Твій світ

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » Твій світ » Християнські свята і традиції » Свят-вечір - 06.01


Свят-вечір - 06.01

Сообщений 1 страница 8 из 8

1

Ще вдосвіта, як тільки день синім проблиском заглянув у хату крізь замерзлі шибки, господиня приступала до праці. Першою магічною дією було дубавання нового вогню. Господиня діставала з покуття кремінь і кресало, які останні дванадцять днів лежали під образами.
Господиня пов'язувалась хусткою і заходилась готувати дванадцять свят-вечірніх страв.
Всі члени родини теж повинні бути вдома. "Боже сохрани,- кажуть люди, - десь заночувати в цю ніч, цілий рік будеш блукати по світі". Боронь, Боже, і сваритися в цей день! Навпаки, добре помиритися з ворогами, щоб у новому році було мирно і в хаті, і поза хатою.
Так у турботах і проходить день. Сьогодні не снідають і обходяться без обіду. Хіба дітям, що не можуть терпіти голоду, мати дозволить щось з'їсти, та й то лише в обіденний час.
Вся родина чекає, коли на небі з'явиться перша зірка, що має сповістити всім людям про велике чудо - народження Сина Божого.
І тільки після чого можна приступати до Святої вечері. Свята Вечеря - це спільна вечеря всього роду. Навіть мертві родичі і безвісти загинули - всі мають у цей вечір зібратися разом, щоб трапезувати цілим родом.
Живі, пам'ятаючи своїх мертвих родичів, ставили для них кутю та узвар на вікнах, розкидали варений біб по кутках, залишали немитими ложки та миски після вечері, - "щоб душі могли їх лизати для поживи".
Під час вечері виходити з-за столу не годиться, розмовляти багато- теж не добре.
Джерело

0

2

СВЯТ-ВЕЧІР
Одне з найбільш важливих родинних свят, один із найбільш магічних днів, коли кожна сім'я і словом, і ділом створювала у своїй оселі атмосферу затишку, багатства, щастя й миру, — Свят-вечір, що припадає на 6 січня..
Цього дня ще від самого ранку хазяйка береться до роботи: у першу чергу слід виконати магічну дію — добути «новий вогонь». Для цього треба взяти кремінь та кресало, що пролежали під образами останні дванадцять днів, потім перехреститися тричі й викресати «новий вогонь», ставши обличчям до сходу сонця. Протягом останніх дванадцяти днів останнього місяця господиня сушила дванадцять полін, які саме тепер і треба розпалити «новим вогнем».
А потім настає черга приготування дванадцяти святкових страв. Зазвичай це узвар, варений горох, смажена капуста, риба, квасоля, вареники, картопля, гриби, гречана каша, голубці, коржі та пшенична кутя. Ця багата вечеря обов'язково має бути пісною; до столу господиня в основному подає дари саду й городу, щоб таким чином подякувати минулому року за благополуччя родини.
Добрий господар теж не гає часу, поки господиня" порається біля печі: він повинен напоїти й нагодувати худобу, прибрати в хліві, ретельно оглянути двір, дім — усе своє господарство. Уся родина, усе живе й неживе, що має відношення до сім'ї, повинно бути готове до зустрічі урочистого свята. Обов'язково слід повернути до господи все, що було де-небудь забуте або кимось позичене.
Уся родина цього вечора неодмінно має бути разом, щоб і протягом року пам'ятати про міцність родинних уз. Старі люди кажуть, що та людина, яка проведе Свят-вечір поза сімейним колом, весь рік блукатиме світом, почуватиметься незатишно й одиноко. Важливо також у цей день пробачити всі кривди, що були вам заподіяні, щоб не брати образи й поганий настрій із собою до майбутнього року.
Отже, весь день минає в поранні по хазяйству, веселих і важливих турботах. Прийнято цього дня не снідати й не обідати; дещо з'їсти в обідній час дозволяється хіба що дітям задля збереження нормального функціонування травної системи. Коли ж починає вечоріти, хазяїн дому готує символ урожаю — «дідуха». Переступаючи поріг рідного дому, господар вітається з хазяйкою так, наче вони вперше цього дня побачилися, вітає зі Свят-вечором, бажає ста років щастя та здоров'я всім, хта є присутнім у домі. Завершивши святкові побажання, він ставить «дідуха» під образами, кладе побіч нього господарське начиння, а господиня застеляє все це новою білою скатертиною.
Потім хазяїн уносить до хати невеликий оберемок сіна й соломи. Солому треба постелити на підлозі, а сіно — розділити на дві частини, бажано нерівні. Меншу частину слід покласти на покутній бік святкового столу, а більшу — під цей же стіл. На цю копицю треба поставити невеличку ладанку, щоб оселя сповнилася святковими ароматами, а збоку від сіна — залізні господарські речі, наприклад сокиру або леміш. Хазяї дому з хлібом і ладанкою в руках обходять все своє господарство, обкурюючи і таким чином забезпечуючи захист дому від відьом та інших злих сил. Хазяйка посипає землю дрібним насінням маку, а хазяїн «зарубує поріг».
Ці магічні дії допомагають господарям дому захистити свою оселю від злих сил не тільки на цей вечір, але й протягом усього наступного року. Існує традиція класти під святкову скатертину по голівці часнику під кожен кут — знову ж таки задля захисту від ворожих людині сил.
Святкова вечеря, як уже згадувалося, обов'язково повинна бути приготовлена на «новому вогні», за умови дотримання магічних законів цього вечора. Ось основні дії, що передбачені стародавніми українськими традиціями святкування.
Дитина віком до семи років кладе на сіно, що лежить на кінці столу, три хлібини, дрібку солі, воскову свічу. Потім господиня ставить на стіл вечерю, а на покутті — кутю й узвар. Надвечір діти вже дуже голодні, але вони знають, що зарано просити їсти, неодмінно треба дочекатися, поки зійде вечірня зоря — знамення того, що Син Божий народився. Коли сходить вечірня зоря, до кімнати входить господар і урочисто повідомляє, що Свят-вечір розпочався. Перш ніж перейти до святкового прийому їжі, він .повинен нагодувати свою худобу, «пригостити» її всіма святковими стравами, подякувати їй за вірну службу протягом минулого року. Господиня в цей час так само пригощає святковою вечерею свійську птицю.
Цього дня в жодному разі не можна бити тварин — це великий гріх. Власне, бити тварин будь-якого дня не треба.
Коли господарі повертаються до хати, хазяйка вимикає світло, велить дітям принишкнути, а хазяїн виходить за двері зі святковою вечерею в руках і гукає до безкрайого зоряного неба: «Морозе, іди до нас кутю їсти!» Далі звичай велить мовчки почекати, чи не відгукнуться таємничі сили природи, а потім гукнути ще двічі. Після третього заклику господар мусить промовити: «Як не хочеш іти до нас, то й не йди і на жито-пшеницю, усяку пашницю. Іди на моря, на ліси, на гори, а нам шкоди не роби!»
Потім він тричі припрошує сірого вовка, аби не брав у господі ні телят, ні ягнят, ні поросят, а насамкінець — злі бурі й вітри. Після виконання цих магічних дій господар, не озираючись, повертається до хати, причиняє за собою двері. І до самого кінця вечері не можна відчиняти двері й тим більше виходити з дому.
На Свят-вечір родина обов'язково згадує своїх померлих родичів, припрошує їх узяти участь у вечері. Сідаючи за стіл, необхідно подути на стілець, щоб «не придавити мертву душу» , яка, імовірно, прийняла запрошення на цю святкову вечерю. Для мертвих душ родичів можна або залишити узвар на вікні, або після вечері не прибирати зі столу немиті ложки — начебто щоб душі лизали й не залишилися голодними. Хазяїн дому тричі обходить «за сонцем» навколо столу з кутею та свічкою в руках, потім на колінах перед образами молиться за померлих родичів. Дружина й діти діють так само. Потім уся родина молиться за свою родину й господу — аби все на добре велося. Далі господар закликає всі грішні й праведні душі на Святу вечерю, передає миску з кутею господині. І тільки після цього родина починає разом вечеряти.
Першою традиційно слід куштувати кутю, а потім уже решту приготовленого, запити все узваром. Якщо сталося так, що в господі гостює стороння людина, її обов'язково кличуть до святкового столу. Гість на Свят-вечір приносить щастя до оселі.
Будь-яка дрібничка під час святкової вечері має величезне значення, зокрема вся родина уважно стежить за тінню на стіні — вона віщує події майбутнього року. Не можна багато говорити, не годиться виходити під час вечері з-за столу, забороняється пити, бо якщо дитина витримає спрагу — справжнім козаком буде.
Якщо за святковою вечерею дівчина чхне — це знак, що вона заміж вийде, якщо хлопець чхне — добрим козаком буде. Раніше батько в такому разі доньці дарував теля — на щастя, а синові — лоша.
Важлива подія цього вечора — діти носять кутю до близьких родичів та хрещених батьків і просто сторонніх людей, яких хочеться привітати зі святом. Ось кілька уривків — прикладів українських святкових привітань — колядок.

