинітів були римськими мучениками. Один був священиком і лікарем у Римі, другий - єпископом у Терні (Італія), третій жив у Єгипті приблизно у 100-153 рр. Останній був одним із кандидатів на пост римського єпископа (тобто Папи), у своїх проповідях звеличував достоїнства шлюбу як втілення християнської любові. Про обставини його смерті і про місце поховання практично нічого невідомо.
Римський Валентин загинув 269 року (часи імператора Клавдія II), тернійський - 197-го. Обидва були поховані на одному цвинтарі (поблизу сучасних воріт Порту дель Пополо у Римі, які тепер часто називають "воротами Святого Валентина"). Останки першого Валентина (римського священика і лікаря) згодом зберігалися в одній із церков Риму. 1836 року Папа Римський Григорій XVI передав останки церкві в Дубліні, де вони зберігаються досі. Останки другого Валентина нині перебувають у базиліці Святого Валентина в Терні - місті, де він колись був пастирем.
Вважається, що День Святого Валентина у християнські часи замінив собою язичницьке свято луперкалій (на честь бога Фавна; за іншою версією, на честь богині кохання Юнони), який відзначався щороку 14 лютого. Ця заміна сталася 496 року за розпорядженням Папи Римського Геласія I.
Широкої популярності в Західній Європі це свято набуло після XV століття. За переказом, винахід «валентинки» приписують герцогу Орлеанському Шарля. 1415 року, перебуваючи в англійському полоні після битви під Азенкуром, він нібито надсилав із лондонської в'язниці віршовані любовні послання своїй дружині. Одна з тодішніх «валентинок» нині зберігається в Британському Музеї. У США свято відзначають з 1777 року.
Втім, у Римсько-Католицькій Церкві св. Валентин офіційно вважається не покровителем закоханих, а покровителем людей, які страждають на нервові захворювання: ікони часто зображують Валентина в одязі священика або єпископа, який оздоровлює юнака від епілепсії. За церковними переказами, на могилі св. Валентина один юнак, хворий на епілепсію, довго молився — і видужав.
Загалом у римо-католиків є 16 Святих Валентинів і дві Святих Валентини. Але пам'ять жодного з них 14 лютого не вшановують. 1969 року покровитель закоханих був вилучений із календаря святих як такий, чию історичність взяли під сумнів. Натомість 14 лютого римо-католики відзначають День Святих Кирила та Мефодія, яких Папа Римський Іван II проголосив святими покровителями Європи.
У давні часи природні чинники та події позначалися не календарною датою, а приурочувались до святого, якого в той день вшановувала Церква (наприклад, на Спаса достигають яблука тощо). Відповідно, на час, коли відзначають день св. Валентина, припадає період парування птахів. Це й призвело до звичаю, що днем пізніше молоді люди шукали собі пару — дівчина вибирала собі хлопця, а той у відповідь обдаровував її, наслідуючи лицарські звичаї.

Як День Святого Валентина відзначають у різних країнах
Валентинів день в Англії та Шотландії в старовину супроводжувався таким звичаєм. Молоді люди клали до урни відповідну їхньому числу кількість квитків, з позначеними на них іменами молодих дівчат; потім кожен виймав один такий квиток. Дівчина, ім'я котрої діставалось таким чином молодій людині, ставала на наступний рік його «Валентиною», а він — її «Валентином». Це передбачало на цілий рік відносини між молодими людьми, подібні до тих, що, за описом середньовічних романів, були між лицарем та його «дамою серця» (скрізь супроводжував її, складав їй сонети, грав на лютні тощо). Про цей звичай згадує у своїй знаменитій пісні шекспірівська Офелія. Ймовірно, він є ще дохристиянського походження. Ще донині Валентинів день в Шотландії та Англії дає молоді привід для різноманітних жартів та розваг.
В Англії існувало повір'я, за яким перший мужчина, що його зустрічала дівчина 14 лютого, повинен був стати її Валентином — хоче вона цього чи ні. Але дівчата знайшли вихід із ситуації: цього дня вони гуляли з зав'язаними очима.
Італійці у День Святого Валентина вважають своїм обов'язком дарувати коханим солодощі. В Італії цей день так і називають — «солодкий».
Поляки цього дня відвідують Познань. Там, за повір'ям, лежать мощі Святого Валентина, а над головним престолом висить його чудодійна ікона. Поляки вірять, що проща до неї допомагає в любовних справах.
Німці вважають Валентина покровителем психічно хворих, прикрашають в цей день всі лікарні червоними стрічками, а в каплицях проводять спеціальне Богослужіння.
В Японії на День св. Валентина жінки і дівчата дарують чоловікам і хлопцям солодощі, переважно шоколад. Хоча це «свято закожаних» подарунки отримують не лише коханці, але й начальники чоловічої статі від підлеглих статі жіночої. Загалом, святкування не відрізняється від аналогічних у Європі чи Америці. День св. Валентина особливо поширений серед молоді. Літнє покоління сприймає його як чудернацьку примху «погано вихованого дітей та онуків» або як шкідливий імпортований звичай Західної цивілзації.
Останніми роками День Святого Валентина набув і політичного звучання. Він був заборонений у Саудівській Аравії та Ірані. 2004 року радикальна група індуїстів "Шив Сена" демонстративно спалювала "валентинки" в Мумбаї.

0

2

Саме свято відзначається в Україні із початку 90-х років, якраз після незалежності. Для прикладу у США це свято почали святкувати ще із 1777року, а у Європі воно з’явилося ще швидше, а саме із 13 століття.

Церква не дуже прихильно ставиться до нього. Зокрема іслам заборонив його святкувати. Решта вір також не удобряють, але людям сподобалося і вони святкують, адже це є Свято всіх закоханих.

А тепер звернемося до історії, що вона каже про Валентина.

Історія гласить, що все почалося ще із Стародавнього Риму, а саме із Луперкалій.

Для довідки: Луперкалії - фестиваль еротики на честь богині «божевільного» кохання Juno Februata і бога Фавна (Луперка - одне з його прізвиськ), покровителя стад, що відзначався щорічно 14 лютого.

У ті часи, а саме приблизно 276 р. до н.е. у Римі була катастрофічна ситуація із народжуваністю. Фактично її не було. Люди помирали, а нові на їх місце не приходили. Такими темпами Рим міг взагалі зникнути з лиця Землі.

Місцевими правителями було прийнято рішення м’яко кажучи бити людей, які з яких-небудь причин мали мало дітей або не мали взагалі. Вони розглядалися як прокляті і вдавалися до містичних обрядів, щоб набути здатності до дітородіння.

Короче кажучи в цей день приносили в жертву тварин, з їх шкіри робили бичі. Потім голі молодики бігли і били жінок ними. По їхньому вони казали, шо не били а пороли. Smile Що цікаво останні не заперечували. За повір’ям це помагало. І навпаки жінки роздягалися до гола, бігали і били чоловіків тими бичами.

Що не кажіть цікава церемонія. Smile

Так тривало до 494 року н. е., коли Папа Геласій I заборонив вище написаний обряд. Він ввів інше свято – Святого Валентина.

Самого Валентина вбив у 269 році н.е. Клавдій II. Точніше, наказав його стратити. А ось за що:

Правитель вважав, що якщо чоловік не буде відволікатися на жінок, дітей, піклуванням пр. освою сім’ю, то він буде вправнішим воїном і буде віддаватися сповна тільки битві.

Та Валентин, який був простим священником, не міг на це дивитися. У нього серце краялось. І він почав тихенько освячувати шлюб коханих.

Але, але і ще раз але. Хтось дізнався і ляпнув правителю. Той відразу ж кинув Валентина до в’язниці і приказав стратити.
І це ще було не все, священник Валентин познайомився у в’язниці з дочкою начальника тюрми. Вона на цей час була сліпа. Валентин так закохався в неї, що сцілив її і перед смертю написав їй зізнання в коханні.

Зараз пройшла еволюція і такі любовні послання у цей день почали називати – валентинки.

Через деякий час ті Лупарелії відмінили і День Святого Валентина став гідною заміною. Тепер це свято і у Нас.

День всіх закоханих святкують не тільки зрілі чоловіки і жінки, а і діти.

У школах створюють ящик, де всі охочі можуть кидати листи із признаннями у любові (валентинки), звісно ж анонімні. Smile

Що ж до дорослих, то вони в цей день як ніколи піклуються про свої половинки, говорять слова кохання, дарують подарунки, влаштовують романтичні вечері тощо.

Насамкінець кілька цікавих фактів:

У Японії – подарунки дарують як правило чоловікам. Місцевий народ вважає, що день Валентина – це так би мовити 8 березня для чоловіків. Smile

У Саудівській Аравії святкувати день закоханих взагалі заборонено. Якщо влада дізнається, то накладе на Вас великий штраф.

У Британії люди вітають не тільки родичів, близьких, коханих, а і тварин. Smile

Ось таке от, це свято Валентина.
Джерело

0

3

День шоколадних сердець

Шоколадні сердечка, троянди, іграшки, листівки з освідченнями в коханні, ось що володіє головами мільйонів хлопців та дівчат напередодні 14 лютого, в день Святого Валентина.
Мене завжди дивувала та річ, чому саме тільки в цей день слід з особливою любов'ю та трепетом ставитись до особи протилежної статі, складається враження, що цілий рік можна ігнорувати свою другу половинку, а потім купуєш їй (йому) якусь іграшку і говориш кілька теплих слів і всі задоволенні. Але, якщо проаналізувати зміст сучасних телепередач, які транслюють в цей день то можна побачити, що коханню, як духовному почуттю, особлива увага не надається, здебільшого акценти ставляться на пристрасті та любощах. Виявляється сексуальні втіхи це візитна картка трохи іншого свята, яке святкувалось з давніх - давен і не має ніякого відношення до Святого Валентина тим більше християнства. Завжди для того, щоб зрозуміти глибше суть речей потрібно дивитись в їх корінь і якщо вникнути в суть цього свята то ми бачимо звичайнісіньке язичницьке свято, якому надали християнського блиску.

Але слід розібратися з особою Святого Валентина. Найперше що нам розповідають про цього святого це те що він жив у 3 ст. В місті Терні за правління імператора Клавдія II. За легендою священик Валентин таємно вінчав воїнів Римської імперії, так як шлюб серед воїнів був забороненим. Імператор вважав, що воїн буде більш відчайдушніше воювати якщо він не буде прив'язаний до сім'ї або ж коханої дівчини. Але врешті Валентина було схоплено і відправлено до в'язниці. Молодого священика хотіли стратити, і легенда розповідає, що в останні дні свого життя Валентин закохався в дочку тюремщика і перед стратою написав їй листа з підписом “Твій Валентин”, ось чому листівочки називаються валентинками. Трішки правди в цій легенді є, а саме рік та місто народження Святого Валентина. Отож Святий Валентин проживав в місті Терні близько 3 ст. був страчений 14 лютого 270 р., а згодом зарахований до лику святих папою Геласієм у 494 р. Про життя Святого Валентина майже нічого не відомо, але й вінчати він скоріш за все не міг, так як обряд вінчання розвинувся, на сході і на заході приблизно у 4 ст.

