Твій світ

Твій світ

Объявление

Новий соціальний проект, спрямований на пропаганду здорового життя, вирішення проблем повсякденного і особистого характеру. У нас немає сухих статей, які пропагують теорію. У нас цікаві і пізнавальні статті, поради, перевірені досвідом інших, переконливі факти. У нас є все, що вас цікавить, а якщо немає, то буде. Твій світ - зроби свій світ кращим

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » Твій світ » Безпліддя » Сурогатне материнство


Сурогатне материнство

Сообщений 1 страница 14 из 14

1

Сурогатне материнство, в тому числі і комерційне, повністю законне на території України.

Українські законодавці пішли по більш логічному і правильному шляху, ніж більшість їх европейських колег. В новому Сімейному кодексі України (ст.123, п.2) закріплено положення про те, що в випадку імплантації іншій жінці зародка, зачатого подружжям, батьками дитини є саме подружжя. Пункт 3 цієї статті закріплює можливість використання подружжям при ЕКЗ, донорських ооцитів, при цьому ембріон в будь-якому випадку буде вважатися таким, що походить від подружжя.

Таким чином, подружжя, яке дало згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій, має всі батьківські права і обов'язки відносно дітей, які народилися в результаті використання цих методик. Медичну сторону даного питання регламентує Наказ №24 Міністерства охорони здоро'вя від 04.02.97 р.

«Не та мати, що народила, а та, що виховала» — говорить народна мудрість. Здається, людство вирішило слідувати за нею. Люди вигадали нову форму материн-ства — сурогатне. Не-звичайне словосполу-чення. Багатьом, мабуть, ріже вухо. Але воно є, і це факт.

Сурогатних матерів у світі, напевно, уже понад півтори тисячі. Коли шлюб двох люблячих людей безнадійно безплідний, коли люди в розпачі, їм залишається тільки одне: знайти молоду здорову жінку, попросити її: «Народіть нам дитину!», заплатити їй гроші, і вона стане на дев’ять місяців просто інкубатором для чужого плоду, виносить і народить не своє дитя. Вона і є та, кого називають сурогатною матір’ю. Колись це було абсолютною фантазією. Хтось вважає це гріхом. Церква засуджує. А вчений-генетик, ймовірно, почуває себе Богом.

В основі такого способу отримання потомства дві речі: запліднення в пробірці (воно ж — екстракорпоральне запліднення — ЕКЗ) і договір між біологічними батьками та жінкою — замінницею матері. Інакше кажучи, генетичний матеріал плюс замовлення. Головна фігура тут — жінка-інкубатор. А ще — купа проблем: юридичних, медичних, релігійних, моральних.

«НАРОДІТЬ
НАМ ДИТИНУ!»

...Молода жінка, киянка тридцяти років. Ім’я її називати не будемо. Вона була вже кілька років одруженою, і вона, і її чоловік — обоє хотіли дитину. Жінка перенесла гінекологічну операцію. Лікарі попередили: «Хочете народити — покваптеся, не затягуйте». Вона намагалася завагітніти, лікувалася в трьох лікарів. Чоловік перевірявся — все в нормі, а дітей не було. Нарешті зважилися на ЕКЗ. У неї взяли яйцеклітину, у чоловіка — сперму. Яйцеклітина визріла, і в інкубаторі зародилися два ембріони. Їй подзвонили на роботу: «Терміново! Виїжджайте! Треба робити підсадження. Ембріони чекати не можуть!» Кинувши все, примчала в клініку. Підсадження пройшло вдало — обидва зародки ввели в матку, після цього — ще день госпіталізації майже без руху: не дай Боже, щось зрушиться. Потім лікарі розповіли: якщо в перші ж 15 хвилин ембріони не приживуться, то все марно. У неї не прижилися. Коли вона ридала лікарю в трубку, їй відповіли: «Ну що ж ви хочете? Ймовірність не більше 30 %. А ми, лікарі, зовсім не боги».

Самотужки народити не вийшло. Тепер перед ними стояв вибір: або лікуватися і робити підсадження далі, або знайти для своєї дитини сурогатну матір.

Вони вибрали останнє. З рідні на роль сурогатної матері не підходив ніхто. Та й з певних етичних питань їм і не хотілося, щоб це була жінка з близького оточення. Краще — зовсім чужа, яку, можливо, ніколи в житті більше бачити не будуть. Невдовзі підходяща кандидатура знайшлася: 32-річна провінціалка, одружена, має двох дітей і... великі матеріальні труднощі.

