Твій світ

Твій світ

Объявление

Новий соціальний проект, спрямований на пропаганду здорового життя, вирішення проблем повсякденного і особистого характеру. У нас немає сухих статей, які пропагують теорію. У нас цікаві і пізнавальні статті, поради, перевірені досвідом інших, переконливі факти. У нас є все, що вас цікавить, а якщо немає, то буде. Твій світ - зроби свій світ кращим

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » Твій світ » Християнські свята і традиції » Благовіщення - 7 квітня


Благовіщення - 7 квітня

Сообщений 1 страница 8 из 8

1

Це свято, що відзначається 7 квітня, належить до великих дванадесятих християнських свят. За церковними переказами, цього дня архангел Гавриїл з'явився Діві Марії в місто Назарет, щоб сповістити їй благу звістку — народжен ня сина Ісуса, Месії. Марія вела непорочне життя в домі свого чоловіка Йосипа, тому була дуже здивована, що народить сина без допомоги чоловіка. Архангел пояснив, що дитина з'явиться без порушення цнотливості Марії, через посередництво Святого Духа. Оскільки дівчина була дуже богобоязна, вона прийняла волю Божу як належне.
Уже згадувалося, що від Введення до Благовіщення не можна працювати на землі, оскільки вона має відпочити й підготуватися до щорічних господарських робіт, а от уже в день Благовіщення можна починати поратися по хазяйству біля землі — Бог цього дня благословляє все живе, у тому числі й землю. Після такого благословення все починає рости, зацвітають перші весняні квіти. А от усе, що в цей день народилося, ростиме дуже погано.
На Благовіщення навіть пташка гніздо не в'є, настільки це велике свято, тому людина працювати цього дня не повинна. За народним повір'ям, якщо якась пташка не дотримається цього правила, то на знак покарання Бог віднімає в неї на кілька днів крила. Не лякайтеся, не в прямому розумінні цього слова, просто пташка кілька днів не може літати, а тільки бігає по землі.
Усі відьми сьогодні сидять по домівках, клопоту добрим людям не роблять. Зранку в церкві правлять урочисту службу, святять проскури (а пасічники потім «частують» своїх бджіл благовіщенською проскурою, щоб ті добре роїлися). Якщо благовіщенську проскуру перетерти на порошок, змішати з землею та посіяти з чотирьох кутів свого поля, то це, за народними уявленнями, забезпечить добрий урожай, дощ ниву не минатиме. А якщо благовіщенську проскуру закопати в землю на полі, то й град цьому полю не страшний. Свяченій проскурі приписуються й неабиякі лікувальні властивості, зокрема вона може допомогти хворому на пропасницю.
Важлива магічна дія — випускання птахів — благочестива справа; випущені в цей день із неволі птахи, за повір'ям, приносять удачу й добробут тому, хто їх випустив. Деякі люди навіть спеціально купували пташок, щоб на Благовіщення їх випустити — на щастя.
Господарі випускають худобу погуляти, щоб і вона в цей день волю та весну відчула. Ті пасічники, яким на теплого Олексу погана погода завадила виставити вулики надвір, на Благовіщення виставляють їх, причому це слід зробити за будь-якої погоди цього дня.
Якщо на Благовіщення вдасться спіймати щуку, то це вважається великою удачею, голова цієї щуки, належним чином висушена, має чудодійну силу. Якщо покласти таку голову до бджіл, то вони будуть сильні, «зубаті».
Зранку на Благовіщення молоді жінки йдуть до лісу трясти берези та збирати під ними насіння. Начебто із цього насіння виростає капустяна розсада. Розсаду необхідно посадити до сходу сонця — тоді буде добрий урожай капусти. На Благовіщення ж припадає перший весняний дівочий хоровод— «Кривий танець». «Кривий танець» символізує пробудження природи, він покликаний закликати весну до більш активних дій, пробуджувати життєву енергію.
Із цим святом пов'язаний народний спосіб отримати шапку-невидимку. Ось що треба робити. Слід знайти в цей день вужа, відрубати йому голову, а потім закопати її на покуті разом із трьома горошинами. До Паски ці горошини повинні прорости, після чого їх виривають і несуть до церкви. За народними уявленнями, у цей день серед людей біля церкви ходить чорт у золотій шапці-невидимці, до всіх чіпляється, усіх смішить, але його ніхто побачити не може, бо ж він у чарівній шапці. Три пророщені горошини допомагають побачити дідька в шапці-невидимці. Треба не гаяти часу, набратися сміливості та схопити з його голови магічну шапку. Чорт буде сумувати, пропонувати гроші взамін шапки, але погоджуватися на його пропозиції в жодному разі не можна, бо, ясна ж річ, чорт обдурить, а гроші його перетворяться або на черепки, або на папірці, або ще на якийсь непотріб.
Численні магічні дії Благовіщення пов'язані зі світом рослин. Зокрема, слід знайти ряст і якомога ретельніше його потоптати — щоб і на той рік топтати довелося. Тобто проводиться аналогія: топтати ряст — жити, не топтати ряст — померти. Такі самі дії проводяться із сон-травою — її теж слід топтати. Якщо дівчина на порі на Благовіщення знайде квітку первоцвіту, значить, їй у цьому році судилося заміж піти. А знайдений у цей день пролісок треба дуже обережно зірвати,
у пазусі принести додому й покласти під образами. З давніх часів вважається, що це приносить у дім щастя та злагоду.
Пролісок дарує не тільки щастя родині, але й дівчині красу. Для того щоб скористатися магічними властивостями квітки, слід на Благовіщення покласти в холодну воду пролісок і цією водою вмитися.
Народ радить не проклинати зиму на Благовіщення, оскільки в цьому разі вона може передумати й повернутися.

