Твій світ

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » Твій світ » Право на життя » Сльози ненароджених дітей


Сльози ненароджених дітей

Сообщений 1 страница 2 из 2

1

Зливаючись у темряві туману,
Стара потвора ходить по кутках.
В її очах лиш озеро обману
І гострий ніж у зморщених руках.

На кінчику ножа краплина крові
Кричить вона про неминучий слід
Убивства, що почалось із любові,
Про зірваний у мить любові плід.

І слід цей, навіть з часом не зникає,
Його не забирає круговерть.
Дитя, не народившись помирає
Без права на життя, лише на смерть.

***

Гострі ножі угризаються в тіло,
Кров заливає утробу.
Як в тебе, жінко, душа не боліла?
Це ж не якась там хвороба,

Це не чума, не смертельна пухлина.
Нащо робити це вбивство?
Це твоя кров, твоя рідна дитина,
Яку не пустили в дитинство.

***

у кожному дотику трави
поминально сумісні краплини
це ти проростаєш в мені
з-під землі оченята дитини

ти було, (був, була) у житті
я не взнаю якої ти статі
я позбулась тебе у собі
не побачиш сніжинки патлаті,
не почуєш як гавкає пес,
не потішишся сонячним ранком...
а мені залишається секс
з кимось з тих, хто неназваний батьком...

поцілую холодну траву
з мене так і не сталось мами
хоч запізно, тебе полюблю
приголублю нехай хоч віршами...
а над містом вже падає сніг
чи змете? чи загубить минуле???
в тебе очі були б голубі
і щічки - рожеві пампулі.....

а нема... нічого нема
просто сніг, холод і сиро
моя внутрішня біла зима
заморожує совість і тіло

***
егоїстично, таки заради себе
виправдань сама вигадуєш слова
говориш, що щось схоже на амебу
вишкріб лікар із твого єства

все забути. Так згорає пам’ять
кров згортається і більше не болить
тільки замість плоду - тепер камінь
і душа так схожа на граніт

ти не підеш, не поставиш свічку
не замолиш, не зітреш гріхів
лиш мале заплакане обличчя
вже ніколи не покине снів.

***

вбивця!!! надто тихо для вироку
прошепоче неназваний гість
сяде тінню на краю столика
ніби скинутий деревом лист
докорятиме сірим мороком
виливатиме в ніч полин
це могла бути твоя донечка
це міг бути для тебе син

Ненаспівана колискова
до світанку тепер болить
а вночі гість приходить знову
плаче, тулиться і не спить...

***

Моє дитятко, - я тебе убила,
Я задушила тебе у собі,
Отрутою - я вишкрябала тіло
Твоє маленьке тіло у мені.

Ти бився у мені від болю
А очі розїдала кислота,
Ти хотів жити , аж до болі
А я тебе убила, просто так.

Убила - бо не мала чоловіка,
Який зачав тебе в мені
Убила - бо не мала я де жити,
І вільно існувати у житті.

Моє дитятко, я чула тривогу,
І як стражав від болі у мені
І корчився від яду і тривоги,
А я дозволила тебе убить в собі.

Бог - не простить мене, бо вбила я людину,
А демони зїдять мене в душі,
Та ти прости мені коханий і єдиний
Щ я дозволила загинути тобі.

Прости мамусю свою, що тебе убила
І часто ти приходиш уві сні,
І все шепочеш: МАМО- я загинув
Ти відреклась від мене у собі.

І все кричиш, калачиком згорнешся,
Отрута їсть твоє мале життя
І дивишся у вічі мої сині
А там безмежна пустота.

Прости мамусю, що тебе убила
Прости, хоч це не мож простить мені,
Прости, прости - це сповідь моя нині,
За те, що я вчинила у собі.

Життя - не псуй, не вбий людини,
Це дар - дана тобі із више назавжди,
Одне мале життя тебе полюбить нині,
Полюбить тебе в світі назавжди.

Не відречись від свого ти маляти
Життя - це дар, ти не спотворь його,
Плекай, кохай , живи задля дитяти,
І не вбивай його.