«Коли мені запропонували виносити чужу дитину, я була шокована: як таке можливе? — розповідає Надія. — Але поступово, ближче познайомившись з потенційними батьками, стала їх розуміти. І те, що вони вибрали на роль сурогатної матері саме мене, вже не дуже дивувало. Вони знали, що я здорова, маю сім’ю і дітей, тож претендувати на їхню дитину не матиму потреби. Так, чималу роль тут відіграли гроші. Сума, яку вони мені запропонували, у той час могла витягти нашу сім’ю з тієї прірви, в якій ми опинилися. Чоловік, працюючи на заробітках за кордоном, дістав важку травму спини. Йому необхідна була термінова операція, але коштувала вона чимало. Якщо не зробити операцію, то залишиться інвалідом на все життя. А що буде з нашими дітьми, яких треба поставити на ноги? Тож все обміркувавши, я зважилася. Мною керували два прагнення: врятувати чоловіка і допомогти тій сім’ї пізнати радість батьківства.

Чоловік, правда, довго вагався, коли я йому розповіла про все, та врешті-решт погодився з моїм рішенням.

Оформляти угоду юридично ми не стали, домовилися на «чесному слові». Наші спільні знайомі, через яких фактично ми познайомилися, дуже добре про них відзивалися, тож підстав не вірити їм у мене не було. У київській клініці я пройшла всі обстеження, потім відбулося саме запліднення, два тижні я пролежала в клініці під наглядом лікарів. Ще десять днів пожила у цієї пари і повернулася додому. Про те, що я вагітна чужою дитиною, знали лише чоловік та мої батьки, які мені у всьому допомагали. Ніхто більше про мою вагітність не знав і навіть не підозрював цього. Благо, була холодна пора року, то пальто прикривало мій живіт.

Батьки дитини двічі на місяць приїжджали до мене, давали гроші на продукти, навіть приносили гостинці моїм дітям. За місяць до пологів я поїхала в Київ і жила у них. Народжувала я з допомогою кесарева розтину, так вирішили ми спільно. Прокинулася після наркозу, а дитини вже нема...

Народжену мною дівчинку я бачила у її батьків вдома. Вона дуже на них схожа, що й не дивно, адже вони її біологічні батьки. Коли я побачила, яким щастям світилися очі матері й батька, то відчула аж гордість за те, що це я їм подарувала таке щастя. Чи має хтось моральне право засудити мене і їх за такий вчинок? Гадаю, ні...»

Лікарі взагалі стверджують, що зараз кожна десята пара у світі неспроможна привести на світ потомство. Вірніше, неспроможна зробити це звичайним, природним способом.

Сурогатне материнство буває різне, залежно від ступеня безплідності пари. «Традиційні» чи «часткові» домовленості припускають використання яйцеклітини сурогатної матері і сім’я біологічного батька. У такий спосіб заводять дітей, наприклад, і чоловічі гомосексуальні пари. При «повному» сурогатному материнстві не існує ніякого генетичного споріднення між сурогатною матір’ю і дитиною. У матку сурогатної матері вводять яйцеклітину від біологічних батьків. Сурогатною матір’ю повинна бути жінка молода, до 35 років, і, зрозуміло, здорова. У неї неодмінно повинна бути сім’я: і чоловік, і не менше двох дітей. Це необхідно для того, щоб жінці було на кого перенести материнські почуття після розставання з немовлям і тим самим трохи згладити душевні переживання.

Технологія сурогатного материнства існує ледве менше двадцяти років. На території СНД перша дитина з’явилася в Харкові, там мама народила власній дочці з уродженою відсутністю матки. Дитині вже 6 років.

Щодо Закарпаття, то до обласного Центру репродукції і здоров’я жінки звертань по сурогатному материнству поки не було, каже завідувачка Центру Оксана Чопей. Однак цього року Міністерством охорони здоров’я України було виділено кошти для екстракорпорального запліднення 17 безплідних жінок області. Перший курс лікування безплідності методом допоміжних репродуктивних технологій жінкам у віці 19—35 років здійснюється за абсолютними показаннями, якими є:

— безплідність трубного походження: відсутність або повна непрохідність обох маткових труб;

— сурогатне материнство за умови виношування вагітності кровною ріднею: сестрою чи матір’ю, у якої безплідність маткового походження, пов’язана з відсутністю матки, аномаліями розвитку матки.

Зараз на базі Центру працює комісія лікарів, які з’ясовують готовність неплідної жінки до ЕКЗ. Здійснюється уточнення характеру і причин безплідності, гормональний і ультразвуковий моніторинг з допомогою серії УЗО. Висновки комісії направляються у Київ. Після чого пацієнтка отримує резолюцію-направлення в івано-франківську лікарню. Наразі з Закарпаття туди направлено 7 жінок. Чи вдалося запліднення, поки не відомо. Загалом по Україні на проведення цієї процедури акредитовані три лікарні: у Івано-Франківську, Донецьку і Києві.

