Твій світ

Твій світ

Объявление

Новий соціальний проект, спрямований на пропаганду здорового життя, вирішення проблем повсякденного і особистого характеру. У нас немає сухих статей, які пропагують теорію. У нас цікаві і пізнавальні статті, поради, перевірені досвідом інших, переконливі факти. У нас є все, що вас цікавить, а якщо немає, то буде. Твій світ - зроби свій світ кращим

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » Твій світ » Християнські свята і традиції » Ворожіння та обряди на свято Андрія


Ворожіння та обряди на свято Андрія

Сообщений 1 страница 18 из 18

1

І священики, і науковці зійшлися на думці, що ворожіння, безсумнівно, можуть передбачати майбутнє. Проте, результат ворожіння залежить не лише від фахівця. Важливо, наскільки коректно задане питання, як налаштована людина, якій ворожать, в який час проводиться ворожіння тощо.

"Якби магічні практики українців, окрім форми, не мали б жодної імовірності та не були дієвими, то вони б давно віджили себе", - розповідає кандидат філологічних наук, доцент кафедри фольклористики КНУ ім. Т. Г. Шевченка Олеся Наумовська.

"Природа настільки органічно сформована, що певні явища в світі варто тлумачити як набір своєрідних кодів. І віднайшовши ключ до цих кодів, ми маємо змогу довідатися як про минуле, так і про майбутній перебіг подій, визначений долею, вищими силами наперед", - додає експерт.

В українській народній традиції ворожіння - це ритуал, що спрямований на контакт з потойбічними силами. Щоб дізнатися майбутнє, потрібно було уважно приглядатися до посланих природою знаків та вміти їх розгадувати. Споконвіку існували ворожки та чарівники-мольфари, які володіли таємними знаннями і вміли бачити людські долі.

Проте, в давнину гадали всі. Особливо на Новорічні свята та напередодні Андрія - у цей час зв'язок з потойбічним світом особливо тісний.

Хто такий Андрій

Святий Андрій - один із дванадцяти апостолів, якого, за православною традицією, Христос найпершим покликав до числа своїх послідовників. Саме тому Андрія називають Первозванним.

За легендою, він проповідував християнство скіфам. Піднявшись одного разу вгору за течією Дніпра, апостол Андрій благословив київські схили і напророчив бути тут великому осередку християнства.

Оскільки всі християнські свята так чи інакше збігаються з язичницькими, день Андрія припав на свято Калети - божества людської долі.

У дні перед зимовим рівноденням Сонце вважалося особливо беззахисним, і Калета спускався на землю, щоб оберегти його від злих сил темряви. Саме тому Святий Андрій, що заступив місце Калети, став вважатися захисником і провісником людської долі, і саме тому ворожіння в ніч на Андрія (з 12 на 13 грудня) є традиційними серед українців, а точніше - серед українок, адже цього вечора зазвичай ворожили дівчата.

Як дівчата долю розгадували

Головні питання, які найбільше цікавили панянок починаючи з доісторичних часів і аж до періоду емансипації, стосувалися вибору майбутнього чоловіка та очікування такого жаданого шлюбу. 
Найперше дівчат тривожило, чи вийдуть вони заміж цього року, чи доведеться чекати вирішення своєї долі до наступного Андрія. Традиційним андріївським ворожінням було ворожіння на балабушках.

Балабушки - маленькі хлібці із білого борошна, які пекли, збираючись гуртом у хаті. Кожна дівчина ліпила свій хлібець, позначаючи його яскравою ниткою. Воду на балабушки не можна було носити інакше, як ротом від самої криниці. Коли балабушки виймали з печі, їх клали на рушник і давали охолонути, а потім впускали у хату голодного собаку. Чию балабушку він з'їсть першою - та дівчина раніше за всіх вийде заміж. 

У вечiр на Андрія дівчата ходили попiд вiкнами сусідів "слуха­ти". Все, що б не почули у сусідів, інтерпретували на свій лад. Наприклад, якщо чули, що мати кричить на дитину: "Сядь!", то значить сидіти їй в дівках ще принаймні рік.

Кожній юнці не терпілось дізнатися, як зватимуть її судженого. Щоб відкрити цю таємницю, ввечері треба було вийти на вулицю і запитати ім'я першого зустрічного перехожого. Вірили, що таке ж ім'я неодмінно матиме майбутній чоловік.

А от щоб довідатись, де мешкає наречений, дівчині доводилося докладати неабияких фізичних зусиль.

З ноги знімали чобіт і перекидали його... через хату. Потім на дівчину чекало не менш складне завдання - розшукати його у сніжних кучугурах.

Знайшовши, розглядали, у який бік "дивиться" носок. В ніч на Андрія чобіт дивовижним чином повинен вказати напрям, де живе суджений.

Залишалося дізнатися, ким наречений буде за професією.

Для цього йшли до річки, набирали намул із дна, приносили додому і розглядали. Якщо в мулі знаходили цвях - чоловік буде ковалем, якщо тріска - теслею, пісок - мулярем, а якщо нічого не знаходили - хліборобом.

Схожий варіант ворожіння, коли різноманітні предмети розкладалися під тарілками, і дівчина навмання обирала ту чи іншу тарілку.

Нарешті, дівчина хотіла побачити, як же виглядатиме майбутній чоловік, бодай уві сні.

Для цього на Західній Україні радили взяти яблуко і їсти його, починаючи з Андрія і аж до Різдва.

Інший спосіб побачити нареченого уві сні був трохи легшим: потрібно було лише покласти під подушку свій гребінець і сказати: "Суджений мій, ряджений, прийди мене чесати".

Ворожити чи не ворожити

Народні традиції ворожіння забуваються, втрачаючи свою форму і зміст. Але час від часу дівчата згадують про можливість бодай одним оком зазирнути в таємні записи сестер-судениць, які за старовинними віруваннями пишуть долю кожного із нас. І тоді у вечір на Андрія у вікнах квартир запалюються свічки і звучать слова бабусиних замовлянь.

Та чи варто ворожити?

"Ворожба, в якій формі вона б не здійснювалась, є гріхом, що не має виправдань", - відповідає на питання "Української правди. Життя" протоієрей Олександр Авдюгін.

Ставлення монотеїстичних релігій до ворожіння є однозначно негативним. Таким чином священики намагаються уберегти людей від надмірного (і від того руйнівного) впливу пристрастей.

"Християнство, як релігія любові, твердить: все можна, але не все корисно", - розповідає кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії НАУ Надія Сухова. "Бог лишив людині простір для самовдосконалення і залишив вибір. Не можна забирати у людини право на помилку".

Ворожачи, людина робить вибір: вона віддає свою волю, покладаючись на рішення знаків чи ворожки. І чим частіше вона це робить, тим більше відвикає самостійно шукати вихід зі складної ситуації, і тим більше людина стає слабкою і залежною. "Ворожити можна, але не корисно тому, що існує небезпека "підсісти", впасти в залежність", - підводить підсумок Надія Миколаївна.

Вірити чи не вірити

Чи можна довіряти результатам ворожіння? І священики, і науковці зійшлись на думці, що ворожіння безсумнівно можуть передбачати майбутнє. Віднедавна в Національному класифікаторі професій навіть з'явилася нова професія - "ворожка", і вже давно існує професія "етнопсихолог" - офіційна назва для спеціалістів, які допомагають людям на основі етнічних традицій.

Проте результат ворожіння залежить не лише від фахівця. Важливо, наскільки коректно задане питання, як налаштована людина, якій ворожать, в який час проводиться ворожіння тощо.

Ворожка зчитує інформацію з астрального тіла клієнта, бачить один із варіантів майбутнього, переконують експерти. Уявіть п'ять доріг, із яких вам розкривають лише одну. І тепер цією дорогою ви вірогідно і попрямуєте.

Іноді ж навпаки - ворожка дає кілька варіантів можливого майбутнього.

"Є найвірогідніший результат, але він не завжди найбільш бажаний", - розповідає парапсихолог Вероніка Белозьорова. "Існує і малоймовірний варіант, але бажаний. Щоб його досягти, необхідно докласти зусилля, щось робити. Не справджується він саме тому, що зусилля не були докладені".

Джерело

0

2

День святого Андрія Первозванного припадає на 13 грудня. Стародавня християнська легенда каже, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнство в самому Царгороді, на побережжях Чорного моря та в околицях нашої столиці - Києва.
В народі ще це свято називають Калита. Він вважається парубочим святом. Напередодні, себто 7 грудня, дівчата вже мали змогу визначати обрядодіями свою покровительку - Катерину. Свято Андрія є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукали собі пару для майбутнього подружнього життя.
До прийняття християнства це свято називалося Калитою. Дехто вважає, що воно походить від слова "календи". Очевилно, ми маємо спарву з молодіжними вечорницькими зібраннями, які започаткувавшись 1 грудня, носили спільну назву Калити й тривали до Різдва - періоду повороту сонця на весну. В цей час найбільше вдавались до заклинань, завбачення майбутньої долі й ритуального кусання "калети".
Натомість первісну назву християнство замінило на святого апостола Андрія Первозванного.
На Андрія жінки не пекли хліба, не шили і не пряли.
В ніч під Андрія хлопці мають найбільші права - єдина ніч у році, коли парубкам за бешкети люди вибачають.
Удосвіта напередодні Андрія дівчата йшли до криниць, щоб набрати води в рот і замісити на ній борошно. За цим стежили хлопці, щоб розсмішити дівчат. Тоді останні зверталися з проханням не заважати, за що парубки вимагали відкупної - макітру вареників, котрі мали обов'язково бути на "андріївській вечері". Давши згоду, дівчата приносили воду, замішували тісто й гуртом випікали по дві кукілки (для себе й судженого). Ввечері, поклавши серед світлиці на невеличкий ослінчик або ж заслінку парну кількість балабушечок, впускали пса, якого цілий день тримали впроголодь. Чию хлібину собака з'їдав першою, та якнайскоріше вийде заміж; коли ж обнюхував і "перескакував" до інших - тій юнці цього року шлюб не світить, а коли забирав їство і біг в закуток - вийде на чужині.
Нерідко робили з клоччя дві свічки й підпалювали, приказуючи :
-Андрію-добродію, допоможи мені долю відшукати!
Якщо свічки згоряли рівномірно, прихилившись ода до одної, то це ознака щасливого шлюбу, а коли розхилялися - на неприємну сподіванку. Потім знімали взуття з лівої ноги й від столу почергово міряли доріжку до порога : чий чобіт перший стане на нього - та найскоріше вийде заміж.
Цікавиться дівчина ще й тим, хто буде її чоловік, якої вдачі та якого фаху? Щоб це вгадати, вона посипає на долівку трохи пшениці, наливає в мисочку води і ставить люстерко. Коли все вже готове, впускає півня і слідкує за ним : якщо півень нап'ється води - чоловік буде п'яницею, клюне пшениці - господарем, а як гляне в люстерко -- паничем і ледарем.
Цікаво ще знати, як будуть звати чоловіка? Виходить дівчина на вулицю і питає першого зустрічного чоловіка, як його звати. Так і майбутнього чоловіка зватимуть.
Дівчина бажає бодай у сні побачити, як її мйбутній чоловік виглядатиме. Для цього є інше ворожіння : лягаючи спати, дівчина скидає з себе крайку, робить з неї хрест і кладе під голову, шепочучи такі слова :

Живу в Києві на горах,
Кладу хрест в головах;
З ким вінчатись, з ким заручатись,
З тим і за руку держатись.

Якщо вночі їй присниться сон, що до неї підійшов парубок, взяв за руку і повів до вінця, то це буде її суджений.

Джерело

0

3

З давніх давен дівчата полюбляли ворожити на свого судженого, на своє майбутнє і робилося це перед святами, далі піде мова про ті дівочі ворожіння, що робилися на свято Андрія.

Найпопулярнішою забавою на Андрія з давніх-давен була гра у калиту. Тепер про неї мало знають. Калита — це великий корж з білої муки, посередині з діркою. Її прив’язували на шнурку до балки на стелі. Ще й так, аби до калити міг дотягнутися тільки найвищий парубок — пан Калитинський, який і охороняв калиту. Інші хлопці верхи на коцюбі «під’їжджали» до калити і намагалися вхопити її зубами так, щоб не засміятися і не впасти з «коня». Якщо пан Калитинський добре охороняв калиту, вона весь вечір так і залишалася неторканою. А якщо комусь вдалося все-таки вкусити калиту, то він наступного року мав щасливо одружитися. Всіх інших обмазували сажею.

