Твій світ

Твій світ

Объявление

Новий соціальний проект, спрямований на пропаганду здорового життя, вирішення проблем повсякденного і особистого характеру. У нас немає сухих статей, які пропагують теорію. У нас цікаві і пізнавальні статті, поради, перевірені досвідом інших, переконливі факти. У нас є все, що вас цікавить, а якщо немає, то буде. Твій світ - зроби свій світ кращим

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » Твій світ » Християнські свята і традиції » СТРІТЕННЯ (15 лютого)


СТРІТЕННЯ (15 лютого)

Сообщений 1 страница 9 из 9

1

15 лютого Ісус Христос у віці сорока днів від народження був принесений до Єрусалимського храму. Його матері, як і будь-якій жінці, закон церковний забороняв уходити до храму. А вже після того, як необхідний термін вийде, мати повинна принести до храму жертву — дві горлиці та два
голубенятка. Коли мати Ісуса Христа прийшла до храму разом із Йосипом і маленьким Ісусом, туди ж навідався праведний старець Симеон. Йому було откровення, що він не помре до тих пір, аж поки не побачить Спасителя. Симеон узяв дитину на руки й благословив її. Там же, у храмі, була того дня й Анна Пророчиця. Вона також дарувала своє благословення Сину Божому.
За народними уявленнями, літо зустрічається з зимою два рази на рік: на день святої Анни (3 грудня) й на день Стрітення.
Зиму, стару, сиву й зігнуту, попід руки веде Дід Мороз. Натомість літо — весела вродлива дівчина. У зими одяг подертий, хустка на голові в дірках, торба за плечима порожня, а в літа одяг новий, гарний, квітами мережаний, а в руках — сніп пшениці.
Зустрічаючись на дорозі, стара баба Зима та молода дівчина Весна жартують і бажають одне одному здоров'я. Літо жартома дорікає Зимі: «Я оце робила й працювала, а ти поїла й попила!» Вони сперечаються, кому слід піти далі, а кому — вернутися. Якщо цього дня до вечора потеплішає, значить, літо перемогло в цій суперечці, а якщо стане холодніше, значить, поки що більше пощастило зимі.
Цього дня господарі ворожать на майбутній урожай, виставляючи на ніч тарілку із зерном за поріг. Якщо зранку зерно вкрите росою, значить, урожай буде добрий, а якщо роси немає, значить, поганий.
За старих часів прийнято було в цей день святити воду в церкві, а також свічки. Ці свічки вважалися оберегом від грози— їх запалювали саме під час грому й грози для захисту людей і тварин. Саме тому ще одна назва свята — Громиця. По поверненні з церкви після освячення свічок запалювали їх, вважаючи, що це допоможе уникнути весняних повенів і суворих морозів. Посвячену воду найкраще набирати в невикористовуваний новий посуд. Ця вода, за народними уявленнями, має надзвичайну магічну силу, вона є цілющою, у першу чергу від пристріту. Не тільки людей можна лікувати цією водою, але й худобу, птицю, бджіл.
Посвячену на Стрітення свічку давали небіжчику в руки під час читання відхідної молитви.
Джерело

0

2

15 лютого (за григоріанським календарем; 2 лютого – за юліанським) – християни східного обряду відзначають Стрітення Господа Нашого Ісуса Христа (Стрітення Господнє).

Відзначають його в пам’ять про те, як Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після його народження (згідно з Законом Божим, з часу визволення євреїв із єгипетського полону, кожне перше немовля чоловічої статі належало Богові, і його треба було приносити до храму на 40-й день після народження).

Коли Діва Марія разом з Йосифом принесла Ісуса до храму, їх зустрів там сивий старий Симеон, який чекав зустрічі з Господом вже багато років. Згідно з Євангелієм від Луки, Симеон був праведником, але він таки не повірив у можливість народження Спасителя від Діви Марії. І тоді Дух Святий напророчив йому, що він зможе вмерти лише тоді, як побачить народження Господа. Те й здійснилося – Симеон міг одержати тепер вічний спокій. Перед смертю старець Симеон сповістив, що Немовля, яке йому нарешті судилося побачити, вийде „на служіння спасіння людей”.