...На райських дверях Господь Бог стоїть,
Господь Бог стоїть, сам три служби служить:
Першу службу — за господаря,
Другу службу — за господиню,
Третю службу — за челядочку,
За челядочку, за сина й дочку...
Хай дасть вам Бог!
Нова радість стала,
Яка не бувала:
Зірка ясна над вертепом
Весь світ осіяла.
Де Ісус родився,
Там світ просвітився,
І чабани з ягнятком
Перед Божим дитятком
На коліна стають,
Царя-Бога вихваляють:
Ой ти, Царю, наш Царю,
Наш небесний Володарю,
Пошли, Боже, літа многі
Цього дому Господарю,
Щоб і хліб родився,
Щоб і скот плодився,
Щоб і пан-господар
Нічим не журився.
Описуючи чесноти й красу хазяїв дому, колядники вдаються до поетичних образів:
У тім саду три тереми:
В одному — красне сонце,
У другому — ясний місяць,
У третьому — дрібні зірки.
Ясний місяць — пан господар,
Красне сонце — жінка його,
Дрібні зірки — його діточки.
Добрий вечір!
До речі, слово «коляда» походить від давньоримської назви Нового року, який святкувався в другій половині грудня. Походження назви опосередковано вказує на значний вплив греко-римської культури на староукраїнські традиції. Можливо, разом із назвою свята наші предки запозичили й традицію величальних новорічних пісень. У перекладі з римської мови «коляда» значить «хвалити». Календами називалося печиво у формі ясел або інших пов'язаних із народженням Ісуса Христа речей, яке роздавали в римських церквах на Різдво.
Слово «коляда» є в мовах більшості народів Європи. В українській мові це слово має кілька значень: 1) різдвяне свято; 2) величальна пісня, що співається під час різдвяних свят; 3) винагорода у вигляди грошей або продуктів за величальну різдвяну пісню.
Але римський — не єдиний варіант походження слова «коляда». Зокрема, деякі українські історики вважають, що назва походить від імені одного з язичницьких богів. Коляда — це бог свята й миру давніх слов'ян.
Останнім часом в Україні більшою мірою поширені колядки релігійного змісту, у першу чергу зі згадками про Ісуса Христа, Богоматір:
А на річці, на Йордані Діва Марія сина купала, Сина купала, ченців питала: «Гей, ченчики, ченчики, Охрестіть сина мого єдиного...»
Величальні пісні релігійного змісту зазвичай виконуються для хазяїна, хазяйки або літніх людей.
Але в піснях чітко простежуються і хліборобські, і мисливські, і весільні, і військові, і фантастичні мотиви.
Колядки з хліборобськими мотивами покликані створити словесний образ заможності, спокою та сімейної злагоди. Величальні пісні малюють образ багатого хазяїна, у якого весь посуд срібний, столи шовками застелені, комори повні добра, у полі випасаються отари овець та череди волів тощо. Хазяйка дому постає в колядках (і в щедрівках) як уособлення миру в родині, вона берегиня домашнього вогнища, спокійна, тиха, красива. І обов'язково шанує свого чоловіка та добре виховує дітей, учить бути чемними, працьовитими й охайними.
Гой знати, знати, хто господиня: В неї в світлиці, як в веселиці, В неї челядка в золоті ходить — У золоті ходить, у добрі бродить.   .
Хліборобські та мисливські мотиви в колядках — спосіб зберегти спогади про староукраїнський побут, коли ці господарські справи займали надзвичайно важливе місце в житті майже кожної родини. Здебільшого хоробрим мисливцем змальовується син господаря того дому, куди завітали колядники. І такі колядки зазвичай мають натяки на весілля. У колядках із військовими мотивами згадуються княжа й козацька доба — доба звитяжна, героїчна. Явища природи оживають у колядках із фантастичними мотивами. Сили Всесвіту закликаються на допомогу людині, їхня сила спрямовується на добро,
І, нарешті, те, що найбільше цікавить молодь, — кохання. Весільні мотиви в народній обрядовій пісенній творчості посідають дуже важливе місце. Такі колядки мають на меті оспівати дівочу красу, чесноти парубка, привабливі моменти майбутнього подружнього життя, взаємні почуття тощо:
Красна, прекрасна в лузі калина, А ще краща твоя дівчина. Двором ходить — як місяць сходить, У сіні вийшла — як зоря зійшла...
Не обминають своєю увагою колядки і важливості матеріального благополуччя родини, необхідності дарувати коштовні прикраси та гарні речі молодій нареченій. Популярними також є елементи «викупу» за наречену, плетіння вінків, ворожіння, вихваляння молодих перед родичами тощо. Головна мета колядок «весільного типу» — провістити щасливе подружнє життя, статки та злагоду молодій родині.
На Західній Україні дозволяється колядувати не тільки дітям та підліткам, але й старшим людям. Найчастіше колядують чоловіки (можливо тому, що жінки й так завантажені хатньою роботою з нагоди свята). Зазвичай починають із священика: співають у його оселі, бажаючи щастя й добробуту. Після того як колядники закінчили співати, священик має запросити їх до столу, почастувати чим Бог послав. Але гості довго не сидять, бо в них ще величезний список дорогих серцю дітей, яких хочеться привітати.
Якщо колядують парубки, то вони за старих часів розробляли цілу вітальну програму. Колядницька ватага зазвичай складалася з двадцятьох осіб, серед яких — і музиканти, і танцюристи, і скарбник, і міхоноша, загалом, виконувачі різноманітних святкових «функцій». Пританцьовуючи та жартуючи, парубки ходять від дому до дому, колядують, а потім прямують далі.
Хазяїн не на словах запрошує до оселі, а знаками — виходить на поріг дому з калачем у руках. А хазяйка виходить на поріг із новою лляною тканиною в руках і перев'язує нею хрест, що принесли колядники.
Перед святковим дійством годиться господарям почастувати шановних гостей, і тільки потім починається власне колядування.
Після жартівливих побажань добра, багатства та сімейної злагоди колядники три рази вклоняються господарям і виходять із-за столу. Причому виходити слід не просто так, а плечима назад, та ще й пританцьовуючи. Надворі, куди разом із парубками виходять і господарі, дійство продовжується: колядники водять хороводи навколо хазяїв, грають на музичних інструментах та співають.
У тому разі, якщо в сім'ї була пасіка, господар обов'язково запрошував колядників туди, вірніше на місце, призначене влітку для вуликів. Колядники беруть одне одного за руки та водять хоровод за сонцем. Ці магічні дії повинні були завадити бджолам тікати. До хороводу й після нього весь гурт стає на коліна в коло та складає посередині шапки — щоб такий великий був бджолиний рій. «Музичний супровід» цих дій — веселі пісні, щоб бджоли були веселі. Найбільш активно діяли парубки-колядники на Гунульщині — там ці традиції збереглися краще, ніж в інших місцевостях України.
Ще одне важливе дійство цього дня — різдвяний ляльковий театр під назвою вертеп. На думку дослідників, український вертеп народився в ХУІ-ХУІІ столітті. Вертеп являє собою переносний двоповерховий будиночок. На верхньому поверсі — невеличка балюстрада, за якою і відбувається театральне дійство.
Текст різдвяної драми — оригінальна суміш книжних і народних елементів. Перша частина дійства — різдвяна драма, друга частина — сатирично-побутова інтермедія. Причому, якщо перша частина має усталений сюжет (який завжди закінчується смертю Ірода), то друга частина може змінюватися залежно від обставин, місцевості, талантів самого вертепника та інших факторів. Вона віддзеркалює систему цінностей народу України, уподобання населення, ставлення до різних рис характеру. Найчастіше дійовими особами інтермедії стають жінка, чоловік, козак, шинкар, циган, священик і чорт, але можливі варіанти.
Отже, всі, хто бажав цього дня поколядувати, здійснили свої наміри та задоволені повернулися до своїх осель.
Після святкової вечері в цей день діти починають бавитися під ялинкою, батьки цим милуються, не вгамовують, бо о цій порі традиція вже дозволяє розваги.
Джерело

0

3

Готуємо різдвяну кутю Окрасою столу та головною стравою є кутя – традиційна обрядова українська страва. Кутя – страва дуже поживна, оскільки її складники містять багато корисних речовин. Звии чайно, куті без пшениці і маку не буває. І хоча перша важкий для шлунку продукт, проте вона має багато вітамінів, білків, вуглеводів та інші цінні речовини. Горіхи до куті, мабуть, додає кожна господиня. Здебільшого це волоські, які збагачені білками, жирами, вітамінами та вуглеводами.   Кілограм очищених горіхів має більше восьми тисяч калорій. Незмінною складовою є мед, який містить фруктозу, глюкозу, білки, мінеральні речовини й органічні кислоти. А з кілограма меду організм отримує більш ніж три тисячі калорій.