Джерело

0

2

У кожній православній церкві на видному місці, на стулках царських воріт є ікона Благовіщення. Збентежено слухає Архангела Діва Марія, дивиться на нього з благанням, а Архангел заспокоює її жестом і самим поклоном голови. Навіть повітря події просякнуте особливим світлом, що підносить душу Діви Марії вгору.

«Зачаття Христа», «Благовіщення про Христа», «Початок спокутування» — так називалося це свято у християн у давні часи: у IV столітті воно було першим серед свят, а у VII столітті після Різдва Христового йому було назавжди присвоєно назву «Благовіщення Пресвятої Богородиці».

Звістку, що змінила життя, історію цілого людства, приніс Діві Марії Архангел Гавриїл, якого сучасники (III ст. після Р. X.) називали другим Мойсеєм, визнаючи в ньому особливу мудрість і пророцький дар.

Архангел у перекладі означає «старший ангел». Ангели й архангели — це діючі активні працівники, воїни Небесного Воїнства, яких Господь посилає у світ для протистояння злу. Між архангелами (із Старого завіту нам відомі імена дев’яти архангелів) розподілені «сфери діяльності»: від небесних світил (архангели Уриїл, Рагуїл) до зцілення людини, до думок її (Архангел Рафаїл).

Сім із архангелів називаються ще й архістратигами — як начальники над міріадами ангелів: Архістратиг Михаїл — володар найкращої частини людського роду, Архістратиг Гавриїл — страж Раю, начальник над духами, здатний приносити людям благовісті. Самому пророку Даниїлу він пояснював його пророчі видіння. Він сповістив про народження Іоанна Хрестителя. І він же приніс благу вість Діві Марії: про те, що Вона стане Матір’ю Божою.

У нашому народі Благовіщення вважається одним із найрадісніших свят, з яким пов’язано багато різних прикмет і звичаїв. Кажуть, що на Благовіщення птахи гнізда не в’ють і не несуться. «Благовіщенське яйце під курку не кладуть». Вважається, що від Введення (4 грудня) до Благовіщення (7 квітня) треба дати землі відпочити. У це свято особливо грішно працювати на землі. Ось на Благовіщення Господь «благословить усяке дихання» і можна розпочинати роботи в полі, все буде добре рости, квітнути й колоситися.

Повернувшись із церкви після Благовіщенської служби, господар виганяє на вулицю кота й собаку: щоб вони весну прийняли й починали самі про себе піклуватися. У деяких місцевостях у день Благовіщення зранку наповнюють усі відра й дійниці водою до країв: щоб корови добре доїлися.

Якщо на Благовіщення дівчина, йдучи по воду, знайде квітучий первоцвіт — цього ж року вийде заміж. А та, яка хоче стати гарнішою, має налити в миску холодної води, пустити плавати первоцвіт (пролісок) і вмитися цією водою.

Джерело

0

3

"Днесь спасення нашого начало і від віку таїнства явління: Син Божий сином Діви стається" (Тропар празника). Ось таким похвальним гимном наша Церква вітає празник Благовіщення Пресвятої Богородиці, називаючи його початком нашого спасення. І слушно, бо цей празник належить до найважливіших свят нашого церковного року. Про його важливість говорить уже сама назва в наших богослужбових книгах: "Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії".

Святий Атанасій Великий († 373) у своїй проповіді називає Благовіщення першим серед празників, бо воно починає спасення людського роду. Основа цього празника — це радісна подія Благовіщення, записана у святого Луки (1, 26-28). Благовіщення дає початок цілому ряду великих таїнств із життя Ісуса Христа і Його Пресвятої Матері. Празник Благовіщення належить не тільки до 12 великих празників нашої Церкви, але його служба береться навіть тоді, коли він випаде на Квітну неділю, Велику п'ятницю чи Христове Воскресення.

ВАЖЛИВІСТЬ ТАЇНСТВА БЛАГОВІЩЕННЯ

Таїнство Благовіщення має надзвичайно велике значення, бо від нього починається Новий Завіт, починається наше спасення. На благу вість архангела про воплочення Божого Сина людство чекало довгі-довгі тисячоліття. На ту благу вість чекало небо, чекала земля, чекали душі праведних в аді. З цим днем сповнилася Божа обітниця післати Спасителя, бо цього дня "Слово стало тілом, і оселилося між нами" (Йо. 1, 14).

У проповіді на Благовіщення, яку приписують святому Йоанові Золотоустому, читаємо: "Гавриїл був посланий об'явити всемірне спасення. Гавриїл був посланий принести Адамові обітницю про поворот з неволі. Гавриїл був посланий до Діви, щоб нечесть жіночої статі замінити на честь. Гавриїл був посланий, щоб чистому Женихові приготовити достойну весільну світлицю. Гавриїл був посланий, щоб створіння заручити зі Створителем. Гавриїл був посланий до живої палати Царя ангелів. Гавриїл був посланий до Діви зарученої Йосифові, але береженої для Сина. Був посланий безтілесний слуга до чистої Діви. Був посланий свобідний від гріха до винятої з-під тління. Був посланий світильник, щоб указати на Сонце правди. Був посланий ранок, що біжить перед світлом дня. Був посланий Гавриїл, указуючий на Того, Хто находиться у нідрах Отця і в обіймах Матері. Був посланий Гавриїл, звістуючий Того, Хто находиться на троні і в вертепі" (Твори, Т. 8, с. 854).