Звершивши все згідно з законом Господнім, Марія і Йосиф повернулися до Віфлеєму.

Стрітення відзначають на 40-й день після дня народження Ісуса Христа. Урочисто відзначати його почали з кінця V століття.

Коротка історія (з сайту Української Греко-Католицької Церкви)

Празник Стрітення засновується на події з життя нашого Спасителя, яку записав святий євангелист Лука (2, 22-40). Закон Мойсея приписував, щоб кожна жінка після народження дитини 40 днів не сміла входити до храму, бо в той час вона вважалася нечистою. Ці 40 днів називалися днями очищення. Після закінчення цих днів мати новонародженої дитини приходила до храму і приносила жертву очищення. Багатша жінка жертвувала однолітнє ягня на всепалення та молодого голуба або горлицю, а вбога повинна була принести пару голубів або пару горлиць. Пречиста Діва Марія, як Божа Мати, не була зобов'язана до обряду очищення, бо освятилася Христовим Різдвом, як каже кондак празника: "Утробу Дівичу освятив Ти різдвом Твоїм". Та все-таки вона в покорі виконує припис закону і приносить у жертву дві горлиці.

Празник Господнього Стрітення започатковано в Єрусалимі в другій половині IV ст. Першу згадку про нього подає паломниця С. Етерія у своєму щоденнику, де називає його "40 днем після Богоявлення". Його святкування описує так: "Сороковий день після Богоявлення святкується дійсно з найбільшою урочистістю. Цього дня йде процесія до храму Воскресення, де всі збираються на Літургію. Правиться за приписаним порядком з найбільшою урочистістю, наче на Пасху. Усі священики проповідують і також єпископ. Усі вони пояснюють текст Євангелія, де говориться, що 40 дня Йосиф і Марія принесли Господа до храму" (Гл. 26).

З Єрусалима празник поширився на увесь Схід, але лише в VI ст. за цісаря Юстиніяна (527-565) він набирає особливого значення. Цісар Юстиніян наказав уважати Господнє Стрітення за великий празник і святкувати його в цілому цісарстві. Через це в богослуженнях цього празника Церква кілька разів молиться за імператора.

Празник Стрітення на Заході первісно був Господським і щойно набагато пізніше став вважатися Богородичним та називатися Очищення Пречистої Діви Марії, або Пожертвування Ісуса у святині. Нові приписи латинської Церкви з Другого Ватиканського Собору знову поставили Стрітення серед Господських празників. У Східній Церкві Стрітення належить до Богородичних празників і подекуди має також назву Стрітення Пресвятої Богородиці.

Дух богослужби Стрітення є той самий, що й дух Христового Різдва і Богоявлення: прославити Богоявлення на землі, звеличити Христове божество та віддати честь Пречистій Діві Марії, як Богоматері. Стихири вечірні і сідални, канон та стихири утрені — це один величний гімн слави в честь Христового Богоявлення, у честь предвічного втілення Бога-Слова та в честь Пресвятої Богородиці. Ця мала Дитина, що її сьогодні батьки принесли до храму, це Бог предвічний, що дав закон Мойсеєві на горі Синай: "Сьогодні Той, — співаємо на стихирах литії, — що колись був дав закон Мойсеєві на Синаю, повинується задля нас приписам закону, бо змилосердився над нами... Сьогодні Симеон бере на руки Господа слави, що його спершу Мойсей у темряві бачив, як на Синайській горі давав йому таблиці... Творець неба й землі сьогодні носиться на руках старцем Симеоном".

Про Стрітення у "Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия", 2001.

Стрітення Господнє, християнське свято, присвячене згадці про події, що стались у сороковий день земного життя Ісуса Христа, а саме зустрічі Божественного Немовляти в Єрусалимському Храмі двома старозавітськими праведниками – Симеоном і Анною Пророчицею (Лука 2:22-39). В Православній Церкві – Господське і Богородичне двонадесяте свято.
Джерело

0

3

15 лютого. Одне з найбільших свят лютого - Стрітення, яке подекуди йменували ще дохристиянськими назвами "зимобор" або "громовище". Цього дня, вважалося, зима з літом зустрічається й бореться. І хоча ще лежав сніг та вертались морози, все ж люди знали, що "Лютневий сніг весною пахне".