   Крім основних складників, до куті часом додають курагу, родзинки й навіть чорнослив, які теж дуже корисні для організму людини. Українські господині уміло готують кутю, але потрібно пам’ятати про те, що все добре лише в міру. Бажаємо смачної і корисної куті! Кутя класична Для приготування треба взяти 2 склянки пшениці, 200 г маку, 200 г товчених грецьких горіхів, 200 г родзинок, мед – за смаком. Якщо пшениця не обдерта, то спочатку її треба добре потовкти в ступці, періодично підливаючи туди воду. Потім зерно необхідно почистити від твердої оболонки, ретельно промити та просушити. Після цього з нього можна варити кашу. Тим часом мак треба промити, залити окропом та запарити на 223 години. Злити воду. Потім мак в макітрі добре розтерти, до виділення макового молочка. Додати мед та добре вимішати.

   Родзинки замочити в окропі, щоб набухли. Злити воду. Змішати мак з кашею, додати товв чені та трішки підсмажені грецькі горіхи, родзинки. Приправити узваром. Кутя з рисом та мигдалем 250 г рису, 100 г мигдалю, 100 г родд зинок, кориця та цукор – за смаком. Рис перебраа ти, добре промити, залити холодною водою та довести до кипіння. Злити воду. Рис знову заа лити великою кількістю води та зварити до готовності. Воду злити, рис охолодити. Мигдаль ошпарити, добре потовкти, щоб він подрібнився. Додати цукор та трішки води. Вимішати з рисом. Додати ошпарені родзинки, корицю та знову вимішати. Викласти у велику тарілку і посипати цукровою пудрою.

Джерело

0

4

В давні часи до Різдва готувалися заздалегідь — ще від дня Спиридона (25 грудня). Мили і прибирали в хатах, упорядковували в хлівах, білили, прали, заготовляли дрова і корм для худоби. Адже всі господарські роботи мали закінчитись до настання святвечірнього дня.

Залежно від місцевих традицій і достатку родини кожна господиня намагалася приготувати від 7 до 12 страв. З-поміж них по всій Україні обов’язковими були узвар і кутя.

До хати заносили необмолочений пшеничний чи житній сніп, що спеціально зберігали від часу обжинків. Його ставили на найпочесніше у хаті місце — під образами. Ялинка, прикрашена іграшками, увійшла в наш побут значно пізніше. Цей святковий сніп називали «дідом», «дідухом», «колядою», «колядником». Стіл тоді посипали сіном, стелили скатертину, у центрі столу ставили блюдо із кутею та інші страви, яких повинно було бути рівно дванадцять (по числу апостолів).

Потім господиня готувала стіл до вечері. Помолившись і згадавши усіх покійних родичів, сідали до столу. Своєрідним сигналом до вечері була поява на небі першої зірки, яка сповіщала людям про велике чудо — народження Божого дитяти.

До дванадцятої години вечора їли тільки пісні страви, їх повинно бути 12. Найголовніша кутя. Зараз в різних регіонах варять її за різними рецептами. Але справжня - то з пшениці з маком.

Кутя

З чистих цілих зерен пшениці, які на Сході країни називають горновкою, а на Заході – огоркою, варять на воді звичайну розсипчасту пісну рідку кашу, прохолоджують, підсолоджують за смаком. Краще використовувати для цього тільки мед, але частину його з метою економії можна замінити і цукром. Окремо, у спеціальному посуді, в макітрі, розтирають мак до одержання макового молочка, додають мед, перемішують до однорідної маси і додають до каші. Зараз можна розтерти мак і в м´ясорубці, або в ручній машинці «Мрія».

Якщо пшенична каша густа, її треба розбавити охолодженою кип’яченою водою. В останню чергу додають подрібнені ядра волоських (грецьких) горіхів.

Обов’язковими в цей день є пісний борщ з грибними вушками, жарений короп і вареники з картоплею та грибами. Але моя західноукраїнська мама варила вареники з картоплею, а до них робила спеціальну підливу, ну просто цимес. Продаю секрет.

Підлива з грибами та оселедцем

50 г білих сушених грибів помити, вимочити кілька годин, відварити їх в тій же воді. Потім нарізати дрібненько. Одну нарізану цибулину підсмажити до золотистого кольору, можна разом з грибами, але не пережарити. Потім окремо підсмажити півтори ложки борошна без жиру до коричневого кольору. Коли вистигне, розбавити грибним відваром.

Нежирний оселедець очистити від кісток, дрібно нарізати. Всі продукти покласти в сковороду, залити борошняним соусом. Варити 10-15 хвилин. За 2 хвилини до кінця додати один зубчик товченого часнику, посолити і поперчити. Цією підливою полити вареники.

Можна сушені білі гриби замінити свіжими шампіньйонами або консервованими без приправ. Але то вже не справжній рецепт. І смак не той.

А коли після дванадцятої ночі можна розговітися, тоді їдять смаженого гусака або індика, та й свинина теж буде «не тупою». В давніх російських кулінарних книгах подають традиційне різдвяне меню: крім куті були млинці з ікрою, холодець, заливна риба, окіст, буженина, баранячий бік з кашею, домашня ковбаса, смажене порося, порося, начинене гречаною кашею, гусак або качка з антонівськими яблуками, качка з капустою і таке інше.

В інших країнах свої традиції. Та й Різдво у них в Європі відзначають по-своєму за іншим календарем, 25-го грудня, на два тижні раніше, ніж у нас.

В Бельгії традиційними стравами вважаються протертий суп з лобстера, начинена каштанами індичка, смажені свиняча і кров’яна ковбаски.

Традиційними блюдами вважаються також смажена чи фарширована індичка (в Англії), смажений (у Шотландії) чи копчений (в Ірландії та Уельсі) гусак. А ще у жителів Британських островів на Різдво була на столі особлива каша - "плум поррідж", зварена на м’ясному бульйоні. У неї додавали хлібні крихти, ізюм, мигдаль, чорнослив, мед і подавали її дуже гарячою.

Традиційна їжа французів на Різдво - кров’яні ковбаси, смажений гусак чи індичка, запечена свиняча голова, бобові, горіхи, каштани. Основний французький (у тому числі різдвяний) делікатес - гусяча печінка.

В Італії у святвечір на столі повинно бути сім страв, серед них макарони із сардинками в соусі з волоських горіхів, стави з тріски, устриць і інших дарунків моря, а також "морські фрукти" - різні молюски впереміш із традиційними спагетті. У різдвяну вечерю за традицією їдять освяченого гусака.

Різдвяна вечеря по-німецьки - це смажений гусак і пиріг з горіхами, марципанами та родзинками.

В Австрії за різдвяною вечерею їдять національний суп-локшину, а на друге - запеченого з кмином коропа. У меню новорічної вечері входить заливне порося. Відповідно до звичаю, треба на обід їсти свинину (на щастя), хрін (на здоров’я) і зелений горошок (щоб гроші водилися).

У народів Скандинавії ввечері їдять різдвяний окіст, кашу, рибу та особливий хліб з олією. Прикраса різдвяного столу - варений шпигований язик і смажена свиняча голова. На вечерю - смажений гусак з яблуками і сливами, смажена свинина, тушкована картопля.

В зимові свята у фінів на столі звичайно юшка зі свинини, яловичини і кров’яної ковбаси, варена в´ялена тріска з картоплею, ячмінна або рисова каша на молоці, запечена бруква і неодмінно - запечене з розтопленим свинячим жиром картопляне пюре.

В Швейцарії на будь-якому святковому столі - традиційний лосось і за спеціальним рецептом приготовлена печеня.

Скільки народів – стільки і страв. Вони можуть бути всілякі, але обов’язково повинна бути центральне - гусак, індичка, качка, курка, риба. Це - символ єдності всіх тих, що зібралися за святковим столом. Найголовніше: Різдво – це сімейне свято, на різдвяну вечерю не запрошують чужих. Хай вони приходять на Новий рік.