Але ж яке насправді свято припадає на 14 лютого? В часи Римської імперії святкували свято Луперкалій “Ьирегсаііа" ( від лат. Іиро - вовчиця), воно характеризувалось тим, що в підніжжі Палатинського пагорба (за легендою саме там вовчиця викормила засновників Риму - Ромула і Рему) звершувались жертвоприношення. Два оголених, молодих хлопця звершували ритуальне вбивство кози після чого зі її шкіри нарізувались тоненькі паски, які називались - “фебруа", (звідти і назва зимового місяця ґеЬшагу - лютий). Далі хлопці голяком бігали по місту в пошуках жінок, а зустрівши починали їх лупцювати. Жінки з задоволенням підставляли оголені плечі та груди, тому що вважали, що удари зроблять їх коханими та жаданими, а надалі подарують їм легкі роди та багате потомство. Свято Луперкалій закінчувалось досить цікаво, під кінець дня дівчата писали свої імена на клаптиках паперу і вкидали в урну, як бачимо це досих пір існує і в наш час, після чого хлопці витягували з неї записки і ... І дівчина, ім'я якої він витягнув, ставала його сексуальною партнершою аж до на ступного свята, таким чином, ми маємо свято вільних сексуальних стосунків і ця традиція красиво підтримується молоддю, і зараз.

Але є одне “але” і це “але” полягає в тому, що це свято не тільки не має ніякого відношення до християн, а навіть до української чи то слов'янської культури вцілому. Воно тече в крові західнього європейського суспільства і до нас потрапило через ті ж самі ЗМІ. Отож в результаті ми маємо пропаганду різносторонніх сексуальних стосунків. Також це свято не проходить безслідно і для гаманців, так як в цей день, якось без подарунка йти до коханої особи не годиться, треба хоча б квіточку купити і в результаті було зафіксовано, що в США минулого року швидкість продажу троянд сягала 24 тисячі в хвилину, непогане свято для збагачення.

Гаманці гаманцями, але душу потрібно берегти. Нічого поганого в цьому не має, якщо ви будете вітати своїх коханих в

цей день, але на це не потрібно окремого свята , такі речі можна робити кожен день. Слід пам'ятати, що навіть за легендою Святий Валентин освідчувався в почуттях, у внутрішніх переживаннях своєї душі і тому слід надавати великого значення почуттям душевним, а не тілесним і не перетворювати святкування дня Святого Валентина в свято Луперкалій з властивою йому розпустою та гедонізмом.

джерело

0

4

Нехай в День закоханих у ваших серцях грає музика

Нехай в День закоханих у ваших серцях грає музика
Вона працювала простою офіціанткою. Щоранку поспішала на роботу, а щовечора поверталася до порожньої квартири. Її зустрічав на порозі улюблений кіт Марко, Вона брала його на руки, а він задоволено муркотів. Потім Вона йшла на кухню. Ні, Вона не готувала собі вечері, Вона просто дивилася у вікна сусідніх будинків, дивилася й просила подумки: «Боже, зроби так, щоб жодна людина в цьому світі не була самотньою. Нехай кожен знайде свою половинку...» і так день за днем, місяць за місяцем... Час летів, а Вона була сама... Але одного разу просто на вулиці до Неї підійшов Він. В Його руках був букет білих хризантем. «Дозвольте подарувати Вам ці квіти. Вони, звісно, не зрівняються з Вашою красою...» Так в її житті з'явився Він, з'явився, щоб залишитися назавжди, з'явився, щоб подарувати букет білих хризантем та найдорожче, що тільки може бути в світі - свою любов.

Хто знає, можливо саме сьогодні, в День святого Валентина, свято всіх закоханих, два самотніх серця зустрінуться. Бо ж не дарма це свято оповите стількома таємницями та легендами. В одній із них розповідається про те, що Валентин був священиком, котрий вінчав хлопців та дівчат, що не отримали батьківського благословення. Він не зважав на жодні заборони, єдине, чим керувався Валентин - це щирість почуттів юнаків та дівчат. А вони справді були щирими.

Жив Валентин у ІІІ столітті нашої ери в Римській імперії. Церква призначила його єпископом у одному із храмів Терну (Туріну). Крім того, що єпископ таємно вінчав молодь, він ще й мирив закоханих, які посварилися, дарував квіти молодим подружжям та одружував солдатів імператорських легіонів. А це було заборонено під загрозою смертної кари, оскільки імператор Юлій Клавдій ІІ вважав, що сім'я псує легіонера. Подружні вузи роблять його слабким та вразливим, а слабкому солдатові не місце в імператорській армії. Тому й заборонили будь-які вінчання та створення сім'ї. Ця заборона не лякала Валентина. Він все-одно вінчав закоханих, не зважаючи, легіонери вони чи «прості» смертні.
Коли Юлій Клавдій дізнався про непослух єпископа Валентина, він наказав схопити його та кинути до в'язниці. Валентин не пручався. У в'язниці священик познайомився з дочкою свого наглядача. Вона була сліпою. Між єпископом та дівчиною спалахнули почуття, вони були надзвичайно світлими та чистими. В день страти Валентин написав коханій записку, яку підписав: «Від твого Валентина». Він попросив передати дівчині лист та маленький букетик польових квітів, котрий на його прохання принесли друзі, яких у доброго Валентина було дуже багато.
Коли дівчина отримала листа й квіти, то спочатку побачила тьмяне світло й нечіткі обриси предметів. Поступово все навкруги ставало чіткішим, вона розгорнула прощальну записку, почала читати... По щоках коханої Валентина текли сльози. «Від твого Валентина», - пошепки сказала дівчина.

Нині ж, саме у день страти Валентина, 14 лютого, кожен сподівається зустріти свого «Валентина» чи «Валентину». І якщо в цей день до вас хтось підійде та запитає: «Ти будеш моєю Валентиною?» - не відмовляйте. Хтозна, можливо це саме ваш «Валентин».
В наш час свято Валентина «обросло» багатьма звичаями, обрядами та традиціями. Так, наприклад, вважають, хто одружиться цього дня, житиме до скону в коханні та злагоді. Тому й не дивно, що багато молодих подружніх пар хочуть взяти шлюб саме в День святого Валентина.
А от в Америці та Англії була традиція, за якою дівчина могла дізнатися за кого вийде заміж. Для цього їй всього-на-всього потрібно уважно простежити за тим, якого птаха першого зустріне в цей день. Тому що кожен птах був пов'язаний з професією або типом характеру. Найкраще, якщо дівчині в День святого Валентина стрічався жовтий птах - це віщувало доброго, статечного та заможного чоловіка. Вам, напевно, цікаво дізнатися, якого ж чоловіка віщував той чи інший птах? Так от:

Чорний дрізд - священнослужитель, людина духовного сану.
Вільшанка - моряк, людина, котра буде пов'язана з морем.
Щиглик - заможній чоловік.
Горобчик - фермер, людина, котра працює біля землі.
Пташечка, що має синє забарвлення - віщує хороший та щасливий шлюб.
Голуб - щасливий шлюб.
Дятел був поганою ознакою та віщував, що дівчина так і залишиться в дівках.

Також вважали, якщо в цей день дівчина побачить разом курку та півня, то наступного року обов'язково вийде заміж. А кількість тварин, помічених в день закоханих, означала кількість місяців, які ще дівчині залишилося віддівувати.
Кожна країна має багато власних звичаїв та обрядів, пов'язаних із найлюбовнішим святом - Днем святого Валентина.
В середньовічній Англії кожен хлопець обов'язково мав обрати собі «Валентину». Кілька юнаків збиралися разом, писали на клаптиках пергаменту імена дівчат, потім клали їх до капелюха й по черзі витягали папірці з іменами. Та дівчина, ім'я якої випадало хлопцеві, мала стати його «Валентиною» на весь рік.
«Валентин» складав для своєї дівчини сонети, грав їй на лютні, супроводжував скрізь, одним словом, поводився, наче справжній лицар. Так, наприклад, в Уельсі хлопці вирізали дерев'яні «ложки кохання» та дарували їх своїм коханим чотирнадцятого лютого. Ці ложки прикрашали серцями, квітами, писали на них найдобріші та найніжніші слова. Також на «ложках кохання» робили отвори для ключа, що означало «ти знайшла шлях до мого серця».

В Англії існує цілий ворожильний ритуал, пов'язаний зі святом Валентина. Юнаки та дівчата свято вірять у те, що наворожать собі.
Так, незаміжні дівчата прокидаються до сходу сонця, стають біля вікна та дивляться на чоловіків, що проходитимуть повз будинок.
За повір'ям, чоловік, якого побачить дівчина, і є її судженим.

У Дербширі, одному з графств центральної Англії, опівночі незаміжні дівчата обходили церкву від трьох до дванадцяти разів,
повторюючи певне заклинання. Вони вірили, що такий ритуал допоможе їм зустріти справжнє кохання.

Америка. На початку минулого століття американці на День святого Валентина почали посилати марципани своїм коханим. Але тоді цукор коштував дуже дорого, тому це був дуже цінний подарунок. Пізніше американські хлопці почали дарувати своїм нареченим шоколадні цукерки у вигляді серця, а також червоно-білі карамельки. Червоний колір символізував пристрасть, а білий - чистоту почуттів.

Зараз американці вважають День святого Валентина справді доленосним. Якщо закохана пара в це свято опиниться в Нью-Йорку або Атланті, то дівчина може сміливо робити коханому пропозицію, тому що там відмовити їй він просто не має права. Але якщо чоловік виявиться настільки безсовісним, що відмовиться стати дівчині супутником життя, вона без усіляких церемоній має право просити у нього як компенсацію червоне шовкове плаття. В ньому вона зможе почати життя з рішучішим чоловіком.

Німетчина. Серйозні німці вважають кохання затьмаренням розуму. Тому й святого Валентина вони називають покровителем божевільних. В цей день німці прикрашають психіатричні лікарні червоними стрічками, та проводять спеціальні богослужіння в каплицях.

Франція. Французи в День святого Валентина дарують своїм коханим прикраси. Вам, напевно, буде цікаво дізнатися, що саме у Франції з'явилися «валентинки», так звані любовні послання.

Польша. Спокійні поляки в цей день їдуть до Познанської метрополії, де, за легендою, знаходяться мощі святого Валентина, а над головним престолом висить його чудодійна ікона. Поляки свято вірять, що паломництво до неї допомагає в любовних справах.

Італія. Італійці називають день святого Валентина «солодким» днем. На це свято прийнято дарувати коханим солодощі та цукерки.

Данія. Романтичні Данці посилають один одному засушені білі квіти.

Скільки країн, стільки й традицій. І незалежно від того, живете ви в Англії чи Польщі, зустрічаєте свято всіх закоханих під романтичною Ейфелевою вежею чи в скромній кав'ярні за рогом, нехай поряд буде людина, яка завжди готова поділитися з вами теплом свого серця й подарує свою любов. Любіть одне одного, і світ стане кращим.

Джерело

0

5

Як не бути самотньою в день усіх закоханих

Завтра день святого Валентина. Це свято, якого немає в офіційних календарях, за декілька років стало воістину народним. Закохані парочки, сердечка, подарунки. Хороша атмосфера свята, коли є з ким її розділити. А якщо немає поряд тієї людини, з якою можна було б насолодитися цим святом? Навколо парочки, смішки, поцілунки, а ти наодинці. І добре, якщо ця самотність не турбує. А якщо в глибині душі щось щемить, попри незалежний зовнішній вигляд?