Віруючі намагалися обов'язково відвідувати церкву, де в цей день відбувалася урочиста служба Божа та освячення води й свічок. Саме ж свято Стрітення вперше було встановлено церквою у Візантії після Ефеського собору 431 р. Тоді ж була сформована й відповідна іконографічна традиція. На іконах "Стрітення" зображали Марію з Ісусом-немовлям на руках та Йосифа з голубами, які на 40-й день після народження Спасителя принесли до Храму жертву очищення. Поряд також були зображені пророчиця Анна та праведний старець Сімеон, якому було пророчено, що він помре, лише побачивши, стрітивши Месію. Ця подія символізувала зустріч старого і нового заповітів, двох основних ідей стосовно природи Бога.

На українських землях християнський сенс свята було скориговано в руслі аграрної обрядовості: "Старе відходить - нове настає", "Зима з весною зустрічається". Хоча в православних церквах України ікони "Стрітення" (найраніші з яких датуються ХV - XVІ ст.) вважаються обов'язковим елементом іконостасів, чого не можна сказати про інші християнські конфесії (протестантизм, католицтво).

Освячена цього дня свічка називалася "стрітенською", "громницею", "громовою" і запалювалась в непогоду для захисту оселі від блискавки й грому. Нею обкурювали оселю й худобу та давали в руки вмираючій людині, коли читали відхідну молитву. Стрітенською водою й замовляннями лікували пристріт, навроки. Окроплювали нею худобу, бджіл, тих, хто вирушав у далеку дорогу (чумаків), йшов на війну, примовляючи: "Боже тебе збережи".

Завбачливі господарі цього дня спостерігали за погодою: ясний і тихий день - буде добрий урожай і багато меду, іній - добра картопля і гречка. Казали: "Коли на Громницю півень нап'ється водиці, то на Юрія (6.05) віл не напасеться травиці", - тобто, при відлизі пізно зійде "паша" для худоби.
джерело

0

4

Відразу ж після Валентина християни святкують одне із великих свят, а саме Стрітення Господнє. Воно як і інші свята має свою історію, прикмети і традиції святкування.

Що ж це таке за свято?
На зламі між зимою і весною ми святкуємо день Стрітення.

Слово це означає зустріч. За давньою легендою – зустріч із Ісусом Христом.

Хто ж і коли зустрів новонароджене немовля, котрому як повелів Бог, дали ім’я Ісус?

А сталося це через 40 днів після народження Ісуса Христа, якого мати понесла в храм Божий, де виголошували молитву благословення. Там до неї підійшов дуже старенький праведник Симеон. Дуже давно йому було напророчено, що він не помре, поки на власні очі не побачить Спасителя. І саме 15 лютого цей день прийшов.

Підійшовши, Симеон узяв немовля у Марії і промовив: «Нині відпускаєш раба твого, Владико, за словом твоїм з миром».

Цього дня відбуваються святкові богослужіння у всіх християнських церквах.

В народі ж по-іншому. З прадавен Стрітення вважається святом зустрічі зими з весною. 14 лютого за переказами, зима з весною змагаються: хто з них переможе, той і буде у подальшому правити.

Якщо ближче до вечора стало тепліше, то буде тримати пальму першості весна, якщо ж навпаки, то Зима. А ще говорять, що коли у цей день ведмідь прокидається від сну і валить свій барліг, то зимі вже кінець підходить.

На Стрітення в церквах освячують свічки, вони вважаються цілющими, є сімейними оберегами, захищають людей від грому, блискавки, оберігають Вас від лиха і хвороб. Треба ці свічки тримати у хаті цілий рік.

Святять на Стрітення і воду. Ця вода також вважається цілющою. Її набирали у глечики і тримали протягом цілого року.

Священною водою батьки благословляли синів на військову службу, на війну; чумаків – у далеку дорогу, й будь-кого, хто вирушав у далекі й небезпечні мандри.

Також є багато прикмет пов’язані саме з цим днем. Ось декілька з них:

Якщо є моороз, то чекайте скоро весну.

Якщо іде сніг, то на врожай.

Якщо у цей день відлига, то зима буде ще довго.