А ще на Андрія «засівали жменю коноплі» (льон або мак) у найглухішому кутку двору. Потім, зігнувшись так, щоб її спідниця чи фартух торкалися землі, дівчина кілька разів обходила засіяне місце, «волочачи коноплі». Всі ці дії супроводжувалися приказкою: «Андрію, Андрію! Я на тебе льон (коноплю) сію, а запаскою волочу, бо я заміж хочу. Дай же, Боже, знати, з ким весілля грати».

Дуже популярне ворожіння з балабушками — маленькими булочками. Воду на балабушки дівчата носять ротом. А хлопці у цей час смішили їх. Коли балабушки готові, до хати заводили собаку. Чию балабушку собака з’їсть швидше, та дівчина і заміж вийде.

На Андрія також дівчата рахували дрова в оберемку або щаблі плоту. Якщо парне число — заміжжя не за горами. Опівночі зазирали у дзеркало або лягали спати, кладучи на голову пояс. Суджений мав прийти у віщих сновидіннях.

Тож бажаю молодим дівчатам вдачі, тільки обережно поводьтеся з ворожільними ритуалами! Можна і зла наробити!

Джерело

0

4

Під час ворожби варто бути насторожі, адже досить легко можна вскочити у халепу
Решето, кілька каблучок, півкілограма зерна, жменя борошна, віник, пара чобіт, півень і перший зустрічний. Приблизно такий вигляд має стандартний набір для ворожіння на Андрія. Дівчата, які бажають підняти завісу майбутнього та дізнатися відповідь на чи не найважливіше запитання - як, коли і за кого вони вийдуть заміж – за народним повір’ям, можуть це дізнатися саме в ніч напередодні дня святого Андрія Первозванного.

Як зізнаються "бувалі", саме в цей вечір майбутнє стає більш прозорим, ніж зазвичай, і навіть прості смертні дівчата, які не володіють надзвичайними здібностями, можуть зазирнути в нього. Достатньо лиш провести кілька нехитрих маніпуляцій, і ось воно, точніше він – суджений, як на долоні. Хоча в цій справі головне не перестаратися. Одне діло - мирно борсатись у решеті із зерном, намагаючись витягнути каблучку чи цукерку. Або ж вгадувати, в якому кутку кімнати атрибути гарного та хазяйновитого чоловіка, а в якому - п'яниці та ледаща. Та ось уже нагодувати зголоднілого цуцика спеціально випеченими для цього булочками та дивитись, на чий кулінарний шедевр спершу накинеться голодна тваринка, - справа не зовсім безпечна. Зголоднілий пес може запросто сплутати руку, що подає хлібці, з самою їжею... Щоправда, згідно з іншою народною прикметою, дівчина, яку покусав пес, невдовзі вийде заміж.

Неприємності можна отримати, і влаштувавши змагання з влучного запуску чобіт. Адже якщо щиро зізнатись, то, витрачаючи час на ворожіння, чи не кожна дівчина вже має на прикметі конкретного парубка. Тому і намагається кинути той заповітний чобіт так, щоб його носок показав саме у напрямку житла обранця. І добре, якщо лише у напрямку, а не просто у вікно "судженому". Ну а в пошуках "першого зустрічного", аби запитати його ім'я, взагалі виходити поодинці не варто. Шансів наткнутися на справжнісінького маніяка не так і багато, але все ж цей зустрічний може виявитись не надто толерантним і, можливо, не захоче так швидко обривати неочікуване знайомство.

Ніч, коли хлопцям можна все

День святого Андрія Первозванного в народі зберегло назву Калита, яка побутувала ще з дохристиянських часів. Калита вважається саме парубочим святом. Цей день є логічним продовженням циклу вечорниць, які зазвичай починалися із сьомого грудня (Катерини).

У ніч на Андрія, тобто з 13 на 14 грудня, найбільшу волю в діях отримували хлопці. Їм пробачалися всі бешкети, навіть викрадення хвірток вважалося не псуванням майна, а всього лише жартівливим залицянням. Адже таке здебільшого чинили на тих подвір'ях, де мешкали незаміжні дівчата. Ну а за те, аби парубки не надто хуліганили, цього дня дівчата пропонували їм такий собі викуп - макітру вареників.

Через ворожіння можна захворіти

На противагу народним звичаям існують релігійні догми, які впродовж багатьох віків засуджують нецерковні обрядові дії.

- Коли ми знаходимо інформацію про якесь свято на сторінках газет чи по телебаченню, то у більшості випадків описується те, чого насправді не треба робити, - зазначає отець Віталій Голоскевич. - Різноманітні гадання, стрибання через вогнище та інші подібні дії заборонені церквою, це гріх, який засуджується у Святому Писанні. Церковні свята обросли народними традиціями, на жаль, наслідки часів язичництва так і не виродились до кінця. Насамперед ми маємо пам'ятати, що 13 грудня - православне свято апостола Андрія Первозванного. Тому маємо прийти у цей день до храму, помолитися. У молитві людина звертається до Бога , а гадання - не просто якийсь жарт. Ми маємо розуміти, що ворожіння - це звернення до темних сил, наслідки чого можуть бути дуже серйозні. А потім ще дивуємося, чому людина хворіє?

У День Андрія Первозванного священики радять молитися за святого мученика.
Джерело

0

5

У давні часи, коли всі дівчата в нашій університетській компанії були ще неодружені, ми любили збиратися в ніч на Андрія і гадати, кому яка доля випаде. Нас було шестеро, і перед святом кожна пригадувала, які гадання знає. Найпопулярніші були такі:

Гадання на книжці. Брали будь-яку книгу, задавали питання і загадували сторінку і рядок. Загадувати можна було до трьох разів. Найкраще гадалося чомусь на сучасній українській прозі: Ульяненко, Забужко і таке інше.

Гадання на кавовій гущі
. Кава взагалі в нас була улюбленим напоєм. Гадали так: в чашку насипалося кілька ложок натуральної кави, наливалось трохи води, і треба було це все випити без цукру. Коли в чашці лишалася тільки гуща, її треба було перевернути на блюдце, покрутити-повертіти, почекати, поки стече решта води, а потім дивитись, які візерунки утворились на стінках. Але гадали не кожна сама собі, а передавали чашки по колу, причому кожна "ворожка" бачила в чашці щось інше, і особливо весело було слухати коментарі.

Часом використовували гадання традиційно андріївські.

Гадання на обручці. Золоту обручку підвішували на волосині тієї, кому гадали, опускали в склянку, до половини наповнену водою, і чомусь тричі стукали об дно. Тоді піднімали до країв склянки, обручка на волосині оберталась, і по тому, скільки разів вона дзенькне по склянці, поки зупиниться, визначали, в скільки років дівчина вийде заміж.

Виливання воску. Над широкою тарілкою з водою трималася запалена свічка, віск з неї виливався у різні фігурки, які мали означати майбутнє. Мені якось вилилося щось схоже на літак і на острів з пальмою. Цікаво, що б воно значило і чи збудеться:)

Гадання на трьох тарілках. Під кожну з однакових тарілок клалася обручка, носовичок чи копійка. Тут уже було чисте везіння: вибравши всліпу одну з тарілок, можна було дізнатись, чому вийдеш заміж - з кохання, з розрахунку чи "по зальоту".

Гадання на взутті. Черевики всіх дівчат переставлялися ланцюжком один за другим з найдальшого кутка кімнати до порога. Та дівчина, черевик якої переступить поріг першим, першою мала й заміж піти.

Гадання на пиріжках. Замість пиріжків можна було використовувати, наприклад, вареник чи щось інше,бажано зроблене власноручно. Ця вся краса розкладалася на підлозі, а потім ми впускали до кімнати вічно голодну Джеську, собачку однієї з подруг, і мали встежити, чий пиріжок (чи вареник, чи щось інше, неважливо) вона першим схопить. Дівчина, чий то був пиріжок, само собою, мала найшвидше вийти заміж:)

Після того, як всі способи гадання були вже випробувані, нас тягнуло на вулицю. Як правило, було вже по дванадцятій ночі, холодно, і перехожі траплялись рідко, але кожного хлопця, якого зустрічали, зразу запитували, як звати (ім'я судженого-рядженого взнати пробували:)). Хлопці чомусь такої уваги з боку шумної компанії дівчат чомусь лякалися. Найсміливіші казали своє ім'я і намагались швидше змитись. Менш хоробрі тікали зразу.

Можна спробувати погадати собі на сон. Поставити під ліжко склянку з водою, зверху покласти на неї олівець. Вночі має наснитися, що вас ведуть через кладку. Головне, придивіться до того, хто веде.

Самі розумієте, залежало нам не стільки на результатах, скільки на тому, щоб було весело, тим більше, що гадання на Андрія ставало для нас гарним звичаєм, та й навіть гарним приводом просто зібратися разом.
Джерело

0

6

Андрію, Андрію, коноплі сію, спідницею волочу, бо дуже заміж хочу
ЗВИЧАЇ
Дарія ЦВЕК

З давніх-давен молодь збиралася 13 грудня на вгадування своєї долі. В основному були зацікавлені в цьому дівчата. Збиралися невеличким гуртом на такі вечорниці вдома, в кого була більша кімната. Дівчата хотіли, щоб те, що вони розгадували, залишалося в таємниці, щоб хлопці не насміхалися з них, якщо ворожба вийде невдало. Тільки під кінець ворожби запрошували їх до хати.

Згадую і я, як це було колись за моїх молодих літ. А було це так. На Андрія питалися першого, якого зустріли, чоловіка, як йому на ім’я, щоб дізнатися в такий спосіб ім’я свого обранця. Вірили також у сни, бо в цю ніч сняться тільки віщі сни. Робили це так: на папірчиках однакової величини записували різні імена хлопців, кожен папірець скручували у рулончик і клали під подушку. Раненько, щойно прокинувшись, дівчина однією рукою витягала один папірець та читала ім’я свого судженого. Було ще таке ворожіння: під три однакові глибокі тарілки клали хрест, книжку і обручку. Книжка – це буде науковець, хрестик – священик, обручка – розлучений. Тарілки міняли, і дівчата із зав’язаними очима вибирали собі одну з них. Скільки було сміху і радості, якщо ворожба співпадала із планами даної дівчини. Ще не було кінця ворожбі. Всі роззувалися і складали своє взуття в рядочок до дверей. Котрої черевик прийшов перший до порога, та першою вийде заміж.

Дуже веселою хвилиною було те, коли дівчата складали свої балабухи і запрошували до хати собаку. Балабухи були замішані з муки, до якої носили в роті воду. Сміху було при тому чимало, бо якщо котрась засміялася, то вода виприскувала з рота. Дехто в такий балабух клав шматок ковбаски або котлетки для приманки. Часто і це не допомагало, бо собака була або голодною, або з’їдала всі підряд. Тоді настрій у дівчат погіршувався, бо кожна хотіла стати в цьому році на рушник. Траплялося, коли дуже припрошували собаку взяти пиріжок, то вона брала в зуби і виходила з хати. Це було дуже небажаним: видно, що старости вийдуть з хати, коли дівчина не дасть згоди на весілля з даним женихом. Опишу ще таку ворожбу з воску, до якої ми вдавалися: на глибоку миску з водою виливати розтоплений віск. Застиглий віск мав зображати портрет обранця. Тут треба було виявити багато фантазії, щоб визначити образ, вилитий із воску. Ми, дівчата, знали, хто кому симпатизує, і в тому напрямку шукали риси даної особи, щоб розвеселити її.

Шукали своєї долі і на сірниках. На тарілку з водою клали два сірники: один – то хлопець, другий – то дівчина. За подихом повинні вони разом зійтися.
Мусите знати, що ми приблизно знали, хто з ким дружить, чи має якесь бажання з ним зустрічатися, тому нам було легко відгадувати бажання даної особи. Якщо під подихом сірники зійшлися, то це було доброю ознакою.