І хочеться плюнути на свято, і зробити вигляд, що його не існує, а в глибині душі настирливим мотивом: "Ну, і чим ти гірша ось того дівчати з плюшевим ведмедем і щасливими очима? А ось подивися, яка щаслива парочка. І ніби не красені обидва, а як їм добре один з одним. Чому ж у мене особисте життя не складається?!" Не зневіряйтеся. Головне - було б бажання знайти ту людину, поряд з якою і у вас будуть щасливі очі. Поки у вас є це бажання - не все втрачено.

Перше, що треба зробити - чітко сформулювати предмет бажань. Абсолютно щиро записати головне, що ви шукаєте в партнерові. Не варто переписувати - "високий блондин з блакитними очима і накачаним торсом" з глянцевого журналу, якщо спочатку ви цікавитеся, яку книжку прочитав співбесідник, а колір очей і розмір біцепса помічаєте тільки на десятому побаченні. Що саме для вас є головним? Чим докладнішим буде цей список, тим більша вірогідність того, що ви знайдете саме те, що хочете. Розповіли мені випадок. Дівчина записувала все, що вона хотіла б бачити в майбутньому партнерові. У список, який був завжди в задній кишені її джинсів, вона записувала риси, які їй сподобалися в співбесіднику. З часом цей список збільшувався. Вона складала його пару років.

Потім вона познайомилася з хлопцем, з яким у неї вмить виникла симпатія. Вони неначе знали один одного до знайомства, і відразу ж стали спілкуватися на різні теми. Через деякий час дівчина усвідомила, що цей хлопець - точне втілення її списку. На наступній зустрічі вона почала здалеку:

- Знаєш, я тут вела такий список - записувала туди все, що я хотіла б бачити у своєму майбутньому партнерові. І знаєш, я зрозуміла.

Хлопець її перебив:

- Ось такий список, чи що? - і дістав якийсь пом'ятий затертий папірець зі своєї кишені - Давай прочитаємо. Так, я хочу, щоб моя дівчина мала блакитні очі, грала в баскетбол.

Дівчина була в шоці. У її списку не було бажання, щоб хлопець грав у баскетбол, але вона просто не встигла це записати. Сама вона грала в баскетбол, і познайомилися вони на баскетбольному майданчику. Остаточно її добив наступний факт. Вона була брюнеткою, але вже років два мала фарбоване руде волосся. Незадовго до зустрічі з цим хлопцем вона раптом різко захотіла повернути собі свій природний колір волосся. Так вона і зробила. У хлопця в списку було написано - дівчина повинна бути брюнеткою. Продовжуємо розмову.

Отже, список ви склали. У будь-який момент ви можете його поповнити. Але краще не переписувати багато разів. Життя - не комп'ютерна гра. Щоб з'єднати лінії доль, потрібний час. Якщо ви постійно мінятимете свої вимоги, у підсумку ви так і ризикуєте залишитися ні з чим. Ваш принц йтиме до вас, а ваші вимоги вже стали іншими. В результаті він прийде до вас, а ви його просто не дізнаєтеся, тому що запити змінилися. Після того, як ви склали портрет свого чоловіка, починайте через усі доступні лінії зв'язку з навколишнім світом розповідати про те, що ви шукаєте саме таку людину. Правило старе, застосовується давно, часто приводить до бажаних результатів.

Поетеса і автор віршів чудових пісень Лариса Рубальська в одному зі своїх інтерв'ю розповідала, що їй було під тридцять, а вона була незаміжньою. Інша б турбувалася, а Лариса Рубальська почала через всі канали передавати послання друзям, знайомим знайомих, їх знайомим, а також родичам всіх перерахованих осіб. Суть така - дівчина шукає чоловіка, щоб вийти заміж. Її послання дійшло до чоловіка, який хотів одружуватися. Вони познайомилися і створили сім'ю. З тих пір вони не розлучалися. Лариса Рубальська радила не впадати у відчай, а випробувати такий спосіб. Для цього гарні всі лінії зв'язку - друзі, знайомі, родичі, колеги, все їх оточення, радіо, телебачення, Інтернет. Робіть себе і свої цілі максимально відомими. Проте, привертайте до них правильну увагу. Якщо ви розповісте про те, що вам потрібний партнер, місцевим п'яницям, навряд чи ви отримаєте потрібного партнера.

У приверненні правильної уваги я хочу розкрити пару секретів. Перше - ваше повідомлення повинне бути в реальності потрібної вам людини. Якщо ви шукаєте міцного хлопця вісім на сім, марно в своєму посланні розповідати про те, що ви - чутлива персона, яка не лягає спати без тому віршів Пушкіна, і шукаєте собі супутника життя. Звичайно, все можливо, але скоріше такий чоловік зрозуміє повідомлення, в якому вказується, що весела дівчина, яка любить спорт і здоровий спосіб життя, шукає собі напарника для роботи над фігурою. Подивіться на ваше повідомлення з погляду тієї людини, яку ви хочете знайти.

Якщо він його прочитає, чи захоче він поспілкуватися з автором послання? Це не так складно, як здається. Ідея тут така - ви навряд чи принадите тигра на пучок сухої трави. Ось козла на це можна спробувати принадити, але тигрові це буде просто нецікаво. Якщо ви хочете бути впевнені, що ви правильно складаєте повідомлення, поспілкуйтеся з чоловіками, які схожі на того, кого ви хочете знайти. Наприклад, якщо потрібний спортсмен, поспілкуйтеся із спортсменами. Які риси в жінках їм подобаються? На що вони звертають увагу? Якою повинна бути жінка, щоб вони захотіли з нею спілкуватися далі? Відповіді можете записувати. До речі, не виключено, що в процесі такого опитування ви вже познайомитеся з чоловіком мрії.

Потім зведіть воєдино результати опитування. Там буде щось загальне, що найчастіше зустрічається. З найбільшою часткою ймовірності потенційний партнер зверне на це увагу. Використовуйте це на повну силу в повідомленні, яке ви передаєте. Наприклад, загальним було те, що спортсменам подобаються жіночні пані. ОК! Складіть повідомлення про те, що жіночна, мила персона шукає чоловіка для того, щоб він познайомив її з азами спорту. Ніжна фея ніколи раніше не стикалася із сферою міцних чоловіків, і нічого в ній не розуміє. Тому вона шукає лицаря, здатного розкрити для повітряної феї світ спорту і пригод.

Повторюйте це у всіх повідомленнях, які ви доносите до потенційного партнера. І "ніколи, ніколи, ніколи, ніколи не здавайтеся", як говорив сер Мальборо Уїнстон Черчіль, двічі прем'єр-міністр Великобританії. Кожній перемозі передує поразка. Чим нижче у вас опускаються крила, тим ближче ви підійшли до своєї мети. Коли взагалі вже труба настала, о-о-о! Ви на самому порозі. Ще трохи, і все почне мінятися, як по чарівництву. Головне тут - не відштовхнути те, на що довго чекали. Але це вже зовсім інша історія.

Другий секрет. Величезну роль відіграє якість повідомлення. Не можна передавати трохи другорядне. Все в посланні повинно бути вищого сорту. Як говорив герой безсмертного "Майстра і Маргарити", "осетрина не може бути другої свіжості". Ваше повідомлення не може мати трохи відходів. Або ви робите все класу люкс, або не витрачаєте свій і чужий час. Неважливо, скільки часу займе підготовка потрібного послання. Воно повинне бути естетичне - не більше, не менше. Зробіть його прекрасним. Найщиріші, найтепліші слова.

Найгармонійніші фотографії. Краща обробка. Ваше послання повинне бути таким же витвором мистецтва, як Ви самі. І ще. Отримайте задоволення від процесу пошуків того, хто вам потрібний. Якщо ви проведете пошуки якісно, вам більше не доведеться насолодитися цим процесом. Пам'ятайте це! Тому зробіть все за вищим розрядом. І, швидше за все, вам доведеться відбиватися від натовпу класних чоловіків, поки ви отримуватимете задоволення від того, що ви шукаєте чоловіка своєї мрії. Так влаштований цей всесвіт - ми отримуємо те, від чого ми тікаємо.

А хороших чоловіків багато. Щирих, чесних, сильних, ніжних. Їх реально дуже багато. І страждають від особистого життя, що не склалося, вони нітрохи не менше жінок. Вони просто цього відкрито не показують. Якщо із задоволенням донести своє естетичне послання до чоловічого серця, ковзаючи його інтересами, то день святого Валентина займе гідне місце у низці Ваших улюблених свят. Успіхів Вам і насолоди життям!

Джерело

0

6

ЯК ПЕРЕЖИТИ ДЕНЬ СВЯТОГО ВАЛЕНТИНА?

Поради самотнім

Подобається нам це чи не подобається, винні глобалізація з комерціалізацією й уніфікацією, але факт залишається фактом: це «зовсім не наше» лютневе свято легко прижилося на нашому морозному грунті разом з усіма своїми неминучими атрибутами: сердечками, ангелочками, плюшевими ведмедиками і, головне, обов’язковою вимогою мати романтичного партнера, з яким слід обмінюватися подарунками і зізнаннями в коханні. То як пережити це масове божевілля людям, у яких немає пари?

По-перше, розслабтеся: таких, як ви, у світі дуже багато. Тільки в США налічується 80 мільйонів самотніх сердець. Потім визначтеся, чи ігноруватимете ви день закоханих або таки відсвяткуєте, але за своїми правилами. Якщо виберете перший варіант, то найкраще, що ви можете зробити, це прийняти свою самітність і насолоджуватися нею. Займайтеся тим, що найкраще робити одній/одному. Відвідайте салон краси. Підіть до музею. Приготуйте собі якусь особливу страву. Почитайте цікаву книгу. Візьміть напрокат і подивіться гарний фільм, краще комедію або детектив, хоча насправді всі жанри гарні (протипоказані лише любовні історії). І не забувайте про спорт: фізичні вправи стимулюють вироблення в мозку ендоморфінів — хімічних речовин, що викликають гарний настрій. До того ж після фізичної активності поліпшується сон.

Якщо ви любите дітей, то можете запропонувати своїм сімейним друзям посидіти з їхньою дитиною, поки вони влаштують собі романтичне побачення не вдома. У такий спосіб ви вб’єте відразу двох зайців: займете себе зведенням веж із кубиків або перевдяганням ляльок і заслужите подячні «очки».

Святковий варіант проведення цього дня також можна реалізувати по-різному. Найпростіше і найчудовіше — це підписати листівки і зробити маленькі подарунки своїм найближчим родичам і друзям. Адже ви їх любите! Ще одна непогана ідея — організувати вечірку з такими ж «одинаками», як ви. Беріть приклад з американців, які торік, на зло дню закоханих, почали відзначати 14 лютого «день навіжених одинаків».

І, нарешті, найгірше, що ви можете зробити, — це стрімголов кинутися в перші-ліпші стосунки із зовсім непідходящим партнером — аби тільки уникнути самітності в такий день. Це буде дуже негуманно щодо самого себе. Адже, зрештою, найголовніша людина, до якої ви просто зобов’язані виявляти свою любов (і не тільки раз на рік), — це ви самі...

джерело

0

7

Наталя Карасьова, "Вечірня газета"

14.02.2002, 18:46
Валентинка. "Від свята до свята"

Це свято важко назвати релігійним, хоча Валентин був монахом, також важко назвати народним, хоча воно дуже популярне. Це свято закоханих - особливої касти людей.