Якщо у цей день бурульки довгі, то майбутнє літо буде дощовим, а якщо ж короткі – сухим.

Якщо на деревах буде іній – це прогнозує хороші урожаї гречки і картоплі.

Якщо капає із дахів, то це прогнозує у липні, що прийде таке саме капання меду.

Отаке от свято – Стрітення.

Святкуємо його і спостерігаємо за прикметами – може щось і збудеться.
Джерело

0

5

Святкувати «Валентинів день» чи Стрітення?
Останніми роками усе більше молоді (ба й старших) захоплюються розвагами запозиченого з-за кордону так званого дня святого Валентина, який нібито припадає на 14 лютого. За шаленими «валентинівськими» ігрищами нелегко номінально православному юнацтву розгледіти наближення свята Стрітення. А дехто гадає, що обидва свята, наповнені існуючим нині змістом, цілком сумісні. Однак – це помилка...

«Мир вам у Христі Ісусі!» Звертаємося цим християнським вітанням, усвідомлюючи одначе, що миру, спокою стає все менше у нашому XXI столітті. І ми не в силі зупинити те, що провістив Господь наш Ісус Христос через Євангеліє від Луки: «Чи думаєте ви, що Я прийшов дати мир землі? Ні, кажу вам, не мир, а розділення. Бо віднині п’ятеро в одному домі розділені: троє проти двох, і двоє проти трьох».

Отож, з’ясуймо, що відзначають 14 лютого, напередодні Стрітення, з таким великим розмахом? У календарі Православної Церкви 14 лютого згадуються лише мученики й мучениці Трифон, Перпетуя, Сатир, Ревокат, Саторнил, Секунд, Феліцитата, преподобні Петро Галатійський та Вендиміан, пустельник Вифинійський. Тим часом католики римського обряду 14 лютого вшановують святих Кирила й Мефодія. Як бачимо, у цей день ані Східна, ані Західна Церква жодним словом не згадують святого на ім’я Валентин.

Моду на «день усіх закоханих» ввели в нас у 80-х роках викладачі англійської мови. Адже найчастіше «Валентинів день» згадується у календарях Великобританії та США.

Вигадану історію цього нехристиянського свята переповідати не буду. На жаль, її знають краще, ніж історію християнського свята Стрітення. Наведу лише слова священика Михайла Димида, директора Інституту церковного права у Львові: «Історії про підпільні вінчання закоханих є легендами, які не підтверджуються жодними джерелами з церковних книг».

Цей день дає щоразу привід задуматись над тим, як сатана намагається викривити значення сутності любові, на якій, за словами Ісуса Христа, базується увесь Закон і Пророки... На жаль, ми стаємо свідками, як високе і святе почуття любові підмінюється пристрастю і пропагуванням статевих стосунків, відірваних від подружнього життя, а сам «Валентинів день» перетворюється на комерцію і гонитву за прибутками.

Спостерігаючи за тим, з яким розмахом відзначається це «свято», складається думка, начебто «день закоханих» вже є своєрідним благословенням на дошлюбні та позашлюбні взаємини людей. Цілком очевидно, що саме такий підтекст цього «свята» найбільш прийнятний для багатьох сучасних молодих людей.

Тож вибір за вами, дорогі брати і сестри, за вами, хлопці й дівчата. Церква своє слово сказала: «Такого християнського свята цього дня немає». Отже, воно не Боже, а чиє? Відповідь настільки страшна й очевидна, що я пропоную вам знайти її самим і задуматись, що ми «святкуємо» 14 лютого, напередодні християнського свята Стрітення.

А тепер про те, чи є випадковим такий збіг – «Валентинів день» напередодні Стрітення. Читаємо у православному церковному календарі: «Не відправляється вінчання напередодні... дванадесятих... свят». Це пов’язано з тим, що перед великими святами люди не повинні вдаватись до надмірних веселощів, а з молитвою і стриманням готуватись до святкового Богослужіння. Що ж ми маємо в цьому випадку напередодні одного з найбільших християнських свят? Вшановується день благословення підпільних вінчань: веселощами, розвоєм гріховних бажань і дій. А потім ми запитуємо себе: «Чому в Україні кожна друга сім’я розпадається?» Яку «любов» вибираємо – таку і маємо.