РИНОК
І МОРАЛЬ

Медичний аспект вирішений абсолютно — технологічно це і можна зробити, і робиться. А от юридичні, моральні й етичні проблеми часто нездоланні. Так само як і клонування, сурогатне материнство провокує суперечки, скандали і безпрецедентні судові процеси. Крім чисто наукової спраги пізнання, експерименту і творення, що за всіх часів неминуче стикалося із суспільним і церковним осудом і недовірою, у подібному ділі мова йде про чималі гроші, адже процедура не з дешевих. Додайте до цього конфіденційність, напівлегальність (подекуди це взагалі заборонено законом), трудомісткість, ризик невдачі (зрештою це тільки експеримент) і купу інших юридичних та просто людських нюансів. От і виходить, що у третині випадків скандал неминучий.

Безумовно, зачаття в пробірці і будь-які експерименти з людським генним матеріалом перетворюють дітей у подобу товару, створюючи ситуацію, за якою багаті люди зможуть наймати жінок для виношування своїх нащадків. Материнство стає при цьому договірною роботою, у якій, як у будь-якому бізнесі, переважає прагнення до особистої вигоди. Виходить, сурогатне материнство — це ринок, бізнес, комерція. Але, за словами одного нашого вітчизняного юриста, забороняти законом сурогатне материнство смислу немає. Вийде те ж, що буває, коли в якій-небудь країні забороняють аборти. Якщо не можна легально, їх будуть робити підпільно, брудними руками і в’язальним гачком, у результаті кожна третя жінка буде вмирати після такої операції від перитоніту. Так само і сурогатне материнство: не можна за законом — будуть робити в обхід.

Та й наука і релігія ніколи не ладили. А в даному випадку — особливо. Однак розмова про мораль, моральність і релігійність скоріше доречна, коли жінка сама виношує своїх дітей. Що ж до сурогатного материнства, то тут мова йде, в першу чергу, про фінансову угоду і материнський інстинкт, так принаймні думає більшість.

Церква вбачає в цьому дегуманізуючу, аморальну тенденцію, що підриває святість шлюбу і родини. Однак для бездітної родини це єдиний спосіб мати дитину, яка буде для них генетично «своєю». Подібна процедура, яка дозволяє привести на світ бажане дитя, по суті справи не так вже сильно відрізняється від усиновлення. Можливо, мова йде не про комерціалізацію дітородіння, а про глибоко людяний акт любові й співробітництва. Цей акт пов’язаний, звичайно, з потенційними небезпеками для сурогатної матері, але вона здатна оцінити їх у грошовому еквіваленті і може свідомо піти на ризик.

ЗГОДНА
ПРАЦЮВАТИ
«МАТЕРОЗАМІННИКОМ»

Пошук сурогатних матерів проходить у різних країнах по-різному. В Україні це справа тієї сімейної пари, яка бажає завести дитини, «банку» жінок, готових надати свої послуги нема (принаймні так вважають лікарі).

Однією з основних проблем програми сурогатного материнства є психологічна нестабільність жінки, котра вирішила стати сурогатною матір’ю. Що штовхнуло її на це? Якщо вона самотня й у неї купа матеріальних проблем, то сам факт настання вагітності стане для неї додатковим стресом — плюс до тих, що в неї вже є. І часто вона психологічно ламається, бо на той час, коли з’являється дитина, даються взнаки закони природи — вона починає любити дитину. Це почуття нічим неможливо ні збалансувати, ні замінити. Такі жінки часто відмовляються віддати дитини. Як правило, судові розгляди стосовно цього питання, що мали місце у світі, пов’язані або з самотніми жінками, або з тими, хто перебували у цивільних шлюбах, що, як правило, не викликають впевненості в стабільності її сімейного стану.

Що може змусити українку, зокрема закарпатку, стати інкубатором для чужого плоду, і так зрозуміло. Уявіть собі, молоденька провінціалка одержить за таку послугу п’ять—десять тисяч доларів, а за ці гроші в якомусь невеликому містечку можна життя своє влаштувати. У кого повернеться язик засудити таку сурогатну матір? Хто не знає, як живе основна частина населення в нашій країні, нехай перший кине в неї камінь.

ЗА ЗАКОНОМ,
ПРОТИ ЗАКОНУ
І ПОЗА ЗАКОНОМ

Очевидно, що для деяких жінок, що пропонують свої послуги як сурогатних матерів, головним стимулом служать гроші, і це може штовхати їх на надання помилкових даних про стан здоров’я чи обставини життя. Відомі випадки, коли безплідні подружні пари, підшукуючи придатну для такої ролі жінку, намагалися схилити до згоди на це когось з родичок. З іншого боку, безпринципні адвокати і лікарі іноді так захоплюються перспективою добре заробити на підборі сурогатних матерів, що не в змозі діяти тільки в інтересах своїх клієнтів. І все-таки, як можуть засвідчити сотні раніше бездітних людей, користь від такого способу подолання безплідності неоціненна.