Кохання — найзагадковіше з усіх людських почуттів. Воно надихало поетів і художників, музикантів і скульпторів на створення безсмертних шедеврів. І, якби поставити собі за мету прочитати все, що написано про нього, людині не вистачило б цілого життя. Не випадково існує багато чарівних легенд, обрядів, ритуалів, заснованих на цьому прекрасному почутті. Одним із таких свят є День Святого Валентина. Воно не має глибокої релігійної основи, а пов’язане із зворушливою історією двох закоханих.

У ІІІ столітті нової ери римський імператор Клавдій ІІ видав наказ, котрий забороняв одруження. Він вважав, що шлюб утримує чоловіків удома, а їх призначення — бути хорошими солдатами і відважно битися за Рим. Молодий католицький священик Валентин всупереч наказу таємно вінчав закоханих. Виявивши ці “антидержавні” шлюби, імператор звелів замкнути порушника у в’язниці і стратити.

Позбавлений священних книг, аби скрасити своє вимушене дозвілля, Валентин почав писати записки доньці тюремника. Вочевидь, і послання були хорошими, і донька. Молоді покохали одне одного. Перед стратою 14 лютого 270 року юнак послав своїй коханій сповнений любові і ніжності лист з припискою “від Валентина”, котра стала символом вірності і любові. Пізніше церква зарахувала його до сонму святих, а закохані обрали своїм покровителем.

За легендою середньовіччя, цього дня птахи обирають собі пару і ліси та діброви сповнюються дзвінками пташиними голосами. Існує версія, що в язичницькі часи саме 14 лютого влаштовувався своєрідний молодіжний фестиваль. Дівчата цього дня кидали в посудину гарно оформлені листи, а юнаки витягували їх, мов лотерейні квитки, вибираючи кохану. Пізніше це перетворилося в одну із традиційних розваг у Валентинів день, якого молодь очікувала з трепетом і нетерпінням. Юнак вночі напередодні свята ходив під вікном коханої, котра на світанку мусила його гукнути, назвавши своїм Валентином. Дівчина, відповідно, хвилювалася, аби під вікном з’явився той, кого вона бажає. Лише після того, як юнка обзивалася до юнака, він мав право вручити свій заздалегідь приготовлений дарунок.

Існує припущення, що перша вітальна листівка з’явилася у зв’язку з Днем Валентина. Вважається, що першим її надіслав Чарльз герцог Орлеанський. У Британському музеї Лондона зберігається найдревніша валентинка, підписана ним у 1415 році. В цей час він був ув’язненим у Лондонський Тауер і таємно відправив любовне послання своїй дружині. Поступово традиція вітати один одного в цей день розповсюдилась і на подружні пари. А дарунки замінили квітами. Звичай вручати у День Валентина букет зі значенням досяг піку моди в часи правління королеви Вікторії (1837-1901). Англійці запозичили його у галантних французів на початку ХVІІІ ст. Так анемон гласив “Навіщо ти лишила мене?”, гвоздика — “Твоя присутність примушує завмирати моє серце”, хризантема — “Я терпляче чекаю твоєї любові”, нарцис — “Я ставлюсь до тебе з великою повагою”, ірис — “Моя любов до тебе безмежна”, лілія — “Наша любов чиста і вірна”, орхідея — “Ти — рідкісний і неоціненний скарб”, тюльпан — “Я хочу оголосити про свою любов усьому світові”.

Та все ж квітковою емблемою свята вважається червона троянда. Існує версія, що початок цієї традиції поклав Людовік ХVІ, котрий подарував цього дня Марії-Антуанетті величезний букет червоних троянд. Згідно з античною легендою, вони з’явились на Землі завдяки Афродіті — богині любові і краси, котра, поспішаючи до свого коханого — Адоніса, пораненого вепром, наступила на кущ білих троянд і, поранившись колючками, забарвила їх своєю божественною кров’ю в червоний колір.

*           *              *               *

У всі часи люди намагаються дати визначення почуттю, яке здатне перетворювати сіре буденне життя на яскраву сторінку книжкового роману. Більшим, ніж закоханість може бути лише кохання, що надихає творити шедеври в мистецтві, робити великі відкриття у науці. Так повелося у світі, що кожна людина обов'язково повинна знайти свою другу половинку, яка розділить з нею все життя. У когось цей знаменний день вже був, а хтось ще в очікуванні.

Традицію відмічати свято всіх закоханих назвали на честь римського священика Валентина, що жив у дохристиянські часи у Стародавньому Римі – Днем святого Валентина.

У III столітті римський імператор Клавдій II проголосив заборону молодим людям вступати в шлюб. Міркування імператора були логічними: солдати повинні думати про перемогу в боях, а не про родину. Заборона завжди несе за собою порушення. Обурилися християни, та зокрема і сам Валентин, який продовжував освячувати шлюби без дозволу. Солдати Клавдія II схопили його, почали катувати і стратили. Але ця сумна подія дала можливість римській церкві свято язичницького бога замінити на День великомученика Валентина. Минуло щонайменше 400 років, поки всі забули про підтекст свята і зосередилися лише на його радісній частині.

На відміну від цієї версії існує ще одна. Молоді римські хлопці напередодні цього дня збиралися й кидали до корзини білети з іменами дівчат. Дівчина, ім'я якої діставалося хлопцеві, на цілий рік обиралася його “Валентиною”, а він – її “Валентином”. Протягом року він був її вірним супутником, але до шлюбу це не зобов’язувало. Наступного року можна було обирати знову.

Одне з багатьох повір’їв говорить, що римський священик Валентин сидів у в’язниці за допомогою гнаних християнів, і помер страшною смертю 14 лютого. Перед стратою, за переказом, він передав любовне послання сліпій доньці свого тюремника. Його жертовна людяність пізніше і знайшла своє відображення у Валентиновому дні – Дні всіх закоханих.

Сучасність внесла свої корективи в традицію святкувати День Святого Валентина. Тепер він асоціюється з подарунками, романтичними вечерями при свічках, гучними вечірками. Але все-таки деякі звичаї предків живі. Наприклад, неодмінний атрибут свята - "валентинка", що з'явилася ще в XV столітті. Її винахід приписується герцогу Чарльзу Орлеанському, який боровся з нудьгою у в'язниці, складав любовні послання своїй дружині.

Крім "валентинок", у цей день закохані в усьому світі дарують один одному й інші сувеніри. Так, у Німеччині в ці дні різко збільшується обсяг продажів шоколадних виробів. Причому, в останні роки найбільшим попитом користаються шоколадки, зроблені у вигляді серця, у середині якого лежить освідчення в коханні, написане рукою замовника.

Купити подібний подарунок можна й у Саудівській Аравії. Офіційне свято всіх закоханих у цій ісламській країні заборонений, але в багатьох крамницях покупцю запропонують з-під поли набори листівок, усіляких іграшкових ведмежат, лялечок, сердець.

У США, в ці дні тільки з Колумбії доставляють 900 тисяч пакунків з живими квітами. На подарунки до Дня Святого Валентина в Америці закохані витрачають у загальному сотні мільйонів доларів.

В Індії ж усе навпаки. Напередодні цього свята войовничі прихильники ідей індуїзму знищують символи всіх закоханих. Вони палять та топчуть листівки і сувеніри, що, на думку індуїстів, своїми вчинками ображають їхню культуру.

В Японії почали святкувати День Святого Валентина в 1930 році. Виникла традиція не сама по собі, а з подачі однієї великої фірми по виробництву шоколаду. Шоколад як і раніше залишається тут найпоширенішим подарунком у цей день.

*          *                *                *
Віднедавна в Україні 14-го лютого святкують день святого Валентина, покровителя закоханих. Проте немає жодної достовірної легенди, чому саме це свято пов’язують з Валентином. Зрештою, якщо навіть воно колись мало релігійний підтекст, то сьогодні його цілковито втратило, перетворившись на свято комерції.

Комерціалізація релігійних дат не обмежується лише днем св. Валентина. Напередодні Різдва 2002 року в деяких країнах Католицька Церква устами єпископів виступила проти “нерелігійного” святкування Різдва. Яка позиція Церков в Україні щодо поширення серед молоді, і не тільки молоді, звичаю відзначати “день закоханих”? До Вашої уваги подаємо три думки щодо цього свята. На питання Прес-служби УПЦ про те, як православні збираються святкувати день святого Валентина, і як Церква відноситься до цього свята, голова синодального відділу УПЦ по роботі з молоддю єпископ Житомирський і Новгород-Волинський Гурій відповів: “Ім'я святого Валентина, котре є у святцях Православної Церкви, не має відношення до дня закоханих 14 лютого, яке чомусь називають “днем святого Валентина”. Церква вшановує пам’ять святого Валентина в інший день. Любов Христова до людей і любов християн до свого Бога і Спасителя, вищий приклад якої показали святі мученики, не має нічого загального з закоханістю і скороминущими любовними захопленнями. Не потрібно плутати праведне з гріховним”. Єпископ нагадав, що у православних християн у ці дні є свої свята, одне з яких має безпосереднє відношення до молоді. 15 лютого у свято Стрітення Господнього відзначається Всесвітній день православної молоді. “До дня Православної молоді ми плануємо провести семінар керівників і представників відділів по роботі з молоддю з усіх єпархій, – відзначив владика. – Тема семінару: “Організація молодіжної роботи на парафіяльному і єпархіальному рівні”. Ціль заходу – поділитися досвідом роботи в молодіжному середовищі, а також намітити плани спільної діяльності”. Як висновок, єпископ Гурій зауважив, що було б краще, якби не перемішувалися свята світські і християнські. “Святий Валентин помер мученицькою смертю приблизно 270 року, – розповідає наш другий автор о. Михайло Димид (УГКЦ). – Він був священиком в Римі під час правління імператора Клавдія ІІ Готика. Коли його заарештували, то приставили до охорони офіцера, в котрого прийомна донька була сліпою. Арештований священик оздоровив її, а опісля навернув до християнства батька й цілу родину. Довідавшись про це, імператор наказав відтяти йому голову. Римська Церква відзначає день св. Валентина 13 лютого. Пов’язування з Днем закоханих походить від того, що всякі природні чинники та події позначалися не календарною датою, а приурочувались до святого, котрого в той день почитала Церква (приміром, на Спаса вже гарно дозрівають яблука, тощо). Так, на час, коли відзначається день св. Валентина, припадає період парування птахів. Це й призвело, значною мірою, до звичаю, що днем пізніше молоді люди шукали собі пару – зокрема, дівчата вибирали собі молодця, а той, у відповідь, обдаровував її, наслідуючи лицарські звичаї. Валентинів день в Англії та Шотландії в старовину супроводжувався таким звичаєм. Збирались молоді люди і клали до урни відповідну їхньому числу кількість квиточків, з позначеними на них іменами молодих дівчат; потім кожний виймав один такий квиточок. Дівчина, ім’я котрої діставалось таким чином молодій людині, ставала на наступний рік його “Валентиною”, рівно ж як і він її “Валентином”, що передбачало між молодими людьми на цілий рік відносини з роду таких, які, за описом середньовічних романів, існували між рицарем та його “дамою серця”. Звичай оцей, про який так зворушливо говорить Офелія у своїй знаменитій пісні, вірогідно, є язичницького походження. Ще донині Валентинів день в Шотландії та Англії дає молоді привід для різноманітних жартів та розваг. Історії про підпільні вінчання закоханих є легендами, які не підтверджуються жодними джерелами з церковних книг”, – завершує своє есе до “дня закоханих” о. Михайло Димид, директор Інституту церковного права. З нагоди “дня закоханих” директор Інституту родини та подружнього життя ЛБА, голова Академічного Католицького Товариства ОБНОВА Юрій Підлісний звернувся до молоді: “Дорога молоде, Сьогоднішній світ переживає драматичні зміни, пов’язані із глобалізаційними процесами. Вони – цікаві і, водночас, багато в чому суперечливі та незрозумілі. Один із них – взаємопроникнення культур, традицій та звичаїв. Сучасна молода людина сприймає як звичне і самозрозуміле те, що для молодого покоління 10-20 років тому видавалось чужим і невідомим, часом ворожим. Таким є поширення в Україні звичного у Західному світі свята святого Валентина. За легендою у середні віки поширилося повір’я, що 14 лютого птахи починають паруватися і якщо у цей день починають свої стосунки люди – то це до щастя. А за іншою популярною сьогодні легендою один зі святих Валентинів (відомо про священика і єпископа, які жили в Римі в другій половині III ст.) таємно (бо ще переслідували християн) вінчав закоханих і таким чином сприяв молодим серцям подолати перепони переслідувачів. Це свято дає щоразу особливу нагоду задуматися над суттю любові, на якій, за словами Ісуса Христа, основується увесь закон і пророки. Це нагода заглибитися у суть таких благородних цінностей як вірність, відповідальність, гідність людини та сім’ї. Це нагода пізнати самих себе – людину, яку Бог сотворив чоловіком і жінкою, призначив до подружнього і сімейного життя та обдарував здатністю любити. На жаль ми стаємо свідками як любов та гідність людини підмінюється, пристрастю і пропагуванням сексу, відірваного від подружжя, а саме свято перетворюється на комерцію і гонитву за зиском. Гідність чоловіка і жінки розтоптують, зводячи людину до предмету маніпулювання і до об’єкта чуттєвої насолоди, а вірність і взаємна пошана висміюються. Дорога молоде, кожне покоління переймає від своїх батьків традиції свого народу, плекає їх збагачує; нерідко переймає щось від народів інших, але теж творить своє, намагаючись створити щось цінне, гідне подиву і перейняття наступними поколіннями. Приймаючи свято закоханих будьте свідомими свого вибору! Що ви святкуєте? Чисту і вірну любов чи тілесну хтивість, до якої підштовхують ті, хто зацікавлені в наживі за будь-яку ціну”.