На початку ширення Християнства пошанування святих Церкви витісняло язичницькі свята. Сьогодні ж язичництво знову планомірно веде наступ на Христову віру – Купала, хелловін, «Валентинів день»...

У Євангелії від Луки читаємо, що в день Стрітення праведний старець Симеон, який очікував Пришестя Спасителя, взявши на руки Немовля Христа, сказав: «...Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке приготував Ти перед лицем усіх народів...»

Що ж бачать молодечі очі під час святкування «дня всіх закоханих»: спасіння чи погибель, любов чи похіть, Бога чи диявола?..

Слухаймо, що далі мовив старець Симеон: «...Ось лежить Цей на падіння і на піднесенняя багатьох...»
Вибір за тобою, юнацтво: падати з сатаною – чи підноситися з Господом. Вам вибирати дорогу, яка веде 14 лютого в бари і місця гріха, – чи дорогу до храму на зустріч із Господом 15 лютого, в день Стрітення. Тим більше, що 15 лютого, у свято Стрітення Господнього, відзначається Всесвітній день православної молоді. Господь вірить у вас і чекає вас. Не зрадьте Його!

Джерело

0

6

Різдвяний цикл свят завершується празником Господнього Стрітення, котрий святкуємо 2 лютого (Східна Церква – 15 лютого), на 40-ий день після Різдва Христового. Цей празник своїм змістом тісно зв'язаний з празником Різдва Христового, бо тут так само Христос нам об'являє Своє божество. Назва Стрітення символізує зустріч Сина Божого і Його Пресвятої Матері з праведним Симеоном – тому празник і отримав назву Стрітення.

У Старому Заповіті ще з часів св. пророка Мойсея був такий Божий закон, що забороняв ізраїльтянкам після народження дитини впродовж певного часу виходити поміж люди і доторкатись до речей, що присвячені Богу тому, що жінки після родів вважалися нечистими. На 40-ий день після народження хлопчика, і 80-ий день після народження дівчини кожна мати повинна була принести до дверей святині однорічне ягня на жертву всепалення як знак визнання Божої влад над собою та подяку за щасливі роди, а голуба — на жертву за гріхи. Після цього жінка вважалася очищеною. Убогі люди могли принести два голуби замість ягня.

Коли Божа Мати народила Ісуса Христа, вона не була зобов'язана виконати обряд такого очищення, бо не була звичайною жінкою. Вона й після народження Ісуса залишилася Пречистою Дівою; та оскільки люди не знали про її дівоче материнство через Святого Духа, то Марія покірно виконала цей ізраїльський закон, бо вірила, що таким чином прославить Господа Бога.

Разом з обрядом очищення виконала Марія ще й другий закон, за яким кожного первородного сина треба було принести до святині та пожертвувати Богу, а після цього викупити за п'ять сиклів (грошових одиниць того часу). Ісусу Христу, Божому Сину, не потрібно було виконувати цих людських законів, та він виконав той закон, щоб дати всім нам великий приклад покори, послуху, побожності та пожертви Богу для Його слави й спасіння людського роду.

У той час збулась наперед передбачена у пророцтвах зустріч Христа з праведним Симеоном. Про це детально згадується в Євангелії від Луки (Лк 2:22 — 38). Церковне передання додає, що священик Захарія, який був тоді у храмі, ввівши до святині Пречисту Діву Марію з Ісусом, поставив її не там, де, звичайно, стояли жінки, які приходили обряд очищення, а на місці, призначеному для дівиць, куди жінки не могли заходити. Це викликало обурення книжників, хранителів закону ізраїля, що бачили в цьому порушення законного порядку. Подія принесення Ісуса до святині Божою Матір'ю нагадує нам обряд християнського "вводу", коли наші християнські матері приносять своїх новонароджених дітей до церкви, де відбувається церковне благословення матері й дитини. Мати з дитиною входять до церкви, священик приводить їх до тетраподу, мати стає навколішки, а священик молиться, благословить їх та кропить свяченою водою. Таким обрядом виводу Свята Церква виявляє пошану жінці, яка в чесному християнському подружжі народила нового слугу Божого. Коли християнська жінка приходить після народження дитини перший раз до церкви, то сповняє обов'язок вдячності Богу за те, що дав їй ласку щасливо дочекатися дитини, видужати й знову прийти до храму Божого. Тоді щаслива мати за прикладом Божої Матері повинна пожертвувати Богу те дитя, яким обдарував її Господь, і сердечне просити Бога прийняти це дитя за своє, а їй щоб поміг виховати дитя у християнському дусі.