У повчанні, яке на цей день подає Пролог, так сказано про значення таїнства Благовіщення: "Днесь Син і Слово Боже, Господь і Бог наш, несказанно вміщується в лоно Діви, бажаючи своїм вочоловіченням обожити людину, рук своїх твориво, і в древній рай знову вивести. Днесь нестворений вміщується у своє створіння. Днесь невидимий стає видимий. Днесь недотикальний починається у дівичому лоні і стає дотикальний. Днесь Боже Слово приймає тіло. Син Божий стає Сином Діви... Днесь райські двері отвираються, і полум'яна зброя, що вигнала людську природу, поспішно відходить, а людський рід вірою у Христа і добрими ділами з радістю знову входить до раю. Днесь Адам ликує, прийнявши у свою природу свого Творця. Днесь Єва стерши змієву голову, своєму лютому спокусникові, ввесь світ взиває до радости, кажучи: "Радуйтеся зі мною, бо сьогодні ми знайшли невимовну радість і звільнення від усіх гріхів".

З хвилиною благовіщення ангела Божий Син починає перші хвилини Божого земного життя в дівичому лоні Пречистої Діви Марії. На тлі цього празника ясно виступають її привілеї богоматеринства і дівицтва.

ІСТОРІЯ ПРАЗНИКА

Святкування Благовіщення почалося у Східній Церкві в кінці IV або на початку V ст. Цісар Маврикій (582-602) робить цей празник обов'язковим у цілій державі. У перші століття цей празник уважався Господським, як на Сході, так і на Заході. На це вказують його первісні назви: Христове Зачаття, Благовіщення про Христа, Початок відкуплення, Благовіщення, Благовіщення ангела Марії, День Поздоровлення, День або празник Благовіщення. Щойно в VII віці усталюється сьогоднішня назва для цілої Східної Церкви: Благовіщення Пресвятої Богородиці, а сам празник належить до Богородичних.

На святкування празника 25 березня вплинуло Христове Різдво, що настає через дев'ять місяців після Благовіщення. При тому існувало старовинне побожне передання, що 25 березня відбулося створення світу, воплочення Божого Сина і Його смерть на хресті. Олександрійська Пасхальна хроніка з 624 року і Царгородська Пасхальна хроніка з початку VII ст. визначають дату празника Благовіщення — 25 березня.

Службу на цей празник уклали святий Йоан Дамаскин, святий Косма Маюмський, Теофан, єпископ Нікейський і монах Йоан. Наступного дня після празника Східна Церква святкує Собор святого архангела Гавриїла. Це давній звичай Східної Церкви, щоб наступного дня після великого празника віддавати шану тим особам, які брали визначну участь в події празника. Празник Благовіщення зі Сходу приходить на Захід десь між 660 і 680 роками. Як на Сході, так і тут він спочатку вважався Господським і мав різні назви: Господнє Благовіщення, Христове Благовіщення, Зачаття Христа, Празник воплочення, Благовіщення ангела Пресвятій Діві Марії, Благовіщення Святій Марії про Зачаття. Собор у Толедо 656 року говорить про Благовіщення 25 березня, але переносить його на 18 грудня. Причиною цього було те, що давній звичай не дозволяв святкувати празники під час великого посту, а також і те, що празник Благовіщення був ближче до Христового Різдва, аніж до його смерти і воскресення. Щойно в XI ст. всі Церкви на Заході знову почали святкувати Благовіщення 25 березня. Вірмени празнують Благовіщення 7 квітня тому, що вони святкують Христове Різдво і Богоявлення разом в один день — 6 січня. Подія Благовіщення є улюбленою темою в іконографії.

Благовіщення в Русі-Україні було другим Богородичним празником після Успення, у честь якого в Києві збудована церква в першому столітті християнства. Князь Ярослав Мудрий на Золотих воротах у Києві спорудив храм у честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. "В 1037 році, — сказано в найдавнішому літописі, — заснував Ярослав великий город Київ, що має золоті ворота. Вибудував і церкву святої Софії, Премудрости Божої, митрополичу, а далі кам'яну церкву Благовіщення Святої Богородиці на Золотих воротах. А це тому вибудував премудрий князь Ярослав церкву Благовіщення на Воротах, щоб завжди була радість тому городові Благовіщенням Господнім і молитвою Святої Богородиці й архангела Гавриїла". У храмі Благовіщення князь Ярослав Мудрий у 1037 році віддав під опіку Божої Матері ввесь український народ.

ДУХ БОГОСЛУЖЕННЯ БЛАГОВІЩЕННЯ

Богослуження празника Благовіщення повне урочистих, величних і радісних гимнів. Багато разів тут повторюється добре знаний нам привіт ангела: "Радуйся!" Головні мотиви тієї святої і неземної радости — це воплочення Божого Сина, це привілеї богоматеринства і дівицтва, це спасення людського роду. У радості Благовіщення бере участь небо, земля і все створіння. "Днесь радість благовіщення, — співаємо на стиховні вечірні, — торжество Дівиці, земля і небо єднаються, Адам обновляється і Єва увільняється від печалі". А сідален утрені каже: "Днесь все створіння радіє, бо тобі каже архангел: Радуйся, благодатна, всехвальна і пречиста

Мати Христа Бога". Канон утрені звертає на себе увагу тим, що він укладений у формі діялогу Пресвятої Богородиці й архангела. Ось приклад: "Богородиця: "Почувши, Гавриїле, радісний голос слів твоїх, я наповнилася божественної радости, бо ти голосиш радість і звіщаєш безконечну веселість". "Ангел: "Тобі дана радість, божественна Богомати. Все створіння, Богоневісто, взиває до тебе: Радуйся! Ти бо єдина чиста була вибрана на Матір Божого Сина" (Шоста пісня).