Оскільки на нашій землі живуть люди різних релігійних переконань, різдвяні свята в нас тривають 2 тижні. 25 грудня Різдво Христове святкують українські католики, а 7 січня - православні і греко-католики. Але незважаючи на різні дати, навіть різні трактування, Різдво - свято, яке поєднує наші родини за святковим столом. А тому, хоч і зарані, всіх зі святом. Буде час приготувати традиційні страви. Христос рождається!

Джерело

0

5

Страви на Свят-Вечір

На Свят-Вечір всі страви готуються пісними (тобто без яєць, сметани, молока і масла) і звичайно ж, без м'яса.

1. Кутя – « постна страва, символ єднання з Богом, із світом померлих. Варена пшениця з медом і маком є акт жертви Богові, бо пшениця з медом – це сакральна частина Святої вечері. В древні часи готували кутю з медом для оглашенних, які наміряли хреститися в день Різдва Христового і готувалися до Таїнства постом, а після хрещення куштували мед – символ солодкості духовних дарів ». Символ достатку і плодовитості ідеї спасіння, яку приніс Ісус своїм народженням у Вифлеємі. Пшениця з медом ще називається коливо – і подається в день поминок за померлих. Як бачимо – тема життя і смерті, а також єднання світу живих з світом померлих є однією з наскрізних тем Різдва.

Мак – Символ мучеництва, безневинно пролитої крові. Із цього приводу мак освячують в храмі двічі на рік – на празник братів Маковеїв ( Першого Спаса: 14 . VII І) і на Преображення Ісуса Христа (Другого Спаса: 19 . VII І). « На мучеництві заснована Церква Христова. В Старому Завіті ми знаємо мучеництво братів Маковеїв (2 Макавеїв 6-7). У християнській Церкві мучеництво набирає нового змісту відкритого самим Ісусом. Це цілковите наслідування Христа, повна участь у Його свідченні та спасенному ділі (Іван 15 : 20). Насіння принесе плід тільки тоді, коли завмре (Іван 12: 24) » . У різдвяному приготуванні куті, макові зернята символізують безконечну множинність Божих ласк отриманих людьми через жертвоприношення Христа в Таїнстві Євхаристії. В народі посвяченим маком благословляють: в день шлюбу після того, що « в батьківській хаті поблагословили невістку іконою Богородиці, батьки стають лицем до дороги і благословляють путь, посипаючи її посвяченим маком »; освяченим маком обсипають господарі двір, щоб жодна нечиста сила не могла до нього залізти . Молодість і краса маку завжди притаманні людині, яка слідить основний закон любові принесений Ісусом на землю своїм народженням у Вифлеємі.

Мед – « Символ чистоти, Божого слова. У християн мед символізує земне пастирство Христа й солодкість Слова Божого. Акрідами (сараною) й диким медом харчувався у пустелі Іван Предтеча. За біблейським описом, у Землі обітованій "тече молоко й мед" » . А згадка про мудрість в Бозі «солодша від меду, і моя спадщина солодша, ніж медовий стільник» (Сираха 24: 20). Мед є лише дегустацією того, що очікує людину, коли вона вповні віддається Божій мудрості, Божій волі.

2. Горох – Символ християнського життя, яке в домашній церкві розвивається і одного дня проявляється сторицею в Церкві і суспільстві. Символ Божої весни, яка завжди відроджується в людині після упадку.

3. Капусняк – Капуста виступає як символ простоти, а однак міцності, скупченості й одності довкруги однієї твердої основи. Це і є символом християнина, який у смиренності при тісній співпраці із Божими провидінням знаходить свою силу й щастя. В Святому Письмі в Книзі Приповідок так написано: «Ліпше миска капусти, та з любов'ю, ніж віл годований, та з ненавистю» (15: 17).

4. Борщ – Символ торжества добра. Так як господиня готує пісний борщ із різних простих рослин, які дарує їй земля, так само християнин вишліфовує свою волю із простих щоденних малих здорових практик, які сягнув із родинного дому чи доброї християнської громади. Борщ відзначається простотою і міцністю, що і є прикметами новонародженого Месії. Так як борщ зложений із всячини компонентів творить одність і нас годує смачно, так само й Господь Бог з різноманітніх наших думок і вчинків викарбовує одну в Ньому міцну й гарну людину на Його образ і подобу. Борщ – символ зібрання в одне малих сил для творення однієї ідеї, одної родини під одним Божим покровом. Різдв'яний борщ заквашується заздалегідь приготованим квасом з буряків, тому має темно-червоний колір. Він ще символізує кров вифлеємських дітей, знищених за наказом Ірода.

«Дітей убивали,
за Христом шукали,
діти хоч пропали,
душі їх остались.
Проживають в раю,
Як ті квіти в маю...»

5. Голубці – Сама назва цієї страви вказує на її символічність. Голуб – символ Божої любови, символ Святого Духа, символ краси і сили отриманої від Сотворителя; із оливковою галузкою голуб символізує примирення Бога з людиною. Літаючий голуб – символ сопричастя і вміння християнина нав'язувати контакти між людьми, передавати добрі новини, щоб таким чином творити громаду Церкви.

6. Риба – У ранньому християнстві риба була прийнята як символ Христа багатьма Отцями Церкви. Знак риби був першою монограмою Христа. Грецька абривіатура ІХТІОС – ім'я Ісуса читається як "риба". Саме брати-рибалки стали першими учнями Ісуса, який сказав їм, що вони будуть "ловцями людей". Віруючі, учні Христа, як і Він сам, уподібнювалися рибам, які перебувають у безпеці лише у "воді вчення". Три переплетених риби або три риби з однією головою символізують Трійцю.

7. Вареники – У фольклорі символізували достаток. Людина в Бозі живе в достатку, вона дійсно сягнула і отримує багатство – це єдине, яке приносить їй щастя. Місце людини Господь призначив в Царстві Божім, де вона почувається добре "як вареник у маслі".

8. Млинці – Своєрідний символ сонця, – новим Сонцем для християн став Ісус Христос. Сонце – символ слова Божого (Лука 21: 23). Бог – це світло , і тому сонце є символом Бога. В літургійних молитвах ми часто звертаємося до Христа, як до Сонця-Правди.

9. Каша – Традиційна, проста, здорова страва, так як Христова наука – одна й та ж помимо появи всяких нових страв, нових мод, які не завжди здорові для людського тіла, для людської душі. Каша символізує продовження роду, це Божий народ, який консолідується навколо новонародженого Ісуса і переображується. Каша є символом спільного союзу людей завдяки освяченню людського роду, що до нас прийшло через воплочення Сина Божого. Свою символіку каша теж сягає від зерна і сонця – це знов основа, яка повинна бути кріпко заложена в кожному дозрілому християнові. Не може бути християнського життя без Бога в Церкві і любовного дотримування заповідей.

10. Пиріжки (коржі) – Символ щастя, здоров'я і довголіття, які людина зможе одержати у постійному спілкуванню з новонародженим Ісусом. Про коржі говориться нераз в Старому завіті, як про страву, милу Богові. Наприклад в книзі Левітів 7: 12 читаємо: « Із подячною жертвою принесе прісні коржі, приправлену олію на коржі » .

11. Вар (узвар, вода) – Репрезентує життя, яке надає кожній людині Ісус сам ставши людиною. Людина, яка знову народжується в Христі у таїнстві Хрещення отримує очищення від гріхів зануренням у свячену воду; в ода свята (свячена) – символ зовнішнього та внутрішнього очищення; здоров'я, оберега від нечисті; воскресіння, духовного відродження. Освячена у церкві, вона широко використовується у побуті: її дають пити породіллі, нею кроплять дітей, хворих, оселю, криниці і т. ін. Свята вода є символом очищення тіла і душі.

Часник – Символ очищення і дезінфекції від всяких малих гріховних навичок, які отруюють людське життя. «Символ родючості і здоров'я..., а на святвечірньому столі як бажання "щасливого розмноження сім'ї"», як духовної так і тілесної. Часник репрезентує християнина, який в Бозі має багато добрих прикмет і привичок, які його охороняють від необдуманої поведінки.

12. Пампушки – Святі на небі, які повірили в Ісуса і отримали вічне життя. Їх мільйони, і кожна людина, зокрема християнин покликаний до того солодкого, повноцінного, вічного життя. Слово «свято» походить від «святого» і звідси пампух – символ свята, радості, які Богом даровані людям.

ЗАКЛЮЧЕННЯ

Готуючись до святкування Різдва Христового не забуваймо про тих, для кого різдвяний стіл є недосяжним. Здавна повелася гарна традиція запрошувати на Свят-Вечір гостя, самітню людину або чужинця, ділитися даром Божим, радістю, колядою.