*         *           *            *

На календарі 13 лютого, і це означає, що сьогодні той, чиє серце хоч раз сповнювалося жаром кохання – вшановує святого Валентина.

Хтось вірить у нього по-справжньому, хтось – ні. Так чи інакше, хочемо ми цього чи ні, але це свято існує вже багато сторіч. Хочете дізнатися, з чого все це почалося? Тоді слухайте.

Є кілька версій виникнення свята Всіх Закоханих. От що мені удалося знайти:

Про Валентина, що дав святу своє ім'я, відомо не багато. Говорять, що він жив в ІІІ столітті н.е., у римському місті Терни. За одними даними, він був простим християнським священиком, інші легенди зводять його в ранг єпископа. Об’єднавши усі ці факти можна з достатньою впевненістю припустити, що Валентин був відносно молодий, гарний собою, добрий і чуйний. Є данні про те, що, поряд з основною професією, Валентин займався природничими науками і медициною.

Час життя і діяльності Валентина збігся з часом правління римського імператора Клавдія ІІ, що дуже шанував військову доблесть прославлених римських легіонів і не дуже жалував християн. Для збереження військового духу імператор видав указ, що забороняє легіонерам одружуватися, тому що,той, хт о вступив у шлюб занадто багато часу проводить у родині і зайнятий думками не про благо імперії і військових доблестях.

Не страшачись імператорського гніву, молодий християнський священик Валентин продовжував таємно вінчати закоханих легіонерів. Згідно деяким даним, його заступництво закоханим простиралося ще далі – він мирив посварених, писав любовні листи за недолугих і тупуватих вояків, дарував парам, які вінчалися квіти.

Зберегти все це в таємниці не було ніякої можливості, а оскільки Римська імперія славилася своєю повагою до законів (донині ми багато в чому живемо по Римському Праву), з кожним днем хмари згущалися над головою священика. Наприкінці 269 року н.е. вдарив грім – Валентин був узятий під варту, а незабаром був підписаний указ про його страту.

Легенда огортає романтичним флером і останні дні життя Валентина. Відповідно до одних переказів, у нього закохалася сліпа дочка тюремника. Валентин, як священик, що дав обітницю безшлюбності, не міг відповісти на її почуття, але в ніч перед стратою (13 лютого) надіслав їй зворушливий лист. За іншою версією, Валентин сам закохався в прекрасну дівчину, так ще, користуючись своїми медичними пізнаннями, у очікуванні страти вилікував її від сліпоти.

Як усе було насправді, ми не знаємо і вже ніколи не довідаємося, але не викликає сумнівів одне – молодий християнський священик дійсно загинув в ім'я Любові. І цієї Любові було йому відпущено дивовижно багато на одне його коротке життя – любов до Бога, любов до прекрасної дівчини, любов до людей узагалі, яким він допомагав і як священик, і як лікар, і як просто прекрасна людина з величезною добро душею.

Не дивно, що про Валентина не забули й обрали заступником Усіх Закоханих. Як християнський мученик, що постраждав за віру, він був канонізований католицькою церквою. У Західній Європі день Святого Валентина відзначається з ХШ століття, у США з 1777 року.

Тепер і в нас стало одним святом більше, хоча на Русі було своє свято закоханих. Він відзначався восьмого липня і був пов'язаний з легендарною історією любові Петра і Февронії.

Створення першої валентинки приписується Чарльзу, Герцогові Орлеанскому (1415 рік), що сидів у цей час у в'язниці, в одиночній камері, він вирішив боротися із нудьгою шляхом писання любовних послань власній дружині. Однак найбільшого розквіту валентинки досягли у 18 столітті.

Тепер під "валентинкою" розуміються вітальні листівки у виді сердечок з найкращими побажаннями, визнаннями в любові, пропозиціями руки і серця або просто жартами, що не підписують, і той, хто отримує, повинен сам здогадатися, від кого вони.

Крім них люди дарують своїм улюбленим троянди (оскільки вважається, що вони символізують любов), цукерки-серденька й інші предмети із зображеннями сердець, птахів, що цілуються, і, звичайно, справедливо визнаного символу Дня Святого Валентина - маленького крилатого янголятка Купідона.

джерело

0

8

Де відсвяткувати день Святого Валентина

Існують куточки, начебто призначені для закоханих! Бухта Афродіти на Кіпрі... Венеція, прославлена коханцем всіх часів і народів Казановою... Міст поцілунків у Петербурзі... Тут люди говорять один одному самі заповітні слова, святкують День святого Валентина, проводять незабутні канікули, А куди відправитеся Ви?

У Вашому рідному місті теж напевно є або парк, або міст, або беріг річки чи озера, з яким пов'язана якась романтична легенда. Наприклад, така. Кілька століть назад закоханий граф заради дами серця побудував дуже гарний особняк, оточивши його рідкісними деревами і квітами. Говорять, він багато років підряд виписував з екзотичних країн самі незвичайні рослини, досконально вивчивши квіткову мову любові. І цей незвичайний дендропарк назвав на честь своєї дами - парком Софії. Зрозуміло, після такого подвигу вона не встояла й вийшла заміж за графа. Це місце добре відоме усім нашим співвітчизникам - Софіївський парк в Умані, найбільший у Європі. Сьогодні його відвідують не тільки закохані: чудом з фонтанами й озерами просто приємно помилуватися, погуляти там і провести час. А романтична легенда відома всім, кому хоча б раз довелось там побувати.

Подібні місця розкидані по усьому світі. Ми нагадаємо лише про деякі. Якщо у Вас буде можливість - відправтесь туди на романтичний уік-енд... Аматорам таємниць рекомендуємо відвідати Санкт-Петербург, поетичним парам треба неодмінно побувати в загадковому Коктебелі. Поїхали?

Венеція: слідами Казанови

Чарівний, єдиний у світі місто на воді... Тут народився вічний коханець Казанова. Довіртеся досвідченому гідові - гондольєрові. Він покаже вам будинок Казанови, жіночий монастир, куди той любив заходити. Бував він і в Палаці дожів - щоправда як в'язень. Говорять, проходив по знаменитому мосту подихів. Спорудження одержало таку назву через засуджений, які, кидаючи останній погляд на Венецію перед в'язницею, зітхали... Але існує й інше повір'я: пропливаючи під цим містком, потрібно поцілуватися - тоді любов протриває довго. У лютому у Венеції особливий настрій: починається знаменитий карнавал.

Вартість. Квиток туди й назад коштує від 360 євро. Проживання в готелі - близько 50 євро на добу. А півгодинна прогулянка на гондолі - у два рази дорожче. Хочете випити кава на площі Святого Марка? Готуйтеся заплатити по 10 євро за чашечку.

Київ: від Чортового мосту до Володимирської гірки

Кияни спочатку називали цей міст Чортовим (через скрипливий дерев'яний настил), а потім перейменували в Міст поцілунків. Зараз це улюблене місце для побачень. Поруччя містка обвішані замочками. Це значить, серце зайняте й ключик від нього в надійних руках. Будь-який киянин покаже до нього дорогу: над Парковою алеею біля стадіону «Динамо».

А в десяти хвилинах ходьби від Мосту поцілунків розкинулися найромантичніші пагорби у світі! Володимирська гірка - улюблене місце Михайла Булгакова і всіх старожилів столиці України. Астрологи говорять, що біля пам'ятника Володимиру особлива атмосфера: не даремно багато поетів і художників приходять сюди «за натхненням». По тінистих алеях старого запущеного парку гуляють родинами. Звідси можна на фунікулері спуститися на Поділ до Дніпра або пройти по алейці до Андріївського узвозу.

Вартість. Готель у центрі столиці коштують не менше 100$ на добу. Набагато зручніше й дешевше забронювати через Інтернет квартиру, що здається подобово (від 30$). Вечеря на двох у ресторані коштує приблизно 200-300 гривень.

Санкт-Петербург: міст поцілунків

У Петербурзі закохані теж призначають побачення на мосту. Пам'ятеєте слова знаменитої пісні Утьосова: «Все мосты разводятся, а Поцелуев - нет»? Якщо хлопець привів сюди дівчину, і без слів зрозуміло - він закоханий.

У північній столиці все оточено містикою і таємницями. Один із символів міста - Петропавловська фортеця - пам'ятає багато історій. Одна з них - про любов і зрадництво. Саме тут була в ув'язненні князівна Тараканова, що називала себе дочкою імператриці Єлизавети. Вона полюбила графа Орлова і сподівалася з його допомогою зійти на престол. Але граф здав самозванку владі. Говорять, і зараз тінь обманутої князівни бродить по вже відреставрованій Петропавловці... А ще Вас чекають Невський проспект, гордість Пітера - Ісаакієвський, Казанський і собор Спасу на Крові, прогулянки на річковому трамвайчику по каналах, екскурсія в Петергоф.