Кожна з дівчат хотіла знати, за скільки часу вбере весільний вінок. Для того нанизували золоту обручку на волосинку даної дівчини і так тримали над кришталевою вазою або склянкою. Скільки разів обручка вдарила по вінцю, через стільки місяців одружиться, залежно яке завдання дано обручці. Було також цікаво попробувати і таку ворожбу: в сірникову коробочку закладали два сірники, позначали, хто хлопець, а хто дівчина. Одночасно треба було їх запалити. Якщо сірники, палаючи, схилилися один до одного, то це було на радість для всіх, бо всі знали, про кого тут була задумана ворожба.

Ще так ми бавилися: кожна дівчина вибирала собі назву квітки, тоді запрошували хлопців зайти до кімнати, і кожний мав собі вибрати по квітці.
Якщо це зійшлося, то ми вірили, що це є правдива дружба. Під кінець ворожіння хлопців, котрі нетерпляче вистукували під дверима, запрошували до кімнати.
Тоді починалися товариські забави: “зіпсутий телефон”, “шукати Петра з зав’язаними очима”. Не знаю, чи тепер є в моді товариські забави. А колись було.

Дівчата на такі вечорниці напікали пиріжків з маком. Для забави в один пиріжок накладали перцю. Хто знайшов такий пиріжок, мав поцілувати господиню.
А хто знайшов з горіхом – був королем забави, мав організувати товариські забави, бо в ті часи не було радіо, апаратів для награння музики, а ми – молоді студенти – хотіли повеселитися. Були такі умільці, що вміли грати на гребінцях. А ми були такі їм раді, що ще й підспівували. Обов’язком хлопців було відпровадити дівчину додому. При тій нагоді дівчата дорогою рахували кілки в парканах: “вдовець-молодець”. Як попадав кілок на “молодець”, то було стільки радості і сміху, що годі описати. Хоча, по правді, ми не дуже вірили в таку ворожбу – то лише була нагода зайвий раз розвеселитися, бо часами і навчання, яке не було легке, нам набридало

Джерело

0

7

Наближається чудове свято апостола Андрія. З особливим нетерпінням його чекає молодь, тому що у андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю. Старші люди згадують як святкували Андрія колись:

Свято Андрія, я пам’ятаю, дівчата дуже чекали, бо про свою долю в Святого Андрія запитати мали. Сходилися до однієї хати хлопці та дівчата ввечері 12-го грудня, щоб свято Святого Андрія привітати. Жартували, різні історії оповідали та в різні ігри грали, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили....

Як тільки звечоріло, то дівчата до господині, де мали відбутися вечорниці, приносили хто що мав: сир, масло, яйця, борошно, фрук­ти. Хлопці приносили наливку і цукерки. господиня ще вдень ком­пот із сушених фруктів і картоплю на вареники варила. Дівчата заз­далегідь прийти мали, бо вони господині приготовляти святкову вечерю допомагали.

Після заходу сонця всі збиралися, де могли у світлиці розсідалися, - і тоді цікаве дійство розпочиналося. Спочатку різні історії розпо­відали, а тим часом деякі дівчата з господинею святковий стіл на­кривали. Дивовижні історії старші парубки розповідали, які вони ще раніше від старших чували. Між історіями всякі жарти вставляли, щоб молоденькі дівчаточка не заспали, адже треба було 12-ої години ночі дочекатися, щоб поворожити, за кого і чи скоро заміж хто буде виходити дізнатися. Про свою долю в Святого Андрія дівчата мали запитати, бо вірили, що він має у цей день про все знати.

Як дівчата ворожили.

Брали перстень, галузку мірти, ляльку й квітку паперову (квіти з різнокольорового паперу самі дівчата виготовляли осінньо-зимовими довгими вечорами, якими ікони та портрети в кімнатах прикрашали), - і кожну річ під окрему тарілочку клали.

Найперше старшій дівчині долю вгадували. Всі за неї пережи­вали, бо хотіли знати чи вийде скоро заміж, чи ще буде цей рік дівувати.

Та дівчина, якій вгадували долю, не мала бачити, як дівчата будуть під тарілки фанти підкладати. І, як тільки їх розклали, то запрошували дівчину „тарілку" вибирати - свою долю вгадати. Кожна дівчина лише одну тарілку вибирала. Хвилювалась, бо вірила: що вибере на свято Андрія, це її й чекає.
Свято Андрія - це і радість, і сум, і потаємна надія...
Якщо під тарілкою буде перстень, то вірили, що вже скоро заміж вийде; якщо - квіточка, то ще дівуватиме; якщо мірта, то незабаром її розлука з милим чекає, а коли витягне ляльку, то зраду від коханої людини матиме.

А ще так ворожили:
Дівчина свій чобіт скидала та й із заплющеними очима його від себе кидала. Коли кидала, то стояти на одному місці мала. А інші дівчата дивилися, в який бік чобіт носком упав, то з цього боку й буде її наречений шукав.

Або ще так:
Вибігали дівчата на подвір'я і навмання біля частини плоту чи паркану ставали, кілки рахували та так промовляли: „Молодець, старець". Останній кілок обов'язково оглядали. Якщо кілок тонень­кий і рівненький, то тій дівчині випаде хлопець молоденький; а коли кривий і товстий, то хлопець буде такий; а якщо кілок з товстою корою, то суджений буде багатий, грошовитий та з бородою. Це найвеселіша ворожба. Дівчата одна з одної кепкували, жартували... Вірили - не вірили, а все ж трішки хвилювалися, бо вийти заміж за молодого хлопця всі бажали.

Ще так ворожили:
- Брали чобіт у дівчини, від стіни до порога переставляли і так промовляли: молодець, удовець, буду дівувати, - і як вийде, то таку долю ця дівчина буде мати.
Від стінки п'ятеро дівчат одна перед одною наперед ставали і хто перед порогом стане, та перша вийде заміж, а дівчина за нею -другою буде справляти весілля; за другою - третьою...
На аркушах паперу ім'я хлопців писали, потім перемішували їх, у шапку клали і собі „хлопця вибирали".
- Виходили дівчата одна за одною на подвір'я і примовляли:

О Святий, добрий Андрію,
Я лишень на Тебе маю надію!
Дуже хочу знати,
Звідки нареченого маю виглядати?

Так тричі промовляла і з надією на гавкіт собаки чекала. З якої сторони почує гавкіт собаки, то з цієї й буде її наречений.
- Дівчат за дровами посилали, а вони по в'язанці брали і потім їх рахували. Якщо була парна кількість, то бути весіллю.
А ще розповідали, що на дзеркалі долю свою впізнавали. Твер­дили, що дзеркало долю віщує, але не кожна дівчина ворожитиме, бо треба бути відважною, не боятися. Але чого не зробиш, якщо хочеш про свою долю дізнатися.
У тій ворожбі дівчина має бути тільки сама, щоб нікого не було в кімнаті. Треба сісти перед дзеркалом, а з обох боків свічки засві­тити й такі слова говорити:

Я тебе, дзеркало, питаю,
З ким я свою долю злучити маю?
З'єднати з Іванком прошу,
Бо його в серденьку ношу.

Тричі треба так казати. Тоді відвернутися від дзеркала та із заплющеними очима знову промовляти:
Святий Андрію, допоможи, Судженого мого покажи! Ворожу на свій вінок, Прошу захисту від зірок! Дай, Боже, шлюбу дочекати, Мене з Іванком звінчати. Відтак зразу різко повернутися і на дзеркало подивитися, але не жахнутися. Адже в дзеркалі може не бути обличчя Івана, а незна­йомого пана. Коли за перший раз не вийде, то постарайтеся повто­рити тричі, але зауважу, якщо не вийде нічого, то наступного року повторіть, - бо це означає, що ваша доля ще десь блукає.
Але не журіться, коли доля ще десь блукає, вона обов'язково вас розшукає і люблячі два; серденька з'єднає.
Коли вже дівчата лягали спати, то так робили, щоб мати змогу в сні свого судженого оглядати: під ліжко ставили миску з водою, а зверху треба дощечку положити, (ніби кладка через річку) і так просити:

0 дай же, Боже, молодій мені,
Щоб приснився мій суджений в сні.
І Тебе, Святий Андрію,
Я прошу, як умію:
Святий Андрію, допоможи,
Мене сьогодні не залиши!
Ой ти, місточок, та не хилися,
А ти, Іванку, мені приснися.
Перейди річку - биструю воду,
Й веди до шлюбу мене, молоду.

Перед тим, ніж заснути, треба декілька разів так промовляти. А щоб знати, яку професію буде суджений мати, то треба дівчині піти на город і землю розкопати, в пригорщі набрати, до світлиці принести та її гарно розглядати. Якщо знайдете тріску, то майбутній чоловік буде теслею; якщо залізо чи цвях - буде ковалем, якщо скло - склярем. А якщо земля без домішок, то буде хліборобом. Ниточку чи стебло віднайдете, то суджений буде добрим сім'янином; коли пір'я, то буде вчений чоловік; якщо камінчик, то впевнено йтиме до мети; а коли знайдете вуглинку, то буде нещасливий шлюб.

Ворожать ще так: дівчина насіння коноплі набирає, виходить на подвір'я і так промовляє-співає:
О Святий Андрію, Конопельку сію... Добре заволочу, Бо заміж вийти хочу... А як усе розсіє, то зразу насіннячко збирає, яке розсівала, в світлицю приносила і рахувала. Якщо буде парна кількість зернин, то скоро буде ця дівчина у парі жити. Віднайде її доля - цей єдиний, один!

Та ще: на вулицю дівчата вибігають і першого зустрічного зупиняють, у нього ім'я питають. Вірять, що таке ім'я буде у майбутнього чоловіка.
И досі дівчата на Андрія на підвіконні ставлять у воду гілочку вишні чи яблуні, або гілочку бузкову чи черемхову. Коли розквітне до Різдва, то буде ця дівчина щаслива. Кладуть гілочку у воду і приказують:

Святий Андрію,
Маю на Тебе надію:
Дай, щоб вишня зацвіла,

А мою долю на поріг привела.

Дуже багато різних ворожінь на Україні побутувало, що ніхто не перелічить - не порахує. Свято Андрія пов'язане з дуже багатьма обрядами та ритуалами, ми тільки маленьку часточку знаємо.

Дівчата дуже прагнули знати: багатого чи бідного чоловіка будуть мати. Для того брали навмання поліно і його розглядали. Якщо поліно сукувате, то чоловік багатий буде, а якщо - гладеньке, то бідний посватає.

Чого дівчата тільки не видумували. Вони коржики -„балабушки" випікали, а кожна дівчина свій коржик якось позначала, щоб між іншими свій впізнала. їх на стільчик клали, а в кімнату собаку впускали. Чий коржик собака з'їсть, ця дівчина, швидше за подруг, вийде заміж. Андріївське дівоче ворожіння - давні поганські вірування й обряди, якими подекуди забавляється й наше покоління. Колись в Україні, особливо в селі, осінньо-зимовими вечорами дівчата й хлопці на вечорниці збиралися в самотньої господині. Вона лад в усьому давала: за молоддю наглядала та дівчатам вечерю готувати допомагала. Дівчата приносили з дому продукти. Наперед домов­лялися, хто що принести має: одна - масло, інша - сметану, третя -сиру та борошна на вареники. А хлопці для дівчат за їх старання приносили ласощі: цукерок купували, горішки, яблука заздалегідь для вечорниць припасали.

Колись вечорниці були дуже поширені. На них молодь ближче знайомилася, окремі риси пізнавали і там собі пару вибирали. Було так заведено, що кожне село і, навіть вулиця мала „свою" хату для вечорниць. Молодь платила господині борошном, печеним хлібом, полотном... Цікаво й те, що на ті самі вечорниці рідним братам і сестрам не дозволялось ходити - була повага до старших: молодші слухалися своїх старших братів чи сестер, чого б варто повчитись молоді нині.

Та Андріївські вечорниці були особливими. Хлопці з дівчатами встигали порозважатися і їм збитки зробити для годиться. У цей вечір, щоб хлопці не зробили, то їм все прощали, бо така традиція існує, що на Андрія кожен хлопець „пустує".

Чого тільки хлопці не вигадують, щоб тільки дівчатам збитки зробити: біля хати ниткою снують вулицю, по якій з вечорниць дівчата додому повертаються; ставлять опудала (середину гарбуза вичищають, „очі" й „рот" прорізують і в гарбуз свічку засвічену вставляють). Ворота знімають, але неподалік залишають, щоб бать­ки швидко вранці знайшли, бо дівчата пізно додому повертаються і пізно прокидаються. Хлопці шибки у вікнах малювали або папером вікна затуляли, - і це було найсмішніше. В хаті темно, всі сплять, бо думають, що ще ніч.