Свят-Вечір – це ніщо інше як мініатюра життя кожної людини. Життя не є просте, а зложене із багатьох малих чи більших зустрічей. Так само Свят-Вечір виражений різноманіттям природи, яка разом із людиною, бере участь у звеличенні новонародженого Сина Божого. Насправді те, що об'єднує людей, – це не природа, не хата, не страви, навіть не родина, а Різдво Христове. Так як новонароджена дитина в родині всіх довкруги себе збирає й приносить радість, так через своє Різдво Христос всіх кличе до себе і в Ньому все стає одним, все набирає відповідного смислу, все обожнюється. Кожна людська ініціатива, кожна зустріч набирає сенсу, стає святою, стає святом, лише за умови, що вона має в своєму епіцентрі Ісуса. Наше життя і всі події в ньому народжуються у Вифлеємі. Це найголовніша новина, яку нам приносить Свят-Вечір. Тому Свят-Вечір – це для нас чудова нагода вглибитися в цю таїнственну істину людського покликання. Свят-Вечір – це щорічна подія, яка стає нагодою для людей доброї волі відкрити свої уми і серця для розуміння і відчуття найголовнішої події, що сталася колись на землі і знову повторяється – прихід самого Бога на землю. Кожний чоловік має свою Вифлеємську зірку, яка для нього призначена і яка доведе його до усмішки, до легкості, до прозорості, до Божого дитинства. Свят-Вечір, якщо його праведно зрозуміти і пережити, допомагає людині впізнати свою дорогу до Бога, а згодом й піти по ній через Різдво і Розп'яття до Воскресіння.

Джерело

0

6

Який Святвечір, таким буде й увесь рік

У цей особливий день варто все взяти в свої руки. Почнемо з самого ранку. Напередодні Різдва встаньте дуже рано — і тоді протягом року ніколи нічого не проспите. До вечора не дозволяйте собі прилягти — це може спричинити хвороби. Якщо ми хочемо бути здоровими й багатими (а хто не хоче?), то, вставши з ліжка, маємо вмитися водою, в яку напередодні кинули срібну монетку.

З самого ранку налаштуйте себе на те, щоб бути дуже уважним до всього, що відбувається навколо нас, зібраними й пильними. Хвилина неуважності може нам дорого коштувати: адже весь наступний рік буде таким, як Святвечір. Абсолютно забороняються будь-які сварки й суперечки. Не можна лаяти дітей, а тим більше шльопати або — не дай Боже! — бити їх, інакше протягом року вони завдаватимуть нам проблем з вихованням. Не можна нікому нічого давати в борг: увесь рік нам цього бракуватиме. З ранку прикрашаємо себе найчарівнішою посмішкою і спокійні, доброзичливо налаштовані до всього світу, чекаємо, що доброго принесе нам цей день.

Риб’яча луска притягає гроші

Як наряджати ялинку? Не вішайте на неї казна-що — все має магічне значення. На ялинці обов’язково мають бути яблука: вони забезпечать нам здоров’я і красу; а також горіхи — щастя в коханні та збільшення сімейства.

А тепер час розпочинати приготування передріздвяних страв. По дорозі на кухню загляньте до ванної кімнати, щоб перевірити, чи не висить там випрана білизна. Безтурботно залишена на мотузку, вона може стати причиною перенесення всіх наших сьогоднішніх проблем на майбутнє.

Кулінарні роботи починайте з риби. Почистивши її, ні за що в світі не викидайте луску! Бо вкладені в гаманці декілька лусочок весь рік притягатимуть гроші. Це, без сумніву, один з найлегших способів розбагатіти. Риб’ячу луску можна використати й іншим способом: покладіть у маленький червоний мішечок і повісьте його над вхідними дверима. І будьте впевнені — кохання не обмине ваш дім! Якщо ж ви маєте на прикметі якусь конкретну персону, то треба такий мішечок повісити над її дверима й зробити все для того, щоб вона була першою, хто помітить мішечок. Інакше всі ваші старання виявляться марними...

Сіно під скатертиною

Настав час накривати на стіл. І знову, звичайно, ні в чому не покладайтеся на випадок, а робіть усе розсудливо й передбачливо. Передусім кладемо під скатертину трохи соломи, це обіцяє благополуччя та достаток, а дівчата можуть поворожити, витягуючи соломинки (довгі й зелені обіцяють швидке весілля). Скатертина має бути білою.

В багатьох країнах на святковий стіл ставлять тарілку для самотнього мандрівника або, якщо хочете, для духу предків. Дуже добрий і мудрий звичай!

Число співрозмовників має бути парним, варто запросити ще одну людину, без пари. Під стіл бажано покласти який-небудь залізний предмет, щоб кожен міг хвилинку потримати на ньому ноги, тоді вони будуть здоровими й сильними.

Стіл обов’язково прикрасьте свічками. Раніше свічки були в цей вечір абсолютно необхідними: кожен із присутніх повинен був мати на стіні свою тінь, інакше протягом наступного року йому загрожувала смерть!

Не забудьте про «братів менших»

Коли сідатимете за стіл, пригостіть смачненьким кішку чи собаку (особливо собаку — адже це її рік!), щоб не хворіли, щоб не вселялися в них погані істоти. Не вставайте з-за столу доки не з’їсте до кінця все, що на тарілці, — адже ми хочемо при доброму здоров’ї дочекатися наступного Святвечора.

Якщо присутні дівчата захочуть дізнатися, хто з них першою вийде заміж, то нехай кожна покладе на підлогу шматочок риби, і та, чию порцію собака з’їсть першою, може шити весільне плаття! Для більшої впевненості варто додатково поворожити з яблуком: насамкінець вечері з’їсти його й полічити зернятка. Парна кількість говорить про те, що наступного року ви зустрінете велике кохання, більш шести — весілля або, принаймні, заручини — гарантовано.

Свічка розповість нам правду

Після вечері господиня має зібрати всі ложки, зв’язати їх і залишити на ніч немитими. Завдяки цьому сім’я завжди буде разом. Тепер уже можна гасити свічки й... уважно спостерігати за димом. Якщо він прямує в бік вікна, це провіщає народження, вгору — весілля, до дверей — неприємності.

Дукат і повний місяць

Після вечері потурбуйтеся про фінанси. В посудину з водою кидаємо монетку й торкаємося до неї по черзі кожним пальцем, примовляючи: “На кожен палець — по дукату!” Руки не витирайте, а посудину старанно сховайте. Під час першого після свят повного місяця повторюємо всю операцію, намагаючись, щоб місячне світло освітлювало наші мокрі долоні. Коли руки висохнуть, виливаємо воду, а монетку завжди носимо при собі. Це безвідмовний спосіб отримати великі гроші та знайти матеріальне благополуччя на весь наступний рік.

Успіхів вам у Новому році!

Джерело

0

7

Перелік 12 страв, які готують на Святвечір

За біблійною оповідкою, цього дня у Віфлеємі в хліві Діва Марія народила Ісуса Христа. Першими, хто привітав новонародженого, були пастухи. Звістку про появу на світ Сина Божого їм принесли янголи. Пізніше до немовляти прийшли волхви-мудреці зі Сходу. Про Месію вони знали з легенд. Дорогу до міста їм вказувала яскрава зірка.

Різдву передує чотиритижневий піст. Його останній день називається Святим вечором, або Багатою кутею. У цей день люди намагаються не їсти до сходу першої зірки. Потім починається святкова вечеря. На стіл ставлять 12 пісних страв. Першою куштують кутю. Потім їдять усе інше, запиваючи узваром.

Різдвяним атрибутом є також дідух – сніп із колосків жита або пшениці, зібраних у кінці жнив.

Після вечері діти йдуть колядувати. Як правило, колядують хлопчики. Вважалося, що вони приносять удачу.

Другого дня, на Різдво, ходить вертеп. Молодь перевдягається в Ірода, пастухів, Янгола, Чорта і навіть Смерть. Добрі сили славлять народження Христа, а злі сили намагаються їм зашкодити.

Дванадцять страв на Святвечір

Головна різдвяна страва – кутя. Інші 11 мають бути пісні: без м'яса, молока, яєць та жиру. Тільки на олії. Так, на Різдво крутять голубці з пшоном, готують заливну рибу, вінегрет, корейську моркву, салат із квашеної чи свіжої капусти, тушкують капусту з грибами, варять картоплю або кашу, квасолю, ліплять вареники з капустою, грибами, картоплею, вишнею, маком та грушками, готують грибну і рибну юшку, смажать гриби з цибулею.

Щороку Лідія Олександрівна варить кутю у банячку, що його спеціально береже для святкової страви. Цей посуд дістався їй від покійної мами.