Вартість. Тур вихідного дня фірми пропонують від 165$. Квиток на поїзд коштує в середньому 400 гривень. Двомісний номер у приватному міні-готелі обійдеться в 2500 рублів (близько 600 грн). Вечеря в модному ресторані - від 1000 рублів (250 грн).

Нью-Йорк: любов і місто

Це місто відоме як найгустонаселіше і урбанизоване у Сполучених Штатах Америки. Але саме тут знімають найромантичніші стрічки про любов: «Осінь у Нью-Йорку», «Солодкий листопад», «Секс і місто», зовсім новий фільм «Любов у великому місті». Не вірте тим, хто вважає, що тут можна тільки робити кар'єру і дивитися на хмарочоси! Почніть прогулянку із знаменитого Бруклінського мосту. Мабуть, це краще місце для фото: відкривається прекрасний вид на Манхеттен і Бруклін, а також на символ Америки - статую Свободи. На цьому острові є безліч симпатичних місць: Беттері-парк, П'ята авеню, Карнегі-хол. Можете відправитися на тригодинну екскурсію навколо Манхеттену на водному трамваю. Але корінні жителі вибирають Центральний парк. Тут активні люди катаються на роликах, влаштовують невеличкі пікніки на «Великій галявині». А якщо душа просить самоти - беріть човен напрокат і насолоджуйтеся краєвидами та один одним!

Вартість. Переліт в обидва боки коштує 600-800$ на людину. Готелі доволі дорогі: від 80$ і вище. Зате можна недорого поїсти в закусочних або китайських барах; вечеря в ресторані - від 20$.

Кіпр: на батьківщині Афродіти

По переказах, давньогрецька богиня любові народилася саме тут. Вона вийшла з морської піни в мальовничій бухті. Приходите сюди на заході і переконаєтеся, що краса цих місць не підвладна часу. Як і тисячі років тому, море обмиває крейдові скелі, білизну яких відтіняють зелені чагарники та рожеві олеандри. Викупатися в бухті Афродіти - заповітна мрія усіх дівчат. Адже тоді краса і молодість будуть вічними, а любов ніколи не піде із твого серця - такий подарунок еллінської богині. Ви легко відшукаєте бухту, коли будете їхати по дорозі, що з'єднує міста Пафос і Лімасол. Тут вражає не тільки пейзаж, але й величезна кількість стрічечок, хусточок і намистинок, зав'язаних на гілках дерев. Це традиція: говорять, якщо закохані зав'яжуть тут хустку або стрічку і загадають бажання, воно неодмінно збудеться.

Вартість. Восьмиденний тур (з перельотом) коштує від 800$. Проживання в готелі - від 35$ у добу. Вечеря з келихом вина в середньому обійдеться в 25$.

Париж: відпочинок для двох

Це місто просочене романтикою. Навіть просто проїхавши в тутешньому метро, ви відчуєте, як за спиною виростають крила. Але є в Парижеві такі місця, куди обов'язково приходять закохані. Юним романтикам рекомендують прогулянки по Монмартру й обов'язкове відвідування знаменитої Ейфелевої вежі. А якщо ви аматори гострих відчуттів, відправляйтеся на... цвинтар Пер-Лашез. Існує повір'я: щоб зберегти любов на довгі роки, потрібно поцілувати сфінкса на могилі Оскара Уайльда. Кілька років назад до романтичних місць Парижа додалося ще одне - стіна любові на тому ж знаменитому Монмартрі. Тут написані зізнання вже на 311 мовах. Увечері прогуляйтеся по знаменитому пагорбі і випийте шампанського в одному з його затишних кафе. Ще один ненудний варіант - прогулянка на кораблику по Сені. Незабутньо!

Вартість. Авіаквиток з Києва коштує від 500 євро. Таксі з аеропорту Шарля де Гол-ля до центру - 40-50 євро, а автобус - 8. Вечеря в ресторані обійдеться в 20 євро. Париж залишається найдорожчим містом Франції. Є багато демократичних закусочних, але чашка гарної кави - від 3 євро. Якщо дуже заощаджувати, можна прожити на 40 євро в день (проживання + харчування).

Коктебель: поетична бухта

Беріть приклад з поетів Срібного століття! Вони любили приїжджати в Коктебель не тільки влітку, але й узимку. А зупинялися неодмінно в Максиміліана Волошина, що жив в цьому поетичному місці. Обов'язково загляньте в його гостинний будинок - зараз це музей. З балкона відкривається чудесний вид на море й на профіль поета, висічений на скелі... самою природою. Така от загадка. І не єдина. Саме напроти цієї скелі є гора Хамелеон: протягом дня вона міняє свої кольори від піскового до бурого. Вечеряючи в одному з кафе, замовте вино, гордість коктебельских виноробів. На цьому модному молодіжному курорті щорічно сотні хлопців і дівчат проводять незабутнє романтичне літо і знаходять свою пару.

Вартість. На поїзді можна доїхати до Сімферополя (180 гривень), а звідти на автобусі до Коктебеля (50 грн.). У приватному секторі проживання обійдеться приблизно в 60 гривень на добу, а в готелі - близько 200 грн. на добу.

Джерело

0

9

Традиції Дня усіх закоханих

День Святого Валентина має багато різних обрядів та традицій. І в кожній країні вони різні. Але в усіх країнах світу в цей день дуже популярно брати шлюб і влаштовувати весілля.

Дехто навіть стверджуює, що цього дня жінка може підійти до чоловіка, що їй подобається, і ввічливо попросити його одружитися з нею. Якщо він не готовий до такого рішучого кроку, то повинен подякувати за надану честь і подарувати жінці шовкове плаття, а собі шовковий шнурок з нанизаним на нього серцем. У деяких країнах незамужнім жінкам кохані дарували одяг. Якщо дівчина прийняла подарунок, значить, вона згідна вийти заміж за цю людину.

Існує повір'я, по якому перший чоловік, що зустрівся дівчині 14 лютого, повинен бути її Валентином (коханим) незалежно від його бажання.

Деякі люди вірили, що якщо в день святого Валентина дівчина бачила пташку-вільшанку, вона вийде заміж за моряка, якщо вона бачила горобця, вона вийде заміж за бідняка і буде з ним щаслива, якщо щигля - за мільйонера.

Значне місце в святкуванні римського Дня Любові відводилося ворожінням, і до цих пір, в Європі це залишається традицією Дня Святого Валентина. Вважається, що саме цього дня, 14 лютого, птахи вибирають собі пару, і людям потрібно поквапитися встигнути зробити те ж саме. Тому вже декілька століть підряд дівчата Європи пишуть свої імена на листочках, складають їх в ящик, а хлопці виймають потім звідти по листочку, вибираючи тим самим собі пару на весь рік.

Англія. У середньовічній Англії був поширений звичай вибирати собі "Валентину". Декілька молодих людей збиралися разом, писали на шматочках пергаменту імена дівчат, складали їх в шапку і тягнули долю. Та дівчина, ім'я якої випадало хлопцю, на цілий рік ставала його "Валентиною", а він її "Валентином". "Валентин" складав своїй дівчині сонети, грав їй на лютні, всюди супроводжував, словом, поводився, як справжній лицар. Уельсці вирізували дерев'яні "ложки любові" і дарували їх коханим 14-го лютого. Ложки прикрашалися сердечками, ключами і замочними щілинами, що означало "ти знайшов шлях до мого серця". Також існував звичай наряджати дітей дорослими. Діти ходили з будинку в будинок і співали пісні про святого Валентина.

Дівчата і хлопці Англії, мабуть, особливо сентиментальні, тому що там у ворожіння на День Святого Валентина вірять особливо сильно. Наприклад, незаміжні дівчата 14 лютого прокидаються до сходу сонця, стають біля вікна і дивляться на чоловіків, що проходять. Згідно з повір'ям, перший чоловік, якого вони побачать, і є суджений. У Дербширі (одному з графств центральної Англії) дівчата від 3 до 12 разів обходять церкву опівночі, повторюючи певні вірші. І після цієї нехитрої процедури, вважається, до них повинна прийти справжня любов. Крім того, незаміжні англійські дівчата обов'язково цього дня кидають в річку або ставок згорнуті клаптики паперу з написаними на них чоловічими іменами. Ім'я, яке спливе першим, носитиме майбутній наречений.

Сполучені штати Америки. На початку минулого століття американці в день Святого Валентина почали посилати марципани своїм нареченим. Але марципан містив цукор, який тоді коштував дуже дорого. Достовірно розмах ця традиція придбала після того, як в 1800 р. почали широко використовувати цукровий буряк. Американці терміново налагодили на континенті виробництво карамелі і почали видряпувати на цукерочках відповідні святу слова. Потім почали виробляти до цього свята спеціальні цукерки з видряпаними на них вітальними словами, а потім ще й укладати їх в картонні коробочки у формі серця, що користувалося величезним успіхом. Карамельки робили червоно-білими. Червоний колір означав пристрасть, а білий - чистоту любові.

У наш час для американок 14 лютого - дійсно доленосна дата. Опинившись зі своїм ненаглядним цього дня де-небудь в Атланті або Нью-Йорку, американка негайно зробить йому пропозицію. За традицією, відмовити він просто не зможе. Ну а якщо він все-таки відхилив її ропозицію, як компенсація можна зажадати шовкове червоне плаття (краще, звичайно, від відомого кутюр'є), в якому можна почати нове життя з рішучішим чоловіком.

Німеччина. Серйозні німці наполегливо вважають кохання чимось на зразок "тихого божевілля", так що святий Валентин для них перш за все покровитель божевільних. Німці прикрашають цього дня психіатричні лікарні яскраво-червоними стрічками, а в каплицях проводять спеціальне богослужіння. Отже, якщо 14 лютого в Нымеччины ви наткнетеся на будівлю, щедро прикрашену стрічками і повітряними кулями, можете не сумніватися - перед вами психіатрична лікарня :)

Франція. У пристрасних і велелюбних французів же в день Святого Валентина прийнято дарувати коштовності. А ще французи першими ввели у себе "валентинки" як віршованы любовні послання.

Польща. Спокійні поляки вважають за краще цього дня відвідувати Познаньськую метрополію, де за повір'ям, покояться мощі Святого Валентина, а над головним престолом знаходиться його чудотворна ікона. Поляки вірять, що паломництво до неї допомагає в любовних справах.

Італія. Безтурботні італійці відзначають День святого Валентина зовсім по-іншому. Вони вважають своїм обов'язком дарувати коханій подарунки, в основному солодощі. У Італії цей день так і називається - "солодкий".

Данія. У романтичній Данії люди посилають одне одному засушені білі квіти.

Японія. У Японії традиція дарувати цього дня солодке теж з'явилася неспроста, а з подачі однієї крупної фірми по виробництву шоколаду. Там почали святкувати День Святого Валентина в 30-і роки минулого століття, і до цих пір шоколад залишається найпоширенішим подарунком. До речі, там День Святого Валентина дещо нагадує "8 березня для чоловіків", оскільки японські чоловіки отримують, мабуть, навіть більше подарунків, ніж жінки. Азартні японці цього дня влаштовують змагання на найгучніше зізнання у коханні. Той, хто найголосніше за всіх заявив про свої почуття в мікрофон, отримує приз. Природно, що всі подарунки чоловікам і дістаються.