Ангел говорить до Пресвятої Богородиці з якнайбільшою пошаною і для неї, як Богоматері, має слова найвищої похвали і подиву: "Задум споконвічний відкриваючи, Гавриїл став перед тобою, Діво, і вітаючи тебе, сповістив: Радуйся, земле незасіяна! Радуйся, неопалима купино! Радуйся, глибино незглиблима... "

Головне джерело тієї радости це воплочення Божого Сина й наше спасення: "... Дівиче лоно приймає Сина. Дух Святий сходить. Отець з висот дає згоду, і примирення доконується спільною радою. В Нім і через Нього спасені враз з Гавриїлом закличмо до Діви: "Радуйся, благодатна, бо з тебе спасення Христос Бог наш принявши, нашу природу злучив її з собою, Його моли за спасення душ наших" (Стихира на стиховні вечірні).

о. Юліян Катрій, ЧСВВ. "Пізнай свій обряд"

Джерело

0

4

Починаючи з ранньої християнської Церкви подія Благовіщення розглядалася як перший акт виконання Богом Своїх обітниць про Христа.
Христос - це грецьке слово, що означає помазаник, слово ж Месія є єврейським і означає те ж саме, що й грецьке. Тому юдеї або євреї називають Господа Месією. Сучасна назва свята Благовіщення (у перекладі з латинської - «сповіщення») стала вживатися в церковному лексиконі через 600-700 років після Різдва Ісуса Христа.
Історія свята Благовіщення на основі першоджерела Слова Божого звучить так: «А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому ім’я Назарет, до діви, що заручена з мужем була, на ім’я Йосип, із дому Давидового, а ім’я діві Марія. І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, Благодатна! Господь з Тобою, Ти благословенна між жонами. Вона ж, побачивши його, збентежилася від його слів і стала роздумувати, що б то значило це привітання. І Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога, і ось зачнеш в утробі, і народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус. Він буде великим і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престол Його батька Давида, і буде царювати над домом Якова, а Його царству не буде кінця. »(Євангеліє від Луки, глава 1, вірші 26-33)
Дата свята Благовіщення пов’язується з датою Різдва Христового. Між ними рівно 9 місяців.
На додаток можна сказати, що Бог і раніше через пророка Даниїла вже згадував про Христа: «А ще я говорив і молився, та ісповідував гріх свій та народу мого Ізраїля, і клав свою молитву перед лице Господа, мого Бога, за святу гору мого Бога; і ще я говорив на цій молитві, а той муж Гавриїл, якого я бачив у видінні напочатку, швидко прилетів, і доторкнувся до мене за часу вечірньої хлібної і він напучував мене, і говорив зо мною та й сказав: Даниїле, я тепер вийшов, щоб умудрити тебе в розумінні.
На початку молитов твоїх вийшло слово, і я прийшов об’явити його тобі, бо ти улюблений, і приглянься до цього слова, і придивися до видіння. Сімдесят років-тижнів призначено для твого народу та для міста твоєї святині, аж поки переступ буде докінчений, і міра гріха буде повна, аж поки вина буде спокутувана, і вічна правда приведена, аж поки будуть потверджені видіння й пророк, і щоб помазати Святеє Святих. Та знай і розумій: від виходу наказу, щоб вернути Ізраїля й збудувати Єрусалим, аж до Владики Месії сім тижнів та шістдесят і два тижні. І вернеться народ, і відбудований буде майдан і вулиця, і то буде за тяжкого часу. І по тих шостидесятьох і двох тижнях буде погублений Месія, хоч не буде на Ньому вини. А це місто й святиню знищить народ володаря, що прийде, а кінець його у повідді. І аж до кінця буде війна, гострі спустошення. І Він зміцнить заповіта для багатьох за один тиждень, а за півтижня припинить жертву та жертву хлібну. І на святиню прийде гидота спустошення, поки знищення й рішучий суд кари не виллється на спустошителя».(Книга пророка Даниїла, глава 9:20-27)
Більше того, через пророка Михея, Бог попередив навіть про місце, де народиться Ісус Христос: «А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних.»(Книга пророка Михея, голова 5:2)
Так, свято Благовіщення, коли Ангел Господній доніс Марії благу звістку про народження Сина Свого Ісуса, є значною подією в житті християнської Церкви і відзначається святковими богослужіннями в Церквах, що сповідують Ісуса Христа, як Єдинородного Сина Божого, Спасителя, що пролив Свою Святу Кров за наші гріхи. І тепер кожен, хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить, а гнів Божий на нім перебуває. (Іоан.3: 36)

Джерело

0

5

В Україну свято прийшло з утвердженням християнства. В народі одержало назву „третьої зустрічі весни” (після Стрітення і Сорока Мучеників). Вважається, що весна в цей день остаточно поборола зиму, Бог благословляє землю і відкриває її для сівби. За народними уявленнями, лише після Благовіщення можна було розпочинати польові роботи. Раніше ж "турбувати" землю вважалося великим гріхом.