Кутю зазвичай готують із пшениці, рідше – з перловки або рису. Крупу добре промивають, заливають холодною водою і залишають на півгодини, щоб набухнула. Потім відціджують, заливають окропом і годину варять на невеликому вогні. У готову кашу додають розтертий у макітрі (або у дерев'яній ступці) мак, розмочені родзинки і курагу, мелені м'ясорубкою горіхи. Все заливають виноградним соком, додають по ложці меду та церковного вина "Кагор".

У столиці Святвечір не має того ритуального значення, як у західноукраїнських містах. На Буковині та Івано-Франківщині, наприклад, у Святвечір під стіл кладуть сіно, "щоб худоба та вівці водилися". Стіл посипають зерном, потім застилають білою скатертиною, а на кожний кут кладуть часник. Кажуть, він оберігає від злої сили та хвороб. Перед вечерею запалюють свічку за померлих і читають "Отче наш".

Другою стравою після куті на Буковині вважають густий узвар із сушениці – з груш, яблук, слив. Дехто додає чорноплідну горобину, малину, вишні. На стіл подають картопляний пісний салат із цибулею, квасолю "толочену", тобто відварену та перемелену через м'ясорубку, домашній хліб, пироги та кисіль.

Перелік 12 страв, котрі готують на Святвечір, щоб кожен місяць у новому році був щедрим:

1. Кутя.
2. Узвар.
3. Риба смажена.
4. Пісний борщ.
5. Тушкована капуста з грибами.
6. Голубці з рисом та тушкованою морквою і пастернаком.
7. Пшоняна каша з грибною приправою на олії.
8. Салат із буряка и чищеного оселедця.
9. Салат із солоних огірків, кислої капусти та цибулі.
10. Квасолеві млинці.
11. Гостра приправа із товченого часнику, чорного перця, зеленого кропу, томатної пасти та олії.
12. Варена картопля, змащена товченим часником з олією.

Кулінарні особливості регіонів:

· На Буковині у кутю додають халву.
· На Галичині кутю варять густу, як каша, і щедро заправляють горіхами та маком.
· На Волині кутю подають і густу (без узвару), і рідку. На різдвяний стіл подають борщ із грибами, картоплю в "мундирах".
· На Луганщині кутю зазвичай варять із рису і печуть багато пирогів із різними начинками.
· На Івано-Франківщині до пісного борщу з грибами готують "краплики" – вареники з дрібно порізаним оселедцем, заправлені смаженою на олії цибулею. Обов'язково роблять пісні голубці з рисом, гречкою і грибами та грибну підливу.
· На Закарпатті смажать пісні деруни (без яйця), готують "галамбець" – ковбаски з кукурудзяної каші з засмаженою на олії цибулею.

Рецепти куті:

1. Кутя звичайна

Інгредієнти: 2 скл. пшениці, 1 скл. маку, 1 скл. горіхів, 50 г родзинок, 100 г меду, 50 г чорного шоколаду.

Пшеницю помити, замочити на кілька годин. Потім варити на середньому вогні до готовності. Мак промити, запарити (залити на 20–30 хв. окропом) і перетерти в молоко у макітрі. У сьогоденні макітр немає, то використовують м'ясорубку – перемелюють мак 2–3 рази (результат не можна рівняти з меленим у макітрі маком, краще використовувати кавомолку). Горіхи подробити і присмажити до золотавого кольору. Усе перемішати, додати вимиті і підсушені родзинки, мед, цукор і, за бажанням, тертий шоколад (традиційна кутя готується без додавання шоколаду).

2. Кутя з пшениці з маком чи з варенням

1 фунт пшениці перебрати, перемити, всипати в окріп, коли закипить – вилити на дуршлаг, перемити холодною водою, скласти в каструльку, залити водою, скип’ятити, накривши кришкою, i поставити в гарячу піч на чотири години. Коли впріє до м’якості, витягнути та поставити у холодне місце. У цей час вимити 1 склянку маку, обдати окріпом, злити воду, перемити у холодній воді, злити її, ще раз обдати окріпом, обдати холодною водою, злити її, терти у кам’яній чашці, поки не побіліє і не розітруться зерна, положити 0,5 склянки цукру чи 2 ложки меду, змішати з пшеницею, підлити трішки охолодженої кип’яченої води. Замість маку можна покласти у пшеницю склянку ягід і фруктів з варення, без соку, розвести цукровою кип’яченою водою.

3. Ячмінна, пшенична та рисова кутя

Потовкти ячмінь чи пшеницю і варити у воді. Подається з молоком: конопляним, маковим, мигдальним чи розведеним медом, що зветься сита. В ситу додається мигдаль, грецькі чи звичайні горіхи. Подавати 24, 31 грудня та 5 січня. Перед 1-м січня до куті подаються вершки.

Готуємо узвар:

Узвар – це приємний прохолоджуючий напій з сухих фруктів і ягід. Назва походить від дієслова "заварити", оскільки фрукти тільки доводяться до кипіння.

Приготування:

Сухофрукти ретельно промити і покласти в киплячу воду, варити 15 хвилин, заправити медом, довести до кипіння і дати настоятися в холодному місці.

    50 г груш.
    50 г яблук.
    30 г родзинок.
    100 г меду.
    1 л води.

Джерело

0

8

Рецепти страв на Святвечір

Однією з особливостей українського Різдва є 12 пісних страв на Святвечір, які, згідно з народним звичаєм, символізують 12 апостолів Христа. Ця традиція охоплює різні регіони України, варіативними однак є самі страви (окрім головних – куті й узвару) та спосіб їх приготування. Пропонуємо добірку галицьких рецептів, яка допоможе приготувати Святу вечерю, а також потішити родину смаколиками на саме Різдво.

Кутя з пшениці

0,5 л пшениці, 2 скл. маку, 2 скл. волоських горіхів, 1 скл. меду, родзинки

Пшеницю замочити на ніч у воді, зранку промити, залити 1л води і варити на малому вогні, поки вода не випарується, а кутя не зм'якне. Якщо вода випаровується надто швидко, то долити кип'яченої гарячої води. Відварену кутю поставити в тепле місце на 2-3 години. Мак ретельно промити, залити 1л води і варити на малому вогні, поки вода не випарується, вистудити і розтерти у макітрі до білого кольору (або змолоти на млинку для маку). Горіхи посікти, родзинки замочити у воді і промити. У посудині ретельно змішати кутю, мак, горіхи, мед, родзинки. Якщо хто любить негусту кутю, додаємо трохи перевареної води або узвару.

Кутя з рису

1 скл. рису, 2 скл. води, 100 г родзинок, 100 г кураги, 100 г чорносливу, 100 г меду, по дрібці солі й кориці

Рис промити кілька разів, залити водою, довести до кипіння і варити на маленькому вогні до готовності, вистудити. Повинен бути дуже розсипчастим. Курагу, чорнослив і родзинки залити кип'ятком (кожен вид сухофруктів окремо) і залишити на 5-7хв, відцідити і вистудити. Курагу і чорнослив порізати соломкою. Змішати сухофрукти, мед і рис. Зверху притрусити дрібкою кориці.

Узвар

Сушені груші, яблука, сливи, родзинки ретельно вимити і покласти в киплячу воду. Варити 15 хвилин, заправити медом або цукром, довести до кипіння і дати настоятися в холодному місці протягом кількох годин. Можна додати трошки лимонного соку.

Вареники з капустою і гречкою

Півлітра гречки підварити в 1,5 літра підсолоненої гарячої води (але щоб гречка повнітю не була зварена). Коли вода википить, поставити каструльку в духовку, щоб гречка підпеклася до червонуватого кольору. Приблизно таку саму кількість квашеної капусти промити під холодною водою, відтиснути і порізати. Додати до капусти підсмажену на олії цибулю і гречку, вимішати.

Для тіста: борошно пшеничне – 3 склянки; вода – 1 склянка; олія 2-3 ст. ложки; 1/2 ч.л. соди; сіль за смаком. Замісити пухке тісто. Розкатати його на столі й склянкою чи невеличким горнятком вирізати кружечки.

Підливка: 200 г грибів відварити, не відціджувати, підсолити, додати 3 ст. ложки панірованої (підсмаженої на сковорідці без нічого) муки і вимішати.

Гречані млинці

1,5 склянки гречаного борошна або помеленої в кавоварці гречки; 2,5 скл. пшеничного борошна; 20-25 г дріжджів; 1 ч.л. солі; 1 ст.л. цукру; олія. Звечора гречану та половину пшеничного борошна і дріжджі змішати з водою, щоб утворилося густувате тісто і залишити в нехолодному місці. На ранок додати решту борошна, сіль, цукор. Коли тісто підніметься, розбавити його теплою водою до консистенції сметани. Дати постояти ще півгодини й випікати млинці на гарячій сковороді, змащеній олією. Подавати з медом або варенням.