Саудівська Аравія. Але є в світі деякі країни, які особливо відзначилися у святкуванні Дня Святого Валентина. В першу чергу це Саудівська Аравія, яка є єдиною в світі країною, де це свято офіційно заборонене! Причому під страхом великих штрафів. Саудівська Комісія з впровадження чеснот і запобігання гріху (!!!) ухвалила, що День Святого Валентина слід заборонити, оскільки пагубні західні традиції бентежать голови підростаючого покоління Саудівської Аравії, а такого роду свята культивують гріх. Всім магазинам країни категорично заборонено торгувати плюшевими ведмедиками, "валентинками" і всякою символікою, що відноситься до цього свята. А квітковим магазинам наказано не торгувати у день всіх Закоханих червоними трояндами. Так нам з вами ще дуже пощастили, що ми не живемо в Саудівській Аравії і можемо привітати своїх близьких і повеселитися цього дня від душі! :)

Ямайка. Зате найбурхливіші святкування проходять вже декілька років на Ямайці. Зокрема, на модному тутешньому курорті "Гедонізм-ІІ" було проведено декілька "голих весілль": пари стояли під вінцем і обмінювалися кільцями "в чому мати народила".
:)

джерело

0

10

Історія Дня Святого Валентина

Існує багато легенд, пов'язаних з ім'ям Святого Валентина, - "винуватця" свята всіх закоханих, що наближається.

Одна з них свідчить: християнський священик Валентин жив в III столітті і прославився тим, що таємно поєднував шлюбом усіх закоханих, не дивлячись на заборону римського імператора Юлія Клавдія II. Коли таємниця розкрилася, він представ перед префектом Риму і був засуджений до мученицької смерті, що і відбулося 14 лютого 269 (270) року.

Святий ВалентинЗа іншою легендою - тюремник Римського Імператора попросив християнина Валентина зцілити його дочку на ім'я Юлія від сліпоти. Попутно, Валентин учив дитину історії, природним наукам і основам християнського вчення. Лікування перервав арешт і смертний вирок. Напередодні страти, Валентин пише учениці лист з проханням залишатися вірній християнській вірі і вкладає жовтий крокус (за іншою версією - порошок шафрану), підписавши послання словами "Твій Валентин". Дівчинка настільки сильно захотіла побачити квітку і дізнатися, про що написав її друг, що... прозріла. Пізніше, вона посадила на могилі Валентина мигдалеве дерево - символ щирої та вірної любові.

Деякі відомості вказують на те, що людей на ім'я Валентин було двоє: обидва жили в III столітті, в період переслідувань християн. Один був священиком в Римі, другий - єпископом в місті Терні. Все ж таки, церковні джерела схильні більше вважати обох Валентинів однією і тією ж особою в сані єпископа.

Єпископ Тернійський був відносно молодий, освічений, приємної зовнішності і мав знання в галузі медицини. Після того, як йому вдалося вилікувати від сліпоти дочку багатого сановника Астеріуса, а вся її сім'я перейшла в християнство, єпископ був схоплений і засуджений до смерті, яка відбулася 14 лютого 269 року. Можливо, був ще і лист, який Валентин написав з в'язниці в ніч своєї смерті 14 лютого 269 року і підписав його словами, що стали синонімом слова "коханий", - "Твій Валентин". Але, чи було воно насправді, і кому адресовано - ми вже напевно не дізнаємося.

Ну, а саме свято має язичницьке коріння, оскільки саме в середині лютого птахи починають шукати собі пару, а в Римській імперії наголошувалося свято покровительки жінок і домівки верховної богині Юнони і свято бога Луперка. Страта Валентина співпала з цими святкуваннями. Можливо, це і послужило причиною появи дня Святого Валентина, щоб назавжди замінити язичницькі традиції християнськими.

Сонце скоро позолотить верхівок дерев довкола похмурого місця, що іменується в'язницею. Птахи почнуть співати голосніше, передуючи цим свої шлюбні танці. Наступить день 14-го лютого 269 року. У місті Терні, що в 60 милях від столиці імперії Риму, відзначатимуть свято Юнони - верховної богині і покровительки жінок і сімейного вогнища. Цього дня всі жінки приносять їй жертви, просячи здорове потомство і заступництво в сімейних і любовних справах. Це свято плавно переходить в іншій - Луперкалії - вшановування бога родючості і очищення Луперка. Молоді дівчата пишуть любовні записки чоловікам і вкладають їх в спеціальну урну для долі. Чоловік, який вийме таку записку, повинен залицятися за тією, хто її написав. І найчастіше, ці залицяння закінчаться любовними утіхами і весіллям в майбутньому.

Тим часом, не тільки до свята готувалися в той пам'ятний день. Один з в'язнів в'язниці, в ту весняну ніч, проводив свою останню земну годину. Він був християнином по вірі, і доля його була вирішена, але зараз він хотів лише написати слова утіхи для тієї, кого любив всім своїм серцем:

"Ніжна моя! Коли ти отримаєш цю записку, я вже приєднаюся до Господа нашого і розмовлятиму з Ним! У цей останній час свого земного життя я ні про що не шкодую - бо була наповнена вона любов'ю до Господа, до людей, до знань. Ні, неправду я пишу: шкодую як тільки про одне, що не встиг насолодитися нашою дружбою... Не встиг укріпити твій дух бесідами про нову для тебе віру!"

Маленький факел на стіні бідно освітлював струнку фігуру молодої ще людини, що схилилася над останнім в його короткому житті посланням... Скільки він написав таких ніжних і пристрасних послань? До нього приходили по допомогу в цій делікатній справі - і боязкі безвусі хлопці, і зрілі, із слідами життєвих баталій на обвітрених обличчях, мужі. Усі, в кому прокинулася любов, і хто не умів виразити її коханої. І він, християнин по вірі, єпископ по сану, ніколи не відмовляв! Як можна відмовити в священному праві любити і бути коханим? Адже святе це відчуття робить людину ближче до Господа! Нехай навіть він сам ще не усвідомив цю близькість і продовжує слідувати язичницьким обрядам! Але якщо вже зародилася в його серці ця маленька, деколи слабка іскорка, полум'я, яке може розгорітися з неї, очищає душу і робить її досконалішою! Як же не маєш рацію ти, всесильний імператор Юлій Клавдій II, коли своїм указом заборонив поєднуватися шлюбом твоїм легіонерам, відмінив всі заручини з боязні, що не так завзято будуть вони служити на благо твоєї імперії, не так хоробро захищатимуть її засади! Але велика імперія складається з тисяч і тисяч маленьких сімей, людей, які обробляють землі, володіють ремеслами і своєю працею збагачують імперську казну!

"Не плач за мною, не затьмарюй своє прекрасне дівоче обличчя печаллю. Я не хочу, щоб твої красиві, такі, що тільки недавно почали бачити світ очі, обливалися горючими сльозами: не для цього я вилікував тебе!" - продовжив молодий єпископ свій лист.

Другою його пристрастю після християнського служіння боові і проповідування християнського учення була тяга до пізнання таємниць природи і навколишнього світу і, як наслідок, лікування. Він прагнув допомогти кожному, хто приходив до нього з проханням про зцілення. І, якщо бачив, що безсилий допомогти, то прагнув хоч би полегшити біль страждущего, промиваючи рани вином, щоб не розвинулася інфекція, або додаючи в лікувальне зілля цілющі трави, які удосталь росли на полях і в лісах його рідного міста Терні... З часом його пізнання в природних науках і лікуванні розширилися, і за ним закріпилася слава доброго лікаря, здатного вилікувати будь-яку хворобу! Все частіше і частіше приходили до нього по допомогу - і "свої", нові християни; і "чужі", кому світло нового учення було ще невідоме. Єпископ, на слова подяки, звернені до нього, незмінно відповідав, що весь його талант цілителя і тяга до науки - результат істини християнства, що відкрилася йому. Вдячні пацієнти прислухалися до нього і, частенько, зацікавившись новим ученням, віра в яке допомагає творити дива, приймали християнство. Не було тоді кращої нагороди для єпископа!

Одного разу вночі до нього прийшов відвідувач - чоловік в плащі з дорогої тканини, який явно не хотів, щоб його впізнали. Але, придивившись до нього уважніше, священик упізнав в ньому багатого міського сановника Астеріуса. "Що привело його до мене, вже чи не в темницю прийшов мене забрати?"- подумав він в першу секунду. Хмари над християнами, що живуть в Терні, давно вже почали згущуватися, і все частіше і частіше прихильників нової віри - цілими сім'ями - кидали за грати, і дуже рідко хтось виходив на свободу!

Єпископ не боявся мученицької смерті, він міг жалкувати тільки про одне: знаходячись в самому розквіті сил і знань, скільком людям він міг би допомогти зцілитися, скільки ще язичників зробити прихильниками християнства!

Але, виявилось, могутній відвідувач прийшов зовсім з іншою метою: "Я чув, що лікуєш ти будь-яку хворобу!" - почав він майже грізно, але той, до кого він звернувся, почув за цією грізністю лише пекучу тривогу і біль за дорогу людину... "Ніхто, окрім Господа Бога не може вилікувати будь-яку хворобу! Я лише прагну слідувати своїм пізнанням в природі і медицині. І все те, що можу я - ніщо порівняно із знанням дійсної віри!" - м'яко, але в той же час сміливо сказав священик. Він не боявся висловлювати свої погляди і доля поки оберігала його від бід. "Мене не цікавить твоя віра!" - перервав його Астеріус. "Моя дочка страждає, і я хочу всім, чим тільки можливо, допомогти їй!" - голос його раптом урвався і він замовк.

"Де ж вона, і в чому її хвороба?" - співчутливо запитав єпископ-лікар, відчуваючи, як в душі зароджується гостре бажання допомогти страждаючому, змішане з постійним інтересом ученого-дослідника. Так було завжди, коли він починав когось лікувати. Сановник зробив знак, і двоє слуг внесли на носилках крихку дівчину, яка мала перетворитися на справжню красуню через декілька років. На перший погляд, вона була здорова - тіло не горіло в лихоманці, ніяких видимих ознак хвороби не спостерігалися. "Моя дочка сліпа!" - з відчаєм в голосі сказав батько. "Чи можеш ти повернути їй можливість радіти сонцю?" Єпископ задумався. Йому доводилося повертати зір, втрачений після сильного удару або часткового опіку. Лікування було довгим, іноді виснажливим, але в кінці-кінців хвороба відступала. А тут? Але не в його правилах відмовляти в допомозі, навіть не пробуючи зцілити! "Добре, сановнику Астеріусе" - відповів він і в підняв руку в застережному жесті: "Так-так, я впізнав тебе: твоя сім'я достатньо відома в нашому місті. Я спробую повернути твоїй дочці зір, але надія, що вона побачить світло, дуже слабка!"

"Якщо вона стане зрячою, я озолочу тебе!"- пообіцяв патрицій. "Дякую, але я не потребую грошей"- відповів лікар. Потягнулися довгі тижні і місяці лікування. Ніхто не знав про те, що християнський священик лікує дочку сановника від сліпоти: Астеріус не хотів неприємностей, але бажання бачити улюблену дочку здоровою пересилило його страх. Дочка сановника була сліпа, але зовсім не глуха і володіла допитливим розумом і доброю вдачею. Християнин розмовляв з нею, а іноді до них приєднувався і її батько. Єпископ не прагнув нав'язати свою віру, він відповідав, коли його питали, і розповідав, коли просили про це.