До цього свята лелеки зазвичай прилітали з вирію та починали вити гнізда. Існувало повір'я, що на Благовіщення відкривалася земля і з неї виповзали змії, вужі та інші плазуни.

У цей день здавна існував звичай випускати на волю пташок: «Щоби співали на волі, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив». Господар випускає на волю, на сонце також всіх тварин, навіть пса і кота виганяє на подвір’я – “щоб чули весну і самі про себе дбали”.

Пасічники цього дня виставляють на двір вулики.

У церкві цього дня святять проскури. Потім пасічник проскуру кришить та висипає її у мед, “щоб бджоли роїлися”, а сівач змішує з землею та сіє по чотирьох кутах ниви – “щоб дощова хмара ниви не минала”; проскуру заривають у землю, “щоб град посіву не побив”.

Благовіщенську проскуру, як і богоявленську та стрітенську воду, зберігали за образами.

Вважалося, що, коли на Благовіщення, йдучи по воду, дівчина знайде квітку первоцвіту, цього літа вона вийде заміж. Пролісок, що знайдуть на Благовіщення, віщує щастя. Якщо вмитися водою, в яку покладеш цей пролісок – будеш вродливою.

Існує повір'я: яка погода на Благовіщення, така і на Великдень.

Джерела:

    Євангелії від Луки
    Наталія Матвєєва, Андрій Голобородько. Святі і свята України. - К., 1995
    В.І. і В.В.Дригалкіни. День за днем. Календар-довідник народних і релігійних свят. – К., 2003
    Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник. – К., 1993

Євген Онацький про Благовіщення

Український народ особливо шанує свято Благовіщення і суворо забороняє всяку працю того дня: за його думкою навіть птиця на Благовіщення святкує, гнізда не робить (Номис, 418). На Благовіщення, казали, досить тільки торкнутися якого насіння, чи зерна, щоб воно зараз же втратило свою сходову силу і ніколи не заплідниться. Не можна, казали, також підкладати того дня і яйця під курку, бо зробляться бовтунами, або вилупляться з них каліки.

Все, що належить до зачинання, було обставлено суворими заборонами: Благовіщення — це свято землі, і тому, як писав проф. Грушевський, супроти нього наказувано боязкий містицизм, щоб, бува, чимсь його не споганити, не порушити. Бог благословляє на Благовіщення землю, або, як казали гуцули. — "вкладає в неї голову, щоб її розігріти, і від того будиться всяка живина, що спала в землі — муравлі, жаби, гади. Від Воведення до Благовіщення не можна порати землі, а від Благовіщення можна вже над нею працювати, бо Бог поблагословив того дня рослини — "і всяке диханіє". Господар виганяв того дня всю свою худобу і дріб, і бджіл, і навіть пса, на сонце, на волю, щоб почули весну і самі вже про себе дбали. Різні забобонні вірування, ворожіння, магічні акти в'яжуться з цією основною ідеєю розбудження землі і скритого в ній життя, що її український народ прив'язував до свята Благовіщення.

Крім того для українського селянина за народньою символікою, Благовіщення віщує, і тому з ним в'яжеться багато прикмет: яка погода на Благовіщення, така й на Великдень буде. Якщо на Благовіщення дощ іде, то добре вродить жито. Якщо на Благовіщення вже сидять бузьки на яйцях, весна буде тепла, і т. далі.

Джерело:

"Українська Мала Енциклопедія", проф. Євген Онацький

Про Благовіщення у Василя Скуратівського:

Благовіщення (7 квітня). Традиційно це найбільше весняне свято. Селяни з особливою пошаною ставилися до нього, оскільки вважали, що "Бог у цей день благословляє всі рослини", а відтак великим гріхом було братися за будь-яку роботу, Особливо застерігали вагітних жінок, бо як працюватимуть, то неодмінно відріжуть ніжку своїй дитині. Існує повір'я, що на Благовіщення навіть птиця не в'є гнізда. За легендою, зозуля тому не має свого кубла й підкидає яйця в інші, що "колись на свято вила гніздо, і Бог їй відібрав пам'ять".

Якщо хлопці зустрічали бузька, то показували йому священні хлібці, котрі тримали при собі саме для цієї нагоди, й окликали: "Бусень, бусень! На тобі голвоту, а ти мені жита копу!" А дівчата, зустрівши ластівку, брали в жменю землю й несли її на город, щоб посіяти, — на тому місці обов'язково зійде кріп.

З Благовіщенням пов'язане й інше повір'я: у цей день чорногуз обов'язково має знести бодай одне яйце. Проте для домашніх тварин і птиці свято не приносило особливої радості. Господарі намагалися не брати яєць із курячих кубел, бо якщо доторкнутися до них рукою, то начебто вилуплюватимуться курчата з двома головами. Більше того, якщо корова чи овечка приносили приплід на Благовіщення, то деякі селяни одразу ж різали його, "бо з таких добра не ждати".

Великим гріхом вважалося на Благовіщення позичати вогонь. Цей звичай зафіксований на всій території України.

А ось на Поліссі були переконані: якщо закопати в кінці посіву проскурку, то град обійде стороною таке збіжжя.

Чимало звичаїв, пов'язаних з Благовіщенням, побутувало на Закарпатті. Дівчата намагалися до схід сонця розплести волосся, обійти довкіл оселі й тричі замести в хаті долівку. Сміття разом з віником відносили до річки. Набравши там у відерце води, скроплювали нею те місце, де мали садити капусту, бо вона потім не слизнітиме. До речі, на Слобожанщині в цей день намагалися обов'язково висадити капустяну розсаду.