Як би там не було, законодавство в даній сфері настільки не розроблено, що правова плутанина виникає скрізь і завжди, і в нас, і за рубежем.

В Україні немає чітких законів, що регулюють питання сурогатного материнства, а окремі статті Сімейного кодексу не захищають жодну зі сторін від несумлінності партнерів.

Саме тому пошук сурогатної матері найчастіше залишається завданням для самої безплідної пари і нерідко балансує на межі криміналу. Часті випадки, коли потенційні сурогатні матері, знайдені через Інтернет чи сумнівних посередників, заражені всілякими інфекціями, що роблять вкрай проблематичним виношування вагітності, а то і взагалі не можуть мати дітей внаслідок перенесених і хронічних захворювань.

Не рідкість випадки, коли майбутню сурогатну матір розшукують через родичів чи знайомих через десяті-двадцяті руки десь у сільській місцевості, виплачують деяку суму і буквально «ув’язнюють», нав’язуючи дотримання режиму, дієти, припиняючи сексуальні контакти, а то й зустрічі з родичами — «щоб випадково не заразили...».

Договір між біологічними батьками і сурогатною матір’ю ОБОВ’ЯЗКОВО повинен бути грамотно складений професійними юристами і належним чином оформленим. Це дозволить обом сторонам мати гарантії виконання іншою стороною своїх зобов’язань у разі виникнення будь-яких проблем. Договір обов’язково повинен містити пункт про штрафні санкції у разі несумлінного виконання прийнятих зобов’язань.

У міжнародному контексті сурогатні угоди, як і раніше, будуть практикуватися, у тому числі між громадянами різних країн, і виникнуть суперечки, відповідь на які не можна знайти в рамках існуючих законодавчих заборон на рівні однієї країни.

Я
І МОЇ
БАТЬКИ

Найменше в даному випадку, як часто буває, думають про винуватця всієї справи — дитину та її права. Насамперед, дитина може успадкувати від сурогатної матері генетичні дефекти. А головне — психологічна адаптація дитини. Якщо дитині пояснять (чи вона випадково довідається), що її народила не матір, а інша жінка, чи не буде проблем? А якщо дитина буде бачитися з цією жінкою після свого народження (так буває, коли сурогатна мати — родичка чи близька сім’ї людина), то як це може позначитися на дитині надалі?

Крім того, десь буде існувати жінка, котра носила під серцем дитя, яке належить іншим, і потім довго приймала гормональні препарати, щоб заглушити в організмі бурю, йменовану материнським інстинктом.

Тож як ставитися до сурогатного материнства — як до блага чи як до неминучого зла? Релігійні, моральні, юридичні, етичні й наукові суперечки навколо цього не затихнуть ніколи. Ясно одне: сурогатне материнство — це просто факт, воно є і, як видно, нікуди тепер від нас не дінеться.

Джерело

0

2

«Я не заробила, я подарувала життя!»
Ольга ЧИТАЙЛО
Розмова з жінкою, що стала сурогатною матір’ю
Нещодавно в Україні розгорівся скандал через дитину. Дворічного хлопчика намагалися незаконно перевезти через кордон у Бельгію. Виявилося, його для пари бельгійських гомосексуалістів народила сурогатна мама з України. Іноземці часто наймають на таку роботу наших співвітчизниць. Окрім питання законності, є ще одна проблема: мораль. Етично чи не етично? Тисячі матерів скажуть: «Як можна віддати рідну кровинку?». Водночас люди, яких доля позбавляє радості батьківства, скажуть у відповідь: «Для нас це – єдиний шанс». Оголошень на кшталт «Сурогатна мама з досвідом. Допоможу вам пізнати радість батьківства» в Інтернеті повно. Деякі підкріплені фото. Розглядаю – молоді жінки, зазвичай симпатичні. Дехто народжував для чужих раз, інші мають більший досвід – двоє, а то й троє пологів. Вибрала десять адрес і розіслала повідомлення. Зізналася, що журналіст, готую матеріал, хочу поспілкуватися. Семеро матерів зігнорували мій мейл, дві вибачилися і відмовили. Лише одна написала: «Поспілкуватися згідна, але тільки конфіденційно». Жінці 25 років, заміжня, має вищу освіту, роботу. Живе на Львівщині. Людина педантична і пунктуальна, навіть мейли від неї приходять в один і той же час. Говорить по суті. Олена (ім’я на прохання жінки змінено) рано вийшла заміж, рано народила і не менш рано вибрала для себе ще складніший шлях – сурогатної матері.