***

Не вбивай мене, мамо, бо я твоя кровинка.
Не вбивай мене, рідна, бо я твоя дитинка.
Я ще в лоні твоєму, але я вже жива.
Не бери, моя люба, ти на душу гріха.

Я виросту гарна тобі помічниця,
І слухатись буду, і добре учиться.
Не вбивай мене, мамо, я тебе слізно прошу,
Не вбивай свою доню, свою рідну, хорошу.

Хто догляне тебе, як ти будеш старенька?
Я, моя найдорожча, Богом обрана ненько.
Я буду за тебе до Нього молитись,
А ти ще колись будеш мною гордитись.

Ми мусимо, мамо, всі біди здолати,
На моєму весіллі ще будем гуляти.
Із мене колись буде добра матуся,
Із тебе — турботлива, ніжна бабуся.

Я знаю, що важко тобі нині жити.
Ми мусимо, мамо, це все пережити.
Ми будем веселі, здорові та дужі.
Не вбивай мене, мамо, прошу тебе дуже.

***

Я не хочу ні вигод земних,
Я не хочу найвищих освіт
Я найменшого хочу за всіх -
Лиш побачити, мамо, світ.

***

Ти не хотіла чути ту усмішку,
Ти не хотіла бачити очей,
Маленькі ручки і маленькі ніжки,
Не захотіла пригорнути до грудей...

Ти не хотіла гладити волосся,...
По-материнськи цілувати у чоло,
Мене ненавидиш?Чи це мені здалося?
Скажи,матусю рідна,лиш за що?...

За те,що в тебе я під серцем б"юся?
І віддаю тобі усе своє тепло?...
На тебе,рідна,аж ніяк не злюся,
Хоч ти задумала вчинити мені зло...

Бо я для тебе-тимчасовая проблема,
Мала дурничка,що мішає тобі жить,
Та я-жива маленькая людина,
Яка уміє лиш тебе любить....

За тебе,мамо,Богу я молюся,...
Хоча молитися ще добре не навчився,
До твого серденька із ніжністю толюся,
Прошу у Нього,щоб змилосердився...

Мені лишились лічені хвилини...
ще раз шепчу:"Матусе,схаменись!
Не забирай життя у рідної дитини!
Покайся і від злого відвернись!?"

Матусе рідна,я в пригоді тобі стану,
Відерком воду з моря не зіллєш...
Тебе любити ні на мить не перестану,
Навіть,якщо сьогодні мене вб"єш...

Ти не хотіла чути ту усмішку,
Дивитись в глибину моїх очей,
Недосипати у тривожну нічку,
Терпіти глум і насмішки людей...

Моя душа злетіла,мов метелик,
Та у батьків лишився вічний "шрам"
Я в небесах,бо я малий ангелик,
Усе простив своїм несповненим батькам...

***

Так сталося в світі,
все стало можливим,
тепер це нормально,-
ненароджені діти.

Не бачили сонця,
якого чекали,
Не бачили щастя,
яке їх минало.

***

Сзаменися, рідна мамо!!!
Подаруй мені життя
І для тебе в цілім світі
Найріднішим стану я!

***

Я сирота від самого початку(?),
Хоч Бог мені подарував тебе?
Я вся твоя, матусю, до остатку!!!
Прошу не вбий, прийми мене!!!

***

Дозволь мені на світі жити,
Залиш мені життя, благаю!
Дозволь мені ТЕБЕ любити,
Слухняним буду - обіцяю!

***

Я хочу у світ цей увірватись,
Я хочу відчути любов твою!
Матусю, рідненька, годі вагатись!
Залиш мене, благаю і молю!

Мамо, залиш мене...
Я буду чемний, обіцяю!
Я дуже вже люблю тебе
І дуже ЖИТИ я бажаю!

***

Лиш ти одна, мабуть, сьогодні знаєш
Народжусь я, чи піду в забуття.
А я тремчу, чекаю… і благаю:
“МАТУСЮ, ЗБЕРЕЖИ МОЄ ЖИТТЯ!”