Є в нас ще інший звичай, пов'язаний зі святом Христового Стрітення, — благословення свічок. Цей обряд нагадує нам, що Ісус Христос, світло від світла, в день принесення до єрусалимського храму перший раз об'явив себе прилюдно як "світло для поган". А нас цей обряд вчить, все своє життя вірно йти слідом за Ісусом Христом, який своїм прикладом і наукою освітлює дорогу нашого життя. Побожні християни мають звичай берегти посвячені на Стрітення свічки і світити ними у різі потреби з вірою і надією, що Бог дасть їм бажане добро і обереже від нещастя.

Історія празника

Мета празника Стрітення: прославити Богоявління на землі, звеличити Христове Божество та віддати честь Пречистій Діві Марії як Богоматері. Празник Господнього Стрітення започаткувався в Єрусалимі в другій половині IV ст. Першу згадку про нього подає паломниця С. Етерія у своєму щоденнику, де вона називає його "40-им днем після Богоявління". З Єрусалиму празник поширився на цілий Схід, але тільки в VI ст. за цісаря Юстиніяна (†527-565) його узаконили. Звичай благословити свічки на Стрітення прийшов аж після X ст. Вперше про це згадує Римсько-Германський служебник з XII-ст.

У Східній Церкві Стрітення належить до Господських празників. Цей празник має один день перед- і сім днів після-празденства. На цей день мають проповіді багато Отців і Вчителів Східної Церкви. Службу празника написали св. Андрій Критський, св. Іван Дамаскін, св. Косма Маюмський, патріарх Герман і Йосиф Студит. Наступного дня після Стрітення Східна Церква святкує пам'ять праведних Симеона й Анни.

Джерело

0

7

УКРАЇНА — На 40-ий день після народження Ісуса Христа Марія та Йосиф виконали закон, про який йдеться у Старому Завіті і який постановляв, що на 40-ий день після народження хлопчика, а на 80-ий — після народження дівчинки кожна мати мала принести до дверей святині однорічне ягня на цілопальну жертву, як знак визнання над собою найвищої Божої влади і подяки, а голуба – як жертву за гріхи. Після цього жінка вважалась очищеною. Цей же закон приписував, що первородного сина треба було принести до святині та пожертвувати Богу.

Ця подія описується у Євангелії. Як сказано, у той час збулась передбачена Богом зустріч Христа з праведним Симеоном. Ось як описує нам той день св. євангелист Лука: «Йому (Симеонові) було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерті перш, ніж побачить Христа Господа. Він прийшов Духом у храм. І як батьки вносили дитя Ісуса, щоб учинити над ним за законним звичаєм, він узяв його на руки, благословив Бога й мовив: "Нині, Владико, можеш відпустити слугу Твого за Твоїм словом у мирі, бо мої очі бачили Твоє спасіння, що Ти приготував перед усіма народами; світло на просвіту поганам, і славу твого люду – Ізраіля» (Лк. 2, 26-32).

Стрітення Господнє за Юліанським календарем відзначаємо 15 лютого (за Григоріанським — 2 лютого). Цьогоріч Стрітення припадає на перший день Великого посту, після завершення якого святкуватимемо Воскресіння Господнє (цьогоріч, до речі, за Юліанським і Григоріанським календарями дата Пасхи співпадає — 4 квітня).

На празник Стрітення, за традицією, вірні посвячують в церкві свічки, які несуть до своїх домів як символ світла і очищення.

Празник Стрітення Господнього входить до дванадцяти найбільших церковних свят. Урочисто його почали відзначати з кінця V ст., хоча згадки про його святкування у Єрусалимі датовані уже другою половиною IV ст.