Андріївські вечорниці - це веселе і колоритне дійство, жарти і сміх, який охоплює не тільки молодь, а й усіх. Збитки - жарти, пустощі, здебільшого хлопців, які дозволялись тільки в Андріївську ніч.
Джерело

0

8

------гадання зі свічкою
...залишаючись на самоті зі свічкою, перед дзеркалом не відриваючи погляду вдивляється. За повір’ям, протягом години можна побачити у дзеркалі образ свого судженого. Проте поєднання дзеркала та свіок є досить містичним дійством, тому багато дівчат звертаються до інших обрядів зі свічками...
....поставити перед собою дві свічки і чекати, в який бік вони будуть опускатись, якщо свічки нахиляються одна до одної, то бути вам разом. якщо ж ні, то "нЄ судьба!"...
...коли свічка догорала до кінця, збирають топлений віск і виливають його в глибоку миску з водою, а на застиглому воску має бути зображено портрет обранця...

------тарілки-тарілочки
....під однакові глибокі тарілки ховають різні предмети, від хрестика, до книги чи гудзика. На приклад, якщо випадала книжка, то наречений мав бути вченим-науковцем, якщо чарка, буде пити, якщо лялька, чекайте на дитину...тарілок могло бути до 20 штук, при чому їх міняли місцями, коли дівчата по черзі підходили із завязаними очима та вибирали одну...

------півень визначає
...щоб дізнатися, який буде характер у чоловіка, насипала трохи зерна, в тарілочку наливали води, а поряд ставили дзеркало...до кімнати впускали півня і слідкували, як їстиме зерно - гарний господар, як питиме воду - пияка, як дивитиметься у дзеркало - ледар...

-------черевик за нареченим
...черевик або чобіт перекидався через хату (звичайно, якщо у вас девятиповерхівка, годі й намагатися) і куди покаже ніс, звідти й нареченого чекати...до речі, навіть нині в деяких селах дівчата так ворожать...

-----...а щоб дізнатися імя судженого, вранці виходили на вулицю й питали імя першого зустрічного чоловіка...

-----вареники з приколами
...то вже певно, як дівчата зголодніли від ворожінь, наставала черга вареників, що певним проявом дійства дійшло і до нашого часу...
...в вареники вкладали папірці з чоловічими іменами, коли вареники починали спливати, слідкували, який буде першим, так і зватиме чоловіка...
...у нас змалечку на Андрія готували ціле розмаїття вареників- з картоплею, капустою, сиром, вишнями і робили по одному вареникові з сіллю, перцем, цукром, копійчиною...а там вже включаємо фантазію, копійчина до грошей, перець, до "перцю" в житті, цукор до солодкого життя...

парубчеві забави
...поки дівчата ворожили на судженого, хлопці мали свої забави й одною з них була саме калета, а що воно таке? калета, то є великий корж з білого тіста, що символізую сонце, ми ж не забули, що звичаї то язичницькі) калету пекли усі дівчата разом, кожна вимішувала свій маленький клаптик, далі усе складалося в один великий корж, додавався мак, мед, адже корж мав бути солодким, прикрашався родзинками та вишнями, а посередині робилася дірка аби потім можна було підвісити...корж запікався дуже твердим, щоб було важко надкусити...коли корж був готовий, дівчата прибирали в хаті залишали усе наготовлене, а самі йшли ворожити...
...коржа привязували до стелі на мотузок так, щоб міг дотягнутися найвищий хлопець - пан Калитинський, який охороняв корж, а інші намагалися підстрибуючи надкусити шмат, кому це вдавалося, той мав одружитися наступного року...

...також на Андрія хлопцям пробачалися усі витівки..найбільше страждали від цього батьки, чиї доньки були на видання й не мали гуляти з хлопцями...в таких хатах вночі могли зняти ворота, забрати воза або яке інше приладдя, на ранок це все можна було знайти на хаті, на іншому кінці села...повеселилися)))

-------у ві сні прийде коханий
...одним з останніх ворожінь залишається сон, адже коли як не на Андрія він має бути віщим)!? дівчата клали під подушку замок з ключем, маючи надію на те що побачать у ві сні того хто прийде його відкривати - себто наречений....
...один із сучасних способів написати на папірцях чоловічі імена, покласти під подушку, а вранці який перший витягнеш, так і буде звати чоловіка...
...я в свою чергу просто буду засинати з запитанням "як звати коханого?" нещодавно отримала відповідь, але не завадать перевірити., пра?

Джерело

0

9

Способів ворожіння є багато. Найпопулярніші такі:

1. Увечері під Андрія, коли стемніє дівчина виходить з хати і сіє на снігу насіння конопель. Потім, набравши жменю снігу йде до хати і, коли сніг розтане, лічить насінини. Парна кількість віщує шлюб, непарна - бути ще у дівках.

2. Запалюють дві свічки. Якщо свічки, згоряючи, схиляються одна до одної, то дівчину чекає щасливий шлюб, якщо ж нахиляються у різні боки - погана ознака.

3. Сни на Андрія вважалися віщими. У цю ніч дівчата намагалися спати не там, де завжди. Під ліжко ставили на ніч миску з водою і накривали дощечкою або соломинкою, що імітують місток. У сні дівчина сподівається побачити судженого, який переведе її через місток.

4. Також дівчата варили вареники. Кожна дівчина клала у ряд свій вареник. Після того запускали собаку чи кота, який давно не їв. Чий вареник з'їсть першим та і вийде на наступний рік заміж. Прикол є у тому, що хлопці тихенько обливають вареники горілкою чи нафтою і пси не їдять ні одного вареника. Smile

5. Також варили вареники із начинками, а потім їли. У кого із якою начинкою попадеться, то і ту чекає така доля:
вареня - велике палке кохання;
борошно - велика мука;
з копійкою - цілий рік будуть гроші;
мак - сльози;
перець - твоя половинка буде сварливою;
без начинки - рік буде неприбутковим і сумним.

6. А ще виходили із хати і жбурляли чобіт із правої ноги через хату. куди була повернута халява чобота, звідти і мав бути суджений. Прикол був такий, що часто чобіт залишався на хаті. Smile

7. Писали чоловічі ім'я і кидали під подушку. Потім тягнули і знали як буде звати судженого.

8. А ще пекли калиту. Бо без калити, то не свято. То такий кручений хліб. його підвішують і по черзі пригають і кусають. Хто вкусить, то у того збудеться бажання, яке він загадав.

А що хлопці? а вони у цей день робили пакості. Якщо ранком Ви встаєте, а у Вас не має брами чи ще чогось, то це наслідки Андрія.

Також вони могли розібрати тин або зняти ворота у дворі надто суворого дядька, що не пускає дівчину гуляти. А ще могли напакостити дівчатам. І ображатися на них чи сердитися не можна було. На те й Андрій, - кажуть люди, - щоб хлопці буянили.

Таємниче, жартівливе й завзяте, старе як світ і на диво сучасне, - ось яке воно, Андрієве свято.

Погадайте і Ви, але дивіться, щоб Вам хтось не напаскотив

Джерело

ДЕЯКІ ДРІБНИЦІ ПРО ВЕЧОРНИЦІ

      Я памятаю, як із своїми подругами десь у куточку посідаємо і за всім дійством святкування свята Андрія спостерігаємо. Мені за­пам'яталося, як дівчата ворожили...

    1. Брали перстень, галузку мірти, ляльку й квітку паперову (квіти з різнокольорового паперу самі дівчата виготовляли осінньо-зимовими довгими вечорами, якими ікони та портрети в кімнатах прикрашали), - і кожну річ під окрему тарілочку клали. Найперше старшій дівчині долю вгадували. Всі за неї пережи­вали, бо хотіли знати чи вийде скоро заміж, чи ще буде цей рік дівувати. Та дівчина, якій вгадували долю, не мала бачити, як дівчата будуть під тарілки фанти підкладати. І, як тільки їх розклали, то запрошували дівчину „тарілку" вибирати - свою долю вгадати. Кожна дівчина лише одну тарілку вибирала. Хвилювалась, бо вірила: що вибере на свято Андрія, це її й чекає.
Свято Андрія - це і радість, і сум, і потаємна надія...
       Якщо під тарілкою буде перстень, то вірили, що вже скоро заміж вийде; якщо - квіточка, то ще дівуватиме; якщо мірта, то незабаром її розлука з милим чекає, а коли витягне ляльку, то зраду від коханої людини матиме.

     2. А ще так ворожили:

     Дівчина свій чобіт скидала та й із заплющеними очима його від себе кидала. Коли кидала, то стояти на одному місці мала. А інші дівчата дивилися, в який бік чобіт носком упав, то з цього боку й буде її наречений шукав. 

     3. Або ще так:
     Вибігали дівчата на подвір'я і навмання біля частини плоту чи паркану ставали, кілки рахували та так промовляли: „Молодець, старець". Останній кілок обов'язково оглядали. Якщо кілок тонень­кий і рівненький, то тій дівчині випаде хлопець молоденький; а коли кривий і товстий, то хлопець буде такий; а якщо кілок з товстою корою, то суджений буде багатий, грошовитий та з бородою. Це найвеселіша ворожба. Дівчата одна з одної кепкували, жартували... Вірили - не вірили, а все ж трішки хвилювалися, бо вийти заміж за молодого хлопця всі бажали.

     4. Пам'ятаю, ще так ворожили:
    Брали чобіт у дівчини, від стіни до порога переставляли і так промовляли: молодець, удовець, буду дівувати, - і як вийде, то таку долю ця дівчина буде мати.

     5. Від стінки п'ятеро дівчат одна перед одною наперед ставали і хто перед порогом стане, та перша вийде заміж, а дівчина за нею -другою буде справляти весілля; за другою - третьою...

     6. На аркушах паперу імена хлопців писали, потім перемішували їх, у шапку клали і собі „хлопця вибирали".

      7. Виходили дівчата одна за одною на подвір'я і примовляли:

   О Святий, добрий Андрію,
Я лишень на Тебе маю надію!
Дуже хочу знати,
Звідки нареченого маю виглядати?

Так тричі промовляла і з надією на гавкіт собаки чекала. З якої сторони почує гавкіт собаки, то з цієї й буде її наречений.

       8. Дівчат по дрова посилали, а вони по в'язанці брали і потім їх рахували. Якщо була парна кількість, то бути весіллю.

       9.  А ще розповідали, що на дзеркалі долю свою впізнавали. Твер­дили, що дзеркало долю віщує, але не кожна дівчина ворожитиме, бо треба бути відважною, не боятися. Але чого не зробиш, якщо хочеш про свою долю дізнатися. У тій ворожбі дівчина має бути тільки сама, щоб нікого не було в кімнаті. Треба сісти перед дзеркалом, а з обох боків свічки засві­тити й такі слова говорити:

Я тебе, дзеркало, питаю,
З ким я свою долю злучити маю?
З'єднати з Іванком прошу,
Бо його в серденьку ношу.
Тричі треба так казати. Тоді відвернутися від дзеркала та із заплющеними очима знову промовляти: Святий Андрію, допоможи,

Судженого мого покажи!

Ворожу на свій вінок,

Прошу захисту від зірок!

Дай, Боже, шлюбу дочекати,

Мене з Іванком звінчати.

Відтак зразу різко повернутися і на дзеркало подивитися, але не жахнутися. Адже в дзеркалі може не бути обличчя Івана, а незна­йомого пана. Коли за перший раз не вийде, то постарайтеся повто­рити тричі, але зауважу, якщо не вийде нічого, то наступного року повторіть, - бо це означає, що ваша доля ще десь блукає. Але не журіться, коли доля ще десь блукає, вона обов'язково вас розшукає і люблячі два; серденька з'єднає.

       10. Коли вже дівчата лягали спати, то так робили, щоб мати змогу в сні свого судженого оглядати: під ліжко ставили миску з водою, а зверху треба дощечку положити, (ніби кладка через річку) і так просити:                                0 дай же, Боже, молодій мені,

Щоб приснився мій суджений в сні.
І Тебе, Святий Андрію,
Я прошу, як умію:
Святий Андрію, допоможи,
Мене сьогодні не залиши!
Ой ти, місточок, та не хилися,
А ти, Іванку, мені приснися.
Перейди річку - биструю воду,
Й веди до шлюбу мене, молоду.