Матусенько! Не убивай! Благаю…
Я ще маленька, та я вже жива.
А ти, Матусенько, хіба цього не знаєш?
Хіба не чуєш? – Я твоя, твоя!!!

Хіба мене Ти, Мамо, не чекаєш?
Це ж я – це – я. почуй мене – це я!
Мене, Матусенько хіба Ти не кохаєш?
Кровинка я ріднесенька твоя.

Я ж так Тебе кохаю, так кохаю…
Ти чуєш – б’ється серденько моє,
До Тебе в лоні ручки простягаю,
В твоїх руках тепер життя моє.

Ти – найсильніша від усіх, Матусю,
Ти не даси згубить життя моє,
До тебе в лоні ніжно пригорнуся,
Дитятко я – малесеньке твоє.

Пробач, я ніжками Тебе штовхаю,
А може дискомфорт від мене є?
Але я все ж Єдиної Тебе благаю:
Ну подаруй мені життя моє.

***

0

2

...Гадаєш, я нічого не відчую?
Бо я маленький згусточок в тобі?
Якби ж ти тільки знала – я все чую!
Я так боюсь! Куди ж втекти мені?

Хтось скаже, що на все є Божа воля,
Що має бути – те не омине.
Невже така сумна у мене доля,
Що люблю ту, яка за мить уб’є мене ?

***

Б'ється під серцем серденько,
З'явилось у лоні життя.
Мамо кохана й рідненька,
Покажи мені світ, ПРОШУ Я!!!

***

Сьогодні сталось чудо! Зародилось Я -
Промінчик зблиснув невідомого життя.
У перший тиждень лиш клітиночка, зерня,
Але із вірою у щастя, в майбуття.

І швидко так росту – а як – не знаю й сам.
Лиш третій тиждень тут, а вже Я наче пан…
Аж шість мілІметрів – такий великий став!
А мамин організм дає усе, - щоб мав.

Під серцем маминим проходять перші дні,
Тихесенько лежу в животику собі
І слухаю, як б’ється серденько в мені.
Але про мене ще ніхто не знає. Ні!

Ой-йОй! Зявились очки в мене, вушка, ніс,
А ще і пальчики, і ніжки, зник мій хвіст!
До трьох сантиметрів вже збільшився мій зріст.
І у свідомості з’явивсь нарешті зміст.

Ось восьмий тиждень безтурботного життя.
Відомо точно – буду дівчинкою Я.
І знають мама й тато про своє маля.
Напевно, вибирають донечці ім’я…

Люблю так сильно маминого серця звук.
Приглушено я чую рідне тук-тук-тук.
А на дев’ятий тиждень був останній стук
Із мами вирвали мене, сказавши: «Хух...»
_________________________________________________
В день ненародження я мовчки прокричала:
Матусю, мамочко, навіщо ти вбивала?!!

***

матусю - ти все що в мене є,
матусю - я дитя твоє.
я відчуваю твою кров,
відчуй і ти мою любов.

мамо, мила моя, мамо,
це я твоє дитятко.
живе в твоїм животику
маленьке янголятко.

у мене є серденько,
душа у мене.
але моя рідненька
тебе не вистачає.

хочу відчути дотик
твоїх ніжненьких рук.
а ще побачить посмішку
твоїх рідненьких губ.

прошу тебе, матусе,
залиш мені життя,
і разом покрокуєм
з тобою в майбуття.

***

Матусенько, Голубонько! БЛАГАЮ!
Ну убивай, дозволь мені ще жить.
Я в лоні на малесеньких колінцях (чуєш) – я вклякаю…
О, Мамо, Моя! Як я хочу Жить!

***

Ну от і почалось моє життя…
Клітиночка, що ділиться, зростає.
Під серденьком матусі я – дитя,
Хоча вона про те іще й не знає.

Я – щастя, я – надія, я – мета,
Я – радість і сльоза твоя, матусю.
А смуток щоб тебе не огортав,
До тебе ніжно-ніжно пригорнуся.

Ти бережи, матусенько, себе,
Бо я тебе люблю, я вже людина!
Яскраве сонце й небо голубе
Благословляють нас у цю годину.