Першу згадку про святкування празника подає паломниця С. Етерія у своєму щоденнику, де називає його «40 днем після Богоявлення». Його святкування описує так: «Сороковий день після Богоявлення святкується дійсно з найбільшою урочистістю. Цього дня йде процесія до храму Воскресення, де всі збираються на Літургію. Правиться за приписаним порядком з найбільшою урочистістю, наче на Пасху. Усі священики проповідують і також єпископ. Усі вони пояснюють текст Євангелія, де говориться, що 40 дня Йосиф і Марія принесли Господа до храму" (Гл. 26).

З Єрусалима празник поширився на увесь Схід, але лише в VI ст. за імператора Юстиніана (527-565) він набирає особливого значення. Імператор наказав святкувати Стрітення Господнє як великий празник і відзначати його на території всієї імперії.

Празник Стрітення на Заході напочатку був Господським і щойно набагато пізніше почав вважатися Богородичним та називатися Очищення Пречистої Діви Марії, або Пожертвування Ісуса у святині. Нові приписи латинської Церкви з Другого Ватиканського Собору знову поставили Стрітення серед Господських празників. У Східній Церкві Стрітення належить до Богородичних празників і подекуди має також назву Стрітення Пресвятої Богородиці.

Пречиста Діва Марія, як пише о. Юліан Катрій у книзі «Пізнай свій обряд», як Божа Мати, не була зобов'язана до обряду очищення, бо освятилася Христовим Різдвом, як каже кондак празника: «Утробу Дівичу освятив Ти різдвом Твоїм». Та все-таки вона в покорі виконує припис закону і приносить у жертву дві горлиці.

«Сьогодні Той, — співаємо на стихирах литії, — що колись був дав закон Мойсеєві на Синаю, повинується задля нас приписам закону, бо змилосердився над нами... Сьогодні Симеон бере на руки Господа слави, що його спершу Мойсей у темряві бачив, як на Синайській горі давав йому таблиці... Творець неба й землі сьогодні носиться на руках старцем Симеоном».

Джерело

0

8

15 лютого у церковному календарі - Стрітення Господнє.

У церквах України в цей день святять воду і свічки. Такі свічки називали раніше «громичними», тому їх ставили перед образами під час грози, щоб захистити людей і худобу від грому.

Важливу роль традиційно відігравала й стрітенська вода. Вона мала ті ж цілющі властивості, що й хрещенська. Віруючі, йдучи до церкви, брали з собою нову невживану посудину, наповнювали свяченою водою й зберігали її протягом року. Вона вважалася цілющою: нею натирали на тілі хворі місця, давали пити од «пристріту» або «дання» - хвороб, викликаних «поганим оком». Напровесні, виганяючи худобу в поле, скроплювали її «стрітенницею», а пасічники – бджіл і вулики, щоб не заїдали чужі комахи та не нападав «гнилець». Це робили протягом року - в кожну першу неділю на молодику.

Віра в силу стрітенської води в багатьох людей зберігається й досі. В Україні це свято здавна шанувався. Селяни намагалися не працювати, а стежити за погодою, бо в цей день «лютий до березня в гості приїжджає», щоб «на Стрітення зимі з весною зустрітися». Хто кого переборе, то такою, вважали, і буде погода до початку березня.

У народній легенді розповідається, що зустрівшись на Стрітення, стара Зима й молоде Літо сперечаються - кому йти, а кому залишитися. Якщо під вечір потеплішає - Літо перемогло Зиму, якщо похолоднішає - навпаки.

Оскільки за народними переказами, це свято пов’язується з кінцем зими і початком весни, то на Стрітення наприкінці дня сільські дітлахи збиралися де-небудь на пагорбі і починали кликати сонечко, щоб воно «виглянуло із-за гор-гори».