Пройшла осінь, потім зима. Одного прекрасного дня зусилля цілителя і надії всієї сім'ї Астеріуса здійснилися: дівчина почала бачити! Вперше вона змогла побачити свою сім'ю і свого лікаря, якого упізнавала раніше лише по голосу і крокам. Із здивуванням вона відкрила, що він достатньо молодий і приємної зовнішності! І із захватом вдалася до своїх перших дівочих відчуттів і марень, про які не могла мріяти, будучи сліпою. "Тепер я не потрібний тобі, Астеріусе!"- сказав якось християнин. "Я виконав твоє прохання, і дочка твоя бачить. Я не прийду більше в твій будинок". "Слова мої не можуть передати всю силу моєї подяки за це!" - відповів багатий сановник. Залишившись один, Астеріус довго думав, вирішуючи щось важливе для себе. Під кінець дня він знову з'явився в будинку християнина, один, приховуючи свою особу і фігуру під плащем, як вперше.

"Що привело тебе, сановнику, в мій скромний будинок знову?" - запитав його єпископ, хоча в глибині душі, він здогадувався про дійсну причину візиту. "Я хочу перейти в твою віру, християнин!" - твердо відповів гість. "Скільки жертв я приніс моїм богам, скільки лікарів запрошував до неї і жоден не зміг зробити того, що зробив ти зі своєю крамольною вірою!"

З тихою усмішкою дивився єпископ на свого співбесідника: "Але ти знаєш, сановнику, зараз дуже небезпечно ставати християнином. Чи так вже тверде твоє прагнення залучитися до істини або тобою рухає проста подяка до мене, що зцілив твою дочку від недуги?" "Повір мені, християнине, не тільки подяка штовхає мене на це рішення! Я твердий в своєму прагненні і вся моя сім'я підтримує мене в цьому!" Радість осяяла обличчя єпископа, і він сказав: "Тоді підемо, я проведу обряд зі всією твоєю сім'єю".

Так ціла сім'я римського сановника стала християнською! Особливо раділа юна дочка Астеріуса: адже вона стала ближча до свого коханого і могла тепер частіше бачити його на християнських службах, які він здійснював в їх будинку. Одне тільки турбувало її - далі за бесіди справа між нею і священиком не йшла! Вона гірко проплакала майже весь день, коли дізналася дійсну причину такого стану речей - її коханий ніколи не стане їй чоловіком унаслідок свого сану і обітниці безшлюбності! Тим часом, звістка про те, що в Терні ціла сім'я сановника перейшла в заборонену християнську віру, і що людина, що зробила обряд, - ніхто інший, як відомий всім цілитель-християнин, долетіла до палацу імператора Юлія Клавдія. Ще не знав він - хто ця сім'я, що посміла зневажити всі закони і що прийняла заборонену віру! Але, нічого, це йому стане відомо зовсім скоро! А поки - схопити цього жалюгідного християнина і відрубати йому голову, щоб ніхто більше з його наближених навіть помислити не міг про таке, щоб перейти в християнство!

І ось, він поміщений в темницю і через декілька годин земне його існування урветься. Він знав, що одна людина на світі оплакуватиме його смерть більше, ніж друзі і єдиновірці! Не міг він не сказати тієї, кому він повернув можливість милуватися сонячним світлом і красою миру, що з радістю віддав би їй свою любов, не будь він зв'язаний обітницею!

"Моя кохана! Я не міг розділити з тобою життя, дати тобі сім'ю, дітей. Але для мене ти була єдиною, з ким би я хотів все це пережити! Не плач за мною, радій життю - і знай, що я завжди незримо буду з тобою, бо душа моя, як і твоя тепер, безсмертна!"

Єпископ умочив перо в чорнило, щоб підписати лист. Крапля чорнила раптово скотилася з кінчика пера і впала на пергамент, утворивши плямочку, що нагадує серце. Він посміхнувся цьому несподіваному друку, струсив перо ще раз і вивів: "Твій Валентин".

Двері темниці раптово відкрилися, і на порозі з'явився Астеріус. Вся його фігура говорила про скорботу. "Пробач, мій друже, що через мене ти повинен померти!"- вимовив він, але Валентин не дав йому договорити: "Не турбуйся про мене, ти ні в чому не винен! Я виконав своє призначення і не боюся смерті!" Вони обнялися, як друзі. "Бережися тепер, Астеріусе, твоя сім'я в небезпеці! Можуть прийти і за тобою!"

"Я не боюся страждань, а сім'ю я заховав в надійному місці!" - завірив сановник. "Виконай останнє моє прохання, Астеріусе, передай цю записку тій, хто стала для мене радістю останніх днів."

"Я знаю, про кого ти говориш, Валентине, і обов'язково передам їй твоє послання. Не турбуйся також і про тих, хто залишається без тебе. Я понесу християнське учення далі!"- гаряче сказав Астеріус. "Ти наповнюєш моє серце радістю, і я легко віддамся катові, знаючи, що любов, яку я проповідував майже все життя, і далі служитиме Господу нашому і людям!"

Вони обнялися востаннє, і Астеріус зник за дверима, несучи з собою прощальне послання того, чиє ім'я назавжди увійде до історії як синонім щирого та світлого кохання. Пам'ять про нього, дійсно, житиме на протязі століть: Папа Геласіус оголосить Валентина святим в 496 році, через 227 років після його смерті, а з 13 століття, вся Європа, День його смерті - 14 лютого - святкуватиме як день Святого Валентина, покровителя усіх закоханих.

Єпископа страчують вночі, майже таємно, щоб уникнути хвилювань: жителі міста любили і поважали цю людину. Тіло його поховають в Римі, і на цьому місці зараз (the Church of Praxedes in Rome), в Терні - є Базіліка на згадку про нього. А в церкві Св. Антонія в Мадриді, і навіть в Ірландії (у Дубліні, де він ніколи не був, в церкві Church of Our Lady of Mount Carmel, яка відома і під назвою White friar Street Church) - покояться його священні останки...

Джерело

0

11

І хай оберігає вас Святий Валентин!

За однією з версій історія свята Святого Валентина бере свій початок з Луперкалій Стародавнього Риму. Луперкалії проводилися на честь бога Фавна (Луперк — одне з його імен), покровителя стад. Відзначалися вони щорічно з 13 по  15 лютого і вважалися римським святом родючості та добробуту.

Основне призначення Луперкалій, як і кельтського весняного свята Імболка — очищення від бруду й зла та відродження землі до нового життя. Одягнені, як і їхній бог, у козячі шкури, молоді жерці Фавна луперки (Luperci) — «вовчі брати» — збиралися для священного очисного жертвопринесення в печері-храмі, де в дитинстві брати - засновники Рима ссали молоко вовчиці, яка їх прихистила. Підношенням божеству слугувала кров двох козлів і собаки. Потім цією ж кров’ю, яка стікала з леза жертовних ножів, жерці окропляли чоло двом юнакам-патриціям, присвячуючи їх Вовчиці, і негайно змивали її м’якою вовною, змоченою молоком.

Після ритуалу відбувався жертовний бенкет, і, напившись доп’яна, дванадцять оголених жерців надягали на себе вирізані з козячих шкур пояси, брали в руки шкіряні бичі, також зроблені зі шкури забитих на вівтарі козлів і, на продовження свята, виходили в місто. Ця незвичайна процесія з веселим сміхом мчала уздовж підніжжя Палатину — головного пагорба, на якому стоїть стара частина Рима — на бігу б’ючи бичами всіх, хто зустрічався їм на шляху. Найбільше від розгнузданих жерців Луперка діставалося жінкам. Вважалося, що удари священних бичів дарують плідність бездітним та безболісні пологи вагітним. Партнера для святкових веселощів обирали собі з волі богів: як розпорядиться божественний жереб. Незаміжні вільні дівиці писали свої імена на шматочках пергаменту й клали їх у спеціально призначену для цього урну, а вільні неодружені чоловіки виймали ці записки звідти навмання й проводили всі три дні Луперкалій з тією, кого послало їм небо. Траплялося й так, що, зустрівшись з волі випадку або провидіння, пара залишалася разом назавжди.

494 року Папа Геласій I намагався заборонити це язичницьке свято. Святу, яке прийшло на зміну Луперкаліям, призначили небесного заступника — Святого Валентина, котрoго римський імператор Клавдій II наказує вбити нібито за його проповідницьку діяльність серед молоді. Пізніше він був канонізований церквою. Згідно з легендою, у ті далекі часи владний і жорстокий римський імператор Клавдій II був упевнений, що самотній чоловік — без родини, дружини і зобов’язань — найкращий воїн, і заборонив чоловікам одружуватися, а жінкам — виходити заміж. Святий Валентин був звичайним священиком, який співчував нещасним закоханим і потайки від усіх, під прикриттям ночі, освячував шлюб люблячих сердець.

Також день Святого Валентина колись називали «Пташиним весіллям». Раніше вважали, що птахи створюють пари саме в другий тиждень другого місяця. Припускають також, що день Святого Валентина збігається з давньоримською традицією ворожіння під час новорічних свят, оскільки за римським календарем новий рік наставав саме в середині лютого. На Русі було своє свято закоханих, пов’язане з легендою про кохання Петра і Февронії, яке відзначали 8 липня. Але хоч би як називалося це свято, суть його незмінна — дарувати одне одному любов.

Джерело

0

12

Чи варто святкувати день Валентина?

Як завжди, можна у цьому не сумніватися, у людей є багато домислів по цьому питанню. Одні кажуть, що варто. Інші – ні, а треті взагалі не знають що таке існує. Тут навіть нема чому дивуватися.

Спробуємо розглянути ці три точки зору.

Перша сторона медалі – це свято таки варто святкувати.

День Валентина – свято всіх закоханих і прекрасна нагода зробити коханій людині приємне. Що саме? Можна подарувати їй святкову вечерю, дорогий подарунок, похід у театр, кіно і так далі. А можливо принести сніданок у ліжко? Знаєте як дівчині буде приємно. Дехто віддає перевагу дискотека, це також варіант.

Не варто святкувати

День Валентина – це черговий день гамана і ним не варто паритися. Як будеш всі свята святкувати, то не проживеш довго. Досить часто святкування не обходяться без гучних п’янок, тому треба себе поберегти.

А подарувати коханій людині незабутній вечір, подарунки можна кожного дня, не обов’язково чекати до тих пір, поки прийде 14 лютого – день Валентина.

По барабану це свято

Є і люди, які саме так думають про це свято. Свято Валентина – це перш за все свято для закоханих, а якщо нема кохання, то що будете святкувати? Для цих людей би придумали свято 1517))))) Тоді було би веселіше.

Якби там не було, привітати людей можна. Наприклад я вважаю, що коли людину вітають, то привітання має бути щирим, а не так щоб було. Думаю ви розумієте на що я натякаю.

А ці награні вітання, бо сьогодні завтра день всіх закоханих нікому не потрібні. Яка людина мудра, та це зрозуміє.

Джерело

0


Вы здесь » Твій світ » Державні і народні свята » День Святого Валентина (історія, святкування, традиції, поради)


Рейтинг форумов | Создать форум бесплатно © 2007–2017 «QuadroSystems» LLC