Кисіль

На 1 л рідини потрібно 35-50 г картопляного крохмалю. Із смородинового, малинового чи полуничного варення зцідити ягоди. Із рідкої частини зробити компот. Довести його до кипіння та невеликими порціями вкинути картопляний крохмаль, постійно помішуючи. На дно креманок викласти ягоди з-під варення та залити ледь охолодженим киселем. Поверхню посипати цукром, щоб вона не вкрилася плівкою.

Тушкована капуста з квасолею

Квасоля, квашена капуста, цибуля, морква, часник, томатний сік, олія, борошно, спеції. Зварити склянку квасолі. Дрібно нарізати цибулю, натерти моркву. Налити в сковорідку олію, вкинути цибулю та моркву. Трошки присмажити, всипати дві столові ложки борошна й добре вимішати. Влити трошки варива з-під квасолі й ще раз вимішати. Додати капусту та квасолю. Перемішати та залити томатним соком. Посолити. Тушкувати, періодично помішуючи.

Голубці з картоплею і гречкою

1 капустина, 2 кг картоплі, 250 г гречки, 3-4 цибулини, олія, сіль, перець, часник, лавровий листок.

Листочки капусти відділити від качана, відпарити в підсоленій воді. Потовщені місця зрізати.

Сиру картоплю помити і почистити. Натерти на тертці (або прокрутити на м'ясорубці), і добре відтиснути, щоб зайва рідина вийшла. Помиту гречку залити окропом і відварити. Цибулю почистити, дрібно нарізати, підсмажити на олії до золотистого кольору. Вимішати з картоплею та гречкою.

Посолити, поперчити, додати часник. Накладати фарш в капустяне листя і загортати. Скласти голубці у посудину, покласти лавровий листок, до половини налити води. Поставити в духовку на 1-1.5 години. Дно посуду можна викласти капустяними листками, зверху теж.

Борщ із вушками
Сушені гриби — 150 г, буряки — 500 г, морква — 100 г, буряковий квас — 400 г, борошно — 50 г, вершкове масло — 100 г, сіль, перець — за смаком.

Сушені гриби промити й відварити. Буряки, моркву почистити й теж відварити. Овочевий і грибний відвари з'єднати. Буряки нарізати соломкою і вкинути у відвар, заправити сіллю, перцем, буряковим квасом, додати борошно, підсмажене на вершковому маслі, і добре прокип'ятити борщ.

Вушка: борошно — 500г, яйця — 1 шт., цибуля — 100 г, вершкове масло — 100 г, сухарі — 100 г, гриби з борщу, сіль, перець — за смаком. Для начинки дрібно нарізану цибулю підсмажити на вершковому маслі, додати посічені варені гриби, сухарі, сіль, перець і добре вимішати.

З борошна, яйця і води замісити тісто, тоненько розкачати й нарізати на квадратики. На кожний з них покласти начинку, з'єднати краї і зліпити вушка. Вкинути у підсолену воду й варити, поки вони не спливуть.

Готові вушка викласти у тарілку і залити гарячим борщем.

Мачанка

Сухі гриби – 100 г, борошно – 60 г, часник – 10 г, перець, сіль – за смаком, цибуля – 100 г, олія – 40 г.

Гриби вимочити протягом 2-3 годин. Варити до повної готовності. До відварених грибів додати злегка підсмажене і розведене водою борошно і ще раз проварити. Заправити розтертим часником, меленим перцем, сіллю та дрібно покришеною підсмаженою цибулею. Подавати з чорним хлібом.

Бануш

Кукурудзяне борошно – 500 г, сметана – 700 г, цукор – 100 г.

У киплячу підсолоджену сметану насипати просіяне кукурудзяне борошно. Розмішати й залишити кипіти на малому вогні 15 хвилин, не помішуючи. Бануш добре вимішувати дерев'яною кописткою до тих пір, поки не виділиться масло.

Шухи

Буряки – 500 г, сухі гриби 100 г, часник – 20 г, олія – 50 г, оцет – 20 г.

Буряки промити, відварити до готовності, обчистити, нарізати соломкою. Гриби відварити, замішати із нарізаними буряками, заправити товченим часником, олією та оцтом.

Салат із білої квасолі

300 г білої квасолі, 3 столові ложки рослинної олії, 1 цибулина, 1 солодкий болгарський перець, 4 дольки часнику, сіль, томат-паста, оцет за смаком.

Відварити до м'якості в невеликій кількості води (до повного її випарювання) підготовлену й замочену на ніч квасолю. У ще теплу квасолю влити рослинну олію. Додати потовчений із сіллю часник, натерту на дрібній тертці цибулю, дрібно нарізаний перець, томат-пасту й оцет за смаком.

Капуста з пшоном

Квашену капусту промити, залити водою трішки вище капусти і варити доки не змякне. Зверху засипати промитим пшоном, не мішати, накрити покришкою і варити поки пшоно не буде готове. Додати вареної картоплі, ще поварити кілька хвилин на невеликому вогні. Тоді солимо, перчимо і заправляємо заправкою.

Заправка: кілька яєць змішати з сметаною.

Заливаємо заправку в капусту з пшоном і чекаємо, коли закипить, дивимось по густині, щоб було не дуже густе.

На Святвечір капуста подається з грибною підливою, а вже на саме Різдво можна і з м'ясною.

Січеники з гороху

2 склянки гороху, 4 ст.ложки манної крупи, 2,5 ст. ложки олії, 2 яйця, 3 ст. ложки сухарів, 1 цибулина.

Горох замочити на ніч, відварити і протерти через сито. Перемішати із густою манною кашею. Додати підсмажену цибулю, пропустити через м'ясорубку. Заправити сирими яйцями, посолити, поперчити. Робити котлети, обкачувати у сухарях і смажити до золотистого кольору. Перед подачею на стіл полити теплою олією.

Голубці з рисом і грибами

Запарити у великій кількості води 250 г рису (на одну мірку рису дати 2,5 мірки води). П'ятдесят грам сухих грибів попередньо замочити і зварити. Вийняти з відвару і дрібно посікти. Відвар зберегти. Дві середні цибулини дрібно порізати і легко підсмажити. Коли цибуля стане прозорою, додати посічені гриби. (Можна готувати і з свіжих печериць. Тоді до підсмаженої цибульки додаємо 300 – 500г свіжих дрібно порізаних печериць і обсмажуємо їх до того часу поки гриби почнуть пускати сік). Всі компоненти: рис, гриби і цибулю змішуємо, за смаком солимо і перчимо.

Капусту розібрати на листя і запарити. З кожного листка вирізати прожилки. На середину листка кладемо фарш і завиваємо голубець. Голубці тісно складаємо в баняк з товстим дном, заливаємо підсоленим грибним відваром. Якщо його не вистачить (голубці повинні бути майже прикриті рідиною), доливаємо окропу. Закриваємо голубці покришкою і ставимо в духовку на 1,5 – години. До голубців можна зробити грибну підливку.

Голубці найсмачніші, коли їх приготувати за день до споживання. На другий день в тому самому посуді, в якому вони випікалися, підігріти їх в духовці і на рум'яно обсмажити в маслі.

Грибна юшка

150 г сушених грибів вимочити у воді, щоб зм’якли, добре промити, залити 3-4 літрами води і варити 2 години на маленькому вогні. Окремо зварити 2 склянки квасолі. Додати до грибного навару, туди ж – 1 банку консервованої сардини і підсмажену на олії цибулю з морквою (кількість – за смаком).Посолити, поперчити, додати лавровий листок. Знявши з вогню, витримати ще 20 хвилин, щоб юшка настоялася. Подавати гарячою.

Різдвяні «панянки» (ласощі для колядників)

2 скл.цукру розвести в мисці з 1 скл. перевареної холодної води. Додати сірникову коробку амонію, можна (але необов’язково) і яйце. Додати борошна і вимісити тісто як на вареники — ні круте, ні рідке. Розкачати його до товщини 1 см і вирізувати різні фігурки формочками. Викласти їх на бритванку, присипану борошном, і спекти. Ще гарячими розписати глазуррю різними візерунками за допомогою ріжка з паперу або кондитерського мішечка.

Глазур: Просіяти рівні частини борошна та крохмалю через марлю, щоб не було грудочок. Додати води. Цей крем поділити на три частини. Одну залишити білу, в одну додати блакитну харчову фарбу, в іншу — жовту.

Шулики з медом

3 скл. борошна, 1 скл. води, 1/2 ч. л. соди, 2/3 скл. олії, 1 скл. маку, 1 скл. меду, кориця, сіль – до смаку.