- У якому віці ви стали сурогатною матір’ю?

- Вперше сурогатною матір’ю я стала у 20 років. До того вже була донором яйцеклітини. Виникла складна ситуація в сім’ї, негайно потрібні були гроші. Я - в декретній відпустці, маленька дитина, один рік, зарплата чоловіка невелика, іншого способу швидко зібрати необхідну суму ми не мали. Вагалася довго, не була впевнена, що зможу. А потім зважилася, зробила перший крок і подала оголошення про «послуги» в Інтернет, відповіді не забарилися. У центри сурогатного материнства не зверталася. Працювала лише з Інтернетом, газетами, повністю покладалася на свою інтуїцію.

- Як поставився чоловік до цього кроку?

- Чоловік знав, підтримував у всьому, допомагав. Коли ми познайомилися з біобатьками, ходив разом зі мною на зустрічі. Зараз, аналізуючи те, що сталося, не можу сказати, що наші стосунки погіршилися. Швидше навпаки.

- Чи радилися зі своїми батьками перед тим, як вперше стати сурогатною матір’ю? 

- Ні. Мої батьки не знали, що я була сурогатною матір’ю. На це запитання я не відповідатиму.

- Перші БІО, які до вас звернулися: це була сім’я з України чи іноземці?

- Пропозицій мала достатньо. Зверталися і пари з України, і іноземці. З закордону до нас звертаються часто, особливо американці. Були такі, яким відмовляла. Це - пари іноземців, мене не влаштовували умови, які вони пропонували. Зупинилася на подружжі з України. Люди старшого віку, за сорок, з середніми статками. Вони довго шукали сурогатну маму, мали декілька невдалих спроб, зокрема через поганий підбір кандидаток у клініці, тому вирішили шукати самостійно.

- Як відбулося ваше знайомство?

- Спершу поспілкувалися по телефону, потім зустрілися на нейтральній території. Біобатьки розповіли їхню історію, я - свою, обмінялися документами: паспортами, свідоцтвами про одруження, я показала свідоцтво про народження дитини, ідентифікаційний код, а також, оскільки раніше брала участь у програмі донації яйцеклітини, останні обстеження й аналізи з клініки. Не тільки вони перевіряли мою особу, я також це робила. Перш ніж зважитися на таке, повинна була переконатися, чи правду вони говорять. Я погодилася для них бути не лише сурогатною матір’ю, а донором яйцеклітини. Біологічно це - дитина моя і біобатька: 50 на 50.

- Якісь особливі вимоги були щодо зовнішності, освіти?

- Біобатьків цікавить природний колір волося, колір очей, загальний стан здоров’я. Маю вищу економічну освіту, і я про це вказувала. Не знаю, наскільки це важливо, проте, на мою думку, це - плюс, оскільки гени можуть передаватися, а кожному хочеться найкращого.

- Що передбачав ваш договір?

- Домовилися таким чином: я щомісяця отримую 300 доларів на харчування та 15000 доларів після народження дитини. Всі витрати на медобстеження, лікарів, лікарню, медикаменти, вітаміни вони брали на себе.

- Як відбулося оформлення документів?

- Оскільки я була як біо-, так і сурмамою, то після народження дитини написала відмову на користь біобатька, він з цією відмовою, генетичним тестом на батьківство ішов у ЗАГС і оформляв дитину на себе.

- Багато жінок, ставши сурогатною матір’ю, покидають на час вагітності свій дім, звільняються з роботи…

- Ми і так живемо на зйомній квартирі, тому місце проживання не змінювала, мене все влаштовувало. Зі мною жили чоловік і дитина. Я продовжувала вести звичний спосіб життя, сама виконувала хатні обов’язки. Під час вагітності я ще була у декретній відпустці по догляду за своєю дитиною. Що думали сусіди – не знаю, але зайвих питань не задавали.

- Трапляється, що біобатьки аж надто контролюють життя сурогатної матері: що їсть, що п’є, вимагають на весь період відмовитися від статевого життя з чоловіком.

- Щодо статевого життя, то ми повністю собі не відмовляли, і біобатьки того не вимагали. Були лише ті обмеження, які є під час звичайної вагітності.

- Що можете відповісти тим людям, які звинувачують сурогатних матерів у заробітчанстві?

- Я не розписуватимусь за всіх. Так, пішла на цей крок, так сталося, але не вважаю, що я «заробила», я подарувала життя!

- У деяких країнах сурогатне материнство – дозволене, заборонена лише оплата...

- Це – договір, якому немає ціни. Кожен вирішує це питання на свій розсуд…

- Зізнаєтеся, що довго вагалися. Саме це є найбільш болючим у сурогатному материнстві – як віддати дитя, що народила...