Особливі надії з цим святом пов'язували пасічники. Дехто кидав у мед проскурку і підгодовував комах, щоб "зубастими були". Інші до медової сити додавали червоного перцю й давали бджолам, щоб здоровими були. Найбільш марновірні ставили на льотки "вовчі пащі" ("бджола, котра пролізе крізь неї, зуміє одгризтися від чужих") або розстеляли перед вуликом червону тканину ("хай комахи зляться на напасників").

Деякі обрядодії пов'язані також зі свійськими тваринами. Щоб корови давали багато молока, ввечері, напередодні Благовіщення, наповнювали відра й дійниці водою; убезпечувались од відьом, засіваючи маком-самосієм хліви; спалювали старі постоли чи капелюхи, а попіл давали тим тваринам, які важко звикали до пасовиськ. Крім того, в цей день намагалися не впускати до своїх осель чужих жінок і дівчат, "щоб лиха не принесли".

Прислів'я, пов'язані з цим святом, стверджують: "На Благовіщення весна зиму остаточно переборола" або "Благослов зиму руйнує", а тому уважно стежили за погодою.

Якщо ввечері зоряно, то вродять коноплі.
Яка погода на Благовіщення, така й на Великий день.
Гарна погода — гарний врожай.
Туманний ранок — повідь на річках.
Якщо на Благовіщення лежить сніг — літо неврожайне.
Якщо з'являться жаби і зникнуть, то стільки ще буде холодно.
Благовіщення без ластівок — холодна весна.
На Благовіщення всяка гадь вилазить з гнізда.
На Благовіщення зими не лай, а саней не ховай.
На Благовіщення чорногуз прилітає і ведмідь встає.
На Благовіщення птиця гнізда не в'є.
Якщо на Благовіщення півень на порозі нап'ється, то на Юрія (6 травня) віл напасеться.
До Благовіщення кам'яна весна.

Джерело:
Скуратівський В.Т. Український народний календар. - 2-ге вид., стереотип. - К.: Техніка, 2005. - 384 с. - (Народні джерела).

Джерело

0

6

"На Благовіщення слід одягнути нове вбрання й носити при собі гроші "

”До Благовіщення не мона землю чіпати — орати в полі, копати городи, закопувать стовпки, садить. А на Благовіщення вона вже прокидається”, — розповідає Ольга Рудюк із села Вербень Демидівського району на Рівненщині

"7 квітня празнують Благовіщення. Це в Бога найбільше свято, — каже 78-річна Ольга Рудюк із села Вербень Демидівського району на Рівненщині. — Того дня прийшов до Діви Марії архангел Гавриїл і приніс їй таку благую вість, шо вже вона буде мати Божого Сина. Того Благовіщення і щитається таке ж велике свято, як Паска, а мо даже й больше. Я дивлюся, чи буде на Благовіщення холодно чи тепло, бо такий і Великдень буде. На Благовіщення ніхто нічого не робить. Даже пташки гніздечків не в'ють".

Колись нібито зозуля почала класти гніздо в це свято. За це Бог її покарав, тепер немає власного гнізда й підкидає яйця до чужих. А чоловіка, який цього дня вийшов у поле орати, Бог перетворив на сліпого крота.

Хто дотримується Великоднього посту, тому на Благовіщення можна вживати рибу. Колись заради свята піст навіть переривали: їли скоромні страви, щоб бути цілий рік ситим. Цього дня треба було гарно вдягнутися, бажано в нове вбрання, і тримати при собі гроші — щоб протягом року бути багатим і мати обнови. Аби бути здоровими, забавлялися на гойдалках: вірили, що благовіщенське повітря очищає від хвороб і всього лихого.

— Від Здвиження (14 вересня. — "ГПУ") до Благовіщення земля всю зиму спить, — каже Ольга Рудюк. — До Благовіщення не мона її чіпати — орати в полі, копати городи, закопувать стовпки, садить. Навіть гребсти там листя чи траву тако вроді як було грішно. А на Благовіщення земля вже прокидається.

Ольга Рудюк каже, що на Благовіщення сонце сходить, радіючи весні й теплу, переливається всіма кольорами веселки й "танцює" над горизонтом. Цього дня навіть грішників не мучать у пеклі, дають їм відпочинок. Від Благовіщення дівчата починали водити хороводи й співати веснянки:

— До Благовіщення не співали, казали шо то гріх до Благовіщення надворі співать. Толькі в хаті. А вже після Благовіщення збиралися надворі, співала і гуляла молодьож.

До сільськогосподарських робіт приступали одразу наступного дня після свята. На 8 квітня у святцях припадає собор архангела Гавриїла, по-народному Благовісник. До архангела молилися, щоб відвернути пожежу. Вважали, що він відчиняє небо й випускає на землю блискавки. Ними відкриває землю для сіяння.

— Як Архангел Гавриїл на Благовісника землю поблаговістить, то вона й оживає. Щитаєтса, шо вже тоді маєш право після Благовіщення орать, сіять, короче, земля живе, і на ній повинно все жить.

Першою розпочинають сівбу вівса і ячменю. Під час цієї роботи не радять лаятися, бо "чорт буде ходити слідом і сіяти будяки". Принесену з церкви благовіщенську проскурку ділять на четверо й закопують на чотирьох кутах ниви — щоб добре вродила. Також дощові хмари обминатимуть її стороною, й не зачепить град.