Перед тим, ніж заснути, треба декілька разів так промовляти. А щоб знати, яку професію буде суджений мати, то треба дівчині піти на город і землю розкопати, в пригорщі набрати, до світлиці принести та її гарно розглядати. Якщо знайдете тріску, то майбутній чоловік буде теслею; якщо залізо чи цвях - буде ковалем, якщо скло - склярем. А якщо земля без домішок, то буде хліборобом. Ниточку чи стебло віднайдете, то суджений буде добрим сім'янином; коли пір'я, то буде вчений чоловік; якщо камінчик, то впевнено йтиме до мети; а коли знайдете вуглинку, то буде нещасливий шлюб.

      11. Ворожать ще так: дівчина насіння коноплі набирає, виходить на подвір'я і так промовляє-співає:                                                              О Святий Андрію,

Конопельку сію...

Добре заволочу,

Бо заміж вийти хочу...

А як усе розсіє, то зразу насіннячко збирає, яке розсівала, в світлицю приносила і рахувала. Якщо буде парна кількість зернин, то скоро буде ця дівчина у парі жити. Віднайде її доля - цей єдиний, один!

      12. Та ще: на вулицю дівчата вибігають і першого зустрічного зупиняють, у нього ім'я питають. Вірять, що таке ім'я буде у майбутнього чоловіка.
     

       13. І досі дівчата на Андрія на підвіконні ставлять у воду гілочку вишні чи яблуні, або гілочку бузкову чи черемхову. Коли розквітне до Різдва, то буде ця дівчина щаслива. Кладуть гілочку у воду і приказують:                                                         Святий Андрію,
      Маю на Тебе надію:
      Дай, щоб вишня зацвіла,

      А мою долю на поріг привела.

       14. Дуже багато різних ворожінь на Україні побутувало, що ніхто не перелічить - не порахує. Свято Андрія пов'язане з дуже багатьма обрядами та ритуалами, ми тільки маленьку часточку знаємо.
       Ще мені підказали, що дівчата дуже прагнули знати: багатого чи бідного чоловіка будуть мати. Для того брали навмання поліно і його розглядали. Якщо поліно сукувате, то чоловік багатий буде, а якщо - гладеньке, то бідний посватає.

       15. Чого дівчата тільки не видумували. Вони коржики -„балабушки" випікали, а кожна дівчина свій коржик якось позначала, щоб між іншими свій впізнала. їх на стільчик клали, а в кімнату собаку впускали. Чий коржик собака з'їсть, ця дівчина, швидше за подруг, вийде заміж.

Джерело

0

10

Різними способами ворожінь діляться користувачі форумів
Малеча
Дівочі посиденьки
ДрімФуд
Теревені

0

11

Свято Андрія відзначають 13 грудня. Його у народі називають ще свято Калити.

За християнськими переказами, Андрій Первозваний був одним із дванадцяти апостолів Ісуса Христа. Він приніс християнське вчення слов'янам. За легендою, Андрій передрік, що з волі Божої на Дніпрових схилах буде збудоване місто, а там, де він встановив хрест, згодом було споруджено Андріївську церкву.

Але, зараз про інше. Ще з давніх часів заведено на Андрія (у ніч із 12 на 13 число) гадати. Гадають переважно дівчата, але хлопці також можуть якщо захочуть. Це є час найактивнішого ворожіння, відгадування долі, застосування різноманітних заклинань і ритуальних дійств, що у більшості залишися в народній пам'яті і заповнили свято християнського апостола.

Ясно, що церква це забороняє, але люди, а особливо дівчата гадають.

Способів ворожіння є багато. Найпопулярніші такі:

1. Увечері під Андрія, коли стемніє дівчина виходить з хати і сіє на снігу насіння конопель. Потім, набравши жменю снігу йде до хати і, коли сніг розтане, лічить насінини. Парна кількість віщує шлюб, непарна - бути ще у дівках.

2. Запалюють дві свічки. Якщо свічки, згоряючи, схиляються одна до одної, то дівчину чекає щасливий шлюб, якщо ж нахиляються у різні боки - погана ознака.

3. Сни на Андрія вважалися віщими. У цю ніч дівчата намагалися спати не там, де завжди. Під ліжко ставили на ніч миску з водою і накривали дощечкою або соломинкою, що імітують місток. У сні дівчина сподівається побачити судженого, який переведе її через місток.

4. Також дівчата варили вареники. Кожна дівчина клала у ряд свій вареник. Після того запускали собаку чи кота, який давно не їв. Чий вареник з'їсть першим та і вийде на наступний рік заміж. Прикол є у тому, що хлопці тихенько обливають вареники горілкою чи нафтою і пси не їдять ні одного вареника. Smile

5. Також варили вареники із начинками, а потім їли. У кого із якою начинкою попадеться, то і ту чекає така доля:
вареня - велике палке кохання;
борошно - велика мука;
з копійкою - цілий рік будуть гроші;
мак - сльози;
перець - твоя половинка буде сварливою;
без начинки - рік буде неприбутковим і сумним.

6. А ще виходили із хати і жбурляли чобіт із правої ноги через хату. куди була повернута халява чобота, звідти і мав бути суджений. Прикол був такий, що часто чобіт залишався на хаті. Smile

7. Писали чоловічі ім'я і кидали під подушку. Потім тягнули і знали як буде звати судженого.

8. А ще пекли калиту. Бо без калити, то не свято. То такий кручений хліб. його підвішують і по черзі пригають і кусають. Хто вкусить, то у того збудеться бажання, яке він загадав.

А що хлопці? а вони у цей день робили пакості. Якщо ранком Ви встаєте, а у Вас не має брами чи ще чогось, то це наслідки Андрія.

Також вони могли розібрати тин або зняти ворота у дворі надто суворого дядька, що не пускає дівчину гуляти. А ще могли напакостити дівчатам. І ображатися на них чи сердитися не можна було. На те й Андрій, - кажуть люди, - щоб хлопці буянили.

Таємниче, жартівливе й завзяте, старе як світ і на диво сучасне, - ось яке воно, Андрієве свято.
Джерело

0

12

Ворожіння в ніч на Святого Андрія:

   Випікання балабушок.
Ворожити слід у ніч перед святом. Одним з найпоширеніших способів ворожіння на свято Святого Андрія — випікання балабушок (маленькі тістечка, як правило круглої форми). Сама випічка балабушок походить як добра забава і починається вона власне з випічки. Наприклад, для випічки балабушок треба воду, а воду носити треба лише ротом. В той час, як дівчата таким чином носять воду, хлопці намагаються їх розсмішити, щоб їм не вдалося зібрати необхідну кількість води. Коли дівчата вже в невзмозі сміятися, вони домовляються з хлопцями, щоб вони припинили за винагороду чи частування. Коли балабушки спечені та охолоджені кожна дівчина позначає своє тістечко (стрічкою, папірцем, ниткою, будь-якою іншою позначкою ) та стелять на підлогу рушник, на який розкладають балабушки. Потім додому пускають голодного кота чи собаку та слідкують, чию балабушку та яким чином з'їсть першою та й дівчина першою вийде заміж. Якщо кіт чи пес віднесе тістечко з рушника вбік, значить, власниці цієї балабушки судилася доля далеко від рідних країв. Поганою прикметою вважається, якщо собака не з'їсть балабушку, а лише надкусить.

    Ворожіння на книзі.

Дівчина обирає книгу та ставить до неї запитання, загадують номер сторінки, рядка, (чи відкриває навмання) і читає відповідь.

    Ворожіння на аркуші паперу.

На маленьких аркушах паперу дівчата писали ім'я хлопців, потім перемішували їх та клали у шапку.
Потім виймали та читали.

    Ворожіння на зерні.

Пізно ввечері дівчина набирає жменю коноплі (або символічно — будь-якого зерна), сіє на снігу (або якщо вдома, то на підлогу) та примовляє:
Андрію, Андрію,
Коноплі сію,
Спідницею волочу,
Заміж вийти хочу.

Потім необхідно набрати жменю снігу з разом з насипаною коноплею на ньому, і занести до хати. Коли розтане сніг, порахувати кількість насіння. Якщо буде парна кількість — подружнє життя буде щасливе, якщо непарна — не дуже. Іший метод “засівання конопель" (іноді замість конопель використовується льон або мак) виконується наступним чином: дівчина в темряві засіває жменю насіння. Потім, зігнувшись так, щоб її спідниця або фартух торкалися землі, дівчина кілька разів обходить засіяне місце, волочачи коноплі, при цьому промовляючи:
Андрію, Андрію!
Я на тебе льон (коноплю) сію
І запаскою волочу.
Бо я заміж хочу!
Дай же. Боже, знати
З ким весілля грати.
Кожній дівчині цікаво, яка професія буде в майбутнього чоловіка? Для того щоб дізнатися, дівчата кладуть на підлогу: миску з водою, жменю пшениці та дзеркальце, а потім запускають півня. Якщо півень спочатку буде клювати зерно — чоловік буде добрим господарем, якщо загляне в дзеркальце — ледарем, а якщо вип'є води — п'яницею.

    Ворожіння на землі.

Про фах майбутнього чоловіка можна дізнатися й іншим чином: дівчата йшли на город і набирали трохи землі. Потім удома слід уважно розглянути принесене: трісочка пророкує, що чоловік буде теслею, шматочок шкіри — шевцем, просто пісок — можливо, мулярем тощо. Багато в цьому разі залежить від гостроти зору та творчої уяви дівчини, яка ворожить.

    Ворожіння на тарілках.

ворожіння на посуді, тарілках
Дівчата ворожили навіть на трьох однакових тарілках, кладучи під кожну обручку, хустку або копійку, та й накривали їх. Тоді дівчина вибирала одну з тарілок, і в залежності від предмету й визначали чому вийде заміж — з кохання, примусу чи розрахунку відповідно.

    Ворожжіня на сні.

Уночі на Андрія дівчина може навіть "побачити" свого судженого. Для цього вона, лягаючи спати, кладе під подушку свій гребінець зі словами: "наречений, прийди мене розчесати". Якщо їй насниться, що хлопець розчесав їй волосся, значить, це і є майбутній наречений. Або лягаючи спати, дівчина знімає з себе пояс, робить з нього хрест і кладе під голову, шепочучи наступні слова: Живу в Києві на горах, Кладу хрест в головах; З ким вінчатись, з ким заручатись, З тим і за руки держатись.
Якщо вночі їй присниться сон, що до неї підійшов парубок, взяв за руку і повів до вінця, то це буде її наречений.

    Хто в сім'ї буде “голова”?

Щоб дізнатися, хто в родині буде голова, півня й курку зв'язують хвостами та накривають друшляком, решетом або чимось іншим. Через кілька хвилин слід випустити птахів з-під решета й подивитися, хто кого перетягне. Якщо півень, то чоловік буде головним у родині, а якщо курка перетягне півня, то саме жінка буде верховодити в родині.
    Запитати пересічну людину.

Щоб “визначити" ім'я нареченого дівчина виходить на вулицю й запитує першого зустрічного чоловіка, як його звати. Відповідь — це і буде ім'я майбутнього чоловіка.

    Підслухати.

Підслухати слова попід вікнами, дверима. Почуті слова, фрази ,речення дівчата тлумачили з допомогою власної фантазії.
Джерело

0

13

13 грудня Ворожіння, гадання та збитки на Андрія

13 грудня Ворожіння, гадання та збитки на Андрія

Ворожіння на андрія Отож, наближається чудове свято апостола Андрія. З особливим нетерпінням його чекає молодь, тому що у андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю. Старші люди згадують як святкували Андрія колись:

Свято Андрія, я пам’ятаю, дівчата дуже чекали,

Бо про свою долю в Святого Андрія запитати мали.

Сходилися до однієї хати хлопці та дівчата ввечері 12-го грудня, щоб свято Святого Андрія привітати. Жартували, різні історії оповідали та в різні ігри грали, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили....

...Як тільки звечоріло, то дівчата до господині, де мали відбутися вечорниці, приносили хто що мав: сир, масло, яйця, борошно, фрук­ти. Хлопці приносили наливку і цукерки. Господиня ще вдень ком­пот із сушених фруктів і картоплю на вареники варила. Дівчата заз­далегідь прийти мали, бо вони господині приготовляти святкову вечерю допомагали.