- Як я переборювала себе? До психологів не зверталася, сама собі найкращий психолог. Шукала відповіді у Біблії, я - релігійна людина. У Старому Завіті (Буття, 16) написано, що Сара, дружина Аврама, була безплідна і найняла свою служницю Агар, щоб вона виносила дитину Аврама. «І сказала Сара Авраму: ось, Господь уклав чрево моє, щоб мені не народжувати; ввійди ж до служниці моєї: можливо, я матиму дітей від неї. Аврам послухався слів Сари». Похилий вік Аврама (86 років) не перешкодив зачаттю, у Аврама й Агарі народився хлопчик, якому дали ім’я Ісмаїл. Сара прийняла його як рідного сина. Знайшовши у Біблії заспокоєння для своєї душі, остаточно вирішили – сурогатною матір’ю буду. Зрозуміла, що дитину, яку виношую, дуже чекають і любитимуть, я знала про цих людей все, знала, що маля буде рости і виховуватися в розумній, інтелігентній сім’ї, де люди зроблять все для його благополуччя. Тому хвилювання і страх відпали самі по собі. Окрім того, біобатьки підтримували мене, допомагали. Вагітність пройшла добре, і я віддавала дитину переконана, що подарувала життя та віддала в сім’ю, де її дуже чекали.

- Але трапляється, що сурогатна мама відмовляється віддати дитину... Це свідчить, що вона не готова до такого специфічного материнства.

- Це залежить від психіки людини. Ніхто не знає, як буде потім. Добре себе до цього підготувати нереально. Багато залежить від пологів, зокрема, як вони відбувалися, якими були післяпологові умови, чи бачила сурмама дитину. Якщо все правильно організувати та утвердитися у своїй меті, таких проблем не повинно виникати.

- Психологи визначили тип людини, яка може стати сурогатною матір’ю. Вона, зокрема, повинна бути емоційно стабільною, не схильною до частих змін настрою, не акцентувати надміру на переживаннях, не бути схильною до депресії, не бути непередбачуваною. Впізнаєте у цьому описі себе?

- Трохи так, я - сангвінік. Життєрадісна, волелюбна, врівноважена, у дечому педантка.

- Деякі сурогатні мами не хочуть народжувати у звичайних пологових будинках, побоюються зневажливого ставлення медперсоналу.

- Народжувала в звичайному пологовому будинку. Медперсонал прекрасно ставився: окрема палата, хороший догляд. Біобатьки на пологах не були присутні, після пологів я не доглядала за дитиною, це - їхнє дитя.

- І навіть не бачили?

- Ні, бачила, і далі маю змогу з нею зустрічатися. З біобатьками в нас прекрасні стосунки: ми контактуємо, навіть дружимо... Спілкувалися часто і багато, ходили одне до одного в гості. Чия це була ідея? Все сталося само собою. Зустрічаємося по можливості, але два-три рази на місяць бачимося.

- Якби з сурогатними батьками щось сталося...

- Я взяла би дитину до себе і виховала її. Адже частково це моя дитина.

- Не відчували ревності з їхнього боку?

- Незадоволення з їхнього боку жодного, навпаки, вони зараз вмовляють народити їм ще одну дитину...

- Ревнувати до дітей більш схильні жінки...

- Вона не проти, щоб ми бачилися, гуляли, спілкувалися. Це хороша жінка,спокійна. В неї важка доля. Вона свідомо йшла на це. Це була її не перша спроба.

- З дитиною, яку ви для них народили, які стосунки?

- Вона маленька ще, але дуже любить, як ми приходимо в гості. Але вона не знає нічого і не знатиме. Для неї просто знайома сім’я.

- Ви змогли б пройти програму, але у ролі біоматері?

- Напевно, ні. Хоча... Життя саме б показало. Єдине, що можу ствердно сказати, – ніколи не зважилася б на аборт, це – вбивство.

- Що для вас материнство, якою має бути ідеальна мати, як виховуєте власну дитину?

- Нового не скажу - мама повинна піклуватися, любити, допомагати, бути подругою. Свою дитину я виховую чесною, порядною, доброю, справедливою. Своє майбутнє вона обиратиме сама.

- Своїй дитині дозволили б стати сурогатною мамою?

- Ні, ніколи. І ніколи їй не говоритиму, що сама таке робила.

- Яка у вас мета у житті, чого хочете досягнути?

- Я маю освіту, маю роботу, маю дитину, маю сім’ю, тепер роблю все для того, щоб люди, з якими я є, були щасливими.

- Народити ще одну дитину для себе хочете?

- Ні, однієї мені достатньо.