Дізнавшись, не радієш – навпаки.
Невже посмієш ти таке зробити?
Я чую, мамо, всі твої думки –
Вони про те, аби мене убити.

***

Вже моє серденько б’ється,
Не радіє й не сміється.
Я беззвучно гірко плачу,
Бо матусю не побачу.

Мила, добра, ніжна, рідна…
Ох, матусю моя бідна!
То невже ж моя провина
В тім, що я – твоя дитина?

Я візьму цей хрест, матусю,
Хоч розп’яття я боюся.
Я ж безпомічний, маленький,
Та того бажає ненька…

***

Я росту, хоч непотрібний,
Ні для кого я не рідний.
Скоро серце моє вирвуть,
В небуття лечу, у прірву.

Я вже маю оченята…
Подивитися б на тата,
Може б, душу скам’янілу
Мої очі відігріли.

Та навколо мене темно,
І зростаю я даремно.
Всі чекають ту годину,
Коли я навіки згину.

***

Щораз, в собі вбиваючи маля,
В своїй душі вбиваємо Ісуса.
Гріхом кривавим скроплена земля,
І ті гріхи примножує спокуса.

Дитя моє! Мені не стало сил,
Щоб зберегти життя твоє тендітне.
Не буде моря для твоїх вітрил,
Твоя весна ніколи не розквітне.

Мій біль, мій сум, прибитий до хреста,
Ганебний гріх, тяжка моя провина.
Не перепишеш з чистого листа
Життя, убивши донечку чи сина.

***

Єгоїстично, таки заради себе
виправдань сама вигадуєш слова
говориш, що щось схоже на амебу
вишкріб лікар із твого єства
все забути. Так згорає пам*ять
кров згортається і більше не болить
тільки заміть плоду - тепер камінь
і душа так схожа на граніт
ти не підеш, не поставиш свічку
не замолиш, не зітреш гріхів
лиш мале заплакане обличчя
вже ніколи не покине снів.

***

Могила холодна...В могилі труна...
В труні там лежить невинне дитя...
Воно ще не знало,що таке- смерть,
Та мати сказала "Помреш ти ,і все..."
Тоді ти не знала,на що ти ідеш,
Ти думала легко сеанс цей пройдеш.
Проте це не легко вдалося тобі,
Малятко постійно приходило в сні.
Й кричало до тебе:
"Мамо моя,я знаю що ти це зробила,
Я знаю не легко тобі це було,
Та ти мене все-таки вбила.
Не бачив я сонця,не бачив тебе.
Я думав, цей сон невдовзі мине.
Проте, це не сон ввижався мені,
А смерть це була,була не ввісні.
Просив я тебе,штовхав у живіт,
Та ти мене просто не чула...
Ти вбила мене,забула про все,
Мене ти в житті обминула.
І тихо було на могилці моїй,
Лиш холодно дуже і сиро.
Ворони літали й кричали усім:
"Тут мати синочка убила..."

***

Вона погодилась вбити життя,
Яке жило у ній і її серце чуло.
Було якесь в нього передчуття,
Коли раптом щось тянуть почало.

І зі всієї сили він кричав до неї,
І опирався зовнішньому впливу,
А їй тієї миті снилась фея ,
Як життя обривали її “диву”.

Наркоз пройшов й коханий з нею,
Проблема зникла все окей,
З усмішкою згадала вона фею,
А у відерці несли “диво” повз дверей.

***

Матусю схаменись! Я ще не бачив сонця!
Не чув пташок і квітів не збирав!
Я не сидів у дощ біля віконця
І ручками тебе не обіймав!

Гадаєш, я нічого не відчую?
Бо я маленький згусточок в тобі?
Якби ж ти тільки знала – я все чую!
Я так боюсь! Куди ж втекти мені?

Хтось скаже, що на все є Божа воля,
Що має бути – те не омине.
Невже така сумна у мене доля,
Що люблю ту, яка за мить уб’є мене ?