Після заходу сонця всі збиралися, де могли у світлиці розсідалися, - і тоді цікаве дійство розпочиналося. Спочатку різні історії розпо­відали, а тим часом деякі дівчата з господинею святковий стіл на­кривали. Дивовижні історії старші парубки розповідали, які вони ще раніше від старших чували. Між історіями всякі жарти вставляли, щоб молоденькі дівчаточка не заспали, адже треба було 12-ої години ночі дочекатися, щоб поворожити, за кого і чи скоро заміж хто буде виходити дізнатися. Про свою долю в Святого Андрія дівчата мали запитати, бо вірили, що він має у цей день про все знати.

ДЕЯКІ ДРІБНИЦІ ПРО ВЕЧОРНИЦІ

Я памятаю, як із своїми подругами десь у куточку посідаємо і за всім дійством святкування свята Андрія спостерігаємо. Мені за­пам'яталося, як дівчата ворожили...

1. Брали перстень, галузку мірти, ляльку й квітку паперову (квіти з різнокольорового паперу самі дівчата виготовляли осінньо-зимовими довгими вечорами, якими ікони та портрети в кімнатах прикрашали), - і кожну річ під окрему тарілочку клали. Найперше старшій дівчині долю вгадували. Всі за неї пережи­вали, бо хотіли знати чи вийде скоро заміж, чи ще буде цей рік дівувати. Та дівчина, якій вгадували долю, не мала бачити, як дівчата будуть під тарілки фанти підкладати. І, як тільки їх розклали, то запрошували дівчину „тарілку" вибирати - свою долю вгадати. Кожна дівчина лише одну тарілку вибирала. Хвилювалась, бо вірила: що вибере на свято Андрія, це її й чекає.
Свято Андрія - це і радість, і сум, і потаємна надія...
Якщо під тарілкою буде перстень, то вірили, що вже скоро заміж вийде; якщо - квіточка, то ще дівуватиме; якщо мірта, то незабаром її розлука з милим чекає, а коли витягне ляльку, то зраду від коханої людини матиме.

2. А ще так ворожили:

Дівчина свій чобіт скидала та й із заплющеними очима його від себе кидала. Коли кидала, то стояти на одному місці мала. А інші дівчата дивилися, в який бік чобіт носком упав, то з цього боку й буде її наречений шукав.

3. Або ще так:
Вибігали дівчата на подвір'я і навмання біля частини плоту чи паркану ставали, кілки рахували та так промовляли: „Молодець, старець". Останній кілок обов'язково оглядали. Якщо кілок тонень­кий і рівненький, то тій дівчині випаде хлопець молоденький; а коли кривий і товстий, то хлопець буде такий; а якщо кілок з товстою корою, то суджений буде багатий, грошовитий та з бородою. Це найвеселіша ворожба. Дівчата одна з одної кепкували, жартували... Вірили - не вірили, а все ж трішки хвилювалися, бо вийти заміж за молодого хлопця всі бажали.

4. Пам'ятаю, ще так ворожили:
Брали чобіт у дівчини, від стіни до порога переставляли і так промовляли: молодець, удовець, буду дівувати, - і як вийде, то таку долю ця дівчина буде мати.

5. Від стінки п'ятеро дівчат одна перед одною наперед ставали і хто перед порогом стане, та перша вийде заміж, а дівчина за нею -другою буде справляти весілля; за другою - третьою...

6. На аркушах паперу імена хлопців писали, потім перемішували їх, у шапку клали і собі „хлопця вибирали".

7. Виходили дівчата одна за одною на подвір'я і примовляли:

О Святий, добрий Андрію,
Я лишень на Тебе маю надію!
Дуже хочу знати,
Звідки нареченого маю виглядати?

Так тричі промовляла і з надією на гавкіт собаки чекала. З якої сторони почує гавкіт собаки, то з цієї й буде її наречений.

8. Дівчат по дрова посилали, а вони по в'язанці брали і потім їх рахували. Якщо була парна кількість, то бути весіллю.

9. А ще розповідали, що на дзеркалі долю свою впізнавали. Твер­дили, що дзеркало долю віщує, але не кожна дівчина ворожитиме, бо треба бути відважною, не боятися. Але чого не зробиш, якщо хочеш про свою долю дізнатися. У тій ворожбі дівчина має бути тільки сама, щоб нікого не було в кімнаті. Треба сісти перед дзеркалом, а з обох боків свічки засві­тити й такі слова говорити:

Я тебе, дзеркало, питаю,
З ким я свою долю злучити маю?
З'єднати з Іванком прошу,
Бо його в серденьку ношу.
Тричі треба так казати. Тоді відвернутися від дзеркала та із заплющеними очима знову промовляти:
Святий Андрію, допоможи,

Судженого мого покажи!

Ворожу на свій вінок,

Прошу захисту від зірок!

Дай, Боже, шлюбу дочекати,

Мене з Іванком звінчати.

Відтак зразу різко повернутися і на дзеркало подивитися, але не жахнутися. Адже в дзеркалі може не бути обличчя Івана, а незна­йомого пана. Коли за перший раз не вийде, то постарайтеся повто­рити тричі, але зауважу, якщо не вийде нічого, то наступного року повторіть, - бо це означає, що ваша доля ще десь блукає. Але не журіться, коли доля ще десь блукає, вона обов'язково вас розшукає і люблячі два; серденька з'єднає.

10. Коли вже дівчата лягали спати, то так робили, щоб мати змогу в сні свого судженого оглядати: під ліжко ставили миску з водою, а зверху треба дощечку положити, (ніби кладка через річку) і так просити: 0 дай же, Боже, молодій мені,

Щоб приснився мій суджений в сні.
І Тебе, Святий Андрію,
Я прошу, як умію:
Святий Андрію, допоможи,
Мене сьогодні не залиши!
Ой ти, місточок, та не хилися,
А ти, Іванку, мені приснися.
Перейди річку - биструю воду,
Й веди до шлюбу мене, молоду.

Перед тим, ніж заснути, треба декілька разів так промовляти. А щоб знати, яку професію буде суджений мати, то треба дівчині піти на город і землю розкопати, в пригорщі набрати, до світлиці принести та її гарно розглядати. Якщо знайдете тріску, то майбутній чоловік буде теслею; якщо залізо чи цвях - буде ковалем, якщо скло - склярем. А якщо земля без домішок, то буде хліборобом. Ниточку чи стебло віднайдете, то суджений буде добрим сім'янином; коли пір'я, то буде вчений чоловік; якщо камінчик, то впевнено йтиме до мети; а коли знайдете вуглинку, то буде нещасливий шлюб.

11. Ворожать ще так: дівчина насіння коноплі набирає, виходить на подвір'я і так промовляє-співає: О Святий Андрію,

Конопельку сію...

Добре заволочу,

Бо заміж вийти хочу...

А як усе розсіє, то зразу насіннячко збирає, яке розсівала, в світлицю приносила і рахувала. Якщо буде парна кількість зернин, то скоро буде ця дівчина у парі жити. Віднайде її доля - цей єдиний, один!

12. Та ще: на вулицю дівчата вибігають і першого зустрічного зупиняють, у нього ім'я питають. Вірять, що таке ім'я буде у майбутнього чоловіка.

13. І досі дівчата на Андрія на підвіконні ставлять у воду гілочку вишні чи яблуні, або гілочку бузкову чи черемхову. Коли розквітне до Різдва, то буде ця дівчина щаслива. Кладуть гілочку у воду і приказують: Святий Андрію,
Маю на Тебе надію:
Дай, щоб вишня зацвіла,

А мою долю на поріг привела.

14. Дуже багато різних ворожінь на Україні побутувало, що ніхто не перелічить - не порахує. Свято Андрія пов'язане з дуже багатьма обрядами та ритуалами, ми тільки маленьку часточку знаємо.
Ще мені підказали, що дівчата дуже прагнули знати: багатого чи бідного чоловіка будуть мати. Для того брали навмання поліно і його розглядали. Якщо поліно сукувате, то чоловік багатий буде, а якщо - гладеньке, то бідний посватає.

15. Чого дівчата тільки не видумували. Вони коржики -„балабушки" випікали, а кожна дівчина свій коржик якось позначала, щоб між іншими свій впізнала. їх на стільчик клали, а в кімнату собаку впускали. Чий коржик собака з'їсть, ця дівчина, швидше за подруг, вийде заміж.

Андріївське дівоче ворожіння - давні поганські вірування й обряди, якими подекуди забавляється й наше покоління. Колись в Україні, особливо в селі, осінньо-зимовими вечорами дівчата й хлопці на вечорниці збиралися в самотньої господині. Вона лад в усьому давала: за молоддю наглядала та дівчатам вечерю готувати допомагала. Дівчата приносили з дому продукти. Наперед домов­лялися, хто що принести має: одна - масло, інша - сметану, третя -сиру та борошна на вареники. А хлопці для дівчат за їх старання приносили ласощі: цукерок купували, горішки, яблука заздалегідь для вечорниць припасали.

Колись вечорниці були дуже поширені. На них молодь ближче знайомилася, окремі риси пізнавали і там собі пару вибирали. Було так заведено, що кожне село і, навіть вулиця мала „свою" хату для вечорниць. Молодь платила господині борошном, печеним хлібом, полотном... Цікаво й те, що на ті самі вечорниці рідним братам і сестрам не дозволялось ходити - була повага до старших: молодші слухалися своїх старших братів чи сестер, чого б варто повчитись молоді нині.

Та Андріївські вечорниці були особливими. Хлопці з дівчатами встигали порозважатися і їм збитки зробити для годиться. У цей вечір, щоб хлопці не зробили, то їм все прощали, бо така традиція існує, що на Андрія кожен хлопець „пустує".

Чого тільки хлопці не вигадують, щоб тільки дівчатам збитки зробити: біля хати ниткою снують вулицю, по якій з вечорниць дівчата додому повертаються; ставлять опудала (середину гарбуза вичищають, „очі" й „рот" прорізують і в гарбуз свічку засвічену вставляють). Ворота знімають, але неподалік залишають, щоб бать­ки швидко вранці знайшли, бо дівчата пізно додому повертаються і пізно прокидаються. Хлопці шибки у вікнах малювали або папером вікна затуляли, - і це було найсмішніше. В хаті темно, всі сплять, бо думають, що ще ніч.

Андріївські вечорниці - це веселе і колоритне дійство, жарти і сміх, який охоплює не тільки молодь, а й усіх. Збитки - жарти, пустощі, здебільшого хлопців, які дозволялись тільки в Андріївську ніч.

Джерело

0

14

13 грудня - свято апостола Андрія. Обряди, ворожіння

Наближається чудове свято апостола Андрія. Або я к його ще називають - свято Калити.  З особливим нетерпінням його чекає молодь, тому що у андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю. Поговоримо про обряди та ворожіння на свято апостола Андрія.

Сходилися до однієї хати хлопці та дівчата ввечері 12-го грудня, щоб свято Святого Андрія привітати. Жартували, різні історії оповідали та в різні ігри грали, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили....

Як тільки звечоріло, то дівчата до господині, де мали відбутися вечорниці, приносили хто що мав: сир, масло, яйця, борошно, фрукти. Хлопці приносили наливку і цукерки. Господиня ще вдень узвар та картоплю на вареники варила.  Після заходу сонця всі збиралися, де могли у світлиці розсідалися, - і тоді цікаве дійство розпочиналося.

Спочатку різні історії розповідали, а тим часом деякі дівчата з господинею святковий стіл накривали. Дивовижні історії старші парубки розповідали, які вони ще раніше від старших чували. Між історіями всякі жарти вставляли, щоб молоденькі дівчаточка не заспали, адже треба було 12-ої години ночі дочекатися, щоб поворожити, за кого і чи скоро заміж хто буде виходити дізнатися.