- Що б ви порадили жінкам, які вирішують, чи бути сурогатними матерями, та парам, які шукають жінку, згодну народити дитину для них?

- Біобатькам пораджу уважно придивлятися до кандидатур, адже є багато посередників, які налаштовані на те, щоб викачати з вас гроші. Усвідомте, що сурмама – це людина, яка виношує вашу дитину, і морально їй також важко. Треба її підтримувати і створювати всі необхідні умови. Основне, не поспішайте із вибором. Будьте впевнені в людині на всі сто. Але не бійтеся довіряти сурогатним мамам. Подумайте, чи мета, заради якої ви згоджуєтеся на цей крок, є виправданою. Чи морально готові ви до того, що віддасте частинку себе людям, яких можете ніколи не побачити і не будете знати, що з дитиною. Пам’ятайте - ви даруєте життя. А це найсвятіше, що ще залишилось у цьому світі.

Джерело

0

3

молодці! дякую за цікаве і змістовне інттерв"ю з сурмамою!

0

4

багато корисої інформації, все про сурогатне материнство, сурогатних мам - на сайті медичного центру Інтерсоно. Вони надають послуги сурогатного материнства і є найпопулярнішим медичним центром лікування безпліддя на західній Україні. Пошукайте в інтернеті про Інтерсоно, там дійсно дуже хороша інформація.

0

5

За порадою Лілі даю посилання на сайт центру Інтерсоно - тут

0

6

Суррогатное материнство - добро или зло?

Как ни печально осознавать, но с каждым годом здоровье как мужчин так и женщин ухудшается, и, следовательно, появляется все больше пар, которые не могут иметь детей. Кто-то может смириться с этим и дарить свое тепло и ласку племянникам и детям друзей, кто-то решается на усыновление малыша. Но есть еще одна возможность воспитывать своего родного ребенка - воспользоваться услугами суррогатной матери.

Суррогатное материнство существовало очень давно, но в немножко другом виде, чем тот, который нам знаком. В Древнем Риме пара, в которой жена была бесплодна, могла воспользоваться услугами "наемной" женщины, у которой могла быть своя семья. Так же древние евреи пользовались услугами служанок-наложниц для вынашивания и рождения наследников. Естественно, оплодотворение происходило через обычный половой акт между мужем и женщиной, которая должна была стать суррогатной матерью. При этом жене, или женщине, которая забирала себе ребенка, нужно было смириться с таким методом оплодотворения и с тем, что ребенок биологически ничего общего с ней иметь не будет.

В наше время научно-технический прогресс избавляет от некоторых психологических проблем и помогает бесплодным парам стать законными счастливыми родителями долгожданного малыша. Теперь такие пары могут воспользоваться услугами искусственного оплодотворения или экстракорпорального оплодотворения. Это сделало возможным вынашивание женщиной малыша, который генетически не имеет с ней ничего общего.

Естественно, у суррогатного материнства есть как положительные, так и отрицательные стороны.

Положительным является то, что суррогатная мать позволит бездетной паре почувствовать радость материнства и отцовства, подарит малыша, о котором они так долго мечтали, даст жизнь еще одному человеку. Возможность иметь ребенка появится даже у тех пар, бесплодными в которых являются оба партнера.

Отрицательными в большинстве случаев могут стать психологические моменты. Перед тем, как эмбрион будет перенесен суррогатной матери, она должна будет пройти полное медицинское обследование, психологическое тестирование. Женщина, которая носит под сердцем 9 месяцев малыша, должна потом от него отказаться и забыть. А это не легко, и трудно спрогнозировать поведение роженицы, даже если в начале беременности она твердо уверенна, что отдаст ребенка биологическим родителям. Не редкими являются случаи, когда суррогатные матери отказывались отдавать ребенка и уезжали из города, или же просто доказывали, что рожденный ребенок - их родной. А закон прост: выносила и родила - значит мать.

Церковь не одобряет суррогатного материнства как такового. Но деток, рожденных таким способом, принимает в свое лоно, крестит и воцерковляет как и всех остальных.

В некоторых странах суррогатное материнство запрещено (Франция, Германия, Австрия, Норвегия, Швеция, некоторые штаты США (Аризона, Мичиган, Нью-Джерси)), в некоторых разрешено только некоммерческое суррогатное материнство, но с серьезными ограничениями (Великобритания, Дания, Канада, Израиль, Нидерланды, некоторые штаты США (Нью-Гемпшир, Вирджиния).

В Украине суррогатное материнство регулируется Семейным кодексом Украины и Приказом Министерства юстиции Украины «Об утверждении Правил регистрации актов гражданского состоянии на Украине» № 52/5 от 18.10.2000, где указано, что регистрацию ребенка, рожденного суррогатной матерью регистрируют биологические родители, но для этого должны предъявить нотариально заверенное согласие от суррогатной матери на запись родителями ребенка биологических родителей.