Можливо, мною будеш ти пишатись,
Бо я важливе зроблю відкриття!
Рідненька, ти почала вже вагатись?
На ниточці висить моє життя!

А може, буду просто добрим сином
Й на старості подам тобі води.
Якби я міг, то став би на коліна:
“Матусю, не роби мені біди!”

Адже у тебе стільки сили й волі,
І ласки, і кохання, і тепла.
Як добре нам було б удвох!!!
Доволі! Розмріявся!
А ти ще ж рішення не прийняла…

Лиш ти одна, мабуть, сьогодні знаєш
Народжусь я, чи піду в забуття.
А я тремчу, чекаю… і благаю:
“МАТУСЮ, ЗБЕРЕЖИ МОЄ ЖИТТЯ!”

***

Матусенько! Не убивай! Благаю…
Я ще маленька, та я вже жива.
А ти, Матусенько, хіба цього не знаєш?
Хіба не чуєш? – Я твоя, твоя!!!

Хіба мене Ти, Мамо, не чекаєш?
Це ж я – це – я. почуй мене – це я!
Мене, Матусенько хіба Ти не кохаєш?
Кровинка я ріднесенька твоя.

Я ж так Тебе кохаю, так кохаю…
Ти чуєш – б’ється серденько моє,
До Тебе в лоні ручки простягаю,
В твоїх руках тепер життя моє.

Ти – найсильніша від усіх, Матусю,
Ти не даси згубить життя моє,
До тебе в лоні ніжно пригорнуся,
Дитятко я – малесеньке твоє.

Пробач, я ніжками Тебе штовхаю,
А може дискомфорт від мене є?
Але я все ж Єдиної Тебе благаю:
Ну подаруй мені життя моє.

Хіба від того, що я ще маленька,
Мене не любиш Ти й даси забить,
Адже не вбивця Ти, а Моя Мама.
Дозволь тебе побачить і любить.

Матусенько, прислухайся, благаю.
Мій голос ще тихенький – признаюсь,
Але я стукаю до тебе, я взиваю.
Матусенько рідненька, я боюсь.

Не убивай, Матусенько, Ти ж не знаєш,
Як я любити вмію. Як люблю…
О, Мамо мила, Ти мене сховаєш?
Ти душу вбити не даси мою?

Матусенько, Голубонько! БЛАГАЮ!
Ну убивай, дозволь мені ще жить.
Я в лоні на малесеньких колінцях (чуєш) – я вклякаю…
О, Мамо, Моя! Як я хочу Жить!

***

Виправдань немає ,ні причин –
Цю дитину послано із неба.
Слухай, як вона в тобі кричить:
„Мамо, не вбивай мене, не треба!”

Моя матусю,я твоя кровинка,
Не м’ясо від тварини, а дитинка.
Я знаю, що ти хочеш мене вбити
Але я так хочу на цім світі жити !!!

***

“Матусю, не роби мені біди!”
Адже у тебе стільки сили й волі,
І ласки, і кохання, і тепла.
Як добре нам було б удвох!!!
Доволі! Розмріявся!
А ти ще ж рішення не прийняла…

***

У тебе вже усе є від людини,
Маленькі ручки, ніжки. І душа!
Чи знаєш ти, таке беззахисне й невинне,
Що вирок підписала мамина рука...

Так, їй боліло, так, вона вагалась,
Вона не просто вибір прийняла.
Вона тебе, малесеньке, злякалась,
І вирішила вбити малюка.

І хоч вона себе вважала жертвою,
І виправдань із тисячу знайшла,
Та все ж не їй в відрі лежати мертвою,
Окремо ручки, ніжки, голова...

***

Світ не хитнеться,
не ляже доверху дном…
Серце у серці –
не серце, а ембріон?..
Важко годину,
чи тиждень, чи, може, два.
Не до дитини
обом?.. Ти, мабуть, права…
Тільки ридає,
спокутує людства гріх
та, що не має
дитини… за нас за всіх…

0


Вы здесь » Твій світ » Право на життя » Сльози ненароджених дітей


Рейтинг форумов | Создать форум бесплатно © 2007–2017 «QuadroSystems» LLC