Пересіяти борошно, додати сіль, соду, влити воду і півсклянки олії. Замісити тісто і дати відстоятись. Тим часом мак перетерти до появи молочка. Тісто ще раз вимісити, розкачати коржі в палець завтовшки, зробити ромбовидні надрізи та проколоти виделкою. Смажити на сковороді в олії з обох боків. Готові коржі розламати по надрізах, скласти у глибокий посуд, полити медом і посипати корицею та маком.

Різдвяні зірочки

Посічений маргарин змішати з борошном, додати розтертий варений жовток, цедру з лимона, ванілін і вимісити тісто. Розкачати завтовшки 3 мм, вирізати зірочки, скропити водою і посипати меленими горіхами. Спечені зірочки зліпити по дві варенням.

200 г борошна, 140 г маргарину, варений жовток, соди на кінчику ножа, цедру лимона, ванілін, 20 г мелених горіхів, варення.

Різдвяні пампухи

1 кг пшеничного борошна, 100 г дріжджів, 6 ст. ложок цукру, 6-8 жовтків, 2 скл. молока.

До дріжджів додати цукор і розтерти. Жовтки збити з молоком, потерти трохи шкуринку з лимона і все разом додати до борошна. Туди ж – дріджі з цукром. Добре вимісити, приблизно з півгодини.

Опісля з тіста ліпимо кульки, всередину яких додаємо варення з рожі або вишень, тертий мак з цукром, варене згущене молоко з горіхами. Смажити в глибокій чавунній посудині, наполовину заповненій олією. Коли вистигнуть, можна обкачати в цукровій пудрі.

Яблучний пляцок на Різдво

Тісто: 4 яйця, 1 скл. цукру, збити виделкою, додати 400 г м'якого масла кімнатної температури, далі збивати виделкою, додати 700-800 г борошна, просіяного з 1 пачкою розпушувача.

Вимісивши, поділити його на дві частини, більшу з них розкачати по формі, сформувати бортики.

Яблука: 16-18 половинок яблук начинити 200г родзинок(можна попередньо замочити їх у горілці і відцідити) Яблука викласти на тісто, начинкою донизу.

Пудингова маса: 2 пакетики пудингу ванільного заварити на 600 мл молока, додавши 150 г цукру. Пудингову масу гарячою вилити на яблука.

Зверху викласти розкачану другу частину тіста. Пекти на середньому вогні приблизно 1 год.

Львівський сирник

250 г вершкового масла, 300 г цукрової пудри, 10 жовтків, 10 білків, 3 ст.л. картопляного крохмалю, 2 пачки ванільного цукру, 1 скл. нарізаних шматочками волоських горіхів, 1 скл. родзинок, попередньо намочених у гарячій воді й обсушених, 1 скл. кураги, підготовленої так, як родзинки, 150-200 г кокосової стружки, 1 кг сиру домашнього. Може бути навіть трохи з сироваткою.

Сир двічі пропустити через м'ясорубку або збити міксером в однорідну, без крупинок масу. Масло розтерти з цукровою пудрою і ванільним цукром. У цей крем додавати по одному жовтки, по ложці, гарненько вимішуючи, підготовлений сир, потім всипати горіхи, родзинки, курагу і кокосову стружку. Все це добре збити міксером. Потім окремо збити білки і обережно змішати з сирною масою. Вилити масу в форму, вистілену папером для випічки і випікати 1 годину при температурі 210 градусів на середньому рівні. Почекати до повного охолодження, не виймаючи з форми.

Пляцок «Грильяж»

Тісто 1: 1 скл. сметани, 1 скл. цукру, 6 жовтків, 3 ст. ложки какао, 1 ч. ложка амонію, 2 скл. борошна. Тісто виходить як густа сметана. Ділимо на 2 частини і випікаємо при 180 градусах.

Тісто 2: 3 ст. ложки сметани, 3 ст. ложки цукру, 1/2 пачки маргарину, 1/4 ч. ложки соди, борошна стільки, щоб вийшло густе тісто, як на вареники. Поставити в морозильник. Опісля натерти на тертці з великими отворами на велику бритванку. Пекти до золотавої скоринки при 180 градусах. Остудити, поламати на дрібні шматочки.

Крем: Збити 250 г масла з банкою вареного згущеного молока. Додати 200 г горіхів та тісто 2, все перемішати.

На верх і низ кладемо чорні коржі з тіста 1, посередині – крем. Зверху залити або шоколадною помадкою, або розтопленим шоколадом.

Пропонуємо також кілька рецептів від знаної галицької кулінарки пані Дарії Цвек:

Кутя

2 склянки пшениці, 1 склянка маку, 1 склянка цукру, 2 столові ложки меду, горіхи, родзинки, вишневе варення за смаком.

Пшеницю помийте у кількох водах, залийте окропом у рівень із зерном, накрийте і варіть на легкому вогні кілька годин до готовності (якщо вода википатиме, доливайте окропом). Мак помийте, залийте окропом і залишіть на 2-3 години чи на ніч накритим, щоб набухнув. Після того воду злийте, а мак розітріть у макітрі без цукру або змеліть його на м’ясорубці з дуже густим ситком. До втертого маку додайте пшеницю, обчищені й підсмажені горіхи, помиті родзинки, влийте переварену воду, додайте мед, цукор за смаком і вишневе варення. Готову кутю урочисто подайте в керамічній мисці з дерев’яною ложкою.

Риба з грибами

1,5 кг риби, 50 г сушених грибів, 2 цибулини, 100 олії, чайна ложка гірчиці, нарізана зелень петрушки, 2-3 зубки часнику, сіль.

Почищену і підсушену рибу наріжте порціями, посоліть із розтовченим часником і залиште на 1-2 години в холодному місці. Дно посудини вистеліть нарізаною цибулею й пошаткованими вареними грибами. Покладіть рибу, перекладаючи її цибулею і грибами так, щоб верх був укритий цибулею, залийте відваром із грибів, вимішаним з олією й гірчицею, накрийте й запікайте в духовці протягом години. Перед подачею викладіть на полумисок, полийте соусом, який утворився під час запікання, посипте нарізаною зеленню петрушки. Довкола обкладіть картоплею, звареною в лушпинні, почищеною і посоленою.

Пампушки «нашвидкуруч»

0,5 л молока, 0,5 кг муки, 2-4 жовтки, 0,5 склянки цукру, 100 г дріжджів. Дріжджі посипати цукром, дати ложку-дві молока, поставити посуд на гарячий чайник, щоб почали бродити. У макітрі втираємо маргарин з жовтками і цукром, вливаємо дріжджі і все молоко відразу, додаємо дрібку солі і місимо тісто, доки не почне відставати від рук. Тоді накриваємо тісто, і хай підросте в теплому місці. Як нема часу відразу смажити, тісто можна ще раз перемісити і дати йому ще раз підрости. Беремо частину тіста, розкачуємо корж, на коржі склянкою витискаємо сліди, не вирізаючи, і на кожен слід кладемо 2-3 вишеньки або трошки тертої з цукром рожі. Якщо нема – то будь-який джем з тертою булкою (щоб не витікав). Накриваємо другою половиною тіста, тоді викраюємо склянкою пампушки і складаємо на дошку, посипану мукою.

Накриваємо легеньким рушничком, даємо їм підрости. Треба літр олії, аби пампушки плавали. Як один бік посмажиться, перевертаємо на інший бік.

Хрусти

3-4 скл. муки, 100 г маргарину, 1 ст. ложка цукру, 3-4 жовтки, сметана до замісу, 1 ч. ложечка порошку до печива (не обов’язково).

До просіяної муки можна додати чайну ложечку порошку до печива, тоді втерти маргарин на грубій тертці, дати цукор, жовтки і все сікти ножем до утворення однорідної маси, підливаючи сметаною. Обов’язково додати столову ложку горілки, рому або коньяку, аби хрусти не набирали жиру. Тісто відразу ж розкачати, поділивши для зручності на дві частини, порізати на смужки, смужки порізати на подовгасті ромбики. Посередині кожного ромбика робиться поперечний розріз, і один кінець пропихають у розріз, перекручуючи. Смажать хрусти у гарячій олії чи жирі (як пампушки).

Андрутовий (вафельний) торт

5 ложок сметани, 5 ложок цукру, 1 ложка какао.

Все варимо на легкому вогні, увесь час помішуючи, поки крапля не почне гуснути на тарілці. Тоді охолоджуємо масу, додаємо 200 г масла, ложку коньяку чи рому і мелені горіхи або кокосову стружку. Все вимішуємо і перекладаємо тою масою андрути.

Джерело

0


Вы здесь » Твій світ » Християнські свята і традиції » Свят-вечір - 06.01


Рейтинг форумов | Создать форум бесплатно © 2007–2017 «QuadroSystems» LLC