Если вы решили воспользоваться услугами суррогатного материнства, вы задаетесь вопросом - где найти женщину, которая согласится родить и выносить вашего малыша? Наиболее подходящей кандидатурой будет родственница. Но если такой нет, можно воспользоваться услугами клиники, которая имеет свою базу женщин-потенциальных суррогатных матерей. Не стоит обращаться за помощью к тем, кто дает свои объявления через средства массовой информации - очень велик риск того, что вас обманут.

Чтобы стать суррогатной матерью, женщина должна соответствовать требованиям:

    * Возраст от 20 до 40 лет
    * Наличие собственного здорового ребенка
    * Психическое здоровье
    * Прохождение полного медицинского обследования
    * Отсутствие противопоказаний
    * Согласие мужа (если женщина в браке)

Воспользоваться услугами суррогатной матери или нет - это ответственное решение каждой бездетной пары. Так же как и становиться суррогатной матерью или нет - решение, которое должно быть принято с учетом всех последствий и с полной ответственностью. Никто не вправе осуждать ни пару, которая хочет иметь ребенка, что бы это им не стояло, ни женщину, которая согласилась выносить и родить биологически чужого ей малыша.

Джерело

0

7

Да, настало время, когда за деньги можно купить всё.

0

8

а я считаю рас єсть у людей проблема которую можно решить таким образом значить нужно ее решать я сама била донором яйцеклеток три раза а теперь хочу стать сурмамой  знаю что такое не иметь дитей(у тетки маей нету детей)и как трудно кагда ненакого аперется и ничего сделать нельзя!!! А ЕСЛИ ЕСТЬ ШАНС ТО НАДА НИМ ПОЛЬЗИВАТСЯ!!!!

0

9

не важно, якщо вам зручно, то пишіть на українській мові.

0

10

Абсолютно не вважаю це за якусь дикість .хто в ситуації то це певний вихід і надія Ми на етапі пошуку сурогатної мамочки  от тільки не знаю де шукати

0

11

elen, поки пара не опиниться в подібній ситуації, то їй важко аналізувати подібне явище. Для когось це дикістю, так як можна дати сімейне тепло чужій дитині і виховати її не гірше, ніж свою, а для когось це чи не єдиний шанс отримати рідну кровинку. Не знаю з якого ви міста, раджу пошукати центри репродуктивного здоров"я, центри матері та дитини, або інші структури, які займаються лікуванням безпліддям та плануванням сім"ї. У нас в країні це не дуже поширене явище, тому складно знайти підібні органи, які цим займаються. Адже можна і нарватися на ризик, і на обман, обговорити юридичні питання. Удачі вам! І бажаю здійснення цього найзаповітнішого бажання!

0

12

Дорогі жінки, які залишали тут повідомлення про пропозицію стати сурогатною матір"ю, якщо ви повернетеся у цю тему. Ваші повідомлення в архіві, я маю до них доступ та ваші дані, у разі, якщо раптом з"являться бажаючі їх розглянути. а також усі, хто подумував розмістити тут своє оголошення. Я не збираюся публікувати тут повідомлення подібного типу в силу певих причин. Вам же краще звернутися в репродуктивний центр та запропонувати свої послуги, якщо ви маєте на те бажання. Там ви пройдете усі необхідні обстеження та, якщо відповідаєте параметрам, будете занесені у список сурогатних матерів. Все одно цього вам не оминути, адже ЕКО чи ІКСІ ніхто не зробить у домашніх умовах. Там же працівники центру відповідають і обіцяють, що ви дійсно можете стати сурогатною мамою. Хочете допомогти - зробіть це на відповідному рівні. Дякую!

0

13

Якщо тут є бажаючі допомогти, уклінно прошу відгукнутися.
Я не олігарх, але, звичайно, винагороду гарантую. Просто не в космічних розмірах.
Шукаю порядну жінку іменно ту, яка б хотіла допомогти, а не просто любими шляхами отримати гроші.
Ви собі просто не можете уявити як хочеться дитинку.. як болісно дивитися, як навколо тебе гуляють дітки з батьками..
Я готовий на будь-які умови, тільки виносіть і народіть мені малятко.
Порядність гарантую. Розраховую на 10 тис.доларів + поточні витрати.
Щиро прошу відгукнутися, якщо у Вас є така можливість. Вам Бог поверне сторицею Вашу доброту.

0

14

Пацан, напишіть мені в пп

0


Вы здесь » Твій світ » Безпліддя » Сурогатне материнство


Рейтинг форумов | Создать форум бесплатно © 2007–2016 «QuadroSystems» LLC