Як дівчата ворожили

Брали перстень, галузку мірти, ляльку й квітку паперову (квіти з різнокольорового паперу самі дівчата виготовляли осінньо-зимовими довгими вечорами, якими ікони та портрети в кімнатах прикрашали), - і кожну річ під окрему тарілочку клали. Найперше старшій дівчині долю вгадували. Всі за неї переживали, бо хотіли знати чи вийде скоро заміж, чи ще буде цей рік дівувати. Та дівчина, якій вгадували долю, не мала бачити, як дівчата будуть під тарілки фанти підкладати. І, як тільки їх розклали, то запрошували дівчину тарілку вибирати - свою долю вгадати. Кожна дівчина лише одну тарілку вибирала. Хвилювалась, бо вірила: що вибере на свято Андрія, це її й чекає.
Свято Андрія - це і радість, і сум, і потаємна надія... Якщо під тарілкою буде перстень, то вірили, що вже скоро заміж вийде; якщо - квіточка, то ще дівуватиме; якщо мірта, то незабаром її розлука з милим чекає, а коли витягне ляльку, то зраду від коханої людини матиме.

А ще так ворожили: Дівчина свій чобіт скидала та й із заплющеними очима його від себе кидала. Коли кидала, то стояти на одному місці мала. А інші дівчата дивилися, в який бік чобіт носком упав, то з цього боку й буде її наречений шукав. Або ще так: Вибігали дівчата на подвір'я і навмання біля частини плоту чи паркану ставали, кілки рахували та так промовляли: „Молодець, старець". Останній кілок обов'язково оглядали. Якщо кілок тоненький і рівненький, то тій дівчині випаде хлопець молоденький; а коли кривий і товстий, то хлопець буде такий; а якщо кілок з товстою корою, то суджений буде багатий, грошовитий та з бородою. Це найвеселіша ворожба. Дівчата одна з одної кепкували, жартували...
Вірили - не вірили, а все ж трішки хвилювалися, бо вийти заміж за молодого хлопця всі бажали. Ще так ворожили: - Брали чобіт у дівчини, від стіни до порога переставляли і так промовляли: молодець, удовець, буду дівувати, - і як вийде, то таку долю ця дівчина буде мати. Від стінки п'ятеро дівчат одна перед одною наперед ставали і хто перед порогом стане, та перша вийде заміж, а дівчина за нею -другою буде справляти весілля; за другою - третьою...

На аркушах паперу ім'я хлопців писали, потім перемішували їх, у шапку клали і собі „хлопця вибирали". - Виходили дівчата одна за одною на подвір'я і примовляли:

О Святий, добрий Андрію,
Я лишень на Тебе маю надію!
Дуже хочу знати,
Звідки нареченого маю виглядати?

Так тричі промовляла і з надією на гавкіт собаки чекала. З якої сторони почує гавкіт собаки, то з цієї й буде її наречений. - Дівчат за дровами посилали, а вони по в'язанці брали і потім їх рахували. Якщо була парна кількість, то бути весіллю.

А ще розповідали, що на дзеркалі долю свою впізнавали. Твердили, що дзеркало долю віщує, але не кожна дівчина ворожитиме, бо треба бути відважною, не боятися. Але чого не зробиш, якщо хочеш про свою долю дізнатися. У тій ворожбі дівчина має бути тільки сама, щоб нікого не було в кімнаті. Треба сісти перед дзеркалом, а з обох боків свічки засвітити й такі слова говорити:

Я тебе, дзеркало, питаю,
З ким я свою долю злучити маю?
З'єднати з Іванком прошу, Бо його в серденьку ношу.

Тричі треба так казати. Тоді відвернутися від дзеркала та із заплющеними очима знову промовляти:

Святий Андрію, допоможи,
Судженого мого покажи!
Ворожу на свій вінок,
Прошу захисту від зірок!
Дай, Боже, шлюбу дочекати,
Мене з Іванком звінчати.

Відтак зразу різко повернутися і на дзеркало подивитися, але не жахнутися. Адже в дзеркалі може не бути обличчя Івана, а незнайомого пана. Коли за перший раз не вийде, то постарайтеся повторити тричі, але зауважу, якщо не вийде нічого, то наступного року повторіть, - бо це означає, що ваша доля ще десь блукає. Але не журіться, коли доля ще десь блукає, вона обов'язково вас розшукає і люблячі два; серденька з'єднає.

Коли вже дівчата лягали спати, то так робили, щоб мати змогу в сні свого судженого оглядати: під ліжко ставили миску з водою, а зверху треба дощечку положити, (ніби кладка через річку) і так просити:

О дай же, Боже, молодій мені,

Щоб приснився мій суджений в сні.

І Тебе, Святий Андрію, Я прошу, як умію:

Святий Андрію, допоможи,

Мене сьогодні не залиши!

Ой ти, місточок, та не хилися,

А ти, Іванку, мені приснися.

Перейди річку - биструю воду,

Й веди до шлюбу мене, молоду.

Перед тим, ніж заснути, треба декілька разів так промовляти. А щоб знати, яку професію буде суджений мати, то треба дівчині піти на город і землю розкопати, в пригорщі набрати, до світлиці принести та її гарно розглядати. Якщо знайдете тріску, то майбутній чоловік буде теслею; якщо залізо чи цвях - буде ковалем, якщо скло - склярем. А якщо земля без домішок, то буде хліборобом. Ниточку чи стебло віднайдете, то суджений буде добрим сім'янином; коли пір'я, то буде вчений чоловік; якщо камінчик, то впевнено йтиме до мети; а коли знайдете вуглинку, то буде нещасливий шлюб.

Ворожать ще так: дівчина насіння коноплі набирає, виходить на подвір'я і так промовляє-співає:

О Святий Андрію, Конопельку сію...

Добре заволочу, Бо заміж вийти хочу...

А як усе розсіє, то зразу насіннячко збирає,

яке розсівала, в світлицю приносила і рахувала.

Якщо буде парна кількість зернин, то скоро буде ця дівчина у парі жити. Віднайде її доля - цей єдиний, один! Та ще: на вулицю дівчата вибігають і першого зустрічного зупиняють, у нього ім'я питають. Вірять, що таке ім'я буде у майбутнього чоловіка. І досі дівчата на Андрія на підвіконні ставлять у воду гілочку вишні чи яблуні, або гілочку бузкову чи черемхову. Коли розквітне до Різдва, то буде ця дівчина щаслива. Кладуть гілочку у воду і приказують: Святий Андрію, Маю на Тебе надію: Дай, щоб вишня зацвіла, А мою долю на поріг привела.

Дуже багато різних ворожінь на Україні побутувало, що ніхто не перелічить - не порахує. Свято Андрія пов'язане з дуже багатьма обрядами та ритуалами, ми тільки маленьку часточку знаємо. Дівчата дуже прагнули знати: багатого чи бідного чоловіка будуть мати. Для того брали навмання поліно і його розглядали. Якщо поліно сукувате, то чоловік багатий буде, а якщо - гладеньке, то бідний посватає. Чого дівчата тільки не видумували. Вони коржики -„балабушки" випікали, а кожна дівчина свій коржик якось позначала, щоб між іншими свій впізнала. їх на стільчик клали, а в кімнату собаку впускали. Чий коржик собака з'їсть, ця дівчина, швидше за подруг, вийде заміж.

Андріївське дівоче ворожіння - давні поганські вірування й обряди, якими подекуди забавляється й наше покоління.

Колись в Україні, особливо в селі, осінньо-зимовими вечорами дівчата й хлопці на вечорниці збиралися в самотньої господині. Вона лад в усьому давала: за молоддю наглядала та дівчатам вечерю готувати допомагала. Дівчата приносили з дому продукти. Наперед домовлялися, хто що принести має: одна - масло, інша - сметану, третя -сиру та борошна на вареники. А хлопці для дівчат за їх старання приносили ласощі: цукерок купували, горішки, яблука заздалегідь для вечорниць припасали. Колись вечорниці були дуже поширені. На них молодь ближче знайомилася, окремі риси пізнавали і там собі пару вибирали. Було так заведено, що кожне село і, навіть вулиця мала „свою" хату для вечорниць. Молодь платила господині борошном, печеним хлібом, полотном... Цікаво й те, що на ті самі вечорниці рідним братам і сестрам не дозволялось ходити - була повага до старших: молодші слухалися своїх старших братів чи сестер, чого б варто повчитись молоді нині.

Та Андріївські вечорниці були особливими. Хлопці з дівчатами встигали порозважатися і їм збитки зробити для годиться. У цей вечір, щоб хлопці не зробили, то їм все прощали, бо така традиція існує, що на Андрія кожен хлопець „пустує". Чого тільки хлопці не вигадують, щоб тільки дівчатам збитки зробити: біля хати ниткою снують вулицю, по якій з вечорниць дівчата додому повертаються; ставлять опудала (середину гарбуза вичищають, „очі" й „рот" прорізують і в гарбуз свічку засвічену вставляють). Ворота знімають, але неподалік залишають, щоб батьки швидко вранці знайшли, бо дівчата пізно додому повертаються і пізно прокидаються. Хлопці шибки у вікнах малювали або папером вікна затуляли, - і це було найсмішніше. В хаті темно, всі сплять, бо думають, що ще ніч. Андріївські вечорниці - це веселе і колоритне дійство, жарти і сміх, який охоплює не тільки молодь, а й усіх. Збитки - жарти, пустощі, здебільшого хлопців, які дозволялись тільки в Андріївську ніч.

Джерело

0

15

Чим цікаве це свято, так це тим, що у ніч із 12 на 13 грудня дівчата починають гадати на судженого, ось тоді починається найцікавіше. А хлопці, відповідно, пакостять їм, хоча кажуть їм також можна погадати на суджену, а можливо щось і збудеться.

Традиційно перед святом Андрія блог Воробус для своїх читачів пише все нові і нові гадання, які вдалося знайти за рік що минув.

Тому, як кажуть, ласкаво просимо на Андріївські вечорниці.

1. Колода карт.

Отже, беремо колоду карт, вибираємо там чотири короля, сортуємо, мішаємо і кладемо під подушку при цьому кажемо: «Приснися мені, суджений». Зранку дівчина встає, виятгує із подушки короля.

Якщо він буде піком, то жених ваш буде старим; якщо червовий, то молодий і багатий; бубновий – той якого ви хочете; хрестовий – військовий або ж бізнесмен.

2. Гадання за допомогою тарілок.

Дівчина бере три тарілки, під одну кладеться перстень (з кохання), під другу – носовичок (з розрахунку), під третю – копійку (по зальоту).

Дівчина витягує одну із тарілок і бачить як вона вийде заміж.

3. Гадання за допомогою взуття.

Дівчата збираються всі у хаті Воробуса, роззуваються і по черзі роблять паровозік до дверей. Чиє взуття стане першим на поріг, та дівчина і першою з присутніх вийде заміж. За Воробуса? Це вже невідомо. :D

4. Гадання на цибулині.

Але, то вже треба потерпіти. У ніч із 12 на 13 грудня дівчата беруть цибулини і ставлять їх у воду кожна свою. Чия згодом першою почне рости, та і вийде заміж першою. :)

5. Гадання із собакою.

Моє улюблене. Але, скажу зразу, треба їхати десь в село чи на дачу, бо у місті тих псів повно. Отже, їдете в село, чекаєте 12-ої години, виходите на вулицю і слухаєте де собака гавкає. З того боку і буде суджений.

6. Ворожіння за допомогою чарки.

Наливають з вечора в чарку води, опускають кільце і виставляють на мороз. Коли вже лягаєте спати, то приносите чарку: скільки буде горбків, стільки буде й синків, а скільки ямок – стільки доньок.