Народні прикмети на Стрітення

Як на Стрітення з стріх капа, ще велика буде зима.
День Стрітення теплий і сонячний, то І весна тепла.
Як на Стрітення є під стріхами бурульки, то цього року буде добрий урожай кукурудзи .
Якщо на Стрітення півень води нап'ється, то на Юрія (6 травня) віл напасеться.
На Стрітення із стріх капає - бути затяжній весні, якщо тепло, а зі стріх не капає - весна буде рання, суха.
Цього дня відлига - на ранню й теплу весну, сніг - на дощову, тривалу, а коли хуга - весна буде пізня й холодна.
Якщо в цей день не видно сонечка -чекай суворих морозів.
Вітер на Стрітення - до врожаю плодових дерев.
Якщо на Стрітення холодно, то вже скоро весна.
Як капає зі стріх, то буде так капати з очей (себто ще повернуться морози).
На дахах довгі бурульки - стільки ще випаде снігу.
Якщо вранці випав сніг - на врожай ранніх хлібів; коли ж у полудень - зернові будуть середні, а увечері - недорід.
Якщо на деревах іній - вродять добре гречка і бульба.
Ясний і тихий день - на хороший врожай і рійбу бджіл.
Як капає зі стріх, так капатиме з вуликів.
Як на Стрітення дорогу перемітає, то корм відлітає.
Якщо у цей день хуртовина дорогу перемете - весна буде пізня й холодна.
Якщо на Стрітення сонце визирає з-поза хмар, то весна не забариться, а якщо цього дня не буде видно сонця, то 24 лютого вдарять морози.
Якщо 15 лютого випав сніг - на дощову й холодну весну.
Як на Громницю з дахів тече, то довгою буде зима.
Як на Громницю день ясний, то буде льон прекрасний.
Як сонце ясне на Громницю буде, то снігу випаде більше, ніж перед тим.
Якщо на Стрітення півень нап'ється води, то хлібороб набереться біди.
Коли на Громницю півень нап'ється водиці, то на Юрія кінь напасеться травиці.
Якщо на Стрітення півень води нап'ється на порозі, то на Явдохи (14 березня) ) віл нап'ється на дорозі.

Джерело

0

9

Другий місяць зими — лютий — може похвалитися лише одним річним святом — Стрітенням, котре припадає на середину місяця (15 лютого)

В Україні це свято особливо шанувалося. Селяни намагалися не працювати, а стежити за погодою, бо «лютий до березня в гості приїжджає», щоб «на Стрітення зимі з весною зустрітися». Хто кого переборе, то такою, вважали, й буде погода до початку березня. Цього дня у храмах відбувається пишна служба, після якої святять воду і свічки. Важливу роль відігравала у повсякденному житті і стрітенська вода. Вона вважалася цілющою: нею натирали на тілі хворі місця, давали пити від хвороб, викликаних «поганим оком». Нею благословляли батьки своїх синів, проводжаючи на війну.

Оскільки Стрітення, чи Зимобор, вважали періодом зустрічі зими з літом, то відповідно стежили й за погодою. Про це побутує чимало прикмет та прислів'їв. Так вважали, якщо ясно, то «буде ведмідь поправляти барлогу й сидіти далі», себто зима ще втримається; коли хмарно й туман, то звірина «вже буде розмітувати барлогу, буде вже тепло». Якщо під вечір потепліло, то вважалося, що літо перемогло, а тому:

♦ Зима йде туди, де було літо, а літо йде туди, де була зима.

♦ Якщо на Стрітення півень нап'ється води, то хлібороб набереться біди.

♦ Якщо сонце ясне на Громницю (так ще називали Стрітення) буде, то більш, ніж перед тим, снігу випаде всюди.

♦ Як на Стрітення метіль дорогу перемітає, то корм відмітає.

♦ Дуй не дуй, не до Різдва йде, а до Великодня.

♦ Як капає зі стріх, так капатиме з вуликів.

♦ Коли на Стрітення відлига — пропаде ще весна надовго.

♦ Якщо на деревах іній — зародить добре гречка й бульба.

♦ На дахах довгі бурульки — стільки ще випаде снігу.

♦ Як капає зі стріх, то так капатиме з очей (тобто повернуться морози).

Переважна більшість прислів'їв та прикмет стверджує: якщо перемагає холод, то незабаром настане весна. Одна з приказок каже: «Якщо на Стрітення холодно, то вже скоро весна».

Джерело

0


Вы здесь » Твій світ » Християнські свята і традиції » СТРІТЕННЯ (15 лютого)


Рейтинг форумов | Создать форум бесплатно © 2007–2017 «QuadroSystems» LLC