Із благовіщенською проскурою пасічник іде до бджіл — кришить їм, щоб добре роїлися. Окурює їх ладаном, щоб не хворіли.

Якою б не була погода, на Благовіщення обов'язково виносять вулики із зимівника, виставляють у садку й випускають бджіл на волю. Біля льотка — отвору у вулику — кладуть голову щуки, звареної на Благовіщення. Тоді бджоли будуть такими ж кусючими та шустрими, як і благовіщенська щука.

Благовіщенську проскурку тримають за образами і вживають при лихоманці й високій температурі.

"Добре, як цього дня голуб на подвір'ї сяде, да ще й затуркоче"

— На Благовіщення Матір Божа з небес розсипає з "благовіщенської коробки" або росу, або дощ чи сніг, чи туман. Як ото будуть якійсь опади — чекай врожайного году, — розповідає 44-річна Віра Зєльдіч, родом із села Вільне Коропського району на Чернігівщині. — Якщо цього дня Божа пташка ластівка прилетить, то значить харашо буде. Моя бабуся казала, що добре, як цього дня голуб на подвір'ї сяде, да ще й в парі, да ще й затуркоче — Бог помилує, і біди не буде.

Благовіщення — свято птахів. До цього дня прилітають із теплих країв журавлі й лелеки. Побачивши їх перший раз, треба підкинути вгору жменю землі, гілку чи жмут соломи, примовляючи:

— Вам на гніздечко, а мені на здоров'ячко!

На Поліссі до цього свята робили гальопи — печиво у вигляді лапи лелеки — бусла, по-місцевому. Його підкидали вгору і приспівували:

Бусле,бусле! На тобі гальопу, а мені дай жита копу!

На тобі борону, а мені дай жита сторону,

На тобі серпа, а мені дай пшениці снопа!

Печиво у вигляді серпа роздавали дівчатам, щоб швидко жали. У вигляді плуга або борони — хлопцям, щоб добре орали.

Є повір'я, що цього дня перший раз починає кувати зозуля.

— На Благовіщення носи при собі гроші. І як почуєш зозульку, вийми їх із кармана і перерахуй кілька раз, — радить 78-річна Ольга Рудюк із села Вербень Демидівського району на Рівненщині.

Щоб велися гроші й не переводилися статки в сім'ї, треба пару копійок кинути через плече в той бік, звідки лунає голос зозулі.

У Києві був старовинний звичай — на Благовіщення випускали на волю пташок, що зимували в клітках. Ще в 1880-х так робили на Контрактовій площі, біля фонтану "Самсон". У небо піднімалися тисячі пташок. Вважали, що цього дня вони повертаються до своїх гнізд і звільнення їх — богоугодна справа. Прийшовши з церкви в це свято, господар обов'язково має відпустити погуляти на волю всіх домашніх тварин, навіть собаку спустити з прив'язі.
З яйця, яке знесе курка 7 квітня, може вилупитися чорт

Народжені на Благовіщення тварини, вважали, будуть каліками. А з яйця, яке знесе курка в це свято, може вилупитися чорт, тому його радять кинути в річку. На Рівненщині, навпаки, вірять у надзвичайну силу благовіщенського яйця. Його освячують у церкві й з'їдають, щоб не боятися грому.

Неправильною поведінкою на Благовіщення можна спровокувати засушливе літо й неврожай.

— На Благовєщення так не пєклі хлєба, млинці не можна було пєкті. Моя мати казала: як пектімєш шось у пєчі, то запєчеш дощ на усьо лєто, — розповідала 2003-го переселенка із Чорнобильської зони 86-річна Теодозія Степанчук із колишнього села Малі Кліщі Народицького району на Житомирщині. — Як узнают жонкі, що пєкла млинці, то мєня з вєдра вадою оболлют або в рєчку кінут.

Валили й розкидали паркани тому, хто їх городив до Благовіщення.

— Обливалі тому вугли хати, особенно цій застольній, — розказувала тоді ж 77-річна Марія Гошко, переселенка з села Рудня-Повч Лугинського району на Житомирщині. — З-над двору у такій вугол лілі ціле відро води. Плота вирвут тому, хто погародів, і ллют туди в ямку священну воду, шоб дощи улєті йшлі.

Джерело

0

7

Архангел Гавриїл був посланий Богом в місто Назарет до Пресвятої Діви Марії і повідомив, що Господь обрав її бути Матір'ю Божою. Ангел з'явився в будинок праведного Іосифа, коли Марія читала Священне Писання, і сказав: "Радуйся, благодатна! Господь з тобою! Благословенна ти між жонами". Далі ангел повідомив, що Марія народить сина і має назвати його Ісусом. Марія відповіла, що вона раба Господня і хай буде так, як хоче Бог.

Свято Благовіщення одне із найбільших весняних свят. Слово "Благовіщення" означає добру, радісну звістку про те, що почалось звільнення роду людського від гріха і вічної смерті. В церкві в цей день святять проскури, а господарі в Україні випускають із хлівів тварин, щоб чули  весну.  На Благовіщення дівчата біля  церкви танцюють  перший весняний хоровід - "кривий танець". Якщо на Благовіщення дівчина, йдучи по воду, знайде квітучий первоцвіт — цього ж року вийде заміж. А та, яка хоче стати гарнішою, має налити в миску холодної води, пустити плавати первоцвіт (пролісок) і вмитися цією водою.