Джерело

0

16

Вечір 12 грудня (напередодні свята апостола Андрія) - кращий час ворожити на судженого. У давні часи дівчата пекли ритуальні булочки «балабушки» і клали їх перед собакою. Вважалося, що та панянка, чиє частування пес візьме першої, незабаром вийде заміж. Тим, хто ще не знайшов свою долю, пропонуємо старовинні ворожіння:
В ніч на 13 грудня поклади під подушку мішечок з написаними на окремих аркушах паперу чоловічими іменами (11 імен на свій розсуд, можеш вибирати з друзів-знайомих, а один папірець залиш порожній). Вранці, 13 грудня витягни один з листків. Яке ім’я випаде – так і зватимуть твого майбутнього чоловіка. Якщо тобі дісталася «пустушка», значить – ім’я судженого поки залишається таємницею
Вважають, що чоловік, який присниться дівчині в ніч на 13-е грудня, стане її чоловіком. Тому постарайся запам’ятати того, кого побачиш уві сні. А щоб суджений приснився напевно, перед сном обов’язково подумай про людину, яка дорога твоєму серцю.
Візьми жменю конопляного насіння, вийди опівночі на вулицю, і три рази обійди довкола будинку, розсипаючи насіння і примовляючи «Я, святий Андрію, Конопельки cію! Дай-же, Боже, знати, з ким весілля грати ». І наречений тобі точно насниться!
13 грудня, в день святого Андрія, найкраще вдаються «водні» ворожіння. Увечері цього дня можна ворожити на судженого. Вважається, що якщо два рази – і в цей день, і на Святки – привидиться один і той же чоловік, ворожіння вірне і збудеться. Для цього гадання дівчині потрібна особлива підготовка. Щоб воно виявилося вірним, не можна їсти нічого м’ясного, тільки хліб і воду, але найголовніша умова – щоб у цей день усі близькі родичі були ситі. Ворожать тільки дівчата або жінки. До і після ворожіння потрібно мовчати, поки не настане ранок.
Ворожіння на дзеркалах. Передбачається, що тут повинні ворожити люди з міцними нервами. Беруться два дзеркала великої і бажано рівної величини, встановлюються один проти одного, висвітлюються двома свічками; найкраще тримати дзеркало проти висвітленого стінного дзеркала так, щоб з направленого дзеркала в стінній утворився довгий коридор, осяяний вогнями. Кімната має бути без кішок, собак, птахів і сторонніх осіб, крім однієї або двох скромних персон.Щодо останніх: вони не мають дивитися в дзеркало, не підходити до ворожбитів і не розмовляти. І ось наприкінці цього коридору і повинен з’явитися суджений; правда, дивитися доводиться іноді дуже довго, і побачити можна не тільки судженого. А і всяку нечисть, але гра варта свічок!
Запрошення на вечерю. Дівчина накриває в порожній кімнаті стіл скатертиною, кладе прилад, крім ножа і виделки, і каже: “Суджений-ряджений, приходь до мене вечеряти”. Всі виходять, а вона, залишившись одна, замикає вікна і двері і чекає. Ознаки наближення судженого: завивання вітру, удари у вікна і двері. Потім з’являється суджений. Дівчина повинна сидіти на своєму місці, не відповідати на питання, помічати риси обличчя та одяг. Суджений сідає за стіл і починає розважати її бесідою. Дівчина повинна раптово стрепенутися і впритул запитати: “Як звати?”. Суджений називає ім’я і виймає щось із кишені. У цю мить дівчина повинна сказати: “Цур, мене!” – І суджений зникає.
Ворожіння на рушнику. Зазвичай дівчата напередодні різдвяної ночі вивішують за віконця білі рушники із словами “Суджений-ряджений, прийди і утрися”. Якщо до ранку рушник буде вологим, значить, в новому році та дівчина, що вивісила цей рушник, вийде заміж, а якщо рушник залишиться сухим – засидиться дівчина в батьківському домі.
Ворожіння на сон. Кладуть під подушку гребінець, кажучи: “Суджений-ряджений, причеши мені голову”. Суджений з’являється уві сні і чеше голову. Беруть наперсток солі, наперсток води, змішують і їдять. Лягаючи спати, дівчина каже: “Хто мій суджений, хто мій ряджений – той пити мені дасть”. Суджений уві сні і подає пити. Кладуть під подушку чотирьох карткових королів і кажуть: “Хто мій суджений, хто мій ряджений – той приснись у сні”. Суджений сниться уві сні у вигляді якого-небудь короля.
Ворожіння на ім’я. Дівчата збираються і виходять на вулицю. Тут кожна запитує по імені першого зустрічного чоловіка – його ім’я і буде ім’ям судженого.
Ворожіння на чарці і кільці. Наливають з вечора в чарку води, опускають кільце і виставляють на мороз. Перед сном приносять чарку: скільки буде горбків, стільки буде й синків, а скільки ямок – стільки доньок.
На Україні побутувало дуже багато найрізноманітніших ворожінь. Ми знаємо лише маленьку часточку ритуалів та обрядів "Андріївських вечорниць" наших предків. Проте і досі "Андріївські вечорниці" - це веселе і колоритне дійство, жарти і сміх, який охоплює не тільки молодь, а і старше покоління
У це свято св. Андрія всі гадання мають чарівну силу. Але все залежить від тебе, наскільки ти будеш в них вірити. По твоїй вірі тобі відкриється майбутнє!

Джерело

0

17

Ворожіння на кохання в Андріїв день за допомогою хліба

Перед сном покладіть під подушку шматочок свіжого хліба, акуратно загорнутий в рушник. Запросіть судженого такими словами: «суджений-ряджений, приходь мого хлібця скуштувати», й постарайтеся запам'ятати сон.

Ворожіння на кохання в Андріїв день за допомогою квасолі

Візьміть жменю великої квасолі. Загадайте, яке вас цікавить питання, пересипаючи квасолю з руки в руку. Потім квасолю переберіть, примовляючи «так» і «ні», як ворожіння на ромашці. Остання фасолинка і буде відповіддю на ваше запитання.

Дізнатися про кохання в Андріїв день за допомогою імені
Ввечері вийдіть на вулицю і запитайте в першого зустрічного чоловіка, як його звати. У вашого судженого буде таке ж ім'я.

Ворожіння на майбутнє сімейне життя Не знаєте, що чекає на вас з вашим коханим чоловіком? Напишіть варіанти розвитку подій на клаптиках паперу. Наприклад, «розлучимося», «одружимося», «дитина» тощо. Загорніть всі папірці в носовичок коханого і покладіть під подушку. А вранці витягніть один папірець із заплющеними очима.

Дізнатися про кохання і правильний вибір нареченого
У вас кілька наречених і ви не знаєте, кого з них вибрати? Візьміть кілька цибулин (за кількістю наречених) і поставте кожну в банку з водою, попередньо наклеївши на банки стікери з іменами наречених. Яка цибулина проросте першою, з тим чоловіком вас і чекає щастя.

Ворожіння за допомогою води
Налийте води в широку миску. Візьміть половинку шкаралупи волоського горіха і закріпіть у ній недогарок свічки. По краях миски викладіть папірці з іменами знайомих чоловіків. Запаліть свічку, поставте шкаралупу посередині миски і чекайте, до якого папірця з ім'ям підпливе ваш імпровізований кораблик долі. А щоб ворожити було цікавіше та веселіше, рекомендуємо вам влаштувати в ніч на Андрія дівич-вечір, запросити додому незаміжніх подруг та ворожити на судженого всім разом.

Джерело: fakty.ictv.ua

0

18

У давні часи, коли наступав вечір у переддень свята Андрія, дівчата збиралися у просторій оселі. Господинею хати повинна була бути самотня вдова, яка пильнувала, щоб дівчата під час вечорниць дотримувалися всіх традицій та вірувань.

На андріївські вечорниці приходили тільки неодружені дівчата. До цього дійства хлопців не допускали. Окрім веселих розмов, забав та розваг традиційним ритуалом на вечорницях було гадання. А про що кожна дівчина мріє? Звісно, що про заміжжя. Саме тому більшість дівочих гадань на Андрія мають на меті привідкрити завісу майбутнього, щоб дізнатися хто буде їхнім судженим.
Походження вечорниць на Андрія

Досить схожий сценарій мають більшість Андріївських вечорниць і сьогодні. Але більшість учасників розваг на Андрія навіть не здогадуються про справжнє походження цього свята, пов’язуючи його саме із церковним святом апостола Андрія Первозванного. Насправді, ще задовго до того, як церква почала відзначати свято Андрія, наші предки саме в цей день відзначали язичницьке свято, що було насичене любовно-магічними ритуалами. Не випадково це свято припадало на кінець року, адже наші предки вірили, що саме в цей час потойбічні сили стають активнішими та легше йдуть на контакт.

З іншої сторони, Андріївські вечорниці припадають на час Пилипівського посту. А гучні забави та розваги суперечать нормам християнської моралі. Будь-які гадання, перестрибування через вогнище Церква вважає гріхом, який суворо засуджує Біблія(Второзаконня 18:10-12).

«Ми в це не віримо», «Це тільки розваги», «Ми не ворожимо, а розважаємося». Саме такі виправдання можна почути від учасників сумнівних розваг із елементами окультизму. Часто до різного роду гадання на Андрія вдаються навіть християни, які здавалося б мали усвідомлювати всю відповідальність за свої вчинки. Можу зрозуміти людей, які через свою непоінформованість беруть участь у масових гаданнях. Набагато більше дивує присутність на таких заходах ревних християн, які чомусь закривають очі на офіційну думку церкви щодо будь-якого виду ворожіння та гадань.

Дивує і те, що навіть люди, що вважають себе атеїстами, тобто заперечують існування будь-яких надприродних сил, зраджують своїм власним переконанням та беруть участь у гаданнях в ніч на Андрія. Важко зрозуміти такі позбавлені жодного змісту із точки зору атеїста вчинки…

На жаль, ні життєві переконання, ні віросповідання, ні особисті наміри не дають «імунітету» від наслідків небезпечних розваг.
Що ж таке гадання?

Із самої назви можна зрозуміти, що йдеться про вгадування, спроби дізнатися щось невідоме з минулого чи майбутнього. Біблія розказує, що реальність у якій ми живемо, складається із матеріального та духовного світу. Людина власними силами може бачити, чути, відчувати лише видиму частину світу. Щоб заглянути у духовний світ потрібно використовувати певні надприродні засоби. Людське бажання знати майбутнє та цікавість до того, що відбувається у духовному світі переросли у цілу течію, яка відома під назвою магія та окультизм. Тому, очевидно, що гадання – це також вид окультизму.

Кожна спроба гадання – це процес контакту, спілкування із представниками потойбічного світу, який складається із вірних Богові ангелів, та тих, які збунтувалися, та на чолі із Люцифером відійшли від Бога. Але які саме сили, добрі чи злі, вступають у контакт із людьми під час магічних ритуалів? Яке їхнє ставлення до людини, що виконує ритуал?

Відповіді на ці питання ви не знайдете у жодній книжці по магії. Але відповідь можна отримати, якщо уважно придивитися до самих ритуалів. Часто тим, які хочуть «погадати» рекомендують на деякий час зняти натільний хрестик. З іншого боку, часто маги та гадалки використовують у ритуалах ікони та імена святих. Але чомусь все виявляється досить заплутаним, незрозумілим. Але саме в цьому виявляється намір представників потойбічного світу: заплутати і збити з пантелику.

Ось що говорить про диявола Біблія: «Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді.» (Івана 8:44). Але чому це «працює», чому часто збувається те, що нагадали? Таке питання може виникати у людей, які своє уявлення про сатану сформували на основі казкових кумедних і часто безпорадних рогатих чортиків. Насправді демони – це злі ангели, які є значно розумніші та могутніші від людей. Вони досконало знають наше минуле, а тому можуть робити прогнози на майбутнє. А той факт, що інколи гадання збуваються є також обманом сатани. Тільки обман не у тому, що інформація, отримана таким шляхом буде завжди неправдивою, а у тому що ця інформація отримана не безплатно. Чого б це ворог людства почав допомагати, говорити правду та ще й безплатно?!

За отриману інформацію ви розплачуєтеся дорогою ціною. Відрікшись від Ісуса та вступивши в контакт із сатаною, ви втрачаєте Божий захист та дозволяєте демонам взяти владу над вашим життям. І будьте впевнені, що вони не будуть діяти у ваших інтересах! Згадайте що Біблія пише про те, як диявол поводиться із підвладними йому людьми: «І почасту кидав він[сатана] ним[біснуватим хлопцем] і в огонь, і до води, щоб його погубити.»(Мк 9:22) Сьогодні сатана використовує значно екстравагантніші методи, але його ціль не змінилася.

Хтось може скаже, що я намагаюся вас налякати. А гадання на Андрія це лише розвага. Можливо і так, але чомусь наслідки цієї розваги зовсім невеселі. Не жартуйте із демонами. Зі сторони це може виглядати досить безневинно чи навіть весело. Але ціна таких жартів може бути погублена душа та зруйноване життя.

Джерело

0


Вы здесь » Твій світ » Християнські свята і традиції » Ворожіння та обряди на свято Андрія


Рейтинг форумов | Создать форум бесплатно © 2007–2017 «QuadroSystems» LLC