Кажуть, що на Благовіщення птахи гнізда не в’ють і не несуться. «Благовіщенське яйце під курку не кладуть». Вважається, що від Введення (4 грудня) до Благовіщення (7 квітня) треба дати землі відпочити. У це свято особливо грішно працювати на землі. Ось на Благовіщення Господь «благословить усяке дихання» і можна розпочинати роботи в полі, все буде добре рости, квітнути й колоситися.

Народні прикмети на Благовіщення:

Яка погода на Благовіщення, така і на Великдень.
Якщо 7 квітня ще лежить на дахах сніг, то і на 1, і на 6 травня він у полі буде.
Який цей день - такий і кінець місяця.
Якщо на Благовіщення сонце сходить на чистім небі, то весна рання, якщо в полудень - середня, якщо ясно ввечері - пізня.
Якщо 7 квітня сонце світить до обіду, а потім ховається за хмари, кукурудза буде рання, коли ж навпаки: визирає з-за хмар тільки після обіду, то кукурудза буде пізня. Якщо ж того дня взагалі буде хмарно, негода, то кукурудза не вродить.
Ніч проти Благовіщення. Якщо вона тепла, то весна буде дружна; якщо за ніч мокрий рушник висохне надворі - рік буде врожайний, якщо наполовину висохне - на середній урожай, а якщо залишиться мокрим чи замерзне - буде мокре літо.
Якщо на Благовіщення дуже тепло, то на Великдень буде холодно.
Благовіщення без ластівок - холодна весна.
Якщо з'являться жаби і зникнуть, то стільки ще буде холодно.
На Благовіщення гарна погода -гарний врожай.
Якщо ввечері зоряно, то вродять коноплі.
Якщо на Благовіщення летить сніг -літо неврожайне.
Якщо на Благовіщення півень на порозі нап'ється, то на Юрія (6.05) віл напасеться.

Джерело

0

8

В Україну свято прийшло з утвердженням християнства. В народі одержало назву «третьої зустрічі весни» (після Стрітення і Сорока Мучеників). Вважається, що весна в цей день остаточно поборола зиму, Бог благословляє землю і відкриває її для сівби. За народними уявленнями, лише після Благовіщення можна було розпочинати польові роботи. Раніше ж «турбувати» землю вважалося великим гріхом.

До цього свята лелеки зазвичай прилітали з вирію та починали вити гнізда. Існувало повір'я, що на Благовіщення відкривалася земля і з неї виповзали змії, вужі та інші плазуни.

У цей день здавна існував звичай випускати на волю пташок: «Щоби співали на волі, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив». Господар випускає на волю, на сонце також всіх тварин, навіть пса і кота виганяє на подвір'я — «щоб чули весну і самі про себе дбали».

Пасічники цього дня виставляють на двір вулики.
У церкві цього дня святять проскури. Потім пасічник проскуру кришить та висипає її у мед, «щоб бджоли роїлися», а сівач змішує з землею та сіє по чотирьох кутах ниви — «щоб дощова хмара ниви не минала»; проскуру заривають у землю, «щоб град посіву не побив».

Благовіщенську проскуру, як і богоявленську та стрітенську воду, зберігали за образами.

Вважалося, що, коли на Благовіщення, йдучи по воду, дівчина знайде квітку первоцвіту, цього літа вона вийде заміж. Пролісок, що знайдуть на Благовіщення, віщує щастя. Якщо вмитися водою, в яку покладеш цей пролісок — будеш вродливою.

Існує повір'я: яка погода на Благовіщення, така і на Великдень.

Український народ особливо шанує свято Благовіщення і суворо забороняє всяку працю того дня: за його думкою навіть птиця на Благовіщення святкує, гнізда не робить (Номис, 418). На Благовіщення, казали, досить тільки торкнутися якого насіння, чи зерна, щоб воно зараз же втратило свою сходову силу і ніколи не заплідниться. Не можна, казали, також підкладати того дня і яйця під курку, бо зробляться бовтунами, або вилупляться з них каліки.

Все, що належить до зачинання, було обставлено суворими заборонами: Благовіщення — це свято землі, і тому, як писав проф. Грушевський, супроти нього наказувано боязкий містицизм, щоб, бува, чимсь його не споганити, не порушити. Бог благословляє на Благовіщення землю, або, як казали гуцули. — "вкладає в неї голову, щоб її розігріти, і від того будиться всяка живина, що спала в землі — муравлі, жаби, гади. Від Воведення до Благовіщення не можна порати землі, а від Благовіщення можна вже над нею працювати, бо Бог поблагословив того дня рослини — «і всяке диханіє». Господар виганяв того дня всю свою худобу і дріб, і бджіл, і навіть пса, на сонце, на волю, щоб почули весну і самі вже про себе дбали. Різні забобонні вірування, ворожіння, магічні акти в'яжуться з цією основною ідеєю розбудження землі і скритого в ній життя, що її український народ прив'язував ло свята Благовіщення.

Крім того для українського селянина за народньою символікою, Благовіщення вішує, і тому з ним в'яжеться багато прикмет: яка погода на Благовіщення, така й на Великдень буде. Якщо на Благовіщення дощ іде, то добре вродить жито. Якщо на Благовіщення вже сидять бузьки на яйцях, весна буде тепла.

Джерело

0


Вы здесь » Твій світ » Християнські свята і традиції » Благовіщення - 7 квітня


Рейтинг форумов | Создать форум бесплатно © 2007–2017 «QuadroSystems» LLC